Header Image

    Шінсенгумі ще не встигло повністю оговтатись після тяжкої боротьби з Міварігумі. Однак найтяжче довелось заступнику командувача, Хіджікаті Тошіро. Він завжди знав, що з тим кучерявим щось не те. Неможливо бути таким ледащо, що завжди знаходить неприємності на свою дупу у найнеочікуваніших місцях, але при цьому так добре володіти мечем. А тепер виявилось, що цей білобрисий покидьок колишній член Джой, легендарний Широяша. Хто б міг уявити? Більш за все поліцейського дратувало те, з якою нахабною посмішкою це було заявлено. Ніби як «А тепер упіймай мене, демонічний заступнику командувача».

    І дійсно ж сподівається упіймати. Піймати та жорстоко покарати. Бо нема чого морочити голову суворій руці закону, розповідаючи, що глава Йородзуї  – чесна, порядна людина і в житті не чув за Катсуру та його угруповання.

    А тим часом у Тоші була можливість подумати і зрозуміти, як по дурному він не помічав цього раніше. Натяків було більше ніж треба. Варто згадати лише той випадок, пів року том. Коли він гнався за лідером Джой на вулицях Кабукі-Чо, забігаючи у один з провулків, що вів у тупик. Треба було перелізти через стіну, за якою як раз сховалась патлата голова Кацури, однак ззаду почувся якийсь шум. Не задумуючись Хіджіката розвернувся та наніс удар катаною, проте порушник легко ухилився, скоротив дистанцію та прижав поліцейського до стіни провулку. І ось на нього дивляться два, очевидно не надто тверезі, карі ока.

    – Дурень, якого дідька ти тут робиш? В мене немає на тебе часу, – його не слухали. Гінтокі не дозволяє Хіджікаті вирватись, нахиляється, торкаючись його губ своїми. У Тоші очі ледь не викотились від шоку. Його цілував чоловік, та ще й цей неадекватний довбень! Це здавалось настільки неймовірним, що брюнет навіть не намагався відпихнути нахабу від себе. А потім Саката просто пішов, так само не очікувано, як і з’явився. А заступник командувача ще якийсь час стояв у повному ступорі, а потім пошкандибав до штабу, забувши навіщо і за ким гнався.

    Пізніше такі дивні випадки траплялись ще не раз. Гін ловив Хіджікату у провулках, малолюдних місцях, занедбаних будівлях, темних кутках та цілував, лапав, відверто приставав, за що неодноразово отримував по обличчю (та не тільки). Звичайно ніякими поясненнями своїх вчинків Гінтокі не заморочувався.

    В якийсь момент поліцейський перестав відбиватися. Він так само продовжував покривати Йородзую відвертою лайкою, але вже не супроводжував це кулаками, а відповідаючи на грубі пестощі блондина. Не очікувано для себе, Тоші почав чекати ці зустрічі.

    Тільки зараз, піднявши документи, Хіджіката усвідомлює, що кожного разу під час таких «побочень» десь поряд відбувався теракт, організований Джой, чи знаходились свідки, що бачили Кацуру неподалік.

    Тошіро був у гніві. Його відволікали таким принизливим чином. Нікому не дозволено сміятись над демонічним заступником командувача Шінсенгумі. Він схопить Білого демона і обов’язково покарає за все.

    А карати було за що. Тієї ночі, коли Саката затягнув його до свого дому й … Тоші тоді ледь голос не зірвав. З ним робили все, що можна побачити в найвідвертішому порно. А зранку виявилось, що в той час стався великий вибух в одному з інопланетних посольств. Тоді це здавалось прости співпадінням.

    Зараз Хіджіката Тошіро прямує прямо до офісу Йорозуї, бос якої має бути там зовсім один. Про це брюнет подбав, надавши діточкам роботу.

    POV Хіджіката

    Входжу без стуку. Президент майстрів на всі руки сидить за столом, закинувши на нього ноги, і дрімає. Обережно заводжу його руки за спинку стільця і застібаю наручники. І який з нього великий воїн, якщо він так просто дозволив зв’язати себе у власному домі? Безцеремонно скидаю ноги Гінтокі зі столу, від чого той одразу прокидається. Розгублено дивиться на мене, намагається встати і розуміє, що щось заважає. Сонному мозку потрібно ще секунд десять, щоб повністю усвідомити ситуацію. А потім почалося…

    – Хіджіката – покидьок, якого дідька? – відвішую йому дзвінкого ляпасу, – падлюка, що ти робиш?

    – Саката Гінтоки, ви звинувачуєтесь у співпраці з терористичним угрупованням Джой патріотів та запобіганню слідства.

    – Погодь, що? Яка, до біса, співпраця? Яке запобігання? Ти взагалі про що?

    – За свої злочини ви несете анальну відповідальність, – і тут блондин миттєво притих.

    – Може, ти мав на увазі «кримінальну»?

    – Ні, – на роніні немає кімоно, тільки штани та безрукавка. Нахиляюсь до його обличчя, видихаю сигаретний дим, через що він морщіться, – я не зможу посадити тебе на підставі того, що маю, проте особисто для мене доказів більш ніж достатньо.

    – Стривай! Так, я брав участь у війні на стороні повстанців десять років тому. Зараз же я не маю до цього жодного відношення. Я тобі це вже тисячу разів повторював.

    – Так, звісно, а свого приятеля, Катсуру, ти по старій дружбі захищав від мене?

    – Так…, ні.., все зовсім не так! – кладу долоню йому на пах, злегка надавлюю та погладжую.

    – В тебе з ним щось було? – опаляю диханням його вухо, прикусив мочку.

    – З ким? З Зурою?! НІ!!!

