2

Дадзаю подобалися людські емоції. Він їх боявся і в той же час захоплювався. Емоції людини для нього були як проклятий скарб. Так тягнули до себе але лякали одночасно. Хотілося їх бачити,відчувати, боятися і все одно тягнутися до цих по справжньому анархічних почуттів.

У цей день в стінах мед установи сталося щось нове. І це був не новий хворий або буйство старого.
Чуя-сан вів ранковий огляд хворих. Ну і коли він зайшов в кабінет Дадзая перше , що почув.
– Вас ПІДВИЩИЛИ Чуя-сан! Шкода, що тільки на посаді..
На це Чуя тільки важко зітхнув. Але те, наскільки швидко серед хворих розійшлась новина змусило трохи посміхнутися.
– Це ти від Миколки дізнався?
– секрет ! Своїх не здаємо.
Дадзай посміхався у всі 32.
– Бачу, з настроєм у тебе все відмінно. Як твоє самопочуття?
Чуя сидів на стільці біля ліжка дивлячись, ніби не на Дадзая,а через нього.
– Звичайно, я радий, що мій любий санітар тепер лікар. Можно Я буду вас називати Док? Як у фільмах.
– Ні. Краще скажи чи не турбує тебе головний біль або нудота після новопрописаних таблеток?
– нудота у мене від цієї вашої їжі ,якщо її так можна назвати.А головний біль у мене від Феді. Він задовбав своїми розмовами.
– так а від таблеток у тебе нічого нового?
– Ох ну, та кому потрібні мої страждання в цьому божевільному домі! Мене навіть ніхто не слухає.
– так або ти нормально відповідай на питання або я кличу Морі.
– це проти правил.
– правила встановлюю Я, Осаму.Ти можеш перегнути палицю і тоді я відправлю тебе на другий поверх. Тоді з тобою Морі буде говорити кожен день вранці і ввечері.
– погрози, погрози. Я готовий з вами співпрацювати. Злий поліцейський змінюється на доброго, окей?
Другий поверх для місцевих жителів немов в’язниця. Це відділ для “буйних”. І в ньому свої правила. Вони безпосередньо пов’язані зі свободою дій, тому відправитися туди не бажає ніхто. Сам Дадзай мешкає на першому поверсі. У цьому відділенні немає настільки суворих правил. Можна спілкуватися з іншими поціэнтами ,раз в день їх випускають на двір всього з одним санітаром, в тому відділенні виводять рідко і по одній людині з декількома санітарами. У Дадзая у палаті є окремий туалет тільки шкода без засувки.
На другому водять в туалет мед працівники.
Так само там заборонено багато предметів. Навіть можна сказати все. Половина палат там з м’якими стінами і предметів там зовсім немає. Крім ліжка.
Палати на першому більше нагадують кімнати в санаторії або таборі.
Подібних відмінностей дуже багато.
Наш герой не раз опинявся на тому поверсі і вже вивчив як від туди швидше вибиратися.
Найжахливіше для Дадзая це були зустрічі з Морі. Але ми до цього як-небудь ще повернемося.

