Header Image

    Коли Сатору прийшов додому, він намагався розвеселити Шизуко, але вона вважала, що це все тільки через співчуття.

    Вони сіли їсти.

    -Сатору,-почала Шизуко.

    О, ну це щось новеньке. Звертається на ім’я.

    -Так?-сказав Годжо.

    -В тебе ж є дівчина, так? Та , чия фотографія лежить у книжці…

    -А,ти про фото Анамай? Вона померла. Її застрелив Тоджі.

    -Мені дуже шкода…-сказала Шизуко, але в душі вона була веселою.

    -А що, висуваєш свою кандидатуру?-запитав Сатору легковажно .

    Шизуко розгубилася. Коли скаже ні то збреше, коли так, то не збреше але не пробачить собі.

    -Емм… А… Точно, мені ж скоро на роботу , потрібно іти…-Шизуко говорила це таким голосом, що повірити в це було важко.

    Тільки вона встала і пройшла мимо Годжо, він взяв її за руку. Серце забилося швидше.

    -Зачекай, ти не дала відповідь на питання.-сказав він.

    Шизуко видихнула.

    -Я не знаю. Чесно, не знаю.-сказала вона спокійно.

    -А я знаю.-сказав Сатору і поцілував її.

    Ні, Шизуко взагалі не вірила в це. Можливо, це просто сон…

    Ні, не сон. Я справді цілуюся з Годжо Сатору. Не вірю. Не може бути. Взагалі неможливо. 

    Годжо відпустив її. Шизуко стояла ошелешена.

    -Ну то як?-запитав Сатору.

    Вона не могла сказати і слова. Мовчки забрала сумку, вдягнула маску і пішла на роботу.

     

    1 Коментар

    1. Mar 4, '24 at 10:01

      Коли тут буде 10 переглядів, напишу 4 частину.