Частина 58: Суперниця

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Через два дні Ніколь повернулася у свій трейлер о першій годині ночі сильно пригніченою та втомленою.
Як виявилося, вона посварилася з Самантою і та прогнала її.
Мейлі перебував у глибокому розпачі.
І як усе перетворилося на таку безвихідь? На нього ніби й справді наслали прокляття. Він думав, що гірше вже бути не може, але, як виявилося, може. Він був шокований від побаченого вранці.

“Ні… це не правда”.

Йдучи від шатра цирку, він помітив пару, що безтурботно посміхалася одна одній, на яку всі оточуючі тільки й дивилися.
Це був Рей, під ручку з яким йшла світловолоса блондинка, але розглянути її краще йому не вдалося.
Вона не припиняла щось солодко щебетати тому та яскраво посміхатися. При вході в трейлер Рей, як справжній джентельмен, подав їй руку, щоб та піднялася на сходинки. Дівчина засміялася в долоню і злегка вклонилася йому, піднявши поділ ніжно-рожевого плаття, після чого вони зайшли всередину.

Від цієї картини серце Мейлі з болем стислося. Кошик з випраним одягом упав йому з рук. Він сперся на нагріту поверхню маленького трейлера.

– Мейлі? Що з тобою!? – Ніколь, яка повернулася з прогулянки з собаками, відразу кинулася до того. – Тобі не добре? Навіщо ти вийшов на сонце!? Пішли, я наллю тобі прохолодного лимонаду!

– Не треба… дай мені… пігулку від нудоти… – переривчасто попросив він, спершись на руки подруги. У роті стояв гіркий присмак, як він потім зрозуміє – крові.

Всі наступні дні стали для нього справжньою мукою. Він перестав виходити на вулицю, щоб не бачити цю пару, залишаючись наодинці зі своїм душевним болем.
Кілька разів він непритомнів прямо посеред кімнати і Ніколь почала більше проводити з ним час, провітрюючи по кілька разів на день трейлер, і знижуючи часто підвищену температуру хлопчика.
За тиждень тренування відновилися і Ніколь доводилося відлучатися, щоб натренувати своїх собак до наступного номера.

Незважаючи на її прохання бути вдома і нікуди не ходити, Мейлі все ж попрямував до циркового шатру.
Йому було необхідно поговорити з Реєм, інакше він просто збожеволіє у своїх здогадках.

Тренування саме закінчилися. Мейлі хотів непомітно прослизнути, але був помічений місіс Міллер, що якраз виходила на вулицю.

– Любий! – вона обійняла його. По її вигляду легко було зрозуміти, що вона зовсім розгублена. – Що трапилося? Чому ти пішов зі своєї посади?

Мейлі з гірким видом запитав:

– Це… Рей вам так сказав?

– Так! Я сильно розпереживалася! Ти захворів? Ти весь блідий… Давай я відведу тебе до Фредеріка?

– Не треба, правда… мені потрібно поговорити з Реєм, він ще не пішов?

– Ох, – вона повернула голову до входу в цирк. – А ось і він.

Мейлі перевів очі вбік і відразу відчув укол у грудях.
Рей, тримаючи за руку свою нову партнерку, спокійно виходив з шатра, але, як тільки зустрівся з ним поглядом, напружився всім тілом:

– Що ти тут робиш?

– Рей… – Мейлі відчув, як на очі навертаються сльози і поспішив стримати їх, вкусивши себе за нижню губу.

Парубок зробив до того крок і схопив за руку, відводячи в сторону.

– Любий! Поясни мені, що відбувається!? – звернулася Кейсі, підходячи до тих.

– Я потім вам все поясню! – випалив їй Рей. – Ідіть до себе!

Жінка невдоволено насупилась, але, все ж таки, пішла убік свого трейлера, неспокійно поглядаючи на них через плече.

– Рею… я маю з тобою поговорити.

