Header Image

    Ліна прокинулася в чудовому настрої. День обіцяв бути сонячним і теплим. Ліна посміхнулася сама собі і спустилися вниз на кухню аби поснідати перед школою. Краєм ока вона помітила у вікно, що її мама сидить на терасі і зосереджено щось друкує на ноутбуці, певно свій черговий роман, який стане улюбленцем серед жінок. Тато вже пішов на роботу, отже, снідала Ліна наодинці із своїми думками.

    Перший день нового навчального року хвилював її. Вона ціле літо не бачила Елейну та Джеремі. Зараз вона вирішила зайти до Елейни аби разом поїхати до школи.

    Біля будинку подруги Ліна помітила машину Бонні і через це вона відчула легке розчарування. Ліна сподівалася поговорити з Елейною наодинці, але, схоже, зараз не вийде. Поки Ліна та Бонні чекали Елейну, з будинку вийшов Джеремі. Коли Ліна побачила його, то підійшла до нього і сказала:

    -Привіт, Джеремі, – ніяково посміхнулася Ліна. – Як ти? Я намагалася додзвонитися до тебе, але…

    Ліна не змогла договорити, оскільки Джеремі ледь глянув на неї і з виразом обличчя, ніби йому все остогидло швидким кроком поспішив покинути дівчину. Бонні лише співчутливо посміхнулася Ліні. Через кілька хвилин вийшла і Елейна.

    Всю дорогу до школи Бонні намагалася розважити дівчат, запевняла, що новий навчальний рік буде найкращим, а також розповідала історії, ніби в її родині є відьми. Ліна лише посміювалася з цього і помітила, що і настрій Елейни став кращим.

    У школі настрій подругам трохи зіпсувала Керолайн, коли почала безцеремонно розпитувати дівчат про Елейну. Але потім сталося дещо, що змусило забути їх про Керолайн. В школі з’явився новенький. Елейна в той час пішла перевірити Джеремі, а Бонні з Ліною та Керолайн лишилися втрьох. Те, що Ліна бачила їй справді подобалося. Цей новенький не був схожий на інших хлопців у школі. В нього темне волосся, зелені очі, аристократичні риси обличчя і чуттєві губи. Він точно буде популярним серед дівчат у школі.

    Бонні та Елейна мали йти на історію, а Ліна – на літературу разом з Керолайн. По дорозі до класу Форбс весь час тільки і говорила Ліні про те, який же красунчик цей новенький і що вони обов’язково стануть парою. Ліні вже почали набридати ці балачки і вона з нетерпінням чекала, коли почнеться урок, а новенького їй було вже навіть шкода. Якщо він піддасться чарам Керолайн і буде з нею, то йому знадобиться багато терпіння.

    Решта навчального дня пройшла без особливих пригод. Розклад Ліни не співпадав з розкладом Бонні та Елейни в цьому році і переважно на всіх заняттях вона була з Керолайн. Оскільки розмови блондинки їй відверто набридли, Ліна намагалася триматися з кимось з інших учнів.

    Ввечері Ліна вирішила зайти в Містик-гриль, адже навчальний рік тільки почався і вона могла собі дозволити відпочити перед тим, як навчання її поглине. В барі вже були Бонні, Елейна, Керолайн та новенький. Як виявилося пізніше, його ім’я Стефан.

    Ліна приєдналася до друзів і в невимушеній атмосфері вони провели весь вечір. Керолайн влаштувала справжній допит Стефану на початку вечора, але Ліна помітила, як він дивиться на Елейну і як ніжно посміхається вона йому у відповідь. Перед тим як розійтися по домівках, друзі домовилися зустрітися на вечірці.

    Повертаючись ввечері додому разом з Елейною, Ліна спитала:

    – Отже, тобі подобається Стефан?

    – Ліно, я його зовсім не знаю, але в мене таке відчуття…не знаю як це пояснити. Так, він гарний, але є дещо ще, ніби ми завжди були знайомі. Хоча ми з ним зустрілися тільки в шкільному коридорі зовсім випадково, а потім на кладовищі, коли я відвідувала батьків і ось в барі, – Елейна говорила про це з таким захопленням і посмішкою, що Ліна згадала в цій дівчині ту Елейну, яка вміла веселитися та сміятися.

