Розділ – 14: Нові знайомства

Схоже, я знепритомнів через не малу втрату крові. І скільки разів це вже було?.. Боліло все, а особливо живіт. Навіть коли я отямився, лежачи на пошматованому кулями дивані, який впитав в себе запах моєї крові, мені все так само все нило… Но тепер ще й хребет з тазом. Було таке враження, ніби-то мене тягнули по землі в дім, наче мішок з непотребом.

– Я ВБ’Ю ТВОЄ ШЕРСТЯНЕ ТЕЛЯ! ЯК ТИ ЙОГО ДРЕСИРУВАЛА!? ВІН ПОКАЛІЧИВ РУКИ ДАНІЕЛЯ! ВОНИ ВСІ В РВАНИХ РАНАХ!!

– ТІЛЬКИ ТОРКНИСЯ МОГО ПСА, І Я ПОВИРИВАЮ ТОБІ ВСЕ ВОЛОССЯ!!

Вуха почали різати оскаженілі дівочі крики. Я скривився, переводячи очі на руду слідчу, яка кричала до Тіни. Та ледве стояла на ногах, з двома милицями затиснутими під руками. Груди у неї були перебентовані, а разом з ними і нога, нище коліна, но навіть так, кров просочувалась крізь пов’язки, утворюючи на грудях, і ніжці потворні темно-бурі плями.
Я намагався присісти, но несамовита біль в животі прикувала мене назад до кучі подушок. Зігнувшись навпіл, я шипів під ніс всі, які знаю, прокльони. Коліно горіло, но, наскільки я пам’ятав, мені влучили не в нього, а трохи вище…

«Бодай цього придурка камаз переїхав… Ахг! Через нього тепер я кульгатиму на ногу… А може взагалі не зможу ходити…»

– А Я КАЗАЛА ЙОМУ НЕ ЗВ’ЯЗУВАТИСЯ З ТОБОЮ! ТЕПЕР ВІН У ВІДКЛЮЧЦІ! НА ЙОГО ЛІКУВАННЯ ПІДЕ ГОРА БАБЛА!

– ЯКЩО ТИ ПОГАНО БАЧИШ, ТО ТВІЙ БРАТ І МЕНЕ ПОРАНИВ! ЯК ПО ТВОЄМУ, Я ТЕПЕР ПОВИННА ХОДИТИ З КУЛЕЮ В НОЗІ!?

В цю мить я помітив краєм ока як Емма Робінсон накинулась на іншу, обдаровуючи щедрими ляпасами по обличчю, і плювком, в свою чергу, брюнетка замахнулася та почала бити навіжену залізною палицею милиці.
Мене радувало спостерігати за їхнею бійнею. Я либився від вуха до вуха, не дивлячись на те, що скрутився на грязному дивані мов хробак, терплячи уколи болі у м’язах і кістках.
Погладивши перебинтований живіт, я з усмішкою проговорився:

– Сподіваюсь, ви повбивайте один одного.

Несподівано після моїх слів наступила повна тиша. Я в недорозумінні поглянув на дівчат, що спрямували свої застиглі від гніву очі на мене. Закліпавши очима наче птах крилами, я випустив:

– А… я сказав це у голос?..

– Ти… Ну звісно ж. – каблуки Емми Скофілд зацокали по брудній плитці коридору. Підбігши, вона раптово припідняла ногу, та затиснула нею бік мого живота. Білі пов’язки залилися яскраво-червоним.

– А..! А-АУЧ! Заберись від мене!! – я схопився за її ногу, стискаючи щелепу від ще більшого припливу мук.

– Якби ця стерва не тримала тебе з малим у себе, Даніель би не вломився сюди з пістолетом, і цього всього не ста-…

– НЕ ТЛОГАЙ АЛАНА!!

Я перевів очі на хлопчика, який біг у мою сторону. Вхопившись за спідницю слідчої, Майк з плачем викрикував:

– Блатику болить! Не чіпай його! Той дядько стліляв у блатика і маму! Мама захистила мене від нього! А мамусю Патлон!

Шокована Емма невідривно дивилася на маленьке заплакане обличчя, малюка. Поступово її насуплені брови розслабилися, а лице посвітлішало. Вона прибрала ногу з мого живота, і якусь мить стояла немов статуя, аж доки не опустилася на коліна, і не підняла малого на руки.

