Flover shop

Чуя звик, що до нього в квітковий магазин постійно приходить молодий чоловік та випитує про значення кожної квітки, яку бачить. І Накахара знає, що, якщо на полицях з’явиться якась нова рослина, Дазай неодмінно запитає й про її значення. Дивно, що він ніколи нічого не купує,  а лише випитує все на світі. Осаму придбав невеличкий букетик із тюльпанів лише одного разу, коли вперше сюди прийшов, до цього довго розмовляв з Чуєю, усміхався та жартував, а потім пояснив, що квіти йому потрібні, адже у його сестри день народження. Дивно, навіщо Накахарі взагалі знати, хто та для чого купує у нього квіти? Хіба йому не все одно?

Йому байдуже, хто до ного приходить, байдуже, що купує і для чого. Для нього головне дочекатися кінця робочого дня, допити чашку кави та піти додому.

І от в один із  днів він хотів зробити все так, як завжди. Але саме в той момент, коли Чуя зібрався закривати магазин, всередину ввійшов Дазай. Той самий клієнт, який ніколи нічого не купує. Якщо цього разу він збирається робити так само, Чуя вижене його на вулицю віником. Чому він повинен затримуватися на роботі? За це не доплачують.

– Доброго вечора, раді вас вітати, – говорить Чуя давно завчену фразу, поставивши чашку з кавою на стіл. – Чого бажаєте?

– Я теж радий вас бачити, – усміхається Осаму. – Ви у доброму гуморі?

– А ви прийшли зіпсувати настрій? Знову будете розпитувати про щось?

– Та ні. Сьогодні у мене важливе замовлення. Мені треба великий букет із багатьох різних квітів. – Дазай сьогодні занадто веселий і занадто широко посміхається. Чуя зітхає, бере ножиці, щоб обрізати стебла та підіймається зі стільця.

– Невже знайшли якусь гарну даму?

– О, та ви й не уявляєте, наскільки гарну, – Осаму роздивляється квіти у вазонах та усміхається.

– Які квіти вам потрібні?

– По одній квітці майже усіх видів, що у вас є.

Чуя дивується.

– Так багато?

– Я попереджав.

Чуя знизує плечима. Що ж, чим більший букет, тим більший прибуток. Чуї від цього точно не буде гірше.

– То з чого почати?

– Червоні троянди.

– Любов і романтика, – Чуя бере одну квітку, згадуючи за звичкою її значення та кладе на стіл. Дазай ствердно киває та продовжує роздивлятися запашні квіти.

– Жовті тюльпани.

– Щастя, – говорить Чуя, та додає ще й тюльпан.

– Червоні тюльпани.

– Кохання, – до майбутнього букету додають ще одну квітку.

– Соняшники.

– Обожнювання та відданість.

– Конвалії.

– Вірність, любов, щастя ласка, чистота та ніжність.

Осаму довго дивиться на білі суцвіття, намагаючись згадати назву.

– Жасмин? – запитує він, глянувши на продавця.

– Любов, прихильність та доброта, – Накахара кладе на стіл квітки одну за одною, поки Дазай видивляється ще щось, що його зацікавить. Треба ж, він навіть добре пам’ятає їх значення, які так довго дізнавався у робітника магазину, раз називає квіти більш-менш на одну тему.

– Гвоздика.

– Чистота, свобода, любов, витонченість та відвага.

– Червоні гербери є?

– Символ щастя та душевного тепла, – говорить Чуя, дістаючи квітку з вазону.

-Рожеві?

– Легкий флірт.

– Прекрасно, – задоволено говорить Осаму. – А то що за квіти? – запитує він, показуючи на маленькі суцвіття різних кольорів, що схожі на пухнасті хмаринки. Він якось не помічав їх раніше. Може, їх і не було тут до цього?

– Гіпсофіли. Боязкість і обережність.

– Ну, трохи можна.

– Боїтеся своїх почуттів? – Чуя з цікавістю піднімає очі на клієнта.

– Скоріше того, до кого ці почуття виникли, – жартує Дазай та роздивляється стелажі далі. Від розмаїття квітів аж очі розбігаються, чого тут тільки немає. – Бузок?

– Краса, перше кохання, – говорить Накахара та тягнеться до полички, щоб дістати квіти.

– Маки.

– Краса та молодість.

– Амарант.

– Невмируща любов, та, нажаль, у нас його немає. Не дуже пасує в букети. – Чуя б сказав, що це більше схоже на якийсь бур’ян, ніж на квітку, тож добре, що його тут немає. Навряд чи дівчина була б рада. Хоча, скоріше за все Дазай сплутав його з амарилісом.

– Тоді півонії.

– Щастя, любов, слава. Це все?

– А у вас є ще якісь квіти, які символізують любов?

– Ну… – Чуя задумливим поглядом оглядає все, що є в крамниці. – Хіба що камелії. Прекрасні квіти, як на мене.

– Чудово. Всього й побільше, будь ласка.

– Збираєтеся зізнатися в коханні? – запитує Накахара, додаючи ще квіти та збираючи букет. Скласти все до купи трохи складно, адже квіти абсолютно різних розмірів, тож треба все зробити так, щоб усі їх було видно.

– Скоріше, натякнути про симпатію.

– Тоді вам краще додати лист із значеннями всіх цих квітів. Ну або ж просто зізнатися. Не всі знають, яка квітка, що означає.

– У цьому немає необхідності.

Чуя ігнорує останню фразу, мовчки займаючись своєю роботою. Ну й добре, як немає. Йому якось байдуже. Він закінчує збирати квіти, обрізає все зайве та складає у незвичну, але доволі непогану композицію. Букет дійсно вийшов немаленьким.

– Дуже вам дякую, – говорить Дазай, протягуючи гроші.

– Немає за що. Сподіваюся, вашій обраниці сподобається, – Накахара сподівається, що його скоро відпустять, і він піде додому. Прибирає зі столу шматочки стеблин, листя та пелюстки, викидає все це у смітник, однак Дазай все ще не збирається йти. Він дійсно якийсь дивний.

– Щось не так?

– Якщо чесно… Букет для вас, – на обличчі Осаму з’являється усмішка, і він протягує букет здивованому продавцю.

– Ви жартуєте, – не вірить Чуя. Такого просто не може бути. Щоб хтось дарував такий букет хлопцю, якого майже не знає…

– Та ні, – спокійно відповідає Дазай. – Зовсім ні. Ви мене не на жарт зацікавили. Хотів би, щоб ви прийняли цей скромний подарунок. – Він залишає квіти на столі та виходить з крамниці.

Чуя все ще не може повірити в це. Не може повірити, що так сильно когось зацікавив, не може повірити, що весь цей час він збирав букет для самого себе, не може повірити, що на його щоках з’явився рожевий рум’янець. Він зачиняє магазин та йде додому з букетом квітів, які пахнуть набагато приємніше, ніж в магазині, всю дорогу думаючи про Дазая. От би побачити його завтра, щоб обговорити все це. Невже Чуя справді йому сподобався?..