Header Image
    Фандом: .Оріджинал

    Сьогодні Ванесса Ештону графік склала виключно з зустрічей у Науковому Центрі. Все починаючи від консультацій по договорам його свити, закінчуючи консультацією на швейній фабриці, де йому детально розписували кілька годин підряд про різноманітні прориви в науці, що дозволяють з’єднувати між собою найрізноманітніші матеріали. Види з’єднань і що тільки ще… Йому уже після цього потрібна була медитація, щоб укласти все в голові. Але на цьому Науковці не зупинилися. Вони потягли його в геологічний відділ, а потім і зовсім збіглися всі Науковці, що хоч трохи мали стосунок до тимчасових з’єднань матеріалів з усіх можливих напрямків науки, схоже, передавши один-одному, що Ештон тут. Ештон охрінів. Але не пручався. Згодом все це перетворилося на якусь наукову раду, Ештон здався і написав свиті приперти його голограф. Побачивши нову розробку Ештона, всі почали водити навколо голографа хороводи, не одразу згадавши, що творець взагалі-то тут і може відповісти на питання. А потім з якоюсь блискавичною швидкістю вирішили Ештону не лише його питання щодо з’єднання деталей печаті, а й розрахували йому об’єм енергії, що може вміститися в кристалі, допомогли змоделювати кристалічну ґратку акумуляторів і майбутніх з’єднань. А також запевнили, що все йому реалізують – необхідні вже готові деталі печаті він матиме(що не стосуються енергетичного механізму). А також обговорили і зовсім нову ідею Ештона- збір енергії в кристали. Було вирішено провести провідники енергії, як з Храму Місяця, з суспільних місць в Шазарії в Науковий Центр, де буде вирощено кристали потрібної форми, а в них поміщено енергію. І підготовку почнуть негайно. А також надали йому “поле бою” де він зможе виготовити частини печаті. Тож Ештону залишився лише функціонал, Шоні і Архітектору придумати технології щодо текстури місця під кристали, а потім вони з Шоною виростять кристали з енергетиними зв”язками. А на місці встановлення печаті вже потрібно буде текстурувати породу, потім Ештон в медитації закладе в ній “фундамен” печаті, а опісля вони разом встановлять вже готові кристали. Ештон був задоволений, як ситий кіт. Це в нього зайняло пів дня, але… Прогрес колосальний.

    З договорами його свити проблем не було. Тут швидше Науковці консультувалися з Ештоном випитуючи всеможливу інформацію. Зрештою, Ештон плюнув і просто переробив трохи договори своїх дівчат, відібравши в Науковців голографи: зробив їх стабільнішими, безпечнішими, витонченішими, подбав про економне використання енергії, і полегшену адаптацію. Всі обступили Ештона і брали майстер-клас, буквально записуючи процес на всеможливі носії. Функціонал Ештон не чіпав. А також попередив Ванессу: після заключення договору, що вона, що Характерниця три доби будуть під наглядом Ештона.

    А потім Ештон зайшов до Пірея.

    – Ну, нарешті! З’явився! Ось поглянь! Йди сюди!- Вискалив Пірей на Ештона свої зуби. У нього енергія відходила вбивчими спіралями. А працівники інстинктивно трималися від нього на відстані, що дозволяла уникнути зіткнень з цими смертельно-небезпечними потоками (варто лише алубі втратити контроль). Але, здається, він ще при своєму розумі. Ештон спокійно підійшов.

    – Спершу домовимось.- На цей раз Ештон не дозволить крутити собою, як схочеться. У нього часу обмаль.

    – Та ви з Лілін вкінець обнахабніли!- Зашипів-загарчав Пірей.

    – Інакше не медитуватиму.- Безапеляційно заявив Ештон, наготувавшись скрутити Пірея в бар’єр і витягнути з нього енергії побільше. Заодно і подивиться, як алубі буде боротися з атакою розробленою спеціально проти них. Може зможе удосконалити, щоб в свій час ефективніше битися проти Мерін. Але… Пірей розчарував. Перестав скалитись, взяв під контроль свою енергію. І випрямився.

    – Що потрібно?- Гаркнув він, все ще настроючись на правильний лад. Але, явно, присмирнів.

