Header Image

    Яке у вас ставлення до інтернет стосунків? А до передружби недостосунки? Шанс більший на те що ви скажете “негативне”, або щось в тому дусі.

    Насправді це все виглядає не так і погано на фоні моїх інтернетних недостосунків. Повних емоційних качель в мою сторони, а може ще й і аб’юзу (я досі не можу розбіратись в цьому).

    Думаю час згадати минулі дні. Взяти з полички моїх спогадів цей вкритим густим шаром пилу розділ мого життя.

    Цікаво? Не буду вас затримувати і розкажу все, що вас може зацікавити.

     


     

    Тоді я знаходилась далеко від домівки, по сімейним причинах на визначений час. І моє життя тоді виглядало досить сірувато, а саме “дім”, прогулянки, робота ну і звісно інтернет спілкування. Насправді не скажу, що це все було жахливо, навіть у себе в дома я проводила час приблизно так же само, єдине що відрізнялось це прогулянки. Там з друзями, а тут на самоті з собою та своїми думками які виїдали мене з середини.

    Моя найліпша подруга просто неймовірний екстраверт, людина в якої “спілкування” – це необхідна частина життя. Я трішки не така, хоча і соціофобом себе теж назвати не можу, ну думаю у мене просто все в міру йде, люблю розділяти час для себе і для прогулянок та спілкування.

    Так ось чому я заговорила про свою подругу, знайте в цій історії вона грає дуже важливу роль. Так як саме вона мене познайомила з ним, з Учіхою Саске. Вона добавила мене в чат в месенджері де були вони двоє, і ще якісь ключові їхні знайомі.

    Він ще з самого початку проявляв до мене інтерес, з часом ми почали спілкувались уже в приватних повідомленнях, і знаєте як це буває.. Спілкуєтесь.. А потім бам, і хтось з вас уже фліртує, ще через деякий час уже йдуть такі повідомлення як “ванільного характеру”, ну і далі ви розумієте які наступні.

    Насправді те чого я не очікувала, це якраз що такий привабливий, і буду чесною з вами, сексуальний хлопець може закохатись в мене. В саму справжнісіньку сіру мишку, які нічим цікавим не блистить на фоні інших набагато, привабливіших дам.

    В житті ніколи так багато приємний слів та признань в кохані та симпатії не чула як від нього. Але як це говориться “Все хороше рано чи пізно закінчується”, так же само як і наші недовідносини та спілкування. Чому? Він просто зник. Ні ні, він живий та здоровий, але нам просто не доля бути разом, тому він вирішив просто зникнути з мого життя, так нічого не сказавши.

    Біль, істерики та сльози, іменно так я і можу охарактизувати перші два тижні після нашого з ним розриву в спілкуванні.

    А там далі через кілька місяців я нарешті змогла повернутись додому, і все стало на свої місця.

    Зараз я живу та навчаюсь зі своєю подругою, і більше нічого мені не потрібно для душевного спокою. Але я досі сподіваюсь, що він повернеться. А може?

     

    0 Коментарів