Сезон

Ще два дні промайнуло, ніби й не було. Всі компанією, окрім Шони, відвідали пустелю. Вона сказала, що їй не місце під палючим сонцем, і Ештон залишив її у спокої.

Пустеля справила враження на ларів. І прогулянки на верблюдах сподобались всім без вийнятку. Особливо це личило Лагору. Він непогано закосив під досить гордого бедуїна.

А на третій день пішли у місто. Верблюжі перегони не сподобались сім’ї Ештона, через роботів-жокеїв. Але Ештон бачив, що Мерін спостерігає не лише за розвагами. Люди Оману – квітуча нація. З своїми якимись культурними приколами, наприклад, маски-клюви у жінок, або якимись звичками, наприклад, вони вважають що злитися – не культурно, а розглядати незнайомців – нормально. У них розвинута медицина, і досить вільні права в громадян.

– А ще мене зацікавила освіта. – Сказав в довершення Ештон.

– А що з нею? – Запитала Мерін без ентузіазму, але разом з тим без нудьги.

– У них є система оцінювання випускників. І в залежності від успішності іспитів держава повністю оплачує навчання в університетах від найпрестижніших у світі, просто престижних в найближчих країнах, або ж місцевих… – Поділився він прочитаним.

– В Шазарії певний час існувала подібна практика. Ми тоді жили на материку. Але часи змінюються. – Стенула плечима Мерін. – Зараз і в Шазарії не погана освіта. Більш доступна і лабільна аніж за кордоном.

– Питання в тому, що так шазарійці могли б знайомитися з Зовнішнім Світом…

– Переселенців і розвідників достатньо для загальних відомостей, як на мене. – Задумливо відповіла вона.

– Можна створити щось на зразок ознайомчих поїздок. Так, як я возив Характерницю… Я тобі розповідав, пам’ятаєш?

– Можна. В індивідуальному порядку. Наприклад, з поїздками розвідників комбінувати, якщо буде якесь безпечне завдання, – Стенула вона плечима.

– Нормальний варіант. – Кивнув Ештон.

***

Повернулися під вечір. Ештон облінився і накривати на стіл не хотілося. Але якось думки про спільну вечерю надали сил і Ештон просто виклав на стіл все що було в холодильнику. Прямо в плівках і одноразових лотках. От, і прекрасно.

《Рікон, поклич всіх. Мені лінь.》- Ментальний зв’язок це круто. І дуже зручно. І, мабуть, Ештон зовсім обнахабнів. Але, лінь. І хочеться на пляж, особливо після двох днів спеки, то в пустелі, то у місті… Якщо чесно, він має кілька хвилин, поки всі зберуться…. І Ештон вийшов на верандочку, подивитись на хвильки.

Хех… В голові якось пусто. Ештон потер лоб, з’явилося нав’язливе відчуття чужого погляду і Ештон обернувся – Шона. А ця її енергетична особливість має свої неочікувані сторони. Зазвичай Ештон помічає біохвилі. А тут ось, як колись – погляд спершу. Ештон усміхнувся їй:

– Ти вчасно, зараз вечерятимемо.

– Так, я побачила, що ви вже повернулися. Тому і прийшла.- Відповіла вона.

– Завтра потренуємось. Розповім нюанси. Тому чекатиму на пляжі.

– Так, я прийду.- Відсторонено відповіла Шона, відвела вбік свої крижини і пішла всередину.

***

День проходив зовсім неспішно. Ештон з сім’єю відпочивали на пляжі: засмагали і купалися, грали у волейбол, пили коктейлі, будували піщаний замок й усяке таке. Ештон дрімав на лежаку. А потім і Шона прийшла. Вони тренували ментальний наказ. Ештон вчив Шону, як його самого колись вчила Ванесса. Це навіювало приємні спогади і Ештон отримував задоволення від цього тренування.

Шона сиділа у всьому чорному: у широких штанах і високих шкарпетках(по крайній мірі, мала сиділа у позі лотоса, штани трохи задерлися, а шкарпеткам кінця-краю було не видно – мабуть, по коліно), і в чорній широкій кофті з капюшоном, на руках були рукавиці. Вона виглядала гротескно: з-під капюшону вільно спадало біле волосся і її зовнішність в купі з непроникним закритим одягом та таким же непроникним виразом обличчя – справляли враження, ще й на пляжі. Але ж спека! Не варта краса таких жертв.

