Частина 16: Ти любив її?

– Я запакувала тобі печиво з собою. Пригостиш їм і Рея, добре?

При згадці про хлопця, Мейлі пожвавішав і поспіхом підвівся зі стільця:

– Дякую вам велике за частування та ворожіння! Було дуже цікаво, але мені вже час іти до себе.

– Приходь ще, милий! – сказала сіроока Кейсі. – Ми будемо раді тебе знову бачити.

Наостанок Мейлі підійшов до пухнастого білого кролика і погладив його на прощання. Отримавши до рук маленький пакетик з печивом, він по черзі обійняв Кейсі та Домініка і, попрощавшись із ними, вийшов із намету надвір.

Занурившись у свої думки, Мейлі йшов розчищеною стежкою, але раптом почув як його ззаду покликали:

– Гномикуу!

Він обернувся і побачив світловолосу дівчину в білій короткій курточці. Її волосся було високо підняте в кінський хвіст, а щоки порозовіли від морозу. Підбігши до нього, вона спитала:

– Гномику, як ся маєш? Я чула, що ти вчора ночував у медпункті. Ти захворів?

– Ні я…

Мейлі навіть не знав, як їй все пояснити, тому коротко відповів:

– Я обпік руки чаєм…

– Що-оо? – здивовано протянула Ніколь. – Маєш тобі…Як це сталося?

– Ну, я… задумався і не помітив чашки під руками…

– Зрозуміло, тобі варто бути уважнішим. Я так здивувалася, коли сказали, що тебе не буде якийсь час на тренуваннях… – Ніколь йшла за Мейлі. Трохи подумавши, вона промовила:

– Твоя ситуація нагадала мені колишню дівчину того мерзотника…

– Що? – зупинившись, він розвернувся і здивовано подивився на неї. – Ти про Рея?

– Так, а кого, ти думаєш, я ще маю на увазі? – саркастично запитала того Ніколь, теж зупинившись. – Тобі, мабуть, ніхто не розповідав про Беатріс?

– Мені… Саманта говорила про те, що вона була колишньою напарницею Рея, але…

– Ха, так і думала, що вони не стануть тобі всього розповідати, щоб ти не сунув носа в цю справу, – схрестивши руки, промовила Ніколь. – Вона була не тільки його напарницею, а й його дівчиною, прикинь.

Мейлі розширив очі:

– Його… дівчиною?

– Ага, тобі теж не віриться, що у цього черв’яка могла бути дівчина? – з насмішкою запитала вона. – Ось і мені не вірилося, поки я на власні очі не переконалася в цьому. – Ніколь почала згадувати:

– Як тільки він з’явився у цирку, всі дівчата наче з глузду поз’їджали, почали за ним бігати. Навіть ті, що були на кілька років старші за нього.

Слухаючи дівчину, Мейлі насупився і обурено випалив:

– Прям таки, всі!?

– Уявляєш? І що вони в цьому божевільному знайшли? – вона невдоволено пирхнула. – Хах, якби не його титул – племінника директора цирку, то він не був би таким особливим. – вона зітхнула і одразу ж продовжила:

– Хоч дівчатка за ним бігали хвостиком, сам він жодної із них не давав жодного шансу. Цей бовдур із байдужістю приймав їх зізнання і сміючись їм в обличчя, говорив тверде: “Ні”. Ну ти уявляєш! Яким треба бути зухвалим дурнем щоб відмовляти всім підряд!? Як можна вчиняти так з дівчатами!? Мабуть, його мама взагалі не вчила його хорошим манерам. – Ніколь сильно гнівалася через цю несправедливість по відношенню до дівчат. Но затім, вона затихла і після невеликої паузи, промовила:

– Але, на подив усіх, Беатріс вдалося якось його зачепити. Досі не розумію як саме вона це зробила…

– По-любому, якась відьма… – тихо прошепотів Мейлі.

– Ти щось сказав? – схиливши голову, спитала блондинка.

– І скільки вони… зустрічалися? – надувши щоки, спитав він уже на повний голос.