Я занервував, вигукуючи:

– Опусти Майка на місце!

Рудоволоса вийняла з нагрудного карманчика сорочки… “Чупа-чупс” та, вручивши малому, заговорила до мене:

– Щоб ти знав, Алане Райт, я врятувала тебе, і цю притрушену від втрати крові лиш тому, що мене благав про це цей солоденький пиріжок. – з останнім словом зеленоока поцілувала Майка у щічку, від чого той перестав плакати.

Тіні не сподобалася ця її дія. Вона закрокувала, піднімаючи праву ступню, до рудої, но інша, простягнувши в її сторону ніж, попередила:

– Стій де стоїш. – Емма посміхнулася зляканим очам молодшого, який ними просив її не зачіпати маму. – Признаюсь, він і справді милий малюк. Я давно мріяла про такого ж красеня, та через роботу і нещасливі стосунки мені так і не виходить завести дитину, а вже скоро мені буде тридцять… – вона подивилася в сторону розлюченої брюнетки, хмикнувши під ніс, наче сміючись над нею:

– Я мала багато справ де старші сестри намагалися замінити молодшим братам маму, та всі ці випадки закінчилися сумно. Тіно, ти теж не зможеш замінити йому маму. Краще віддай Майка одразу мені, я поверну карапуза до сиротинця, або сама знайду тому достойних людей на роль батьків.

Хоть тепер я і мало довіряв цій особі, но її слова здалися мені найбільш розумними.

– Я даю на це згоду. Але тільки якщо ви заберете і мене з братом.

– НІ!!!

У мене заклало вуха від раптового викрику. З роздратованністю я озирнувся на цю навіжену з милицями.

– Залиш Майка у спокої, і заберайся з мого дому по хорошому! Я не віддам тобі і його волосинки.

Вони з Еммою обмінювалися ненавистю через погляди, ними ж і намагалися придушити одна одну.

– Звідки мені знати… чи не захочеш ти усиновити Майка?.. – з пильним поглядом промовила Тіна, стискаючи кулаки на підлокітних палицях. – Навіть якщо прийдеться здохнути я не дозволю тобі торкнутися того, що для мене найцінніше.

Я несвідомо подивився на Емму, а вона на мене.

– Хах, кажеш, те, що тобі цінне… – направивши мені до горлянки кінець ножа, рижа спитала:

– Тоді, якщо до нього?

Напруга навкруги почала стрімко зростати.

Холоднокровно спостерігаючи за моїм хворобливо блідим обличчям яке перекосилося від обурення, Тіна, через кілька секунд мертвого мовчання, промовила:

– Не смій його зачіпати, він моя власність.

Здається, у нас з Еммою Скофілд одночасно розширилися від здивування очі. Перекинувшись без емоційними поглядами зі мною, та, прибрала ніж, та безтурботно промовила:

– Що ж~~ цей телепень, Даніель, получив по заслугам, за те, що поліз до вас, еге ж, солоденький?

Майк з розгубленістю кивнув їй, а тоді, сором’язливо ховаючи оченята, покрутив в руці “Чупа-чупс”, і запитався:

– А ви… Також будете моєю мамою?..

Я очманіло вилупився на брата:

– …..

Тіна ображено стиснула дугою губи:

– …..

Емма закліпала очима:

– ….що-що?..

– Ну… Катя сказала, шо… Вона і Аня мені теж мами, і Тіна… А ви, п’ята?

– АХА-ХА-ХА!! – рижуля від душі розсміялася, скуйовдивши малому на маківці все чорняве, хвилясте волоссячко. – Ха-ха, так, пиріжечок, я теж хочу бути твоєю мамою. П-хх. – несподівано у кармані спідниці слідчої заграв телефон. – Перепрошую. – опустивши Майка, що одразу підбіг до мене на нещасний жовтий диван. Емма, прийнявши відеодзвінок, з сяючою посмішкою помахала такій самій, риженькій дівчині на екрані:

– Приві-іт, мила! Пробач, тітонька зараз займається розслідуванням однієї спр-…

– О-о! А поряд з вами є трупи!? – залунало на гучномовці.