– Нам нема про що з тобою говорити. Іди до себе негайно! І більше не ходи за мною по п’ятах! – Рей відштовхнув його і в цей момент Мейлі вловив погляд дівчини, що підійшла до них – сповнений пихи і глузування. Та посміхалася йому, ніби потішаючись з його нещастя.
Мейлі заціпеніло втупився в її обличчя і тихо вимовив:

– Ти ж…

– О, так ти мене пам’ятаєш? Це я, Анджеліка, – натягнувши доброзичливу усмішку, вона взяла під руку Рея. – Як ти напевно вже здогадався, тепер я його партнерка. Авжеж, любий?

Рей відвів очі, коротко відповівши:

– Так.

Після цього Анджеліка обійняла його і Рей, відповівши їй на обійми, звернувся до іншого:

– Я вже сказав тобі все як є, тому прошу, дай нам спокій.

Дивлячись у слід парі, Мейлі почав кусати собі губи.

– Ах! Що це ти тут робиш!? – Ніколь вибігла з шатра і вхопила молодшого за руку, але відразу застигла, в потрясінні дивлячись на його губи.

– У тебе кров… швидше в трейлер! Я наліплю пластир!

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

– Мейлі, припини це негайно! Не можна пити стільки заспокійливого! Інакше серце зупиниться! – крикнула Ніколь, відбираючи йому з рук таблетки і ховаючи їх у шафу.

– Як він міг… ось так просто розтоптати мою любов?.. – Мейлі опустив обличчя в долоні.

– Боже… довкола стільки гарних хлопців! Як ти додумався закохатися саме в нього?

– Навіщо мені інші!? Моїм сенсом життя став… Він.

– І що ти думаєш робити далі з таким розкладом?

– Я… не залишу спроб поговорити з ним наодинці і з’ясувати все.

– О Боже… – протяжно занила дівчина ляснувши себе по чолі. – Чому ти просто не спробуєш стерти його з пам’яті раз і назавжди!

– Тому що не можу! Не можу я!

– Дурень ти… вся правда стоїть у тебе перед очима, але ти й далі сліпо сподіваєшся, що він тебе кохає?

– Я… прислухаюся до серця, а воно каже, що Рей любить мене.

– Ти себе чуєш? Боже… ваша любов по-любому була нездорова. Роби, як знаєш, але потім не кажи, що я не попереджала тебе.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Пролунав стукіт у двері. Рей підвівся щоб відчинити, але його випередила Анджеліка: посадивши його назад, вона сказала:

– Ти втомився. Не турбуйся. Я відкрию. – клацнувши замком, та відчинивши двері, вона привітно посміхнулася. – Доброго вечора місіс Міллер.

– Анджеліка… – зі складним виразом обличчя, сказала Кейсі. – Рей удома?

– Звичайно. Проходьте. – відступивши, кивнула та. – Зробити вам зеленого чаю? Я пам’ятаю, що ви його любите.

– Ні, дякую. – ввічливо відмовившись, вона перевела погляд на Рея, що піднявся, нагадавши тому:

– Ти казав, що поясниш мені все.

– Так. Я пам’ятаю, – потерши перенісся, відповів він, і перевів похмурий погляд через плече жінки, попросив іншу:

– Залиш нас.

– А?.. – здивувалася Анджеліка. – Але ж Рей, на вулиці темно і холодно. Куди я піду?

– У трейлері стоїть духота, а на подвір’ї свіжо, – сказав той. – Прогуляйся до шатра цирку, або сходи до подруг. Куди тобі завгодно. А нам треба поговорити наодинці.

Анжеліка надулася:

– Подруги зараз у своїх хлопців. Я там буду зайва. Будь ласка, Рей. Можна я залишусь?

– Я ж сказав, що нам треба поговорити наодинці.

– Але Рей, я боюся ходити одна вече-…

– Забирайся!! – заволав Рей, мало не підірвавши голос.

Анджеліка стрепенулась від несподівано підвишеного голосу, і миттю взулась та вибігла надвір.

Місіс Міллер стурбовано перевела очі від дівчини, що пішла, на Рея, дорікнувши:

– Любий, не гарячкуй. Можливо, вона й справді боїться темряви.

– Нічого вона не боїться, – сівши за обідній стіл, зі стомленим обличчям фиркнув Рей. – Я не раз бачив, як вона поверталася пізно ввечері від подруг.