– Вони зустрічалися близько місяця. Від їхнього постійного тримання за ручки мені хотілося блювати, бе, – вона гидливо висунула язик. – Але довго це їхнє кохання не тривало. Вони з Беатріс почали сваритися, причому, серйозно. Якось вона прийшла на тренування з опіками на руках і все твердила, що це Рей вилив на неї кипяток із чайника.

– Це… справді було? – здивувався Мейлі.

– Як знати, все можливо. Але цей мерзотник все заперечував, кажучи, що вона сама на себе пролила воду.

– І… що сталося далі? – не відриваючи очей від дівчини, спитав він.

– Та очевидно, що вона пішла.

– Ось як… – Мейлі глибоко задумався, дивлячись під ноги, на сніг, поки інша поряд з ним не озвалася.

– Ой, точно, я вже маю йти. Треба ще собак викупати, а це довга робота… Рада була дізнатися, що з тобою все добре, гномику.

– Мені теж було приємно тебе побачити, – підвівши голову, посміхнувся він у відповідь. – Бувай.

– До зустрічі! – Ніколь по бігла назад стежкою, звідки й прийшла. Мабуть, хотіла обійти навкруги шатро цирку, щоб не йти нерозчищеною дорогою додому.

Мейлі провів її згаслим поглядом, а потім, по спішно попрямував до свого трейлера, поки зовсім не стемніло.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

– О, ти якраз вчасно. Я приготував чай. – побачивши увійшовшого, сказав Рей. Взявши гарячу чашку, він підійшов до юнака, що знімав курточку. Але помітивши, що той був якимсь кислим, спитав:

– Не таким я чекав тебе побачити. Що, безглузді фокуси того дурня настільки розчарували тебе? – Рей самовдоволено посміхнувся, спостерігаючи за тим, як той, поклавши свою курточку з пакетиком печива на крісло, мовчки ігнорував його запитання. Хлопець відставив чай ​​на свій столик, і простягши руку, приклав долоню тому на чоло:

– Що з тобою? Ти захворів?

Мейлі похмуро тримав голову опущеною, занурившись у свої думки, але коли інший почав прибирати його волосся рукою, намагаючись зазирнути в очі, Мейлі не витримав і потягнув його за руку, запрошуючи сісти до себе на ліжко.

Рей, нічого не розуміючи, пішов слідом і сів разом з ним, готуючись почути розповідь про розчарування у фокусах.

– У вас… – почав було Мейлі, але відразу ж замовк, вирячаючись на свої руки.

– Що у мене? – здивовано подивився на нього Рей.

– Ну, це… Ви ж… у вас…- проковтнувши в горлі ком, він почав м’яти свої пальці.

“Як мені його запитати? Це ж не моя справа, чи була у нього дівчина чи ні. А що, коли він подумає, що я сую носа в його особисте життя?..” – подібні думки крутилися в його голові через що він не міг наважитися спитати прямо.

Рей з нудьгою дивився на нього, потім, підвівся з ліжка і кинув:

– Я не розумію, що ти мені мямлиш. Через тебе в мене чай охолоне. – він уже мав намір повернутися до столу, але не встиг і кроку ступити, як за край його штанів міцно вхопилися руки.

– У вас була дівчина Беатріс, правда? – Мейлі, не відпускаючи його ногу, запитально дивився знизу вгору прямо в очі.

– Що?… – Рей розгублено застиг на місці, вирячаючись на хлоп’я, що причепився до його ноги. – Гей, відчепися! Про що ти взагалі говориш?

– Скажіть, це так!? – нахмуривши брови, вперто випалив Мейлі. У ньому грали досі невідомі йому ревнощі.

Відчепивши його руки від своєї ноги, Рей роздратовано відповів:

– Так, була, і що?

– Ви були… закохані у неї?

– Чому ти питаєш?

Мейлі відразу замовчав, насупившись як горобець на морозі.

Побачивши це, Рей пирснув зі сміху:

– Пха-ха-ха! Що це з тобою? Ти заздриш мені чи що?

Але той не відповів, відвернувшись до стіни.

Високий молодик опустився біля нього на ліжко і задумливо промовив:

– Беатріс… Запитуєш, чи любив я її? Хм, не знаю. Напевне так.

– Що? – ця відповідь поставила Мейлі у глухий кут. Він підняв на Рея здивовані очі. – Ви не знаєте… чи було це насправді коханням?

