Люсьєну Карру

Дихаючи холодним повітрям

Своїми хворими легенями.

Я раптом задаюсь питанням

Як наповнили ми життя наші безоднями.

Мені здається, в такі миті

Коли одна ходжу я вулицями.

Я не в домашньому оксамиті

Я блукаю Нью Йоркськими околицями.

Це місто по праву твоє,

Хоч й не кожний так судить.

Та для мене воно ввібрало тебе,

Людина, що мистецтвом була, є і буде.

Ти не міг і не зміг би писати.

Ти не міг зобразити мистецтво.

Ти зміг тільки його втілювати.

Ти зміг тільки стати мистецтвом.