Header Image

    Дівчина біжить коридором замку, страх переповнює фею. Вона відчуває, як той, хто женеться за нею, ось ось наздожене її, але продовжує бігти. Відчуваючи дихання на своїй потилиці їй вдається відірватися. Аж раптом Т\і наступає на край своєї сукні й падає. Прикривши очі, дівчина очікує, що воно накинеться на неї за мить. Вона відчуває як воно підтягує її до себе за ногу і тут фея різко прокидається. Намагаючись віддихатися, сідає на ліжку і дивиться на всі боки, усвідомлюючи, що це був лише сон, молода особа оглядає ще раз кімнату, добре, що Стелла вічно не ночує в себе, а тому не ставить зайвих запитань щодо жахіть Т\і.
    Фея вирішує вийти на вулицю і подихати свіжим повітрям. Прогулюючись уздовж ставка, який знаходиться біля місця, де тренуються фахівці, неподалік помічає силует. Не бажаючи з кимось зустрічатися, вона розвертається, щоб піти назад до школи, як одразу врізається в когось. Піднявши погляд, дівчина бачить перед собою Сільву.
    – Міс Т\п, чому ви ще не в ліжку? – Він дивиться на неї настільки пристально, що їй стає не по собі. Вона мовчки і розгублено дивиться на чоловіка. – Я здається запитав вас про щось.
    – Так? Я… Мені просто не спиться, мене мучили жахіття і мені потрібно було вийти на свіже повітря. – За його поглядом вона зрозуміла, що він повірив.
    – Не варто гуляти тут у таку пізню годину.
    – Вибачте… Тоді я піду спати?
    – Правильне рішення. Я проводжу вас до воріт школи.
    Дівчина просто махнула головою на знак згоди. Вони йшли мовчки і зупинилися біля воріт. Фея нерішуче подивилася на чоловіка і в її голові промайнула думка про те, що він дуже симпатичний. Сол подивився в її очі.
    – На добраніч, Т\і. – Він усміхнувся і пішов.
    Фея зайшла в будівлю школи, тихо проходячи коридорами вона добиралася до своєї кімнати. Хтось схопив за лікоть і затягнув за ріг, притискаючи до стіни.
    – Відпусти.
    – Тобі казали, що нема чого гуляти ночами, га?! – Місяць освітив обличчя хлопця і вона впізнала його.
    – Рівене, відпусти мене!
    – З чого це раптом?
    – А тобі не казали, що фахівцям заборонено ходити вночі по гуртожитку фей? До речі містер Сільва ще не спить, піти до нього й розповісти про тебе?
    Хлопець усміхнувся, але прибрав руки:
    – Т\і, ти ще не зрозуміла, з ким маєш справу. – Хлопець провів великим пальцем по щоці дівчини, торкаючись її губ. – Ми ще побачимося. – Хлопець швидко пішов.
    Фея повернулася в кімнату, знову поринаючи в сон.

     

    0 Коментарів