Доброго ранку, ми з коридору

Доброго ранку, ми з коридору,
Десь через вулицю б’є міномет.
Тривоги не чутно. А нащо і треба?
Сняряд якщо схоче,
То він їбане.
Зв’язку в нас не має, нема інтернету,
Та нам і не треба, бо світла нема,
Хоча б телефон проживе трохи довше,
Хотілося б, з ним щоб жила я сама.
Мій брат цілий день бринчить на гітарі
І матері каже, що чув літаки.
Ми теж про них знаєм, та не боїмося –
Якщо ми налякані – значить слабкі!
У коридорі навіть цікаво,
Коли іще разом отак зберемось?
А тут сидимо, при свічках,
Як у замку… Це що там стріляють?!
Та ні, то здалось.
У школу, в яку ми із братом ходили
Вночі прилетіла пара ракет,
В сусіді від вибуху вибило шибки…
Десь знову чутно, як б’є міномет.
Доброго ранку, ми з коридору,
Четверта доба, як усе почалось…
Тоді відстояли і зараз стоїмо,
Ми в Маріуполі не здаємось!