    – По-перше, мені потрібно знову поглянути на твій договір. По-друге, у мене є ряд нових даних пов”язаних з гробницею Мерін, а також розмова про це. По-третє, я маю новини на рахунок свідобудови, по-четверте, здається, я розібрався, як створити життя, але потрібно проаналізувати простір душі, це ж може допомогти з рашазом, по-п’яте, треба твоя порада на рахунок оберегу для Зовнішнього Світу, може це допоможе в твоїх дослідженнях, по-шосте, мені потрібна твоя консультація на рахунок реабілітації після невдалої взаємодії з амулетом, по-сьоме, – Ештон з кожним пунктом все більше заморожував свій погляд, голос ставав все холоднішим, все глибшим і тихішим, а Пірей розумів – у Ештона часи не найлегші,- я хочу щоб ти мені надав амулети алубі для дослідження, я їх досліджуватиму в медитації, тут, їм ніякої шкоди не буде. І нарешті останнє. Я хочу, щоб ти, егоїст, збагнув, що по мені від”їзд Мерін теж проїхався.- От на кому, а на ньому Ештон не стримуватиметься. Всю злість зжене – хай тільки рипнеться.

    – Добре. Я теж тобі покажу всі свої дані досліджень, а ти надасиш мені свої висновки після медитації. – Кивнув Пірей, розуміючи, що майже всі умови в Ештона такі, що і йому самому допоможуть в дослідженнях і розробках, а виставив він їх тільки через минулу зустріч, коли Пірей на голову виліз і щоб він почув, що ж цікавого Ештон йому приготував.

    І голограф тягнули вже сюди.

    ***

    – То… ти хочеш сказати, що після того, як ти розірвав зв’язок цього людського хлопця з амулетом, він не лише вижив, а й зберіг свою свідомість неушкодженою? Тільки втомлений, відпочиває? – Пірей невіряче скалив зуби, аж ікла з одного боку на нижню губу наступили, як у бульдога, а зіниці звузились, ніби перед ним жертва тріпочеться, яку він от-от зачавить, але поки що тільки прицінюється, готується.

    – Його мозок виглядає, як запалена рана. Це по-твоєму відпочинок?- Підняв брови Ештон.

    – Я його хочу бачити.- Звузив зіниці ще дужче Пірей. І Ештон, нарешті зміг розрізнити колір його очей – сірий. Тільки неоднорідний, наче грозова хмара. Не зовсім внятний, так би мовити. Але… якась своя краса в цьому є.

    – Не дозволю.- Безапеляційно і спокійно заперечив Ештон.

    – Я йому допоможу.- Ледь стримуючись, аби вже просто на Ештона не напасти, прогарикав алубі.- Не зашкоджу ніяк. Я маю прилади для енергетичної діагностики. Я досліджував інші види століттями. Жоден нейрон не спалю. А ти, в свою чергу, знатимеш як тобі його лікувати.

    – Все вирішую я. Зупиняю дослідження в будь-який момент. Його ні до чого не силувати.- Висунув свої умови Ештон. Він уже давно зрозумів, як себе слід поводити з цим хижаком. Тільки слабинку покажи – на голову вилізе. Але інколи, коли відчував, що Пірей просто на межі, що ще волосиночка буквально його терпіння лишилася – поступався.

    – Домовились.- Пірей вдихнув.

    – Щось ти зовсім виснажений.- Раптом помітив Ештон і поглянув на нього з підозрою.- Ти їсиш?

    – Краще не будемо про це! Твоя пара людей у мене з-під носа висмикнула. А вона наложниками не ділиться.- Прорявкав Пірей.

    – Давай я тебе погодую.- Запропонував Ештон.

    Пірей підвис.

    – Лілін не пробачить.- Дивився він жадібно на Ештона. Може не облизувався хіба що. Ештон підсміявся іронічно.

    – У нас з нею рівнозначний договір, дозволь нагадати. І на енергетичну підживку ми один одному жодних заборон не давали. Тому, замри. Я лише допоможу тобі. Ато ти, мабуть, і від голоду скаженієш. – Ештон витягнув руку, майже торкаючись до його спини, але в останній момент зупинився.- Так?

    Пірей весь завмер. Просто дивився на Ештона.

    – Не… Торкайся до моєї свідомості.- Це прозвучало… Як прохання. Ештон здивувався. Він уже це чув. І тепер збагнув – Пірей боїться. Це його страх.

    – Даю слово.- Серйозно поглянув він в очі Пірею. І той кивнув.

    Ештон поклав долоню йому на спину і почав насичувати його енергією. Спочатку показав йому, що безпечний, як завжди… А потім, вирішив прибрати це. І залишив емоції у спокої. Наповнив енергію дечим іншим. Правдою, як Шона вчила. Як він робить для Мерін не задумуючись. Тим, як він і дійсно ставиться до Пірея – він поважає його, Пірей цікавий. Ештон захоплюється його інтелектом, гнучким розумом. Він бачить в ньому нетерплячого алубі, але, ніби на противагу – терплячого науковця. І… Ештон полюбив його. По-своєму. Прийняв, як частину сім’ї, адже він дитина Мерін (в ієрархічному плані, та все ж). Він дорогий їй, хоч і стосунки в них дивні, але Ештон це знає. І Ештон інколи переживає за Пірея, та потім згадує, що для нього наука – весь світ і заспокоюється. Енергії, можливо, було малувато, як на те, що він намагався нагодувати голодного алубі, але з точки зору рівноваги – Пірею корисно. А тоді Ештон перестав з ним ніжності розводити і як бухнув в нього потік енергії, ніби втопити хотів, Пірей від несподіванки аж видихнув. Але нагодував він його, як гуску фуа-гра.