– Слухай, може ти якось легше одягнись? Спека ж…- Ештон їй не заздрив… Він у пляжних шортах сидить, і йому пекельно жарко… А вона, мабуть, вариться просто.

– Я краще потерплю спеку, ніж потім опіки лікуватиму. Закінчу тренування, і піду в ліс. Там можна буде роздягтись.- Ну, і місце для неї не підходяще трапилось. Їй у горах, де вони перед цим відпочивали куди комфортніше було б…

– Окей, давай так спробуємо.- Ештон створив бар’єр над ними – простенький, аби рахувалося. А тоді на його основі почав створювати велику енергетичну напругу, імітуючи здібності ларів (на їхніх звірів він надивився та навивчався, поки кімнату з бар’єрами створював). Вийшов бар’єр, що не пропускав енергію сонця, але за рахунок неоднорідності ілюзій – світло протікало, але вже заломлене, пропущене через цей імпровізований фільтр.- Спробуй.

Шона підняла голову на бар”єр. Звичайним людським зором не було видно нічого особливого – просто ніби зображення трішки розпливається, наче міражі в пустелі. Але Шона взагалі навіть без секундної заминки зняла одну рукавичку та закатала рукав. А опісля виставила руку під сонце, опершись на коліно. Очевидно, вирішила спробувати на невеликій ділянці шкіри спершу. Паралельно не зупиняючи тренувань, звісно. Шона скурпульозно змінювала властивості бар’єру з печаті Рікона, згідно інструкцій Ештона. Вона вчилася дуже швидко, інколи нагадуючи Ештону робота. Вона не раділа маленьким перемогам, не засмучувалась через невдачі. Не шкодувала себе, не намагалася маніпулювати емоціями, чи взагалі якимось чином взаємодіяти трішечки більше, аніж необхідно. Щойно тренування завершувалось, Шона не дякуючи вставала і йшла. А якщо вони перетиналися поза тренуваннями – не зводила погляду з Ештона. І от це Ештон взагалі не розумів.

– Гаразд. Сьогодні з цим все. Прибирай бар’єр. Потренуємось в іншому.- Обмежуватись ментальним наказом Ештон не планував. Шона підняла погляд від бар’єра на нього і вийшов погляд з-під лоба. Ештон вирішив пояснити, хоч знав напевне, що якби він не став – Шона просто зробила б те, що сказали мовчки. Втім, якщо їй дати вибір – вона ним скористається. У неї ніби є власні правила, яким вона невідступно слідує, ніби алгоритми в програмі. При чому ці алгоритми не складно вивчити.- Подивимось, що ти можеш зробити з своєю енергією. Мене використовуй, як піддослідного.

Шона злегка підняла обличчя і прибрала бар’єри зовсім. Ештон перевірив сприйняттям – енергія Шони, стримувана бар’єром негайно вирвалась і почала заповнювати простір, повільно “обіймаючи” енергетичний простір навколо Ештона. Він вислизнув із сприйняття і перевів погляд на Шону – вона очікувала подальших дій від Ештона.