– І все ж… – присівши навпроти, випустила Кейсі. – Ти дуже роздратований. Не варто зриватися на інших.

– Вона нервує мене!

– Чим?

– Абсолютно всім! Своїм поглядом, присутністю, голосом, навіть запахом! Мій трейлер просочився її парфумами! Навіть коли я курю кілька пачок за день цей солодко-квітковий аромат витає під носом!

Кейсі зачепилась поглядом за переповнене через верх відро для сміття, і тихо зітхнула, поцікавившись:

– Це було твоє рішення? Зі зміною партнера?

– А ви як гадаєте?

Піднявши на нього очі, вона відповіла на своє ж запитання:

– Це Джеймс тебе примусив.

– Ненавиджу його за це… – зашипів крізь зуби Рей. – Але все нормально. Варто знайти потрібний момент, і ми з Мейлі підемо з цирку раз і назавжди.

– А ти спитав, чи хоче цього Мейлі?

Рей не розуміюче подивився на неї.

– Про що ви? Зрозуміло ж він за хоче пі-…

– Він не піде.

Він підхопився з місця, випаливши:

– Звідки ви знаєте!?

– Я по ньому бачу, що він не збирається йти, інакше відразу б пішов з цирку, не сказавши нікому жодного слова.

– Але…

Кейсі його перебила:

– Рею, пробач мені мою грубість, але твій план безглуздий і безуспішний. Це теж саме, що збирати розбиту чашку по крихітним уламкам, без клею, і без поняття того, якою вона була до того, як розбилася.

Хлопець перед нею опустився на місце і сховав обличчя в долоні. Тим часом Кейсі нарікнула:

– Ти зробив помилку, тим самим підштовхнув чашку до краю, і дозволив Джеймсу легко і без зусиль скинути її зі столу. Так, як ти думаєш – не буде. Тепер ти вже не зможеш зібрати все в ціле. Чашка розбита, Рею.

– Не розбита! – вигукнув той. – Я зможу все склеїти! Я все поясню йому, але не зараз.

– Ти збираєшся тупцювати по і так розбитій чашці!? Ти розумієш, що зрештою вже нічого не збиреш!

– Досить! – знову підірвавшись зі стільця, крикнув на неї Рей, потім, замовк, за думавшись:

– Я не буду тупцювати на осколках… я обережно зберу все по шматочку. І коли настане час, знайду чим склеїти. Я сам все зіпсував, і сам все об’єднаю, хоч би як це складно було. Просто довіртесь мені. Я його не залишу.

Місфсс Міллер мовчки піднялася, і подивившись йому в очі, кивнула, подавшись до виходу, але варто було їй відчинити двері, як за ними стояла світловолоса дівчина.

Та, нервово посміхнулася жінці, і відступила вбік, пробормотівши:

– Я побродила навколо наметів і якраз хотіла зайти! Ви вже закінчили свою розмову? Чи мені ще прогулятися?

Кейсі, перебуваючи у своїх думках, прослухала її запитання, і попрямувала вздовж стежки до себе.
Анджеліка, дивлячись їй у спину, посміхнулася, затім потягла ручку, закриваючи за собою двері. Заходячи всередину, вона запропонувала іншому:

– Як щодо розслабляючого масажу, дорогий Рей?

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Через кілька днів Мейлі набридло сидіти без діла і він чіплявся за будь-яку роботу: ходив допомагати Томасу в медпункт з розпаковуванням нових ліків або наглядом за пацієнтами. А ще допомагав Вероніці на кухні і набирався досвіду в чищенні картоплі та приготування різних страв.
Також він приходив допомагати розсаджувати саджанці у горщики Кейсі, і просто бігав за дорученнями артистів.
Таким чином, він зміг відволіктися від болю, що мучив щодня і ніч його серце, а також повернути хорошу думку про себе в інших мешканців цирку.
Одного разу він ніс повний кошик осінніх яблук, щоб погодувати в загонах циркових коней, але зачепився ногою за натягнутий канат від якогось намету і розсипав весь вміст. Він став поспіхом збирати фрукти, як раптом, на нього впала чиясь тінь. Хтось опустився перед ним навпочіпки і допоміг позбирати яблука, посміюючись:

– Ти все такий же незграбний.