– Ну, вона першою запропонувала мені зустрічатися, я й погодився. Подумав, що не так уже й погано мати дівчину. Вона мила була, відразу мені сподобалася, – він задумливо дивився в стелю. – Тобі вже хтось розповів, так? Що вона була моєю партнеркою і мешкала тут? І як ми з нею посварилися. Можу заприсягтися, що то була та, чорна відьма.

Опустивши погляд у підлогу, Мейлі пробурмотів:

– Мені… розповіла про неї Саманта. І Ніколь…

– Хах, я навіть не здивований. Ці пліткарки…

На деякий час за панувала не комфортна тиша. Аж доки Рей не сказав:

– Знаєш… Я хочу довгих стосунків, а не ще одного роману на місяць. Но мені з цим не щастить…

Мейлі від подиву роззявив рота та зарумянився, внутрішньо викрикуючи:

“І я… І я цього хочу!!” – він знову допитливо вп’явся в нього поглядом:

– Скажіть, ви з нею… цілувалися?

Рей спантеличено глянув на молодшого. Він не міг второпати, що тому від нього треба.

Мейлі вмить сховав обличчя в зігнуті коліна, тоді як парубок всміхнувся та відповів:

– Хах, ну так, яка пара не цілується?

В середині Мейлі щось сильно кольнуло. З силою стискаючи кулаки, він тихо промовив:

– І як… вам сподобалося, так?

– Пха-хах, – Рей засміявся в долоню. – Ти навіщо цікавишся? Хочеш дізнатися, як це –  цілуватися з дівчиною?

“Ти нічого не розумієш… Ох, якби тільки це був не ти… Чомусь я впевнений, що якби мені подобався хтось інший, хто завгодно, но не ти, мені вдалося б досягти взаємності… без душевних мук, і постійних сумнівів” – з цією думкою Мейлі тяжко зітхнув; тоді хлопець, раптом, спитав його:

– А в тебе була дівчина?

– У мене? – підвівши голову, він спантеличено подивився на того. – Не було в мене ще нікого…

– Пх, напевно, і за ручку нікого не тримав, я правий? – із глузуванням запитав парубок. Але, коли відповідь не поступила, він по цікавився:

– Тобі хтось з нашого цирку сподобався вже?

Мейлі кинув на хлопця зосереджений погляд, але майже одразу опустив його, коротко відповівши:

– Ні.

– Хочеш, зведу тебе з кимось із циркових дівчат?

– Не потрібно!

– Боїшся, як би не відшили? – Рея дуже розсмішила ця ситуація. Пихаючи рукою в плече надутого малого, він, не перестаючи голосно сміятися, промовив:

– Ха-хах, так ти у нас незайманий ще, молоко на губах не висохло. Куди тобі з дівчиськом зустрічатися, я й забув… Пха-ха-ха.

– Що!?- дивлячись на хлопця, Мейлі сильно зніяковів. – Що це означає!?

Вхопившись за свій живіт і давлячись зі сміху, Рей уривчасто запитав:

– Пха-хах, ти… Не знаєш, що таке, ах-ха-ха… невинність?

Мейлі, відвертаючись від нього, уразливо надув щоки та зсунув брови.

Вгамувавши свій безперервний сміх, Рей нахилився до його вуха і з підступною посмішкою почав щось нашіптувати.

Почервонівши до кінчиків вух, Мейлі відштовхнув іншого, та відсунувся чим по далі від того.

– Ви!… Це ж не!… це… – юнак задихався від обурення і сорому, не в змозі підібрати слова. Як він міг ось так просто, сказати йому щось подібне?

– Аха-ха-ха! – сміх Рея вже неможливо було зупинити, коли він побачив вираз обличчя партнера, та його стислі кулачки, якими він безсило трусив повітря. Він просто повалився на ліжко від сміху.

Через хвилини дві, Мейлі віддихався і запитав:

– А ви!??.. Ви незайманий!? – він і сам не зрозумів, як у пориві гніву та сорому випалив це.

Рей зненацька затих і сів на краю ліжка.

“Невже я… засоромив його цим питанням!?” – здивувався Мейлі, спостерігаючи як інший, ховаючи погляд, невдоволено схрещує на грудях руки.

