2. Єдині два храми

Му Цін може дозволити собі не поспішати і просто прислухатися до кроків своєї важкої хотьби, піднімати очі до неба і думати про те, як добре б скоріше повернутися додому, бо серед людей занадто галасно. А там його чекає Фен Сінь, котрий кожного дня вітає його зранку цілунком, а вечері гарячим чаєм та палкою історією про пройдений день, не забуваючи закидати і Му Ціна питаннями про його справи. Фен Сінь з цікавістю слухає, наче ця інформація могла б врятувати світ.

Їх дні спокійні, а робота незначна. Однак сьогодні Се Лянь попросив допомогти йому. Хва Чена він турбувати не хотів, бо той зайнятий містом Привидів. І якби коханий демон не доводив богові, що це їх спільна справа і він не зобов’язаний просити допомоги у постороніх, але все ж Се Лянь хотів порозмовляти з Му Ціном, як друзі… Хва Чен полегшено зітхнув і відпустив коханого з поцілунком на губах.

Му Цін щасливий чути, що Се Лянь вважає його другом. Він отримав повідомлення у небесну сіть зранку. Фен Сінь спостерігав за щирою посмішкою Му Ціна, за його квапливими рухами і постійними обіймами. Наньян теж не міг залишатися байдужим і посміхався, думками дякуючи Се Ляню.

Але серце боліло… Фен Сіню знов відкрилася нова таємниця: Му Цін всі ці століття настільки потребував їх уваги. Стільки часу втрачено…

Тим часом робота виявилася до болю в животі смішна: везти урожай на возах з низу гори, де поля, до верху, де поселення. Вони б могли зробити це самі, якби сил вистачало. Це не була молитва найважливішого рангу, однак Се Лянь вважає, що навіть такими нехтувати не варто, тай час у них є. А ще це прекрасна робота, котра дарує шанс порозмовляти з давнім товаришем.

Му Ціном протягом всієї роботи мовчав. Вечері вони загрузили останній віз, довезли і молодий юнак, син одного із жителів, потяг їх до хати одного із робітничих. Там зібралось чимало людей, сім’я велика: від мало до великого тіснилися у друхлявій хатинці. Діти наповнені життям розважались байками від старших, що хворобливо кашляли підчас свого монологу. Середнє ж покоління клопоталося про порядок.

Се Лянь спостерігав за усім цим, слухаючи скрипіння дерев’яних дощок на підлозі.

– Нам варто вертатися…- почав бог, згадуючи спокійне, але стурбоване лице Хва Чена, коли той його відпускав.

Та люди хотіли віддячити їм і саме ця родина вважала за честь нагодувати робочих вечерею. В свою чергу Му Цін вразив Се Ляня: він викликався приготувати щось разом з ними. Генерал Сюанджень пояснив це бажанням провести час не гаючи на дурощі. Насправді ж просто перед цим викликався допомогти Се Лянь, а його кулінарна майстерність лякала навіть демонів й богів.

Му Цін вже уявляє, як Фен Сіня теж вразить ця історія. І навіть з такою мотивацією він не поспішає додому. Бродить поміж ринкових лавок, котрі вже почали зачинятися. Втома не долає його треноване тіло і генерал спокійно відпочиває прогулянкою.

Група дівчат проходили повз нього, заглядаючи в очі, але не осмілюються заговорити, чи навіть перешіптуватися, доки не пройдуть далі. Гострі леза очей утворюють навколо нього коло. І скільки б людей не товклися навколо, відтоптуючи один одному ноги, але Му Ціна вони минають. Самотність гостро відчулася, як тільки Се Лянь повернувся в обійми Хва Чена, котрий вже зачекався, залишаючи Му Ціна самотньо розпоряджатися часом. Але тепер у нього теж є обійми, котрі його чекають. Му Цін посміхнувся подумки.

До нього долетіла фраза однієї з дівчат тієї групи, що вже осмілили за його спиною.

– Як думаєте у нього який?

– Збоченка. Та все ж я така сама… Думала про це, як тільки побачила сильну статуру і гарне личко. У таких, кажуть, не дуже розмір.

– А це що так важливо?

– Про що це ви взагалі? – Дивно, але не розуміла пліток подруг найстарша. Та дівчата проігнорували недотепу і продовжили тему.

– Авжеж важливо! – Дівчина з рівними зубами вискочила вперід групи, чим привернула увагу інших. Невдоволені подруги повернули бунтівну особу назад у своє невелике коло.

