one.

Дії відбуваються після 2-світової.

Історія про те як Україна нарешті відкинула минуле і пішла на зустріч в майбутнє.

***

— Україно, неважливо виглядаєш — співрозмовниця тільки обережно завела темне пасмо за вухо дівчини, до якої зверталася і уважно оглянула синець в області правої скроні і вище.

Польща досить у різкому русі піднесла руки до рота не випускаючи звідти власний писк.

— Які гематоми, і ти мені після цього говоритимеш що він тебе не б’є?! Він жахливий, раджу закінчувати із цим.

Рішуче та твердо прокоментувала свою позицію блондинка зі світло-сірими очима.

Трохи змучена посмішка секундно відвідала обличчя тепер уже УРСР, після чого та тільки сумно зітхнула, спираючись щокою об поставлену на стіл у кафе руку.

— Тут світло тьмяне, там насправді нічого страшного — блакитні очі своїм рухом вказали на лампи навколо. Якоюсь мірою Україна мала рацію, світло і справді було невиразне. Але незважаючи на це, вони з Польщею любили дане містечко. Тут завжди пахло лісовою хвоєю та випічкою. Цей запах вганяв у екстаз і нагадував про старі добрі їхні перші зустрічі за цими столами.

Польща лише скептично обвела обличчя УРСР, після чого заплющила очі назовсім.

– Я не сліпа. І до речі хотіла спитати.

Україна вся на увазі.

— Що означає серб і молот на твоїй обручці?

Це символ, що втілює єдність робітників і селян.

Україна трохи збрехала. Такі кільця були у всіх республік які входили до складу, інакше організації СРСР тому дане брязкальце було у кожного. Вона так робила для уникнення на смішок і інших не дуже добрих речей. Українка продовжує нахабно брехати, адже не може змиритися з тим, що її “коханий” Росія так і не подарував їй обручку.

– Не знаю…

***

— УРСР, чому запізнюємось?

Русоволоса застигла майже на носочках, повертаючись у бік звуків. Було нескладно здогадатися, кому належав голос за спиною.

— Вибач, з Польщею сильно заговорилися — опустивши свій погляд на підлогу, продовжила виправдовуватися дівчина.

— Ось як — хлопець зробив кілька кроків уперед, беручи дівчину за підборіддя, піднімаючи той. Блакитні очі побачили такий уже давно знайомий портрет чужого обличчя. Біле коротке волосся, майже такого ж кольору шкіра. Зелені очі та виразні брови. На голові незмінно лежала шапка вушанка.

— Мила, дивися на мене, коли ми розмовляємо, — на обличчі холодного Росії секундно з’явилася усмішка. Республіка Україна прибрала руку з обличчя.

—Так пробач.

Хлопець на прощання цмокнув дівчину в чоло після прямування у бік сходів, що ведуть на гору. Україна провела РФ поглядом.

—Який він милий.

— Ага, коли не випиває. — На плечі України лягла рука недавньої подруги. Білорусь. — Тобі не здається, що з шлюбом ти переборщила?

—Що? Чому? — трохи здивувалася УРСР

—Та тому —Білорусь безвихідно зітхнула —Он, вся в синцях ходиш. Він хоч і мій брат, але в цьому плані Росія справжній кретин. Піднімати руку на дівчину, це вже має каратися. У будь-якому випадку тобі було б краще, якби ти просто входила до складу СРСР без цих любовних приколясів. Без шлюбу всього іншого. Як ми з Казахстаном, Латвією таке інше.

— Що ви всі як один заладили.

— Вони кажуть, що помічають.

— Але ж він любить мене… — трохи мрійливо видала свої думки Україна, повертаючись нарешті у бік подруги.

—Ох ти боже мій. Краще задай собі таке запитання.

—Яке питання?

— УКРАЇНА, ВИСТАЧИТЬ ВДАВАТИ З СЕБЕ ІДІОТКУ! — Невеликий щелбан все ж таки прилетів по чолі республіки після чого та тільки швидким рухом схопилася за нього.

—Ай, боляче!

— Запитай у себе, чи ти його любиш — все ж таки відповіла на запитання Білорусь, віддаляючись сходами у бік конференц-залу, залишаючи подругу у власних роздумах.