– До чогось більшого за поцілунок у мене так і не дійшло.

– Так ви… – Мейлі шоковано втупився на того. – Ви не спали з нею?

Хлопець, кинувши на нього роздратований погляд, відповів:

– Ні, я не спав з тим дівчиськом. Щиро кажучи, мені ніколи з нею і не хотілося… Хмф, но, не дивлячись на це, є багато дівчат, що мріють переспати зі-..

Мейлі перервав його, голосно видихнувши з полегшенням. На його обличчі з’явилася радісна посмішка.

Помітивши це, Рей припав до нього, схопивши за комір футболки:

– Ти з мене смієшся зараз!?

Юнак нервово пересів у бік, не очікуючи, що той виявиться так близько. Раптово його штовхнули в груди, поваливши на ліжко.

– Тобі смішно, м-м? – суворо насупивши брови, парубок заглянув йому у вічі зверху вниз. – Якщо й далі сміятимешся з мене, то залишишся без своєї цноти, ясно!?

Мейлі ще навіть не зрозумів як йому реагувати на цю погрозу, як Рей, придавивши його всією своєю вагою, з пустотливою усмішкою почав нещадно лоскотати.

– Аха-ха! Перестаньте! Я… а-а-а!…боюся лоскоту. – Мейлі почав сміятися і крутитися на ліжку. Намагаючись відштовхнути від себе його руки, він штовхався руками та ногами. Але той присів йому на ноги, знерухомивши їх, і міцно притиснув тому над головою руки, що розмахували в різні боки.

До Мейлі раптово прийшло усвідомлення того, що поза в якій вони зараз знаходяться, дуже дивно виглядає. Щоки вкрилися рум’янцем, коли він відчув на собі уважний погляд темно-карих очей. Хлопець над ним, переставши лоскотати його, завмер, вдивляючись в очі. Мейлі ж, невідривно дивився в його обличчя як зачарований, поки той, несподівано, не спитав:

– Що хочеш на вечерю?

Мейлі, ніби перебуваючи в трансі, не почувши чітко запитання, тихо перепитав:

– Що я хочу?..

– Так, що ти хочеш? – голос Рея був трохи хрипким після сміху. Його дихання торкнулося обличчя Мейлі, у якого від цього все попливло перед очима, і він сказав:

– Більше за все я хочу… отримати вас.

– Що?.. – не почувши ясно кінець фрази, перепитав Рей.

Нарешті до Мейлі дійшло значення слів, щойно сказаних Реєм. Він зі скочив з ліжка, як ужалений, і, сильно червоніючи, швидко затараторив:

– Вас… Васабі! Так! Я мав на увазі… Я хочу спробувати васабі!

Рей здивовано підняв брови, запитавши:

– Васабі?.. Ти хоч знаєш, що він дуже гострий?

– Так! Я давно мріяв спробувати! – стоячи навпроти хлопця, нервово вигукнув Мейлі.

– Хм, буду знати… – Рей уважно дивився на нього, схиливши голову на бік. – Коли випаде нагода, куплю для тебе. Пх-х, раз так хочеш, то спробуєш, може, навіть сподобається.

Мейлі, криво посміхаючись, кивнув йому і зітхнув з полегшенням. Йому хотілося негайно вибігти на вулицю і впасти обличчям прямо в сніговий кучугур. Він чітко відчував як горять зараз його щоки.

– То що ти хочеш на вечерю? – піднявшись з його ліжка, повторив своє недавнє запитання, Рей.

– Ну… Я з’їм усе, що ви приготуєте.

– Добре. Пішли, допоможеш на різати овочі. – парубок попрямував до холодильника і почав діставати продукти звідти.

Мейлі поспіхом пішов за ним допомагати з вечерею.

– Вмієш чистити картоплю? – омиваючи овочі у умивальнику, спитав його Рей.

Він занервував… бо ще жодного разу в житті цього не робив. Але зізнатися йому чомусь стало соромно, тому він швидко відповів:

– Так, звичайно! – отримавши в руки овочечистку, Мейлі підійшов до умивальника і взявши в руку одну картоплину, почав пробувати чистити її. Хоч повільно і не дуже акуратно, але, йому вдалося почистити кілька картоплин. Щоправда, з наступної спроби картопля весь час вислизала з рук і мало не впала на підлогу.