    А тоді забрав руку і поглянув на Пірея. Він трохи люто поглянув на Ештона а тоді усміхнувся:

    – Ну, і людину вирила.- Випрямився Пірей.- Востаннє такого ненормального… Я і не пам’ятаю коли бачив.

    Пірей задумався. Схоже голодний таки був – подобрів на очах.

    Ештон уже встиг обговорити з ним новини, що ніяк не встигав до цього. І вони розклали по полицях всю цю інформацію. А на рахунок гробниці… Вирішили так, як радив Рікон: продовжити розробки, а там видно буде. Окрім того, ці дослідження корисні для багато чого ще…

    Печать-оберіг Пірею сподобалась. Він трохи допоміг з функціоналом, але це йому було не дуже цікаво. І він знуджено припинив з фразою: “От якби мені це трапилось тисячоліть двадцять тому…”

    А от на рахунок утворення нових просторів Пірей виявився некомпетентним. Сказав, що вперше за це чує, і що такого не робили раніше. І якщо Ештон все ж розбереться, то рашаз в його розпорядженні для експериментів… Ештону це все мало сподобалось, але Пірей про його почуття особливо не дбав і докинув, що за тисячоліття два від гуманності Ештона нічого не лишиться і Пірей на це залюбки подивиться. І Ештон відчув себе черговим експериментом в його руках, але він завжди про це знав, насправді.

    – Добре амулети давай наступного разу. – Змилувався Ештон над собою.

    А тоді були проекти Пірея… Він обожнював біологію, генетику і все живе… І Ештон розумів, завдяки кому в найбільшій мірі Шазарія завдячує своїм прогресом в частині напівживих механізмів…

    Під час медитації Ештон таки утрамбував дані отримані вранці, заодно і зайнявся аналізом Піреєвих досліджень. Так що всі були у виграші.

    І нарешті… Князівський договір.

    Пірей зняв одяг без зволікань і обернувся до Ештона спиною. Це виглядало, ніби йому все рівно. Але… Ештон уже трохи встиг вивчити його. Він уважно і напружено дивився йому в потилицю. Час вчить терпінню. І Пірей вмів чекати, незважаючи на свій темперамент. Та він не розумів чому Ештон зволікає. Це нерозуміння чітко відчувалося в його біохвилях. А коли Пірей чогось не розуміє… Дратується, біситься і біснується – роботи точно не вийде. Тому Ештон не дав собі більше часу, заговорив:

    – Я не торкатимусь твоєї свідомості. Лише договір. Це важливо для мого народу. А мій народ – це нащадки твоєї і моєї раси.- Ештон знав, що Пірей це і сам розуміє і знає. Але… Пірей розвернувся через плече і зазирнув в очі Ештону.- Просто хочу, щоб ти знав.

    І Пірей усміхнувся скалячи зуби з одного боку.

    – Колись і Лілін такою була. Давай уже.- Відвернувся він.

    Ештону було цікаво що це за рису Пірей у ньому розгледів. Та не став тягнути. Торкнувся до договору і шугонув у медитацію без вступів.

    Тепер Ештон бачив не лише велич цього договору. Тепер він міг розібратися. І з функціоналом, і з лаконічною але геніальною структурою. Все це було варте захоплення, але не це було унікальним. Ештон наблизив свою свідомість до центра цієї системи. І тепер він знає що це – живе, пульсуюче, що це окутує, розтікається по всьому договору, але і тече в ньому – воля Повелительки. Її воля вплелася, була всюди. Вона була і в акумуляторі(що власне, і був сонцем всередині умовної сонячної системи), вона була у зв’язках, була всюди. А головне – вона змішалася з коконом їх стосунків, вглибині зв’язків. Тепер Ештон розуміє. Основа договору князя не лише кокон їхніх стосунків, але й воля Повелителя. Тому і умов так мало. Вони просто не потрібні. Воля Мерін, заключена і законсервована у договорі – скеровує Пірея. Тому і договір такий гнучкий. А сам договір складається з трьох окремофункціонуючих, але взаємопов’язаних групах зв’язків, що і утворюють кільця навколо сонця: клятва Пірея, окови в принципових питаннях, і… милість Мерін, так би мовити. Особливі дари, що вона йому припіднесла. І… Не те щоб Ештон не знав, що ці складові є у будь-якому двосторонньому договорі… Але все разом змусило Ештона закохатися ще раз. Уже не як менталіста – як науковця. І Ештон ніколи раніше не знав, що вміє так кохати. Спокійно. Тихо. Глибоко. З достоєнством. Ештон обов’язково впорається. Обов’язково змусить Мерін кохати його так же. Змусить її обожнювати його винахідливість, елегантність та інтелект. Він впорається. Тепер його не влаштовує просто виправдати її сподівання, виконати обіцянки. Він хоче… Більшого. Хоче її всю. Схоже, Ештон стає жадібним. По-справжньому. Як вміють алубі. Він хоче її побачити. Коли вона побачить його наступного разу – він буде ще на крок ближче до неї.