    – Ви зустрілися на кладовищі? – перепитала Ліна. – Тобі не здається це трохи дивним і, ну, не зовсім романтичним?

    – Так, я знаю, – відповіла Елейна. – Але в мене ще не було таких відчуттів. Так, ми з Меттом були разом, але він був моїм другом завжди і останнім часом все змінилося. Наші з ним стосунки не були такими, як хотілося б мені.

    – Я тобі казала, що ви з ним не пара, – з розумним виглядом констатувала Ліна.

    – Гей, годі знущатися з мене, – посміхнулася Елейна. – Прийдеш завтра на вечірку?

    Ліна завагалася. Вона не дуже любила вечірки і галасливі компанії. Елейна помітила сумнів в очах Ліни і, склавши руки докупи, ніби в молитві, промовила до подруги:

    – Ліно, будь ласка, тільки початок року. Ти можеш дозволити собі відпочити. До того ж, мені так буде спокійніше.

    – О, ну там буде Стефан. Очевидно він прийде, аби провести з тобою час.

    – Так, але я хочу, щоб ти теж була поруч.

    – Ну добре, вмовила, я прийду.

    Подруги обійнялися на прощання і поспішили в свої будинки.

    ***

    Ввечері наступного дня Ліна обрала зручні джинси, лілову кофтинку, чорну джинсову куртку та шкіряні черевики на величезних підборах. Вона розпустила волосся, зробила легкий макіяж і поспішила на вечірку на честь нового навчального року.

    Ліна трохи запізнилася. Її друзі вже були там. Вона бачила як Стефан та Елейна безтурботно розмовляють про щось на містку біля озера. Ліна відшукала Бонні з Керолайн і підійшла до них. Через деякий час Ліні та Бонні стало нудно і вони вирішили, що пора додому. Ліна прийшла на вечірку пішки, то ж Бонні запропонувала підвезти її додому і Керолайн теж, оскільки та була вже досить п’яна.

    Несподівано почулися крики. Елейна вибігла разом з Джеремі з лісу. На руках хлопець ніс когось і, як виявилося пізніше, це була сестра Метта – Віккі Донован. Дівчина була непритомна, а коли Ліна підійшла ближче, то помітила дві глибокі рани на її шиї, ніби хтось вкусив дівчину. Згодом швидка забрала Віккі і всі почали поступово покидати вечірку. Елейна з Джеремі поїхали додому, Стефана не було ніде видно, а дівчата залишилися разом.

    Керолайн стало зовсім погано і вона почала поступово впадати в істерику, тому Бонні з Ліною вирішили заїхати в кафе аби трохи привести Керолайн до тями. Блондинка постійно плакала і жалілася на те, що її ніхто не любить, ніхто не обирає. Певно Стефан дуже їй сподобався її засмутило те, що він віддав перевагу Елейні. Ліна не розуміла сенсу таких любовних страждань, не розуміла, чому для Керолайн це ніби змагання з Елейною.

    Врешті Бонні відійшла заплатити за каву, а Ліна поспішила у дамську кімнату. Коли вона вийшла, то помітила, що Бонні ще не розрахувалася, а в залі серед відвідувачів залишилася лише Керолайн, яка сиділа до неї спиною, і незнайомий Ліні брюнет, який в цей час дивився на Форбс і посміхався їй.

    Коли Ліна підійшла до їх столику, брюнет, кинув на неї швидкий погляд і покинув заклад. Щось у його погляді зачепило Ліну. Вона не знала його і ніколи раніше не бачила, але було в ньому щось особливе, хоча вона поки що не розуміла, що саме. Так, він беззаперечно був гарним. Чорне, ніби крило ворона, волосся, блакитні очі… Він був ніби з обкладинки журналу, але не це привабило Ліну. В ньому був внутрішній магнетизм, якась особлива сила, що манила Ліну і в той же час насторожувала. В цей вечір, навіть опинившись вдома, вона могла думати лише про загадкового незнайомця з кафе і чи зустріне вона його знову. Вона не могла пояснити чому, але сподівалася, і навіть більше, була впевнена, що вона його побачить знову.

     

    0 Коментарів