– Я не просив тебе допомагати мені.

– Навіщо ти робиш цю складну роботу? Невже все заради прощення інших?

Мейлі насупився, запитавши:

– Хіба раніше люди не повинні були доглядати тварин, стирати руки в кров і працювати до ночі, піднімаючи вручну намети до тих пір, поки останні сили не покинуть їх?

Рей, вислухавши його, хмикнув:

– Це так, – він підійшов до нього ближче і зазирнув у ясні очі. – Але зараз не тоді. Часи змінюються. Ти не повинен стирати руки в кров і працювати до втрати пульсу.

Мейлі, впритул дивлячись у чорні як попіл очі, не погодився з ним:

– Часи змінилися – це так, але цирк це цирк. Нехай і сучасний, удосконалений, і багатий, але люди в ньому досі повинні працювати на совість, і не просто блищати на сцені, а й морати руки в бруді. – він відвернувся від нього піднімаючи кошик яблук, але перед тим як піти, кинув через плече:

– Але ви, пане Рею, звичайно ж виняток. Адже ви племінник власника цього цирку. Ясна річ, вам не належить морати свої руки, коли цим повинні займатися інші. Ах, так, і ще. Ти можеш і далі заперечувати свою любов до мене, але замінити мене кимось іншим ти вже не зможеш як би не намагався.

Рей посміхався. Дивлячись йому услід, він сказав сам собі:

– Стільки зарозумілості… цікаво, від кого ти її перейняв?

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Наступного дня Мейлі допомагав іншим розставляти страхові сітки в шатрі для майбутньої вистави в Канаді. Помітивши жінку похилого віку, що трималася однією рукою за свою спину, намагаючись при цьому вимити арену, Мейлі не міг пройти повз і вирішив підійти і допомогти їй.

– Добрий день, – лагідно посміхнувся він. – Давайте я допоможу?

– Ох… синку, дякую тобі, мої хворі суглоби вже не витримують… – вона простягла тому швабру з відром. – Напевно я скоро звільнятимуся…

– Он як? А заміну на ваше місце вже знайшли? – ненароком поцікавився він, викручуючи кінець швабри і вимиваючи нею арену.

– Ні ще… та й хто захоче бути прибиральницею?

– Я можу прибирати.

– Ти?.. але ж ти ще дитина…

– І що? За те я працьовита дитина.

Жінка посміхнулася, і погладивши молодшого по маківці, відповіла:

– У такому разі, давай я навчу тебе усьому і покажу де зберігаються приладдя для прибирання.

– Спасибі вам, мем! Я буду старатися.

Навкруги нікого не осталось. Він нарешті домив усю арену і вже збирався прибрати відро з водою, як тут його перекинули ногою. Піднявши голову, Мейлі помітив, що це була Анджеліка…

– Ой, вибач, не помітила, – з сарказмом промовила та, і гордо припідняла підборіддя. – Що? Прибиральником влаштувався? Робота якраз для тебе. Ну щасти.

Мейлі стиснув губи, зі злістю дивлячись їй у слід. Він нахилився щоб підняти відкинуте відро, як раптом побачив знайому руку з мозолями на пальцях, що підняла його відерко. Він квапливо підняв голову, здивувавшись:

– Рей…

Парубок перед ним посміхнувся і сказав:

– Ти ж не вмієш мити підлогу.

Мейлі ображено надув щоки:

– Я навчився, коли допомагав місіс Озборн прибирати їдальню!

– Радий це чути. – з усмішкою відповів Рей і передав йому до рук порожнє відерце.

Варто було Мейлі простягнути руку, як інший перехопив її і смикнув на себе.

– Що ти…

– Так і думав, – пробурчав він під ніс, розглядаючи мозолі та подряпини на його долоні. – Мейлі, припиняй це. Ти тільки шкодиш собі зайвою роботою. Невже в тебе закінчилися гроші, раз ти допомагаєш кому треба і не треба?

Мейлі відсмикнув свою руку, відповівши:

– Грошей вистачає. Просто мені нудно без діла, ось я й ходжу з одного місця в інше.