    – Брехун, – цілую його губи, проникаю язиком в середину. Мені відповідають, не очікував. Втискую кучерявого в крісло, все ретельніше досліджуючи його рот. Краєм свідомості чую тихе клацання, не придаю цьому значення, не бажаючи відриватись від настільки бажаних губ. Даремно…

    Сильні руки хапають мене за плечі. Я навіть не одразу зрозумів, що так не має бути, як вже був прижатим до кришки столу. І як можна було бути таким йолупом? Мої зап’ястя міцно тримають, катану відчепили від ременя та закинули у дальній кут.

    – Ну і якого дідька ти влаштував тут сцену ревнощів, тупий покидьок?

    – Я просто зіставив факти. Завжди, коли ти приставав до мене, Кацура скоював злочини. Що я мав би думати? Як тобі довіряти? – він так і не відпустив мене, вільною рукою вдарив себе по чолу.

    – Дурень, Зура завжди щось коїть. Коли я б до тебе не підійшов, це було б незмінним. Так, каюсь, кілька разів я дійсно не давав вашим шляхам перетнутися, але він як-ніяк мій товариш з дитинства.

    – Тобто, хоч і частково, але я правий, – різко подаюсь уперед і в мене таки виходить вирватись, хоча, схоже, що мене просто відпустили, так як наступної миті я опинився на плечі у Гінтокі. Оце вже ні. Я так просто не програю, особливо йому. Брикаюся, намагаюся вдарити білобрисого покидька. Мені нарешті вдалося вирватись, зав’язалась сутичка, під час якої ми встигли набити один одному декілька синців та забоїв. Я розбив цьому негіднику губу, за що я отримав сильний  удар у вилицю.

    Врешті-решт, все це не мало сенсу, і мене грубо кинули та футон, придавивши всім тілом. Поцілунки з металевим присмаком п’янили. Руки Гінтоки скидали мій одяг, а я робив те саме з ним, не в змозі встояти. Коли ми обидва лишись без одягу, Гін ліг та спину, усаджуючи мене собі на стегна.

    – Ти ж збирався зробити усе сам. Влаштуй мені шоу, – Саката закидає руки за голову. Він зовсім совість загубив!? Хоча, складно загубити те, чого ніколи не було.

    – Ти йобнувся!? Я взагалі то прийшов, щоб трахнути тебе, а не розважати, – намагаюсь вдарити по цій хтивій морді, але мою руку перехопили і я опинився знизу.

    – Ти прийшов до мене без запрошення, вдягнув наручники, пред’явив хибні звинувачення і влаштував допит. І хто з нас тут йобнувся? – Не встигаю нічого відповісти, бо у мій анус без попередження ввели два пальця. Дідька, в нас вже давно не було сексу, тож приємних вражень було не багато.  Проте в процесі дискомфорт пішов, залишив лише задоволення, що збиралось внизу живота, бажаючи вийти на волю.

    Пальці покидають мій зад, у супроводі мого розчарованого стогону. До розтягнутої дірочки одразу упирають слизький від змазки член блондина. Затаїв дихання, міцніше стискаю руки на плечах Йородзуї. Він не збирався пеститись сьогодні, різкий товчок і я вигибаюсь у німому крику, дряпаючи йому широку спину. Цей покидьок одразу ж починає їбати моє бідолашне тіло, що лише нещодавно загоїлось від ран.

    – Так що? Подобається, коли тебе трахає терорист? Ще й один чотирьох небесних королів Джой?

    – Ха…Ах, я… Ненавиджу… тебе… довбаний покидьок, – слова давались тяжко, адже з кожним рухом з мене ніби вибивали повітря. Думки не хотіли збиратися до купи. Мене так бісить ця паскуда, та я все одно стону під ним як сука, обхопивши талію ногами. Не хочу більше нічого розуміти. Викину всі думки як най далі та просто віддамся цьому монстру останній раз.

    На моїй шиї залишають засоси й укуси, котрі ще довго будуть нагадувати цю ніч. Запускаю пальці в неслухняні кучері, мій член треться між нашими животами. Білобрисий кожного разу попадає по простаті, що змушувало іскри сипатись з очей. Після однієї такої іскри в очах повністю потемніло, а потім щось гаряче розлилось всередині мене і все… тиша.

    Кінець POV Хіджіката

    Відкривши очі, Тошіро спробував вибратись з міцних обіймів Йородзуї, проте через біль у всьому тілі (особливо в попереку) зробити це було нелегко. Відшукавши свій одяг, заступник командувача почав одягатися, що також було не простою задачею.

    – Можеш не поспішати йти, Кагура сьогодні ночує у Шімпачі, – Блондин лежав на боку, сонно спостерігаючи за коханцем.

    – Ноги моєї більше не буде в цьому будинку, бачити тебе не бажаю. Хіба що за гратами, куди ти потрапиш, як тільки я назбираю, за що тебе посадити.

    – Не поспішай. Ти, звичайно, можеш злитись, але звинувачення були хибними. Я не маю нічого спільного з тими злочинами, просто не міг втриматись, коли бачив тебе.

    – Я не вірю жодному твоєму слову, – брюнет вже повністю вдягнувся, проте не поспішав покинути приміщення.

    – Не вір, та не звинувачуй, хоч це й твоя робота, – Гін встав, не соромлячись своєї наготи, підходить до Тоші, обнімаючи за талію, –  якщо хочеш, можеш влаштувати ще один допит, але цього разу, будь люб’язний надіслати повістку заздалегідь, – легко торкається чужих губ своїми, дивуючись, як ще не отримав до обличчю.

    – Подивимось, не покидайте місто, ви можете знадобитись слідству, – Хіджіката виходить з будинку, плануючи ще раз досконало вивчити всі докази, а також встановити стеження за підозрюваним.

     

    0 Коментарів