Му Цін навіть сповільнює крок і зупиняється біля одного із ринкових палаток, що ще заманює покупців. Розмова зацікавила його. Він згадує секс з Фен Сіном і розуміє, що все ж розмір важливий, але власні параметри були звичайними. Му Цін почав оцінювати свої можливості 50 на 50. Він може як довести Фен Сіня до потрібних відчуттів, так і марно витратити їх час… У Фен Сіня досвід, хоч якийсь. У нього навіть син мав народитися. А Му Цін за всі століття ніразу… Коли партнер про це дізнався, то обомлів і довго мовчав, а потім розсміявся. Жорстоко. Однак Му Цін витерпів це приниження. Хоча Фен Сіню все ж довелося прийняти удар у груди і лице від коханого. Дійшло до того, що Му Цін почав розглядати їх наступний раз, як план бойових дій. Генерал добре міг оцінити ситуацію і що точно знав: не все вийде з першого разу. Це гнітило.

– Важливо. Дуже важливо.

– А я думаю, що ні. Точно ні.

– Та досить сперечатися. Цей шановний точно має проблеми… – одна із дівчат з широким носом, але витонченим підборрідям, прищурила очі, дивлячись на Му Ціна.

– Чому це?- з цікавістю і докором випитували подруги, але коли подивились у бік Му Ціна, то одразу розсміялися і без зайвих слів погодилися з співрозмовницею, швиденько тікаючи групою з місця злочину.

Му Цін здивовано вигнув брови. Невже вони телепатично навчилися спілкуватися? У них теж є духовне з’єднання? Богу війни здається це занадто кумедним.

Та тільки він звернув увагу на товари, що лежать перед ним, і які намагається весь цей час йому продати продавчиця, то зблід. Він не слухав стару жінку, що худорлявими пальцями ростерала перед ним масла у руках, щось грізно доводячи. Однак його увага повернулася до нього і тепер генерал ясно розуміє, де він і що з ним відбувається.

Запахи трав опікає ніс. Перед ним лежать невеликі ємкості з різними маслами, таблетками та інструкціями, збоку навіть шелестять від вітерця сторінки невеликих книжечок.

Сонце зовсім сховалося за горизонтом і Му Цін жалкує, що місяць і останні промені дозволяють ще розгледіти багатство товарів для дорослих… Всі ці масла і таблетки зовсім не для благородного порятунку життя людей, а ось подружнє життя і чоловічу силу- так, як стверджує ця жінка. Книжички відверто показують вульгарність таємної ночі чоловіка і жінки, котру зобразив безсоромний художник. Му Цін робить крок назад. Він не може і не хоче чути слів продавщиці і скоріше відходить від палатки. Жінка почала закриватися, як і всі інші раніше, коли втратила останнього покупця. Як взагалі насмілитися продавати таке? Невже є попит?

Му Цін червоніє до кінчиків вух і повертається додому у такому розгубленому стані. Він стояв біля тієї жінки достатньо довго, щоб люди навколо зробили вирок молодому чоловікові. І його б це так не турбувало, якби не постійні думки і хвилювання про секс з Фен Сіном.

Фен Сінь посміхнувся коханому і відкладає чорнила з папером. Він читав і підписував щось досі. Був зайнятий навідміно від Му Ціна, котрий останні дві години вештався поміж людьми.

Генерал Сюанджень зітхає.

– Як твій день? Як Се Лянь? – Фен Сінь щиро цікавиться його справами, піднявшись з місця і підходячи до коханого.

– Се Лянь… Одержимий Хва Ченом. А ще щасливий. Сьогодні ми спілкувалися і виконували одну з його молитв.

– Ти виконував? Чому не…

– Фен Сінь, я ж кажу, спілкувалися. Це лише нагода для нього, а я все одно не мав багато роботи.

– Зрозуміло. Тоді ти втомився,- Фен Сінь посміхається і повільно й спокійно розплітає волосся Му Ціна, знаючи, що йому подобається, коли це робить він.

Му Цін відчуває як втома одразу лягла на плечі. Від самих кореней розповсюджуються мурашки, котрі колять маківку. Він хоче звалитися на Фен Сіня, ні про що не думаючи, ні про які розміри і таблетки для довшого часу ерекції. Якого біса це запам’яталося? Му Цін зітхає і ховає обличчя на плечі Наньяна.

– Взагалі-то ти теж. Скільки не прийду, а ти вічно у папірцях. У тебе ж наче є асистент, ні?

Фен Сінь не відповідає, він просто продовжує тішитися присутністю Му Ціна. Обіймаючи один одного, вони втомлено розділили важкість дня на двох.

– Фен Сінь, можливо мені варто…- Му Цін піджимає губи і тихо продовжує, коли дихання Фен Сіня стає тихішим:- Не рватися бути зверху.

– Ти не хочеш? Тобі настільки сподобався наш перший секс?- З гордістю питає Фен Сінь. Му Ціна і тішила така радість коханого, і дратувала. – У будь-якому разі, Му Ціну, спробувати варто.