– Пхах! Це в твоєму дусі. – посміюючись, Рей прикрив рота долонею, і в цей момент Мейлі помітив срібний браслет, що звисав з його зап’ястя.

“Він і досі…його носить?..” – Мейлі не спускав з прикраси очей, до поки не почув невдоволений голос позаду себе:

– Рей, пішли вже. Я приготую тобі щось смачненьке!

– Іду мила. – після цих слів той пішов з арени слідом за партнеркою.

Мейлі подивився їм услід, після чого опустив очі на велику брудну калюжу під ногами.

▪️▫️▪️▫️▪️

На слідуючий день Рей ніде не міг знайти Мейлі, що сильно його занепокоїло. Він обійшов кожного, хто хоть якось був близьким з ним, но всі казали лиш: “Не знаю. Його в мене не було.”

– Він… він пішов з цирку? – з тремтінням в руках тримаючи чашку з крепким чаєм, злякано запитав він у напарниці.

– Він не міг просто так зникнути… Надіюсь, з ним нічого не сталося. – Кейсі постукувала пальцем по столі — вона завжди так робила коли хвилювалась. – Рею, любий, послухай. Допитай Анджеліку. Вчора, мені здалося, що вона підслуховувала нас з тобою. Цілком ймовірно, що вона розгнівалась через твої слова про те, що ти повернеш Мейлі, і…

– Ну звісно ж!! – раптово підскочив з-за столу той. – Клята Анджеліка… Хто ж ще як не ця паскуда!

– Р-Рею… Ти ж пам’ятаєш, про що ми говорили? – вирішила нагадати йому схвильована жінка. – Контролюй свою злість та не зривайся на…

– Зараз немає часу на вашу виховну бесіду! Я маю дізнатися куди пропав Мейлі! – Рей вибіг з її трейлера та побіг шукати Анджеліку. І він її знайшов. Та якраз гуляла зі своїми подружками. – Анджеліка! – вигукнув хлопець, підбігши та схопивши ту за плечі.

– Що сталося, любий?

Інші дівчата посміхнулися, кинувши подрузі:

– Оу, не будемо мішати. Схоже, вам треба поговорити. – вони з тихим сміхом розійшлися.

– Де Мейлі… Кажи, де!? – труснув її за плечі Рей.

Настрій Анджеліки в мить пропав. Відпихнувши того, вона хмикнула:

– Звідки мені знати де це брудне щеня? Я з самого ранку поїхала з подругами прогулятись містом. Як не віриш, можеш розпитати їх. Ай! – скрикнула Анджеліка, коли інший знову вчепився в неї.

– Якщо ти хоть якось причетна до його зникнення… То вже завтра опинишся з валізами у своїй країні. – відчепившись, Рей попрямував до трейлера дядька. Розповівши йому ситуацію, він почув невтішне:

– Хах, як це, – зник?

Рей стиснув кулаки.

– Ви… Причетні до його зникнення?

– Я і гадки не маю, де він. Якби він хотів втекти, то хоча б прийшов до мене за додатковими грошима.

– Мейлі… Не взяв усіх грошей зі своїх виступів?

– Ну, коли я вручив йому його чесно зароблені гроші, він взяв лише половину, кажучи: що цього йому більш ніж достатньо. Можливо, він хотів накопичити їх, а потім забрати всю суму та поїхати з цирку в Оксфорд чи кудись іще.

– Він вам часом не казав, що хоче поїхати?..

Містер Крайтон по лисячи всміхнувся, примружуючи очі, і простодушно відповів:

– Він казав, що хоче покинути цирк.

Рей шоковано розширив очі.

– Як гадаєш… – склав замочком долоні Джеймс. – Він вже втік?

Не витримавши, парубок вибіг на двір та зігнувшись, обперся долонями об коліна, неспокійно дихаючи через рот:

– Ха-а… Нгх… Я не встиг… Що я наробив… Треба… Треба поїхати в Оксфорд! – він підбіг до одного з водіїв. Поїздка і пошуки зайняли весь день. І все це – було безрезультатно. Рей повернувся до цирку за велінням дядька хоч і хотів продовжувати пошуки до ранку. Як тільки він приїхав на нього вже чекав Джеймс. Підійшовши, той поклав руку на плече племінника. Зі сторони це виглядало так, наче той втішав того, но замість слів підтримки Рей отримав в обличчя образливо крижані слова які не раз вже чув:

– Це ти винен.

