Лиходій

Глава 3 

Хлопці мирно спали один на одному, після бурхливого вечора обидва були втомлені. Але раптом Бакуго почав кричати від переляку, йому снився кошмар. Про те, що його знову викрали лиходії і змушують розповісти секрет Всесильного і Мідорії, питають про справжню здібність Ізуко. 

— Ні я вам не розповім! Краще вбийте мене! Я не дам своєму коханому страждати і померти!

Мідорія від такого прокинувся і почав цілувати Бакуго. 

— Коханий я поруч все добре. 

Говорив він на вушко. 

— Ні, Дабі, я тобі нічого не розповім, я вас ненавиджу, а не кохаю! 

Мідорія почав бити Бакуго по щокам, але той далі спав і кричав уві сні. 

— Ваше побиття не допоможе! Я захищу його ціною свого життя! 

Мідорія зняв його зі своїх рук, взяв пляшку води, що була поруч і бризнув в лице Бакуго, той розплющив очі. 

— Чортів Деко, навіщо ти мене облив?! 

— Вибач, але тобі снився кошмар, і ти голосно кричав, я подумав, що тобі погано і треба тебе розбудити. 

— Так, дякую це було жахливо. Вони вимагали розказати ваш секрет, і били мене. Я навіть відчув ці удари. 

Мідорія зітхнув. 

— Вввибач, це я пробував тебе розбудити. 

Бакуго зітхнув. 

— Іди на руці, мій телепень, далі будемо спати. 

Мідорія кивнув, влігся на Бакуго і поцілував його в лобик. Тут він відчув, що лоб надто гарячий. 

— Коханий, у тебе температура висока, як мені здається, лягай спатки і зранку, якщо не спаде, підеш у мед пункт. 

— Все добре, це напевно піт після кошмару. 

— Добре, тоді після сну воно пройде, якщо не пройде поведу. 

Бакуго зітхнув, нічого не відповів, закрив очі і заснув. Мідорія невдовзі заснув поруч. 

На ранок Бакуго прокинувся першим, він проснувся набагато раніше свого коханого, і навіть чомусь до будильника. Тому він просто лежав під ковдрою ,гладив і цілував Мідорію, так він лежав, поки Мідорія не прокинувся від будильника. Той одразу доторкнувся лоба Бакуго. 

— Температури нібито нема. 

— Так, це було від кошмарного сну, він доволі часто мені сниться. 

— Хм, може тобі пропити якісь ліки? 

— Ммммм, так сон з хлопцем, вважаю прекрасні ліки. 

Мідорія посміхнувся і встав почав збиратися він вдягнувся. 

— Я кажу серйозно, щоб легше стало. 

— Та, давай якщо воно не пройде від того, що ми разом, тоді проп’ю. 

Мідорія посміхнувся. 

— Добре, що я для тебе ліки. Піду за речами до кімнати мій ти ж хлопчику. 

Він обійняв Бакуго і пішов. 

Зустрілися вони вже як йшли до школи, по дорозі зустріли ще Іду, який захекавшись біг до школи. 

— Ти кудись вже бігав? 

— Аааа, так, Тодорокі проводив, його сьогодні не буде. 

— Щось сталося? 

Занервував Мідорія. 

— Мамі погано. 

— Сподіваюся все буде добре. 

Після школи Ідо набрав Тодорокі. 

— Тодорокі, тебе забрати? 

— Можеш. 

— Добре, 5 хвилин і буду. 

Через 5 хвилин він вже був біля лікарні, зайшов за Тодорокі. І вони вийшли з неї, тут з канцелярського магазину вибіг якийсь чоловік, і прокричав. 

— Ураааааа, я знайшов ручку, що працює, тепер моя здібність працює!!!

З цими словами він намалював пістолет і направив на жінку. 

— Всіх жінок потрібно знищити! Вони сміття! 

Іда одразу це помітив і кинувся, схопив жінку, забравши її у сторону. Тодорокі кинувся, без вагань, льодом на чоловіка, і зробив велику стіну, але чоловік розвернувся і знайшов іншу ціль. Ідо одразу став перед ним. 

— Навіщо ви вбиваєте жінок?! Тодорокі спали блокнот і ручку! 

— Ти чоловік, який любить жінок, ти теж маєш померти! 

З цими словами лиходій вистрелив прямо в Іду. Але тут Тодорокі швидко забрав Іду, але куля ненароком зачепила трохи руку Іди. Тодорокі направив вогонь і спалив блокнот, і ручку чоловіка. Від цього чоловік перелякався і побіг. Ідо зжав зуби і повз біль догнав чоловіка, схопив його, Тодорокі підбіг теж і затримав чоловіка льодом, допоки не приїхала поліція і не забрала. Потім Тодорокі взяв руку Ідо. 

— Любий потерпи трохи я припало рану, якщо потрібно можеш вкусити за плече. 

Ідо так і зробив, Тодорокі припалив рану. Він міцно кусав Тодорокі. 

— Все більше тебе ніде не зачепило? 

— Дддякую. Ні. 

Ідо поклав руку на плече Тодорокі і вони пішли. Прийшовши в школу, він його відвів до Діви цілительки.

Та швидко залікувала рану, але попередила, що Ідо буде слабкий декілька днів. 

— Любий, я поки побуду з тобою у кімнаті ці дні. Яка тобі більше до вподоби? 

Спитав Тодорокі. 

— Твоя більше, давай твою. 

Тодорокі привів його і вклав. 

— Тобі щось принести сюди потрібно? 

Перепитав Тодорокі. Ідо кивнув і продиктував, що було необхідно. 

— Зараз зберу і принесу, коханий. 

Він погладив Іду по голові. І пішов, через хвилин 20 прийшов з рюкзаком, поставив перед Ідою. 

— Перевіряй. 

— Таааак, нас по новинам показали, зараз за мене тут переживають, я написав, що все добре. Ех, таааак, Камінарій написав, що вони зараз усі разом прийдуть. 

— Може мені піти до них заспокоїти, що все добре? 

— Так, знаєш, було б добре, бо голова сильно болить. 

Тодорокі пішов, повернувся через 10 хвилин. 

— У них там святкування. Тобі тортик передали. 

— Оооой, точно у Камінарія сьогодні день народження, я маю сходити, його привітати я і забув. 

— Ні, не треба тобі лишній раз ходити, я зараз принесу йому подарунок від тебе і від себе. 

Іда, зітхнув. І піднявся, але стояти на ногах не зміг і сів на ліжко. Тодорокі погладив по голові. 

— Любий, ляж, я все сам зроблю. 

Іда ліг. Тодорокі пішов з подарунком і повернувся через годину десь. 

— Коханий, ти тут як без мене?

Іда повернувся до Тодорокі і простягнув руки. Тодорокі ліг поруч і обійняв. 

— Все, все я поруч. 

Іда увіткнувся в груди і невдовзі заснув.