Довіра Ганнібала.

Вілл.

Лектор попереджав, що це буде особий вечір. І Вілл розраховував побачити своїми очима вбивство Верда, чи ще когось неуогодно Чесапікському різнику, але коли після келиху червоного вина господарь дому попросив його пройти у свою спальню, Грем напружився.
– Сьогодні ти переконаєшся, що я довіряю тобі, Вілл. – На останок, ледве помітною усмішкою, та з серьйозним поглядом каже Лектор перед тим як залишити чоловіка одного в кімнаті.
У нього була маленька надія, що Ганнібал наче фокусник, зараз в низу приведе живу Ебігейл, а потім покличе і його. Це було б найкращим проявом довіри, але замість цього, він чує як грюкнули вхідні двері. Без шумно підійшовши до сходинок, Вілл безнадійно сперся на стіну, та заплющив очі.
Почувши голос Паркер, він зрозумів. Все зрозумів. Що задумав Лектор, і що очікує їх троїх. Спостерігаючи за тим як господарь дому стоячи на колінах стягував панчохи зі струнких ніг художниці, Грем міркував про те як в той вечір признався Лектору в почуттях до Сем. І Тепер, показуючи свою довіру Ганнібал ділиться самим найдорожчим, а Вілл розраховував лише на одне вбивство.
Повернувшись у спальню чоловік всівся в крісло, яке так зручно стояло напроти ліжка. Він залпом випив з горла половину пляшки, сподіваючись що стане легше.
Дурість.
Грем згадав, сьогодняшню словесну перепалку біля університету і безсильно посміхнувся. Що б не відчував Вілл до Сем, та як сильно його не зводили ці почуття з розуму, він не хотів так. Він міг би сам собі збрехати, що це помста за Беверлі, та що це тоді за помста, коли їм обом буде добре?
Розуміючи, що далі буде надиво у Грема не тремтіли руки, і серце не билося швидше. Лише очі жадібно бігали по дверному пройому. Він даже не думав ломати плани Лектора, як це зробив коли появившись у Верда на порозі не вбив його.
Кадик зарухався, коли він уявив, як Паркер зараз зайде в кімнату, зі своєю нахальною посмішкою на червоних губах, вона огляне його з голови до ніг а потім він її притисне до себе, показуючи ті наслідки про які натякав з ранку.
Але ця дикунська уява розчинилась в повітрі, коли Лектор зі звирячим оскалом поставив з зав’язаними очима дівчину на підлогу. Паркер не знала що робить Лектор. Він її використовував, та при цьому кохав. По-своєму як вмів, але краще ніж може сам Вілл.
Він не міг відвести очей, коли Лектор поклавши голову на плече дівчини, та посміхаючись йому стягнув сукню.
Поки Сем не повернулась спиною, Грем вспів відмітити блідо-рожеві соски, та ребра що так грубо стирчали з-під блідої зі шрамами шкіри. А потім вона повернулась що б роздягнути Лекотра, який тепер темним поглядом спостерігав за дівчиною, та отримував ззадоволення від її дотиків.
Вілл підвівся, та теж почав повільно розтібувати гудзикі на свої сорочці, та досліджувати таке бажанне тіло. Вони стояли під люстрою, відчого маленькі тіні від шрамів на спині нагадували крила, але Грем вже бачим такі ушкодження в криминальних справах.
На мить його підсвідомість показала сцену насильства, де груба чоловіча рука хлестала ремінем дитину, а та вцепившись руками у скам’ю стримувала крик, який так хотів почути кривдник і за це залишив на пару ударів більше.
Він не замітив, як сам схопився за свій ремень, коли клацнув ремень Ганнібала, і в цю мить він думав, що Паркер це почула, але ні. Лектор відійшов, поглядом запрошуючи до неї Грема. Оголені, та збудженні вони пройшли один повз одного, і даже те що Паркер не знала про це не зупинило Вілла. ” Це все за ради справи” брехав собі чоловік, запхавши кудись в кут підсвідомості всі побоювання і обійшовши дівчину, нарешті торкнувся її.
Заправив пасмо, він часто хотів це зробити, що б краще бачити ці великі карі очі. Але зараз з напівприкритим обличчям, вона здавалась ще більше дитиною, ніж зазвичай. Її помада вже була розмазана по обличчу, торкнувшись шиї Вілл роздумував як поцілувати Сем, так що б вона не здогалась. Що б його борода не торкнулась шкіри, він обхопив її за щелепу і поцілував, намагаючи вкласти в цей поцілунок все, те що не міг сказати напряму. А потім маленьки долоньки обійняли його. На мить він застиг, щкодуючи що ніколи не зможе відчутти це знов.