Його племінник стиснув губи, сердито дивлячись у темні вічі.

– Що? – з зухвалою посмішкою хмикнув до того Джеймс. – Захотів втекти з цирку так ще й під ручку з цим безхатьком?

У Рея все перевернулось верх ногами перед очима. Він схопився за дядька, промовивши:

– Ви… Вам розповіла все Анджеліка?

Замість пояснень Джеймс відмахнувся від небіжа.

– Я проти того, щоб ви були з ним разом. І якщо ти не хочеш добровільно слухатися мене, я сам позбавлюся причини твоєї нескореності як і обіцяв.

– Куди ви його сховали!? – перейшов на крики Рей з гнівом витріщившись на старшого. – Поверніть його!!

– Пізно. Він більше не повернеться в мій цирк.

Парубок в потрясінні завмер, стискаючи кулаки.

– Ви… Ви не могли цього зробити…

Крайтон зневажливо посміхнувся, хмикнувши:

– Ти ще не знаєш, на що я здатен піти щоб по платитися. – він зробив крок та затиснув в долині тому щоки. – Якщо Анджеліка ще раз по жаліється мені на тебе, я власноруч закопаю твій труп під цирковим шатром. – він струсив з руки його обличчя та розвернувся, щоб йти, но почувши дивний звук, повернувся.

Рей опустився перед ним на коліна, зімкнувши у мольбі руки. Не в змозі більше стримуватися, парубок, піднявши обличчя, у сльозах звернувся:

– Прошу вас… Дядечку, я, я… – він стиснув губи, і, зі зусиллям розтиснувши, сказав:

– Я буду вас слухатися. Обіцяю.

Містер Крайтон з задоволенням спостерігав за картиною відчаю перед собою, затім, з посмішкою розвів руками:

– Ну от. Так би і одразу. А то твої крики виводять мене з себе. – чоловік подзвонив до когось, потім, затягнув племінника до трейлера з вікна якого той зміг побачити…

– Мейлі! – хвиля нечисленної радості та полегшення охопила Рея, як тільки він помітив як той вийшов з палатки Саманти. – Що… Він робив у неї?

– Ну… – випустив, посміхаючись, Джеймс. – Коли я почув від Анджеліки, що ти і на далі на щось з ним надієшся, я запросив того до себе і хотів вмовити поїхати з цирку, но він відмовився. Тоді я перейшов до плану “Б” – підсипав малому снодійного до чаю. Як тільки він вийшов від мене, зразу відключився. Но Саманта скаже, що він знепритомнів.

Рей стиснув зі скрипом зуби, намагаючись стримати порив гніву.

– Якщо чесно, я хотів поїхати і висадити його десь у лісі, но Саманта вмовила мене, що просто сховає його на день-два у себе, щоб ти позлився.

– Ха… – нервово випустив Рей, опустивши очі на стислі руки. – То якби не Саманта, ви би… Справді кинули його одного десь серед лісу на весь день?..

– Дякуй, що він ще живий. – схивив той голову на долоню. – Но я завжди можу це виправити, якщо ти і далі портиметеш мені нерви, Рею. Сподіваюсь, ти засвоїв сьогоднішній урок?

Інший пригнічено вимовив:

– Так…

– Чудово. А тепер йди до Анджеліки.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Десь серед ночі.

– Умн-н… любий? щось не так? – дівчина завинула своє голе тільце в ковдру і присіла на ліжку, дивлячись у спину парубка, що піднявся.

– Мені треба покурити… – по масажувавши віскі, Рей відчинив двері трейлера і вийняв з кишені запальничку з пачкою цигарок.

– Лягай швидше, – кокетливо приманюючи того пальчиком, промуркотіла Анджеліка. – Я замерзла. Ну ж бо, зігрій мене своїм гарячим тілом.

– Припини загравати до мене. – видихаючи клубок диму, нарікнув Рей.

