експозиція і зав‘язка

фанфік з більшою кількістю  глав є на фік буці «dynasty» chssani

та скоро заявится на Wattpad

***

Він сидів біля каміна; позаду стояла дівчина. Вона нервово постукувала пальцями по келих з бурбоном, а потім зробила кілька великих ковтків. Поставивши його, вона пройшла до брата, подушка з’явилася в її руках і притулилася до лиця. Спрацював ефект несподіванки, хлопець намагався вирватись, але все марно.

Секунди.

І життя, що ще не встигло початися, скінчилося. Подушка летить на підлогу, і молодиця відсахується назад.

Так, стоп. Історія починається не тут, десь на двадцять років раніше. Але ми не йтимемо так далеко

***

Чон у черговий раз прокидається у холодному поті. Один і той самий сон. День у день. Вже сім років. Новонароджені доньки, крик із палати дорогоцінної дружини. Він з усіх ніг біжить до неї, але пізно. Вбивця зник, а юницю знайшли мертвою.

— Татусю, що з тобою? – сонно промовила дівчинка, що прокинулася від галасу. Батько читав їй із сестрою казку на ніч і заснув разом із ними.

 — Нічого принцеса, спи, все гаразд.

Дівчинка поклала голову назад на подушку та заплющила очі.

Русе волосся і зелені очі, чорні брови і вії, пухкі губи, маленький кирпатий носик, біла шкіра, зовсім трохи гострі вилиці. Дівчатка були буквально копіями матері, тільки розріз очей уже.

***

Рано-вранці. Чон зайшов до їдальні, де, як у себе вдома, снідав один із його головних ворогів:

— Сонечко, виглядаєш пошарпаним, погано спав? – виразила вона, роблячи ковток кави. Шанель Сальваторе-Майколсон – найлютіша і найхолодніша стерва на світі. Звідки до їдальні вбігають близнюки і з криком летять на дівчину:

– Тітко Шанель!

Іронічно те, що люди, які ненавидять одне одного, повинні спілкуватися. Іронічніше те, що зла стерва — точна копія любові всього його життя. Хоча насправді, близнюки Сальваторе були схожі не лише зовні, і це бісило, але саме ці якості Шанель збиралася прищепити своїм племінницям, не забуваючи нагадувати Чону, що якби не її сестра, він так і залишився б ніким.

– Скарлетт, Шарлотто, ви роздавите мене.

— Дівчатка, вам час їхати до школи, водій чекає.

Блондинка перевела погляд на чоловіка, а потім подивилася на племінниць:

— Я сама їх відвезу, Хосок, адже ти не проти?

– Як я можу? Шані, тільки будь обережнішим, Нью-Йорк не Лондон все-таки.

— Ще раз так назвеш і vous vous retrouverez sans membre.

— Ну-ну, ти ж леді.

— Тату, що це означає?

— Коли вивчите французьку, дізнаєтесь.

***

Юна дівчина сиділа за барною стійкою у новому барі, у центрі Манхеттена. Подруги вже знайшли собі коханців на вечір і залишили її одну, все було б добре, якби не постійні спроби з нею познайомитися: “Я просто хочу випити, якого біса”.

— Бармен, 200 г віскі та секс на пляжі для дівчини. Річарде Купер, а ви?

— Річарде, ви вибачте мені, але я не в настрої з кимось знайомитися.

— Та гаразд, чого ти ламаєшся?

Від такого дівчина завмерла в шоці, вона часто чула таке в барах десь у Брукліні, але в пристойному суспільстві.

– Дівчина ж сказала ні, у чому твоя проблема?

З-за спини дівчина почула голос – грубий, бархотистий, такий зазвичай описували в книгах, але зустріти його в живу. Він розбурхує і проводить мурашки по тілу. Сам одягнений як з голочки: чорний брючний костюм від Prada і шкіряні лакові туфлі, на руках був, на вигляд, дорогий годинник. Більшого вона сказати не могла, бо не розбиралася.

— Не лізь, я її на сьогодні забив.