Грем торкнувся одного з шрамів, який назавжди тепер буде нагадувати про нього, може даже краще того портрету, який він побачив в її будинку поки приберав скло. Тоді, в його хворі голові прослизнула думка, що може все ж таки, Паркер теж… Закоханна в нього, але раз Лектор привів її з пов’язкою на це можна не сподіватись.
Знов відігнавши всі думки, Вілл всівся на ліжко та притягнув дівчину до себе і та ледве не впала. Їх обличчя були в сантиметрі одне від одного.
Паркер, в свої манері, безцерімонно зарислака руками по тілу чоловіка не задумуючись які емоції викликає, і даже нездогадуючись що Вілл закотив очі від задоволення. А потім сіла зверху, так по-хозяйські що Грем невримався від гучного вдоха.
За її спиною, у кріслі, спостерігав Ганнібал, безсоромно сжимаючи в руках свого члена. І Грем від цього збудився ще більше. Взявши маленьку долоньку Паркер вони разом обхопили його прутень і потім останні сумніви покинули голову чоловіка. Він даже втримався, та сам опустив за стегна Паркер.
Боковим зором він замітив як від цього заєлозив Ганнібал по кріслу, але найкращий від був саме у Вілла. Легкі ковзання стегон на його члені, від яких груди дівчини захиталися в такт, змусили Грема припіднятися, та осипати покоцане тіло поцілуями. Долоньки потянулись до його обличчя, і прикривши очі, нехоча Вілл зловив їх, і наче вибачаясь поцілував кожну.
А потім він впав знов на ліжко і вже гучно дихаючи тримався за стегна. Поклавши руку на низ живота, Грем сподівався відчутти скріз шкіру свій пульсуючий член, а потім потягнувся руками вище. Гаряче, вузько і безмежно добре.
Ці всхліпи, Сем, намагалася їх приглушити, але Вілл ніжно торкнувся набухших, блідо-рожевих горошин, і та не витримала. Трохи схилившись вправо, та вигнувши спину дівчина захиталась швидше, і коли сам Вілл відчув що кончає прийшлось силою зупинити її, адже він більше не міг це витримати.
А потім, вони декілька хвилин лежали поруч, гучно дихали і дивились на стелю. В пориві ніжності, Грем нахилився до Паркер, та шкодуючи, що вона його не бачить знов поцілував. Він згадав про Ганнібала коли встав з ліжка, і зжав щелепу, різко відчувши сором. Але того наче це не тубрувало, з переможною посмішкою чоловік пройшов повз, та впал на Паркер зверху, притуливши дівочі долоньки до матрацу.
Грем, схопив одяг і думав вже вийти з кімнати, як зловив хтивий погляд та звирячий оскал Лектора. По-господарськи, він легким рухом закинув ноги Сем собі на спину, і тут же почав штовхатися, як оскаженілий. Відвести очі, від цього зрелища було не можливо.
В цю мить Вілл зрозумів Ганнібала який весь час спостерігав за ними. Стоячи посеред порогу він знов відчував збудження. Паркер, намагалась зупинити Лектора коли знов кончила, та той наче караючи її лише грубше поводився, і даже крики не змусили його стати більш ніжним, до поки його самого не накрив оргазм.
Світ знов став реальним, кинувши останній погляд на двох коханців, Грем, нарешті спустився, де швидко натягнув на себе штани, сорочку та взуття. На кухні, він знайшов своє пальто і вже думаючи йти на вихід, Грем побачив одну панчоху. Не розуміючи навіщо, він запхав в кишеню свого пальто, а потім вибіг на вулицю.
Холодне повітря привело його в почуття. Він підставив обличчя під падаючі рідкі сніжинки і посміхнувся.
Це було занадто інтимно, Ганнібал переміг. Вілл не зможе і не хоче про це розказувати Джеку, чи ще комусь, даже розуміючи, що цей вечір напряму відноситься до справи Чесапікського різника.
Намагаючись стерти розтаявший сніг з обличчя, Грем глянув на пальці і ще раз посміхнувся. Паркер наче помітила його своєю яскраво-рожевою помадою.