In the depths of the library

Чуя не одразу зрозумів, чому Дазай зненацька захотів піти до бібліотеки, і чому він так посміхався всю дорогу туди. Однак він почав підозрювати неладне, коли Осаму повів його між рядами старих книг все далі й далі в самий кінець, минаючи інших людей, яких тут було не так уже й багато, шукаючи місце, де б вони могли залишитись самі. Саме тому зараз Дазай цілує такі рідні губи у найвіддаленішому темному кутку бібліотеки, повільно входячи в Чую, який лежить на якомусь невисокому столі та намагається бути якомога тихішим, щоб ніхто їх не помітив. Чуя не міг уявити, як взагалі погодився на це, не міг уявити, наскільки що пропозиція виявиться такою спокусливою, а Осаму таким сексуальним, шепочучи йому на вухо приємності у глибині бібліотеки та розстібаючи ґудзики на сорочці. Але втриматися у нього все ж таки не вийшло. Благо, на старі книги з подертими обкладинками мало хто звертає уваги, тож сюди навряд чи хтось прийде. Дазай гладить руками шкіру під сорочкою Накахари, повільно рухаючись всередині. Його руки торкаються рельєфного пресу, а від гарячого дихання на шиї Чуї пробігають мурашки. Дазай цілує його, трохи відтягує шкіру зубами, чуючи у відповідь тихий рик. Чуя намагається не дихати занадто голосно, хоч виходить це так собі. Бібліотека – зовсім не те місце, де потрібно займатися сексом. Тут завжди майже абсолютна тиша, яку дуже легко порушити кожного разу, коли член Осаму зачіпає простату. Чуя трохи вигинається та кусає себе за руку, щоб хоч якось виплеснути свої емоції, та до болю стискує зубами шкіру. Дазай, дивлячись на це, усміхається і лише збільшує темп, майже вдавлюючи партнера в стіл. Чесно, Чуя вб’є його одразу після того, як вони тільки вийдуть звідси. Вистачає ж йому нахабства ще й знущатися з Накахари. Пилюка в повітрі, яку вони підняли, прибираючи штору, що звисала прямо на стіл, ще більше заважає нормально дихати, десь поряд постійно чути шелест сторінок або чиїсь кроки, тож здається, що їх от-от побачать. Однак, як не дивно, від цього обидва тільки сильніше збуджуються. Чуя ненароком зачіпає рукою книгу на краю стола, коли Дазай робить різкий поштовх, через що книга падає на підлогу з глухим звуком. Накахара одразу ж прикриває рота іншою рукою, не дозволяючи стогонам вирватися із легень. Хоч би ніхто не почув, як впала та бісова книга.

За кілька хвилин обоє відчувають, що знаходяться на межі. У приміщенні, яке спочатку здавалося прохолодним, стає нестерпно жарко. Осаму робить ще кілька поштовхів та кінчає, не стримавшись та тихо простогнавши, а вслід за ним кінчає й Чуя. Вони деякий час відновлюють дихання та приводять себе в порядок, а потім, впевнившись, що жодних слідів їх злочину не залишилось, прямують до виходу. Дазай навмання бере якусь книгу з полиці, що трапилась на їхньому шляху, а на питання Чуї, навіщо йому підліткова література, відповідає, що буде занадто підозріло, якщо вони підуть зовсім без книг.