Чоловік здивовано подивився на опонента, а потім з розмаху вдарив Купера.

— Провалюй, тварина!

Він обтрусив руку, стаючи біля бару. Хлопець, що там працював, одразу поставив йому бурбон, а перед дівчиною Космополітен.

— Такої юної дівчини не варто ходити барами в такий час.

– Мені 21.

— Ну, вам тільки недавно алкоголь стали продавати.

– Пфффффффф, ніби ви набагато старші.

– Мені 28, Чон Хосок.

– Софі Неві. Ви не так старий.

— Приємно познайомитись, Софі.

***

Того вечора Чон підвіз свою нову знайому додому, не забувши попросити телефон. А після були побачення, одне за одним. Софі, здається, вже літала на крилах кохання.

І закохано розповідала про нового коханця подруг після університету.

Вона навчалася на третьому курсі в Єльському університеті, на факультеті менеджменту та маркетингу.

— Тобі не здається, що він надто старий? – Сказала її подруга Емілі – мініатюрна брюнетка досить стрункої статури з, іноді, занадто старими поглядами на кшталт берегти себе до весілля.

— Та гаразд, лише сім років! Йому не п’ятдесят. Ось у мене був один.

— Мірандо, звільни нас від цього!

— Ну що, я просто ділюся досвідом. Тим більше, Чон Хосок не хрін з гори. Бізнесмен корейського походження: у нього безліч клубів і ресторанів по всьому місту, і не тільки по місту, але ще й у ЛА, Сан-Франциско, Чикаго, Атланті, Вашингтоні, Філадельфії.

Але домовити і блиснути знаннями рудоволосою не дали:

— Ми зрозуміли, закрий гугл.

– Пфффффффф, все ж таки, Софі. Багатий вдівець, привабливий і, оскільки старший, досвідченіший у деяких питаннях. Єдиний мінус – це діти.

-вдівець? Діти?

– Золотко, ти не знала?

– Ні, він не говорив.

– Мабуть, тобі варто розпитати його самої, – трохи невпевнено сказала Емілі, роблячи ковток кави. Міранда ж згідно кивнула.

— Може, він не хотів тебе відлякати?

— Або для нього це просто інтрижка, тож просто приємно проводь час і насолоджуйся подарунками.

***

Чоловік сидів за столом кабінету, підписуючи папери, спереду стола стояв його секретар, і його щось мучило.

– Маркус, що тебе гризе, давай кажи?

Він видихнув і підняв голову на хлопця:

— Зроби нам простіше і скажи все в обличчя.

Юнак видихнув і нерішуче сказав:

– Міс Неве.. Ви вперше за кимось доглядаєте після …

Коли Гілберт зрозумів, що він ляпнув, заткнувся.

– Ось воно що. Софі – мила дівчина, вихована, красива та розумна. Вона буде ідеальною матір’ю для дівчаток, бо їх не може вирощувати Шанель: вона зло в чистому вигляді. І мені потрібний спадкоємець, хлопче.

Шанель, що стоїть за дверима, з великою цікавістю слухала цю розмову: “Коханка значить, дуже цікаво”. На її вустах з’явилася хижа й отруйна усмішка:

“Софі Неві”.

Двері відчиняються, і з них виходить Гілберт.

— Маркусе, та ти виріс. Тепер такий привабливий.

Вона поклала руки на плечі молодика, проводячи кінчиками пальців по його щоках і губах.

— Відчепися від мого помічника, змія, — почулося з кабінету, на це вона лише показово пирхнула і закотила очі, після чого пересунулася до Чона. Вона сіла на стіл, а погляд упав на портсигар і замовну запальничку:

Сальваторе дістала тонку ментолову сигарету і підпалила її, роблячи першу затяжку, дим заповнював легені, відправляючи організм. Секунди, і вона видихає дим прямо в особі Хосока.

— Навіщо ти прийшла?

— Ну-ну, як некрасиво, адже ти джентльмен.

– Ближче до справи.

– Я прийшла обговорити справи.