Розділ 4

Вечірнє сонце повільно заходило за горизонт, лишаючи після себе прекрасний рожевий відтінок неба. 

Спартак повернувся додому після довгого робочого дня, відчуваючи втому, яка пронизувала кожну клітину його тіла. Однак, його втома розсіялася миттєво, коли він побачив свого Женьку.

– Привіт, мій Спартачку, – усміхнувся Женя, підійшовши до нього й обіймаючи за шию. 

– Женя… – Прошепотів Спартак і міцно обійняв старшого за талію, уткнувшись носом у шию коханого і вдихаючи його аромат. Він прикрив очі, насолоджуючись затишком і комфортом, які огорнули його, щойно він побачив своє сонечко.

Женя з розумінням всміхнувся над головою молодшого, запускаючи одну руку в його русяве коротке волосся, а іншою м’яко погладжуючи спину. 

Вони стояли так деякий час, поки Женя не доторкнувся губами до чола Субботи, прошепотівши:

– Я приготував вечерю. Ходімо, поки не охололо.

Спартак у відповідь ще сильніше стиснув Яновича у своїх обіймах, утім, через хвилину відпускаючи. Він коротко чмокнув його в губи і попрямував до ванної кімнати, перш ніж сісти за стіл.

Вечеря пройшла тихо і спокійно. Чоловіки обговорювали свій робочий день, насолоджуючись смачною їжею і компанією один одного. Спартак слухав жваву розповідь Жені про кумедний випадок, що трапився сьогодні на лекції з одним зі студентів, непомітно накладаючи йому більше шматочків м’яса. Женя сміявся, перескакуючи з однієї історії на іншу. Він помітив махінації коханого, але ніяк не коментував, адже знав, як молодший любить піклуватися про нього.

Після вечері Женя залишився на кухні прибирати зі столу і мити посуд, в той час як Спартак пішов у кімнату займатися справами клієнтів. До тренування в залі ще є трохи часу, тому він хотів частину роботи зробити зараз. 

Женя закінчив прибирання в кухні та попрямував до кімнати, щоб взяти подарунок. Потім він пішов до Спартака, який розбирав папери, зосереджено схилившись над столом. Поглянувши на свого коханого, він усміхнувся і підійшов до нього.

– Спартачку, – тихенько покликав Женя, щоб не відволікти раптово молодшого від роботи. 

– Хм? – Спартак підняв голову і, побачивши Яновича, посміхнувся. 

Женя простягнув запакований подарунок Субботі і, широко усміхаючись, сказав:

– Це тобі. Я сподіваюся, тобі сподобається. 

Спартак здивувався. Він подивився на подарунок у руках Жені, потім на самого Женю, потім знову на подарунок…

– Але в мене сьогодні немає дня народження… – розгублено промовив він. – Чи я забув якусь важливу дату? 

– Ні, – засміявся Янович. – Сьогодні звичайний день. Мені просто захотілося зробити тобі подарунок, от і все. Захотілося потішити тебе. Такою ось дрібницею. 

Молодший відчув, як завмирає його серце, почувши ці слова. Його Женя… занадто ідеальний для нього.

– Женька… – видихнув Спартак, гублячись у почуттях. – Я… не знаю, що сказати… 

– Просто візьми і скажи “дякую, Женю, це дуже мило з твого боку”. Зазвичай люди так роблять, знаєш, – голосно засміявся шатен.

Спартак встав із-за столу і з хвилюванням взяв подарунок. Він почав акуратно розпаковувати коробку, гадаючи, що може бути всередині. Коли побачив що там, чоловік уривчасто видихнув. Несподівано. І приємно… Піднявши погляд на коханого, він подякував йому, передаючи всі вируючі в ньому почуття й емоції через поцілунок. Чоловіки не могли відірватися один від одного, цілуючись так, наче мандрівники, які знайшли в пустелі джерельну воду. Вони ніколи не наповняться один одним… 

Нарешті, знайшовши в собі сили і відсторонившись від молодшого, Женя, важко дихаючи, запитав:

– Ти готовий їхати в зал, Спартачку? 

Спартак поглянув на Женю з ніжністю в очах. 

– Мгм, – промичав чоловік, воліючи знову відновити близькість із коханим, начхавши на всі плани. 

Женя всміхнувся і пішов у спальню по свою спортивну сумку. Спартак у цей час швидко зібрав свою сумку. Виходячи з квартири, молодший зупинився на мить, щоб забрати ключі від машини.