***

—І так. По перше. Всіх зі святом— почав РРФСР спостерігаючи питання в особах багатьох республік —це наше 20 зібрання за ці…

— 35 років — швидко порахувала в голові Молдова перебираючи місячний звіт з економіки передаючи його РФ.

— Дякую МССР — Росія тільки швидко посміхнувся колезі, миттєво перевіряючи назву звіту. Дівчина демонстративно подивилась на звіт натякаючи на те що блондин все ж таки заглянув усередину папки. — Я перевірю документи після зборів.

Білорусь закотила очі, легко штовхаючи Українську республіку в бік, після нахиляючись до вуха дівчини і під загальний шум промовляючи три заповітні слова.

— А я говорила.

—Та йди ти. — шикнула Україна, зло поглядаючи у бік свого чоловіка, схрещуючи руки на грудях.

— І так, а зараз я попрошу республіку Білорусь зачитати дві наші економічні проблеми.

Дівчина підвелася, беручи переданий їй листок з інформацією.

—І так. Значно піднявся відсоток безробіття, і впало зростання населення.

— Добре, а тепер я хочу послухати варіанти вирішення проблем — зелені очі федерації пробігли по людях навколо і зупинилися на одній із республік.

— Не треба дивитися так на мене Росія, адже ти сам знаєш відповідь. Я можу сказати лише причину.

— Я послухав би.

Брови азіата зійшлися до перенісся і той важко зітхнув після чого все ж таки почав.

— Можливо, ти забув, але більшість заводів і всього іншого під час повернення на батьківщину побомбили фашисти. Вони тоннами вивозили український чорнозем, людям доводиться відновлювати робочі місця, але зарплата настільки мала, що їм вигідніше піти та жити на власних запасах. Це стосується лише людей із сіл. Вони знають що в місті такого точно немає тому деякі продають свої будинки і переїжджають жити у великі міста. Тому обирай, або піднімай зарплату, або дозволяй людям виїжджати на заробітки в інші країни.

— Ідея непогана, у Польщі досить добре платять і вони згодні скасувати з нами візовий режим на заміну забирати лише 2%зоробітка річних наших працівників — підтвердила Україна трохи радісно поглядаючи у бік Казахстану. Адже якщо так тепер вони з Польщею бачитимуться ще частіше.

Росія насупився, і трохи подумавши видав свою не багато сторонню відповідь.

—Ні.

—Ні? Чому?

— Невже ти готовий підвищити зарплату? — здивувався КРСР, чекаючи на відповідь на задане Росії питання.

— Ні, я маю ідею краще — Росія кинув купу копій одного папірця на стіл чекаючи, поки всі країни навколо не розберуть їх.

—Заборона на виїзд? — з якимсь тремтінням у голосі тихо промовила Литва.

—Так все вірно. Ми повернемо всіх селян назад і коли у них закінчитися продукти та інше вони будуть зобов’язані повернутися на роботу.

— Це жахливо Росія — все ж таки зважилася сказати свої думки Україна. Федерація тільки з певним подивом перевела свій погляд у бік дівчини.

—Що Вибач?

— Кажу, людям це однозначно не сподобатися. Будуть організовані масові мітинги, з’являться замахи до мародерства. І, зрештою, це сильно вдарить по бюджету.

— Відколи ти така добродушна УРСР. Скажу чесно мені начхати на мітинги, а їхній розгін не така вже й проблема.

— Але…

— І так планую проголосувати. Підніміть руки хтось проти.

У повітря піднялися три невеликі рученята, зокрема Білорусі, Казахстану та України. РРФСР тільки підступно посміхнувся, кажучи свою наступну репліку.

— Я думаю, немає сенсу продовжувати. І так ця реформа перейде в дію з першого тижня наступного місяця, можете бути вільні.

Багато хто піднявся прямуючи до виходу.

— О, так, я думаю, всі ми пам’ятаємо, що скоро буде міжнародний збір, на якому ми, учасники НАТО та ЄС вирішуватимемо долю синків 3 рейху.

Усі кивнули.

— МРСР, зайдіть до мене в кабінет, є розмова.

Білорусь ще раз підійшла до України, вже думаючи прошепотіти знайому нам фразу.

— Мовчи — побачивши подругу біля прошипела республіка Україна.