Я припідняв брову, саркастично вигнувши губи в напів-посмішці від власної думки:

«У них всі в сімейці з дивацтвами?»

– А… Трупів немає, моя хороша. Я врятувала життя двом постра-…

– Ви? А чому швидка не приїхала?.. Почекайте-но. Тітко, ви зараз на секретному спец завданні?

– Так… Це особиста місія…

– Дайте вгадаю. Батько знову потрапив у халепу?

– …..

– Він помер?

– … я надала йому допомогу, зупинивши кровотечу, і відвезла вдо найближчого відділення лікарні, де його госпіталізували…

Неочікувано роздався гавкіт підбуля, що нарешті знову з’явився, прибігши з вулиці.

Зі смартфона радісно викрикнули:

– Це Патрон там!?? Ви в гостях у Тіни Райт!!???

«Що за чорт… Скільком взагалі людям відомо про цю божевільну?? З такими успіхами у неї в домі повинні бути мало не щодня нові знайомі в гостях…»

Емма занервувала, намагаючись відмахнутися:

– Аха… Мила, це звичайнісінька вулична собака гавкає, не вигадуй собі, щоб я робила у домі вбив-…

– По інтер’єру прям точно її дім!

– Ні-ні, це співпадіння, цей дім просто схожий.

– О! Я її бачу! Тітко Тіно-о!! Що це з вами сталося??

Чорноволоса сперлася ліктем об милицю, та помахала в телефон, невтішно повідомляючи:

– Твій батько постарався.

– ВІН ВАС ПОБИВ!?? – луною закричали з динаміка телефона. – ЦЬОГО ПРОСТО НЕ МОЖЕ БУТИ! ВІН РІВНЯЄ ВАС З БОГИНЕЮ!! ТА ВІН БИ СКОРІШЕ СЕБЕ ВБИВ, ЯКБИ ПІДНЯВ НА ВАС РУКУ!

Тіна лиш з усмішкою зітхнула:

– Два влучання. Одна з куль пройшла крізь мене, коли влучила у груди біля плеча, а інша застрягла у нозі. Я не можу вступити на праву ногу, та поворухнути пальцями на ній…

Емма спрямувала на іншу сердитий погляд, стискаючи кулак.

– ЖАХ!! – вигукнула дівчина по відеодзвінку.

– Не гнівайся на татка… Він не навмисно.

– Не… Навмисно?? ЯК ЦЕ СТАЛОСЯ!?

– Я… Заступилася за того, кого він намагався вбити.

– ГА-А!!?? НЕМОЖЛИВО! ВИ НІКОЛИ НІ ЗА КОГО НЕ ЗА-…. – на пів хвилини телефон замовк.

Емма Скофілд навіть подивилася, чи не обірвався раптом, зв’язок, но її племінниця все так само була в мережі, просто роздумувала над чимось, аж поки, не попросила тітоньку:

– Можете передати їй телефон?

Скофілд була невдоволена проханням, але не хотіла вчиняти сварку, тому мовчки, прикусивши губу, передала трубку Тіні.

– Тітко Райт?..

– Слухаю. – направивши екран перед собою, щоб бачити співрозмовницю, відізвалася та.

– Тітка казала, що ви вбили всіх рідних, це так?

Інша промовчала.

– О? Ви когось оставили в живих? Ото вже тьотя! Чому вона не розповіла мені правду! Я хочу бути в курсі всіх її справ!! – лютувала рудоволоса. – Так і знала, що потрібно було подивитися новини в інтернеті де світилося ваше ім’я! То… Кого ви врятували?

Замість будь яких пояснень Тіна Райт натиснула на розворот камери, показуючи цікавому дівчиську двійко хлопців на роздертому дивані в дирочках і пятнах, який прийдеться чим пошвидше викинути…

Я остовпіло дивився в камеру “Самсунга”, брат в моїх обіймах також, мов те перелякане кошеня, що вперше видерлося на дерево, широко розкритими очима витріщався на смартфон.

– ….Їх.

– ВАУ-ВАУ! НУ НІЧОГО СОБІ! – дзвінко засміялися на тій лінії. – Тітко Еммо! Я вам нізащо не пробачу, того, що ви не розповіли мені про братів Тіни!! Передайте самому старшому телефон, скоріш!