– Що ж, дивись.- Ештон своєю енергією розправив на піску “полотно” і став малювати потоками енергії, паралельно пояснюючи, що малює, ділитися спостереженнями: – Отже. В кожної людини є своя енергія. Енергія людини тісно пов’язана з усіма життєвими функціями і, зокрема, емоціями. Енергія людей відходить від них і розповсюджується у просторі. Якщо поруч є інші істоти, їхня енергія змішується між собою і вільно розміщується у просторі без обмежень. Але не твоя. Чомусь твоя енергія не змішується з енергією інших людей. Окрім того вона за консистенцією, чи то густиною інша – вона повільніше розсіюється. І плавно заповнює простір навколо себе. Але якщо поруч є інша істота, енергія займає вільне місце навколо певного простору навколо цієї людини, в якому міститься її власна енергія. Ніби аура. Так?- Шона кивнула. Вона була зосереджена і уважно слухала.- Але, якщо компанія більша, то простору для твоєї енергії стає менше. І вона просочується у простори навколо аур істот, що знаходяться поруч, таким чином ізольовуючи енергетичні аури цих істот. Плюс це дистабілізовує емоційний фон тих, хто підпав під твій вплив. Не можу сказати точно, але підозрюю, що це відбувається за принципом самонавіювання. Будучи емоційно ізольованою від інших емоційних джерел і неможливості виходу власних емоцій, людина починає заганяти себе в емоційне замкнуте коло. Та, повторюсь, це лише моє припущення. Я можу помилятися. Іще. Цей енергетичний кокон з твоєї енергії не є однорідним. Я абсолютно певен, що ти можеш контролювати його інтенсивність.- Ештон уважно поглянув на дівчину. Вона відвела погляд від імпровізованої дошки на піску, і поглянула Ештону в очі. Не було звичного холоду в її погляді, вона була зацікавлена. Ештон витримав паузу.

– Як?- Давно вже зрозуміла Шона правило, за яким вона отримає більше інформації – взаємодія.

– Якщо ти не зосереджуєш увагу, енергія плюс-мінус однакова. Навколо тих же, на кому ти зосереджуєш свою увагу, твій кокон значно інтенсивніший. Можливо ти навіть, якимось чином змінюєш емоційний фон і направленість думок.- На ці спостереження Ештона, Шона винагородила його здивуванням. І Ештон додав, зрадівши, що отримав віддачу:- Навколо мене твій бар’єр значно інтенсивніший, аніж навколо інших. І емоції змінюються інакше в ті моменти коли ти зосереджуєшся на мені, аніж коли – ні.

Шона кілька митей ще дивилась на Ештона, а тоді стисла губи і відвела погляд. Ештон здивувався. Не хоче нашкодити йому? Соромно що їй це сказали в обличчя? Не розумів він її реакції.

– Я не проти, якщо що.- Про всяк випадок зауважив Ештон. Шона на нього покосилася. І цей погляд він добре знав – жіноче сканування. От не вміють так чоловіки. Він зараз ніби під лупою, на предметному склі, почувався.- Тому пробуй маніпулювати своїм даром.

Шона мовчки сиділа і дивилася на нього. А потім, коли вже Ештон втратив надію щось почути, сказала:

– Гаразд.- Тоді перевела погляд на свою руку. – Ваш захист працює.- І скинула другу рукавицю і кофту з капюшоном. Тепер вона сиділа в штанах і топику на бретелях. Виглядала вона не менш дико, але, можливо, їй не так жарко буде…

– Будемо мати на увазі. А на сьогодні, мабуть все. Ти в ліс збиралася? Писати картину будеш? Ходімо, складу тобі компанію.- Потягнувся Ештон, все ще не прибираючи бар”єр. Шона продовжувала його сканувати, аж не затишно було під цим поглядом.

– Просто Ви так совість заспокоюєте.- Сказала вона безпристрастно. Холодно. Порожньо. Не зводячи з Ештона свого крижаного, особливо уважного погляду.

– Перепрошую?- Ештону було зовсім не по собі в цей момент. Від ситуації в цілому і від сказаного.

– Ви забрали мене з дому. Від сім’ї. І тепер намагаєтесь бути “ХОРОШИМ”- сказала вона це слово особливо тихо і роздільно,- хазяїном.- І додати нічого.

Ештон дивився їй в очі. Що сказати? Хіба ж вона не права? Та Ештон… Не розумів що йому з нею робити… Що говорити. І… Що б він не робив, що б не казав… Це ж все одно не змінить того, про що вона сказала. Обличчя Ештона закам’яніло. І він помітив це не одразу. А опісля ковтнув. Взяв себе в руки. І усміхнувся їй:

– Ходімо в ліс. Ти займешся картиною, а я заспокоюватиму свою совість.- Сказав він, розвівши руками і підіймаючись. Шона прослідкувала за ним, а тоді відвела свій погляд, збираючи свої речі, одягаючись, і Ештон відчув, як тиск спав з його “емоційних плечей”.

