Header Image

    Сусід по парті

    Я – одна: так було і так буде,

    І тільки один Бог не осудить,

    Самотність – це не покарання, а випробування,

    Від безсилля ненавиджу свої почуття.

     

    Звичайний будній день. На вулиці з самого ранку йде дощ. Я вже промокла до ниточки поки йшла до школи! Ой, ну та, я ще не привіталась. Люсьєна Хартфілія або просто – Люсі. Я навчаюсь в самій вишуканій школі міста. В школі я ні з ким не спілкуюсь. І тому друзів в мене немає. Хоч школа і вишукана, але форми ми слава Богу не носимо! І того я одягаюсь як захочу.

     

    На мені сьогодні були вдягнуті сірі черевички трошки нищі колін, джинси (розміром так 2-3 більші) сірого кольору і також біла кофточка. Волосся було розплетене і чолка закривала пів-лиця.

     

    Ну, ось ми і прийшли! Це була шестиповерхова школа зеленого  кольору. Але на шостий поверх нам категорично забороняли заходити.

     

    • О, книжковий хробак, ти точно по розкладу.

     

    Цей голос я впізнаю будь-де. Він був хриплим. до мене підійшла дівчина з коротким попільним волоссям і яскраво голубими очима. Вона була взута в білі кросівки. З одягу на ній були сірі міні-шорти, розова кофта, яка підкреслювала її велику грудь і чорна шкіряна курточка. В руці була сигарета зробивши затяжку видихнувши весь дим мені прямо в обличчя. З цього я почала кашляти.

     

    • Чого тобі, Лісанна?

     

    Її я ненавиджу. В школі є тільки людей 10, які я не переношу на дух. І перша в цьому списку була вона Лісанна Штраус.

     

    • На ім’я мене не називай, хробак! Для тебе це велика честь мене на ім’я гукати.

     

    Дівка вдарила зі всієї сили в живіт, від чого я впала на коліна. Я подивилась на неї вбивчим поглядом. Вона відступила крок назад. Але через чолку було тяжко побачити мої очі. Я встала з колін і попрямувала до школи.

     

    • Ти до мене спиною не повертайся!!! – крикнула до мене вона і, протягнувши за плече, повернула до себе.

     

    Я підняла голову, щоб подивитись на неї. Лісанна була вищою від мене на пів голови.

     

    • Чого тобі потрібно? – мій голос ставав все злішим і злішимю.

     

    Мене досить тяжко вивести з себе, але ті, кому це вдавалось, в подальшому, обходили мене 10 дорогою.

     

    До Лісанни підійшов хлопець з яскраво-розовим волоссям і сірими очима. Він обняв її за талію. Це був хлопець Лісанни, Нацу Драгніл. Секс-символ школи. про нього ходили чутки по школі. По слухам, Нацу переспав зі усіма дівчатами школи і навіть з молодими учителями. Але я єдина, хто не попав до цього ідіота.

     

    • Мила, що ти тут робиш? – Нацу відійшов від Ліс і поглянув на мене.
    • Хробаку урок проводжу, – сповістила своєму коханому ця тварь.

     

    Лісанна підійшла до мене, і з розмаху врізала мені. Я впала на коліна взявши за живіт, надіючись приглушити біль. Сльози навертались на очі. Тобі сучка, повезло, що Драгніл тут є, а то я від тебе і мокрого місця не лишила.

     

    • Ліс, пішли, непотрібно руки бруднити!

     

    Від слів Драгніла мені стало тошно на душі.

     

    • Якщо, би ви знали хто я, то…

     

    Не давши мені закінчити, почувши на щоці сильну біль. Поглянула на землю замітила камінь цей придурок кинув камінь мені в обличчя.

     

    • Мовчи! Тобі слово не давали!

     

    Мені хотілось плакати, але я сильна! Я не плачу, це не по моїх законах ось так плакати. Я встала з землі випрямила спину.

     

    • Щока болить. Скоріш всього буде синяк.
    • Тобі слово не давали!

     

    добре що довга чолка приховувала мої очі. В них можна спокійно прочитати страх!

     

    • Ти хоч знаєш, з ким ти говориш? – запитав з насмішкою Нацу.

     

    На хвилинку я задумалась, після чого видала.

     

    • Ти – Нацу Драгніл, самий популярний хлопець школи. Переспав зі всіма дівчатами школи, окрім мене! Самий багатий хлопець. В школі ти спілкуєшся з Греєм, Гажилом, Ельзою і Лексусом. Зустрічаєшся з Лісанною. Я ж нічого незабула.

     

    Шах і мат Драгніле!