Я помітив у Тіни з Еммою одинаковий вираз обличчя який так і промовляв: ” Ну началося… Тепер її не заспокоїти… Все втрачено…”

«Капець…» – подумав я, дивуючись з усього цього. – «Навіть якась мала знає про Тіну, і де та находиться, а поліція, досі ні! Що за абсурд!?» – коли інша прикульгала, я взяв від неї телефона, та подивився в екран на дівчисько років десь… Як я, мабуть, з рижими кудряшками, заплетеними в хвостики, та веснушками на рум’яних щоках.

– Ем-м… Привіт? Ти…

– КРАСЕНЬ!!

Я замовчав, не знаючи, як реагувати.

– А! П-пробач… це… я не хотіла, це випадково вирвалося, сподіваюсь, ти не подумав, що я якась дивна…

«Як раз таки, подумав, і безперечно, так воно і є, наскільки я бачу…»

– Даніель Скофілд твій… тато?

Дівчина відвернула обличчя.

«Образилась?.. На що?..»

– Будь ласка… Не сприймай його, як мого батька. Він… він відмовився від опікунства наді мною… Ми з ним чужі. Мене виховують бабуся з дідусем, і… Тітка Емма.

Я вирішив поступитися, та змінив тему, поцікавившись:

– Звідки ви знайомі з Ті-…

– З твоєю сестрою??

На цей раз вже я мало не почав ображатися, і, схоже, моє перекошене обличчя було добре їй видно, адже дівчина засміялася в долоню:

– Пф-ф, ха-ха. Знаєш, Алане, ми з тобою рахуй, також майже як брат з сестрою.

– Що…

– Мій батько з твоєю сестрою зустрічаються вже довгий час. Правда, навряд вони колись зіграють весілля… Тіна його терпіти не може, я її розумію, мій батько самозакоханий ідіот, який намагався її зґвалтувати при першому знайомстві, чесно, шкода, що вона тоді не прострілила йому яйця, таких людей треба позбуватися не роздумуючи. І все ж… Мені дуже подобається тітка Тіна, я завжди мріяла про таку круту маму, або сестру, тому навіть заздрю тобі.

«Кажеш, вона крута? І чим, тим, що вбиває без розбору і викрадає дітей?»

Я продовжив кривитися, а руденька, спостерігаючи за мною, посміхалася. Якийсь час ми просто мовчки оцінювали один одного, аж поки поруч зі мною не висунув свою голову, Майк, намагаючись розгледіти, з ким я там розмовляю.

– Ахах! Привіт, як там тебе… Майкі?.. Я починаю розуміти тітку Тіну, я би теж не змогла вбити такий красунчиків.

Це прозвучало для мене образливо та навіть смішно… Ця тварина, Тіна, взагалі не перебирала кимось, хто гарніший чи миліший, вона вбила всіх, і ще одного мого брата Джека, і трьох красунь сестер, одна з яких була неймовірно талановитою відмінницею… Навіть мене вона повинна була вбити, але мені ще пощастило втекти в неї з-під носа. Та якби Майк не був настільки малим і милим вона би, не дивлячись, жорстоко розправилась і з ним, но ця хвора на голову вирішила погратись з малим в маму. Цікаво тільки, коли їй це набридне, і вона нас зрівняє зі сміттям.

– Тітко Тіно! А Алан мені подобається! Тут навіть не потрібно проходити ДНК, з одного погляду видно, що ви брат і сестра.

Тіна хмикнула, невдоволено дивлячись на мене зверху вниз.

Поки я слухав дочку вбивці, то вловив переговори двох дівчат:

– Їх впіймала поліція?

– Ти сама в цьому винна, не подбала про їхню безпеку. Якщо дівчата розкажуть де тебе шукати, чекай біди.

– Можеш звільнити їх? І хлопців заразом. Я в боргу не останусь.

– Ха, яка мені від цього користь!? Ти від провадила їх в руки правосуддю, навіть Даніеля не витягла з тюрьми!

– Взамін проси, що хочеш, но поверни мені кожного з моєї команди.

– Хм, ну нехай… Вмовила, домовились.