1 та з кінцем

привіт мої любі кошенята,перед початком мого останнього віршу про спартака та женю я хочу дещо оголосити.це буде остання робота по цьому пейрінгу,тому що на це є безліч причин чому є так,якщо ви не розумієте мене то я не знаю що ще говорити,я і так вловила піздюлєй від фанфік юа вчора.

покидьок з розірваний на клаптики сердцем

ти кричиш мені у слід йти геть,та я розумію чому.не хочеш чути мої слова,мій голос і мене.та я напевно вже змирився.

мої слова полетіли вітром,як і час.я йду по містам ніби пливу на човні,шукаю спокою деінде в кутках цього світу,і не зможу я знайти.мій спокій пішов, занадто швидко й легко.

ти як ваза,гарна,скляна,й наповнена дружелюбністю, спокоєм, турботливістю.

та я її розбив певно,кожен раз я задумуюсь про вчинки.я йду ніби по воді й озираюсь навколо.та мені немає сенсу дивитись туди.я не побачу те що хочу.

троянди зав’яли,але на місці з’явились нові лілії.

-якщо мій чай охолоне то я його виллю та заварю кави.

а я став тим самим чаєм…

дякую вам велике за ваш актив над моїми замальовками,та,як я казала на цьому кінець по цьому пейрінгу,я буду писати вірші але в оріджінал стилі,тому, якщо вам буде цікаво стежте за мною і я буду рада якщо ви зі мною залишитесь)