    Ештон вийшов з медитації. Він усміхнувся. Для того, щоб досягнути свого бажання, він має поспішити. Але… Схоже, встигне. Адже він тепер знає чому цей договір такий особливий. Чому, на думку Мерін, він допоміг би передати волю від людини до людини. Та це не пояснює того, що сталося з Картером. А пояснення тому все те ж- договір потім, спершу стосунки. Що було перше курка чи яйце? Так само й тут. Що з’явилось перше князівський договір чи князь? Насправді ж відповідь Ештон знайшов уже давно: договір починається з стосунків, але і стосунки можуть початися з договору. От і все. Якщо ми вивчили один шлях, це зовсім не значить, що іншого – не існує.

    ***

    Ештон зайшов у вітальню вже об одинадцятій вечора. Він був витиснений, як… Хех…

    Коли він побачив на дивані Картера, сил навіть на те, щоб здивуватись не було:

    – Ти що тут робиш о такій порі?- Впав Ештон поруч на дивані, голосно і втомлено простогнавши.

    – Так вожак сказав: “до завтра”. От я і чекав.- Відповів він. Ештон на нього покосився. Він ідіот чи що?

    – Ти жартуєш?- Ештон розумів, що Картер просто знущається, але страх… якийсь глибокий, що його друг сидів і чекав його, бо Ештон так наказав, огидним черв’ячком прослизнув.

    – Ахахах.- Розміявся цей дибілоїд.- Хто ж зна де закінчується жарт і починається підйоб. Ахаха. Ти б бачив свій вираз обличчя.

    От же гівнюк. Ештон похитав безнадійно головою і обперся щокою об відкриту долоню.

    – Чого сидів тут, а?- Ні, може якби в нього було б більше сил, то теж подуркував би.

    – Домовились на сьогодні, а я боявся, що мене до тебе завтра просто не пустять. А ти ж можеш і забути. Так що вирішив дочекатися.- Усміхнувся Кат.

    – На своє виправдання скажу, що займавався включно і князівським договором.- Закрив Ештон очі і відкинувся на спинку дивана.

    – Ммм…. І що?- Протягнув він.

    – Нічого, тепер зможу почати розробку такого. – Зітхнув Ештон.- А потім зможу укласти такий з тобою і з Кіром.

    – Кір?

    – Кароокий. Якщо не передумає вступати.- Промямлив Ештон.- Але він такий впертий, що піде до кінця.

    – Когось нагадує він мені.- Підйоб аж чується. Намагається провокувати. Але… Насправді Картеру не смішно. Ештон відчуває, що він стурбований і злегка здивований. Він чекає…

    – Знаю, ми схожі.- Ні, Ештон зовсім не має сил на придурювання. І Картер замовк.- Все. Я йду спати. Бо ще не знаю, що мені готує завтра.- Встав Ештон. І докинув вже на ходу:- Ти зі мною чи почекаєш договору?

    – Іди до біса.- Розслабився трохи Картер, почувши таки Ештоновий підйоб.

    – На все свій час.- Махнув Ештон на нього рукою, відкриваючи двері. І Ештон відчуває – Картер розуміє, що це не жарт.- І ще, не займайся фігнею. Ти мій князь і можеш приходити, коли потрібно. І завтра я вас з Кіром чекаю ввечері. І Сірін з Ріконом теж мені треба. Треба розбиратися з усім цим.- Поглянув він на Картера.

    Картер дивився у відповідь. Мовчки. Ештон теж завмер у дверях. Він знає друга. Добре знає. Якщо він і має йому щось сказати, то це буде зараз.

    – Шкода, що місце правиці вже зайняте. Але бути офіцером теж не погано. Схоже, у мене підвищення.- Усміхнувся він.

    Ештон йому усміхнувся не весело:

    – Мені жаль що так сталось.

    – А мені ні.- Погляд Картера поглибився. А тоді він усміхнувся. Просто. Без особливого змісту:- Я зробив, що ти просив. У хлопців немає твоєї волі. Тільки я. До завтра, Еш.

    – До завтра, Віл.

     

    0 Коментарів