***

Очевидно, Шона завершила свою попередню картину, тому що вона змінила дислокацію, і тепер сиділа посеред стежки, що стелилася прямо і вела до невеличкого скелястого обривчика з виглядом на море. Вміє вона знаходити місця. Цікаво, навіть, які вона облюбує в Шазарії…

Сірін? Вона підійшла до них з лісу.

– Ештон!- Сірін була явно не в гуморі. Вона обіймала себе за лікті в захисній позі, ніби її морозило.

– Щось трапилось?- Занепокоївся Ештон. З біоритмом ніби все гаразд… Вона незадоволено поглянула на Шону, демонструючи, що не хоче говорити при ній. Ештон встав і відійшов з Сірін на кілька метрів. А тоді повторив питання:- Сірін, що таке?- Й хотів взяти її за плечі, Ештон не на жарт запереживав, але Сірін досить агресивно від нього відмахнулася.

– Не чіпай мене!- А оце вже дивно. Ештон здивовано підняв брови. Шона спостерігала за ними і Сірін, помітивши це, зашипіла до неї, оскаливши всі зуби. Шона попередження зрозуміла і без жодних коментарів чи емоцій відвернулася до картини. Ештон підняв долоні догори і відступив на пів кроку.

– Не чіпаю.- Окей, що таке??? Сірін ще кілька секунд косилася на Шону, а потім щільніше себе обняла. Що з нею?

– Мені потрібно в Шазарію.- Тихо прошипіла вона крізь зуби. З агресією не так направленою на Ештона, а впринципі…

– Чому? Що трапилось?- Спитав Ештон спокійно, вже беручи себе в руки. Не потрібно ще йому жару у багаття додавати.

– У мене організм сказився…- Поглянула вона з-під лоба на Ештона. Але до нього не доходило.

– Тобто?- Ештон подумки попросив в Сірін вибачення за свою тупість.

– Сезон, Ештон! У мене почався сезон!- Опа! Так… Сезон. У ларів немає місячних і овуляцій, як у людських жінок. Натомість у них цикл зачаття не місячний, а річний. Кожної весни дівчата у яких починається сезон, але які ще не мають договорів, відокремлюються від усіх на верхніх поверхах Храму, де перечікують період, що вдалий для зачаття.

– Але… До сезону ще досить довго. Тільки середина зими…- Пробував Ештон розібратися.- Це через зміну клімату?

– Ні… Це так не працює. Якби сезони від зміни клімату збивалися, жінок би з розвідниками не пускали нікуди… Та й узагалі… Через погоду сезони не починаються!!!- Сірін нервувалася. І терпіння у неї надовго явно не вистачить… Але в наступний момент вона принишкла і опустила голову, притишивши голос…- Це… Через пару. Через Рікона. Через його близькість… Очевидно мій організм… Ну… Одним словом, я вважаю його хорошою кандидатурою для зачаття…- Сірін почервоніла. Ештон спробував зібрати думки в купу. Але Сірін не намірена була чекати, поки Ештон виродить якісь думки:- Ештон! Шазарія. Мені потрібно додому. Мені потрібна медична допомога для полегшення стану, і без контрацепції я тут не можу лишатись!

– А…- Не те щоб Ештон до чогось хотів їх підштовхувати, але він мусив вкласти все собі в голову.- Ти не хочеш… Дитину?

– Я ж не маю дозволу!- На мить Сірін навіть нервуватись від здивування перестала.

– Так ми ж не в Шазарії. І, нічого тобі не буде. Ти ж лар Серця Шазарії. Пробачать тобі подібне, я думаю.- На таке Сірін підвисла з широко відкритими очима. А потім заперечно похитала головою.

– Ні, думаю… Не зараз.- Якось знітилась вона.

– Гаразд. Можеш не пояснювати.- Усміхнувся Ештон, і йому довелося стримуватись, щоб не погладити її по голові.- А як шодо людської контрацепції із Зовнішнього Світу?

– Тут є контрацепція?- З сумнівом запитала вона. Ештону навіть смішно трохи стало. Шазарійці вважають Зовнішній Світ відсталим, і в деяких галузях їм важко оцінити наскільки те чи інше “відстале”.

