Розділ – 0. Вступ в історію. Ознайомлення.

Нью-Йорк… Охреніти яке круте місто! Але ми жили там, коли мені було ще 7, а тепер у якомусь глухому містечку… Зараз я підліток, і мені 15. Якщо коротко про себе… Ну, я Алан, і я люблю спорт: плавання, бігати марафони, грати у футбол і бейсбол. Так, я спортивний малий, чого не скажеш про моїх трьох сестер і двох братів. Вже встигли скласти в голові 3+3? Молодці. Так, нас у сім’ї шестеро дітей. Але серед усіх мені (не) пощастило бути найстаршим. Подивимося… Другою після мене дитиною йде Ешлі, 13 років. Вона серед сестер найбільше мені подобається. Із нею легко домовитися. Вона не розпитує чи цілувався я в засос з дівчиною навіть якщо я пролізу через вузьке вікно на кухні пізно вночі і від мене нестиме солодким парфумом. Її протилежність – її допитливі молодші сестри… Карен, 11, і Меггі, 9. Вони постійно мене дістають і обзивають незайманою плаксою, через те, що якось знайшли мій особистий блокнот в якому я скаржився, що мене кинула заради “поганого хлопця” відмінниця з протилежного класу, Бетті Тейлор.  Гаразд… Перейдемо до братів, не хочу згадувати цю хвойду, яку пів школи..! Так-с, про що це я казав вам… Напевне, про якусь фіг-.. А! Брати! Так, точно. Один задрот, інший мультик-мен, – цілодобово не відлипають від гаджетів. Але молодшого зрозуміти можна, він ще малюк, нашому Майку тільки 4, а ось Джеку 8, але він ненавидить школу, природу, тварин, людей, і взагалі, краще би все покотилося у чорну діру, але тільки не інтернет з телефоном. Коли Джек вбиває зомбі і збиває прохожих крутою тачкою, до нього не достукатися, та й він ні з ким не спілкується. Вони всі не подарунок, але рідні серцю. Наших батьків звуть Сара та Мартін. Батько у нас сувора особистість, але молодших синочків дуже любить, а я… Вже виріс, на його думку, щоб любити, лілеяти, обіймати…
Мені неприємний той факт, що, хоч я і його перший син, ще й зовнішньо більше за інших скидаюся на нього: чорне волосся, темні очі, трохи смаглява шкіра, дурна саркастична посмішка; але навіть у дитинстві, він не був особливо лагідним зі мною, так, як наша матінка. Сара – непосидюча домогосподарка, та й то й зрозуміло: стільки ротів треба прогодувати за кожним прибрати, помити, випрати, заспокоїти, почитати на ніч казку.  Я люблю маму, і завжди готовий їй допомогти, але посаду посидіти з молодшими частенько віддаю милій-любій – Ешлі. Скидаю цю ношу я не за просто так, я ж не виродок якийсь… А за щедрі винагороди у вигляді шоколадок та цукерок. Я люблю свою сім’ю. Ні, тепер було б точніше сказати: я любив їх… Насправді я кожного з них сильно, сильно… Любив…