Дівчина надулася. Притримуючи рукою ковдру, вона підійшла до того й обняла навколо талії. Рей з байдужістю прибрав її руки, після чого Анджеліка запитала:

– Що з тобою? Тобі не сподобалося моє тіло? Хочеш, я дам розглянути все уважніше? – вона взяла його за руку і приклала до своїх грудей, з солодким голоском прошепотівши:

– Рею, я ж знаю, що ти хочеш цього. Зі мною ти пізнаєш райську насолоду…
Давай займемося коханням, прошу тебе.

Той викинув цигарку і поглянув на неї. Дівчина опустила з себе ковдру, заграючи очима, як раптом, Рей хмикнув, і з глузуванням повідомив:

– Ти вже пробач, але на тебе в мене не встає.

Та у подиві розширила очі і одразу ж обурено вигукнула:

– Жоден хлопець до тебе не був невдоволеним мною!

– Пх, значить, я буду першим. Я не цікавлюся куртизанками на зразок тебе. У моєму інтересі невинні. – самовдоволенно посміхаючись, Рей взяв і потягнув за кінець її ковдри, попрямувавши до ліжка.

Анджеліка свердлила того розлюченим поглядом, стоячи голяком при відчинених дверях.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

На ранок Рей став перевертати трейлер верх дном, шукаючи свій браслет:

– Де ж він?..

– Напевно, ти згубив його десь у шатрі, – припустила його сусідка. – Ну ж бо, йдемо. Буде не добре, якщо ми запізнимося.

Рей глибоко зітхнув і вийшов з трейлера вслід за партнеркою.

Анджеліка навмисне відстала від нього. Проходячи повз великий сірий намет, вона вийняла з нагрудної кишені сорочки срібний ланцюжок, і закинула його в траву.
Усміхнувшись, дівчина поспішила наздогнати хлопця і притулившись, вхопила його під руку.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Мейлі закінчував мити підлогу, як раптом до нього підійшов Рей, і, витягнувши руку, запитав:

– Давай я допоможу вилити воду з відра?

– Ні. Не потрібно.

– Як знаєш. – Рей опустив свою простягнуту руку і Мейлі помітив, що на ній більше не звисає сріблястий ланцюжок.

“Він його зняв?..”

– Рей викинув учора твій подаруночок, – несподівано заявила Анджеліка, повільно підходячи до них. – Правда, коханий?

Той відповів лиш за кілька секунд:

– Так. Сенсу в ньому все одно вже немає, ми ж розсталися з тобою, Мейлі.

– Минула ніч була найпристраснішою в моєму житті, – солодко промовила Анджеліка і провела пальчиком по шиї парубка. – Тобі сподобалось?

Рей посміхнувся, відповівши:

– Так. Вона була незабутньою.

– Може, тоді… Повторимо?

– Чому б і ні?

Мейлі зціпив зуби скоса дивлячись на усміхнену пару.
Рею подзвонили. Вийнявши телефон, він повідомив:

– Це дядько. Я відійду ненадовго. Добре, мила?

– Без проблем. Я піду переодягнуся.

Як тільки Рей пішов, Анджеліка схопила відро і вилила всю брудну воду іншому на голову, сердито процідивши:

– Ви давно вже розбіглися, не розмовляй більше з ним.

Мейлі в заціпенінні дивився як з довгих пасм його волосся стікають чорні краплі. Він здригнувся від холоду, і стискаючи кулаки, сердито глянув на свою кривдницю.

“Спокійно Мейлі… пам’ятай, що казала тобі мама… не можна ображати дівчат… не можна…”

Він глибоко вдихнув і видихнув, потім сказав:

– Не вказуй мені, ​​що робити. Якщо Рей заговорить до мене, то я відповім.

Ці слова розлютили іншу. Анджеліка схопила його за комір і смикнула на себе.

– Ти — сміття, яке постійно колить собою йому очі. Припини крутитися навколо Рея. Думаєш, я не помічаю, як ти на нього дивишся? Якщо таке ще раз повторитися, ти підмітатимеш вулиці свого рідного міста. Ти зрозумів мене?

У гніві витріщаючись їй у вічі, Мейлі відповів:

– Я робитиму те, що хочу, тому що Рей сам мені так сказав.