Батьки дадзаю чхали на нього вже давно. Через пів року як він потрапив до лікарні він дізнався що мати вагітна.
Він не тупий і навіть під дією сильних ліків розумів ,що йому створили заміну.
Зараз цій дитині трохи більше року. А в Дадзаї батько не бачив спадкоємця. Навіть ,можна сказати, він не бачив в ньому людини. За цей час він зустрічався з ним тільки раз. Тоді батько дивився на нього як на трупа. Ніби він після тієї спроби суїциду так і помер. Коли батьки приходили батько розмовляв тільки з доктором Морі. На сина він вирішував час не витрачати, навіщо слухати божевільного..
Так розумів його поведінку сам Дадзай. Просто згадуючи батьківський характер і світогляд.
У його матінки з цим було зовсім по іншому. Вона була людина м’яка, не дуже стійка до потрясінь і любила свого сина. Але проблема в тому, що швидше за все любила, а не любить. У цьому власне й діло.Раніше вона ходила частіше разу на місяць і плакала. Потім брала себе в руки , задавала питання. Слухала вона його з подивом. Здивування не покидало. Ну воно й не дивно. Її синок вже зовсім не так говорив як раніше. Він говорив дивні речі, поводився досить розв’язано сміявся зі своїх же слів. Зазвичай, після не довгої розмови, вона з ним прощалася ,знову вся в сльозах і говорила – до зустрічі. Зустрічі відбувалися все рідше. На той момент, Дадзай потрапив на другий поверх. Можливо, якби в ту пору його побачила мати вона б впала від шоку. А для вже вагітної на той момент жінки це було занадто шкідливо. Тому доклав руку батько, і мати не з’являлася якийсь час. Потім, прийшла і показала Дадзаю його новонародженого брата. Звичайно тільки знімки. Самої дитини вона не притягла. Дадзай з непідробним інтересом розглядав фотознімки. Ніби дивився свої. Вони мало чим відрізнялися. Навіть дитина на них майже така сама. Тільки його батьки вже не молоді, а люди середніх років.

Малюк і правда дуже був схожий на свого старшого брата. Тільки він трохи більше взяв маминого. Риси обличчя ще більш ангельські ніж у колись маленького Дадзая.
Після цього ні мати ні батька він не бачив вже 6 місяців.
Напевно всі в клопотах і намагаються виростити нового спадкоємця. Так би мовити “нова спроба”.
Повернемося до огляду.
Далі Дадзай намагався відповідати більш нормально, без жартів і т. д.
Чуя пішов. А через двадцять хвилин принесли сніданок. Цікавий факт – виделок і ножів їм ніколи не видавали. Тільки ложки і ті дерев’яні.
Після їжі за графіком йшло.. дозвілля. Дуже багато вільного часу. Хворим у цьому відділенні дозволяли виходити в коридор. Там завжди і зустрічалися Дадзай Осаму і Микола Гоголь.
Його вже згадували. Той самий Миколка про якого говорив Чуя. Так, Коля все знав, і про всіх. А дізнавався він у Феді,Феді Достоєвського. А звідки знав той невідомо навіть Миколі. Короче передавання пліток з вуст в уста.
Коли два друга зустрічалися вони сідали на лавку і шепотілися ,сміялися і взагалі виглядали як школярі на останній парті,яким зовсім не до уроку.
В цей раз слух знову був про Чую Накахару, тепер вже не санітара а доктора.
Коля дізнався, що Чуя ходить до когось на другий поверх. Причому вже після зміни і в звичайному одязі. Дадзая це дуже зацікавило.
– Може він просто до якогось лікаря? Або типо зміну здати.
– ТА НЕ! Я ж тобі кажу, Дося впевнений шо він когось відвідує!
– і що ,що Достоєвський Так сказав!? Ця меланхолійна дупа могла вигадати ,що хочеш.
– може ти і не долюблюєш його ,але він ніколи не брехав на рахунок такого. Та й навіщо йому брехати мені? Своему другові?
– Він ще про щось говорив?
– так! Він говорив шо Чуя записує себе в журнал відвідувачів. А це значить..
– що він все-таки когось відвідує.
– щепак ! Ой аж кістки сверблять від цікавості кого саме він відвідує.
– але ми цього поки не знаємо.
-на жаль . Може ще Дося чогось підкине. Але ще є інформація на рахунок підвищення цього санітара.
– так? І що там?
– виявляється його підвищення було пов’язане із закінченням курсу. Він працював тут санітаром поки навчався в медичному. А зараз закінчив з відзнакою тому його і підвищили. Він тепер один з помічників морі.
– Морі?
– ну так.
– щось він швидко вибрався в помічники найголовнішого у відділенні лікаря.
– тобі це теж здалося дивним?
-так.

Чуя йшов на другий поверх. Його зміна закінчилася. Він вписав себе в журнал відвідувачів . Йому було дозволено відвідувати ввечері і вписувати себе в журнал. Потім він пішов по коридору. Дійшов до Палати 16 і глибоко зітхнув. Як завжди це було важко.