День народження

Дана робота є перекладом іншомовного твору, здійсненим за наявності дозволу від автора. Оригінал.

Події даного твору відбуваються у всесвіті короткометрівки(?) Legend of Avatar Country: A Metal Odyssey.

Сьогодні був день народження Короля… Чи радше його оголошений день народження. Королівський Оркестр почав задумуватись над тим, як саме взагалі працював час для Короля. Схоже було, що його дні народження наставали у найвипадковіші проміжки часу: іноді між ними проходило кілька місяців, іноді — тижнів, а деколи, дуже рідко, — всього кілька днів. Цього разу з минулого дня народження Короля минуло трохи більше року. Ніхто не міг вгадати, коли саме буде наступний день народження Короля чи скільки саме йому виповнюватиметься, але напередодні він сам радісно оголошував: “Мій день народження завтра!” — і ніхто не мав жодного іншого вибору, крім як повірити йому.

Король назвав цей день “дуже особливим днем народження”. І хоча ніхто й гадки не мав, чим він був такий особливий, та й починали сумніватися, чи їхній Король взагалі знає, що таке день народження, все ж вони хотіли зробити для нього щось пам’ятне. Його Величність був знаним жартівником і дуже любив розіграші, тож Йоганнес як той, хто знав Короля найкраще, вирішив, що Королівський Оркестр має дещо змінити свою уніформу для Спеціального Виступу на Честь Дня Народження Короля.

Спідниці. Милі плісировані чорні спідниці довжиною до середини стегна, які ідеально підходитимуть під верхню частину одягу. Коли Джон та Тім нишпорили за лаштунками, щоб знайти Йоганнеса, згорбленого перед дзеркалом і підмальовуючого собі губи, вони обидва зупинились, щоб витріщитися одне на одного і безладно розреготатися.

Під чорними спідницями усі вони носили пару непрозорих колготок: Джон вдів вишукані чорні, Тім — яскраво-червоні, а Йоганнес — грайливі чорно-червоно-жовті смугасті. Для завершення цієї невеликої, скоординованої ними колірної схеми не вистачало лише Генріка.

Йоганнес роззирнувся роздягальнею, заглядаючи за Тіма з Джоном.

— А де, до речі, Генрік? — спитав Йоганнес. Але перш ніж Джон з Тімом встигли задатись тим ж питанням, з коридору долинули звуки кроків, і Генрік з’явився у дверному проході, одягнений у спідницю, як і обіцяв.

Перше, що вони помітили, це те, що він був без своєї форменої куртки, а його біла блуза була заправлена в спідницю, підкреслюючи його талію. Другою ж поміченою річчю була відсутність запланованих жовтих колготів. Та й колготів загалом, він мав на собі лише чорну спідницю і пару чорних шкарпеток, натягнутих до коліна.

— О, бачу, хтось обрав скандальний метод, — Йоганнес засапувався між поривами ледь стримуваного сміху. — Виглядаєш мило. Хоча дещо занадто схожий на школярку, як на мій смак. Плануєш подарувати Королю дещо більше за просто жарт, га?

Генрікове обличчя було вже майже таким ж червоним, як Тімові колготки.

— Ти сказав вдягти спідниці.

— Так. Я також сказав тобі вдягти щось жовте під спідницю.

Генрік підняв поли своєї спідниці, під якими виявилась пара жовтих обтягуючих шортів.

Йоганнес знизав плечима.

— Все ще трохи курвувато, але принаймні ти дотримався дрескоду.

Генрік роздратовано видихнув, проте на диво не сперечався.

— Просто замовкни, — буркнув він. — Хтось з вас бачив мою куртку? Я лишав її біля бару минулої ночі.

Джон, дещо надто хутко, вказав за Генрікове плече непевним рухом лівої руки. Він мовчки, хоч і зі злегка нервовою посмішкою, пройшов повз Генріка і махнув йому рукою, щоб той йшов за ним.

— Ти її не в каптерці лишив? — кивнув Джон, і Генрік полегшено видихнув: — Дякую. Думав, що вже геть її загубив. Я твій боржник.

Генрік з Джоном відійшли й зникли в коридорі, щоб забрати невистачаючу частину сумнівної уніформи Генріка. Йоганнес провів їх поглядом, коли вони йшли, і, навіть не дивлячись в його бік, простягнув руку й грайливо ляснув Тіма по обличчю.

— Закрий рота. Ти зараз нас затопиш.

Тім миттєво повернувся до реальності і, звісно ж, зайняв позицію захисту.

— Я не слинявлюсь.

Йоганнес закотив очі.

— Як скажеш, але ж ти явно роздягав його поглядом. Та й не думаю, що лише ти. Бачив, як Джон на нього зиркав?

— Неправда. Я просто був здивований.

— Тим, як добре він виглядав, так? Я теж.

— Завались.

— Добре, — усміхнувся Йоганнес, відвертаючись, щоб доробити макіяж. Він вмостився перед треляжем і обернувся назад до Тіма, піднявши одну брову.

— І до речі, — сказав він, — розберися зі своєю проблемкою перш ніж ми вийдемо на сцену. Зі спідницею це складнувато приховати, знаєш.