Кинувши на нього погляд, хлопець, що нарізав помідори, сказав:

– Залиш, я сам почищу.

– Ні, не треба, я майже по чистив…- Мейлі, міцно тримаючи у долоні велику картоплину, вже майже до чистив її, але, відволікшись на Рея, випадково зачепив чисткою собі палець. Побачивши як потекла з порізу кров, Рей кинув свої овочі і схопив його за руку, прибравши овочечистку від нього подалі.

– Навіщо було казати, що вмієш чистити?

– Я вже вмію! У мене виходило, але… – Мейлі винувато опустив очі.

Тримаючи його за руку, Рей глузливо посміхнувся і мовчки потягнув його до свого ліжка, промовивши:

– Пішли за мною, брехун. Ти вмієш сам обробляти порізи? Чи навчити тебе?

На цей раз Мейлі не став брехати, відповівши:

– Не вмію… Ви мене навчите?

– Зараз все покажу.

Поки парубок шукав всюди аптечку, Мейлі, щось згадавши, підбіг до свого ліжка.

– Не треба шукати! У мене своя є! – він дістав з-під ліжка синю сумку і поспішив з нею назад до хлопця.

– Гаразд, давай її сюди… – Рей взяв з його рук аптечку, але як тільки він глянув на неї, то відразу здивовано розширив очі і бризнув зі сміху. – Аха-ха! Оце так!

Мейлі незрозуміло дивився на того, схиливши голову.

– Щось не так з нею?

– Пха-хах, цей очкарик на побігеньках, мабуть, поплутав аптечки і дав тобі дитячу, пх-ха-ха. – хлопець голосно сміявся, потераючи свої очі.

– А? Це аптечка для дітей? – здивувався він.

– Так і є, – переставши сміятися, Рей відклав її по далі. – У нашому медпункті працюють одні сліпі кроти. Гаразд, я дам тобі свою. Я вже пригадав, що сховав її у нижній поличці на кухні. Зараз все покажу. – він з усмішкою сходив по аптечку, а коли повернувся почав діставати з неї весь вміст.

Мейлі з цікавістю став брати в руки ліки і розглядати їх.

– Те, що ти тримаєш – сироп від застуди, – пояснив Рей. – Але нам краще буде прийняти пігулки. А то ще температура підніметься через твої прогулянки…

Мейлі весело посміхнувся йому. Простеживши як він піднявся за склянками з водою, він спитався:

– А скільки пігулок потрібно випити за раз?

– Пити потрібно не все за раз, а не більше двох таблеток на день. Зараз вечір, значить, одну сьогодні, а другу вже завтра. – спокійно відповів Рей. Повернувшись до ліжка, він простяг йому склянку води, та подав білу пігулку.

Взявши з його долоні таблетку він по крутив її в руках, надувши губи, проте, коли помітив, що інший прийняв пігулку, зажмурив очі і швидко запив і свою водою, та спитав:

– А чому саме дві на день?

– Якщо вип’єш більше таблеток чим вказано в інструкції, трапиться передозування. Так і серце може зупинитися. – взявши в руки іншу пачку таблеток, відповів тому парубок. – Ці при головному болю, запам’ятай. А коли горло заболить, візьми цю сіру упаковку, їх розсмоктувати треба, зрозуміло?

– А це для чого? – він вказав на баночку спрею.

– Для дезінфекції ран та кровотеч.

– А це?

– Заспокійливе…

– А ось ці пакетики?

– Шипучі порошки від грипу та застуди.

– А навіщо ці ножиці?

– Вони використовуються під час перев’язки.

– О, а градусник я знаю! Він…

– Давай уже сюди палець. – потягнувши його за руку, роздратовано буркнув хлопець і почав обробляти його поріз.

Мейлі став спостерігати за ним, поки на очі не потрапила чорна коробочка. Вона нагадала йому сигарети, які були у Рея. Йому стало цікаво, що в ній. Потягнувшись, він узяв у руку упаковку і почав розглядати. Коли Рей перестав заклеювати його поріз лейкопластирем, то остовпіло глянув на те, що було у нього в руках.