Ештон на мить поглянув кудись вгору-вбік, прикидаючи як їй краще пояснити… Наочно найкраще, мабуть. Дістав телефон, знайшов гугл-теги “презервативи”- все інше він не знав чи їм підійде, а це найпростіше. І показав Сірін картинки. Вона зосереджено нахмурилась, розглядаючи Екран, ніби придивилась, що ж там за муха повзе. А тоді обурено, розгублено, шоковано поглянула на Ештона:

– Ти жартуєш з мене?!!

Все. Ясно. Ештон здається:

– Я викличу розвідників і вас з Ріконом відвезуть додому раніше.- По-доброму, мирно, заспокійливо сказав він.

– Що? Ні! Рікон повинен лишитись з тобою. Тут. А я поїду сама.- Запротестувала Сірін.

– Хіба пара не повинна бути разом під час сезону? Тим більше в Шазарії буде контрацепція.- Підняв Ештон брову. І де його сором? Мабуть, поліг смертю хоробрих десь на шляху зближення з ларами. Не можливо соромитись і говорити з ними в режимі “прямо в лоб” одночасно.

– Якось до цього завжди сама справлялась.- Буркнула вона.- У мене сезони з тринадцяти років. І на цей раз обійдусь.

– А нащо ж пара тоді?- Ештон був певен, що правий.

– Рікон повинен бути з тобою!- Зовсім не сприйняла аргумент вона.

– Це не у мене сезон.- Добродушно усміхнувся Ештон. І перед тим, як Сірін вибухнула, додав:- І ми в Омані. Це безпечна країна. І за п’ять днів ми так чи інакше їдемо додому. Не розтану я тут. Ходімо, поговоримо з Ріконом.- Безкомпромісно постановив Ештон.

***

– Я повинен бути тут, з тобою! Ми не можемо лишити тебе одного!- Запротестував Рікон.

– Ти потрібен зараз Сірін.- Суворо насупився Ештон.

– Так, але ми мусимо виконувати свої обов’язки!- Рікон теж нервувався поруч з Сірін. І вони явно трималися одне від одного на відстані.

– Тоді в чому сенс, Рікон? Ви пара. І повинні підтримувати один одного. Який був сенс тоді у всьому, що ми зробили? Який сенс було брати у зграю твою пару, якщо ти не можеш бути поруч з нею в такі моменти!- Ештон вірив у те, що зараз доносив малим. Він точно знав, що є час, коли ти зобов’язаний бути з половинкою. Підтримувати, любити і просто бути поруч. І цей момент один з них.

– Так, але Ештон… Якщо ми не виконуватимемо своїх обов’язків перед тобою, як перед вожаком, то це теж немає сенсу!- Не здавалася Сірін. На неї було боляче дивитись. Ештон ще по дорозі поговорив з розвідниками, і вони прибудуть за кілька годин.

– Сірін, все так ти говориш. Я ваш вожак. Тому, якщо вожак каже вам їхати, бути з парою, коли це необхідно і предписано самою природою, будьте добрі, слухайтесь. Є моменти коли важливо бути з вожаком і битися чи робити роботу. Чи якось інакше підтримувати сім’ю. Але є моменти, коли немає нічого важливішого, аніж бути з парою. Так влаштоване життя, розумієте? Не лише я ваша зграя, а й ви зграя один для одного. Рідних потрібно берегти, любити. А інакше все інше немає жодного сенсу. Що б ти не робив.

Лари слухали, заперечення бурлило в їхніх біохвилях, але перечити більше не стали. Тільки хмурились. І крутилося у них на думці щось…

– Скажіть уже…- Зітхнув Ештон. Рікон поглянув на Ештона і ковтнув. Страшно?

– Якщо ми не можемо виконувати свої обов’язки, як твої лари, то… Значить ми погані лари для тебе. Повелителька цього не пробачить…- Рікон явно мав що ще додати. Його багато що турбувало…

– Я поговорю з Мерін, за це не переживайте.- Запевнив Ештон. Він не очікував, що проблема буде саме в цьому… Та Рікон не заспокоївся.