     

    • Та ні, усе правильно сказала, – він посміхнувшись і ніжно подивися на  мене.

     

    Я пішла в школу, а то такими темпами запізнюсь. Ненавиджу цих людей. Хочу додому, для чого мене сюди перевели? Тут я відчула, що в кишені завібрував телефон.

     

    • Алло!
    • Люсі, це тато!
    • Та, я зрозуміла.
    • Як справи в тебе?
    • Тат, що тобі потрібно?
    • Як грубо, Люсьєно!
    • Тобі завжди щось потрібно від мене! Просто так ти мені не телефонуєш
    • Я їду у відрядження на 3 місяця, тому ти будеш жити з моїми друзями. В 18:00 за тобою заїдуть.
    • А я одна пожити не зможу?
    • Ні ні і ще раз ні! Так, щоб в 18:00 була готова. За тобою заїде шофер після школи.
    • Локі?
    • Так.
    • Зрозуміло.
    • Не забувай, хто ти!
    • Ага. папа.
    • До побачення…

     

    Тату, ти як завжди.

     

    Так в мене зараз фізика у Міраджейн. Так, другий поверх, кабінет 15. Я швидко піднялася на другий поверх. Повернувши наліво потім на право, ось і кабінет. Я відкрила двері і швидко пройшла на своє місце, а точніше, попрямувала в сторону остатньої парти першого ряду біля вікна. Я повісила сумку на гачок і поглянула у вікно. Дітвора на вулиці граються, бігають, радіють дощику.

     

    Пролунав дзвінок на урок. В клас зайшла Міраджейна.

     

    Міраджейн була гарна дівчина 25 років з довгим попільним волоссям і яскраво-голубими очима. В учительки є молодша сестра – Лісанна. Сьогодні вона була одіта в чорні туфлі на невеличким каблуку, біла спідниця до колін, біла блузка, яка підкреслювала її вишукану грудь.

     

    • Учні, усі дружно вийшли до дошки. І без питань. З сумками.

     

    Міраджейн Досягнула якийсь листочок.

     

    • Я сьогодні буду  розсаджувати. Я називаю ім’я і парту разом з варіантом. Усім зрозуміло?
    • Міраджейн-семпай, а чого ви нас пересаджуєте? – запитала Кана Альберона. Дівчина часто заходить в запій на тиждень-другий.
    • А тому що! Мені надоїло, що на вас усіх, окрім Люсі, Леві і Джувії, постійно скаржаться учителя. Не вже так важко посидіти 40 хвилин мовчки?

     

    Було водно зразу – ми розгнівали учительку.

     

    • Добре, почнемо!
    • Лісанна – перша парта, перший ряд, перший варіант.
    • Ельза – перша парта, перший ряд, другий варіант.
    • Кана – перша парта, другий ряд, перший варіант.
    • Лексус – перша парта, другий ряд, другий варіант.
    • Фрід – перша парта, третій ряд, перший варіант.
    • Джессіка – перша парта, третій ряд, другий варіант.
    • Грей – друга парта, перший ряд, перший варіант.
    • Джувія – друга парта, перший ряд, другий варіант.
    • Єлочка – друга парта, другий ряд, перший варіант.
    • Ельфман – друга парта, другий ряд, другий варіант.
    • Бухлоу – друга парта, третій ряд, перший варіант.
    • Леон – друга парта, третій ряд, другий варіант.
    • Венді – третя парта, перший ряд, перший варіант.
    • Джет – третя парта, перший ряд, другий варіант.
    • Леві – третя парта, другий ряд, перший варіант.
    • Гажел – третя парта, другий ряд, другий варіант.
    • Трой – третя парта, третій ряд, перший варіант.
    • Люсі – четверта парта, третій ряд, перший варіант.
    • Нацу – четверта парта, третій ряд, другий варіант.

     

    Я з Нацу Драгнілом!? Ні, це жах! Ми один одного на дух непериносимо!

     

    • Вибачте, але чому я один сиджу? – мої думки перебив Трой.
    • А того що, Троє! Ти зі всіма розмовляєш! Ти навіть з Люсі розмовляєш! Нацу я посадила з Люси, тому що вони точно не будуть говорити між собою! Так само, Грей і Джувія також не будуть розмовляти!
    • Чого це?

     

    Грей здивовано подивився на Міраджейну, він не зрозумів?

     

    • Мало ймовірно що відмінниця буде розмовляти з двієчником!

     

    Учитель уже виходить із себе, що мене лякало. бо Міраджейн називають дияволицею не просто так. Якщо її розізлити, то тут усім буде не переливки!

     

    0 Коментарів