Не на жарт розлютившись, Анжеліка схопила його за волосся і шпурнула на підлогу.

– Нахабне щеня… Я попередила тебе. Краще тобі послухатись і не злити мене більше. – вона підійшла і з усмішкою затиснула туфлею йому руку, гордо промовивши:

– Я чула ти сирота. От біда. Твоя матуся не захотіла такого незграбного сина, тому вигнала тебе на вулицю?

“Та як ти смієш..!”

Несподівано Мейлі підскочив з підлоги і замахнувся рукою. Секунда — і дівчина скрикнула через прилетівший ляпас, та вхопилась за щоку.

– Закрий свій брудний рот… – процідив крізь зуби Мейлі, в гніві дивлячись на неї. – Не смій говорити в такому тоні про мою матір.

– Хах… бачу, тебе це зачепило, – вона зловтішно усміхнулася йому. – Син брудної шавки…

Мейлі заціпенів, відчуваючи лише злість, що переповнювала його з середини, готова ось-ось вирватися на поверхню.

– Агх! – Анджеліка схопилася за його руки, що скрутили її сорочку. – Відпусти мене зараз же, ти..! – вона замовкла, побачивши, що той знову з силою замахується на неї. Раптом руку Мейлі перехопили і відштовхнули убік.

– Що ти коїш!? – випалив Рей, підбігши до переляканої напарниці.

– Рей! Він вдарив мене! Ти бачив!? – обійнявши того, занила Анджеліка.

Мейлі безпристрасно дивився на них, поки дещо не помітив.

“Дивно, він тримає в обіймах її, но його погляд вивчає лиш мене” – він промовив:

– Ти… це все через тебе. Ти мене таким зробив.

Несподівано Рей усміхнувся, запитавши його:

– Хіба це погано? Тепер ти вживаєшся у справжнє життя артиста “Анархії”, – він відпустив руки Анджеліки, попередивши:

– Інколи необхідно проявляти грубість. Ти непогано впорався.

“Це щойно… була похвала?”

Мейлі мовчав, поки ті не відвернулися, готуючись йти.

– Чому ти не покарав мене!? – у гніві вигукнув він. – Невже шкодуєш?

Рей, так і не відповівши, пішов.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Наступного дня Мейлі прибирав за Домініком штучні квіти та складав їх у букет.

“Треба буде віднести їх йому”.

Над ним хтось навис. Секунда — і незваний гість, присівши навпочіпки, простяг йому штучну троянду:

– Тримай.

Мейлі намагався не дивитися на нього, але очі самі піднялися.

“Упевнений, він злиться через вчорашній випадок… але вона сама напросилася”.

Він прийняв квітку, і склавши її до купки інших, попрямував мочити швабру. Не відриваючи від того пильного погляду, Рей підійшов і поцікавився:

– Я чув, що Ніколь поїхала до ветеринара, бо захворіла одна з її собак. Це правда?

– Так. Вона повернеться завтра.

– Ти не боїшся спати один?

– Я вже привик.

– У тебе нездоровий вид… – Рей приклав до його чола долоню.

“Припини себе так поводити… не шкодуй мене”.

Мейлі весь зіщулився, а коли помітив крокуючу до них дівчину, квапливо прибрав його руку.

Анджеліка, зухвало поглядаючи на молодшого, підійшла до Рея, і стиснувши щоки, повернула його голову та поцілувала.
Рей, кинувши короткий погляд на приголомшеного хлопчину, заплющив очі і відповів на поцілунок.

Мейлі відчув як упало серце цієї ж хвилини.

Рей відсторонився і мовчки потягнув дівчину до виходу з шатра.
Та, посміхнувшись через плече іншому, кинула:

– Ох, Рей! Ти такий нетерплячий!

Як тільки вони вийшли Мейлі схопився за грудну клітку і впав на коліна, промовивши:

– Боже… що я зробив не так? Що… що я тобі зробив, Рей!? Що?!! Чому ти мене покинув? Навіщо? Навіщо? Навіщо? – він кричав до поки його голос не став хрипким. Шатер, де постійно лунав сміх та захопленні овації публіки, зараз наповнився риданням.