– Я хочу… Мені не тільки цікаво, я справді хочу бути зверху інколи теж, хочу щоб ми почерзі, але просто… Та не змушуй мене говорити на такі теми! – Му Цін все ж не витерпів. Він наче почув розмову зі сторони та сором дав йому ляпаса.

Фен Сінь промовчав трохи, а потім розірвав обійми, дивлячись на лице Му Ціна. Пристально. Вглядаючись у кожну тінь.

– Ми не можемо минути таких тем…

– Просто давай я буду знизу.

– Му Цін, це не тому що ти хочеш, а тому що знов мовчиш. Давай поговоримо.

– Ми втомлені. Давай не сьогодні, у мене дивний день.

– Розкажеш?

– Ні.

Фен Сінь на мить стискає коханого сильніше. І тільки тепер Му Цін розуміє, що його фрази звучала гостро, однак бог війни все одно не вівся на провокації. Фен Сінь мовчить. Він знов обіймає Му Ціна і не показує свого лиця. Плечі трохи тремтіли від переповнених емоцій.

Це вперше після їх сексу, коли Му Цін відмовся розповісти про день. Багато Фен Сінь не вимагає, але і сухе: з Се Ляном теревенив – не підходило. Однак генерал Наньян не тисне на коханого, хоч все ж Фен Сіню здається, що все повертається до початку. Він не хоче відпускати Му Ціна.

– Пробач…

– Ти не зобов’язаний, все нормально.

– Я сьогодні готував їсти, – Му Цін з посмішкою і теплом обіймає плечі коханого. Фен Сінь одразу розслабляється. Його любов буває настирлива, напевно…

– Не силуй себе.

– Не силую. Я справді хочу розповісти. Просто після всього сталася неприємна подія і я не можу розповісти її, бо це занадто… Соромно. – Му Цін зітхає знов і підборіддям спирається на плече Фен Сіня.

– Добре, тоді розкажи без неї.

– Фен Сінь, я люблю тебе…- Му Цін руками бере голову коханого і цілує його у губи.

День залишився десь там, а тут є тільки вони двоє. Фен Сінь чуйно відповідає на поцілунок Му Ціна, гладячи його шию. Торкатися його, чути запах, тепло, холод, сміх і крик… Це чітко відкарбовується у його голові і він не має сили забути, бажаючи знов та знов повертатися. Оп’яніння. Залежність. Му Цін – його залежність. Фен Сінь хоче його брати і хоче щоб він брав його. Му Цін точно зробить це як слід. Він змусить Фен Сіня оголитися бажаннями перед ним, змусить кричати під ним. І він готовий робити це від болю і насолоди тільки з ним.

– Я теж тебе люблю,- з щасливою посмішкою відповідає Фен Сінь, намагаючись ковтнути повітря, але Му Цін садистськи впивається знов у його пересохлі губи.

Ранок знов дарує Му Ціну Фен Сінь. Він готує сніданок і будить бога війни, щоб нічого не охололо. Му Цін не проти рано вставати, тому довго вмовляти не довелось. Запах м’яса, легкого супа і рисової булочки манив краще за будь-що. Він сідає поруч з Фен Сіном і розглядає їжу перед собою.

– Цього разу не спалив,- Му Цін усміхається. – Якщо хочеш мені врізати, то саме час. Я б теж розізлився на такий коментар.

Фен Сінь киває і цілує Му Ціна у куток губи.

– Чудово. Буду знати.

Фен Сінь з нетерпінням очікує дигустації Му Ціна своєї їжі. Він чекає з кам’яним виразом обличчя і сидить непорушно, однак погляд видає з корінням його нервування.

Му Цін посміхаючись, береться куштувати все по троху. Він навмисно не змінює міміки. Фен Сінь дивиться на очі, брови, губи, щоки, але не бачить в них відповіді.

Фен Сінь насилу відриває погляд. Його тіло стає надзвичайно дерев’яним зранку, кості постійно обернуті в бік Му Ціна, це дійсно одержимість. То чому ж вони звинувачували Се Ляня у ній? Генерал закриває очі. Йому відняло мову. Він не відчуває язика і може тільки з огидою їсти свій суп. Прісний. Ось як думає Му Цін, тому мовчить.

– Смачно. Я б ще трохи спецій додав, але мені й так подобається. Приготуєш ще таке? – Слова Му Ціна ллються, як вода у рот спраглого. Фен Сінь відкриває очі і ловить кожен звук. Він киває і враз суп стає приємніший у роті.

– Розмір. Фен Сінь, для чоловіка важливий розмір?- Му Цін запитує це так різко, як відрізає ворогу руку. Фен Сінь неочікував такої теми щей за столом, однак видно, що Му Цін підбирав вдалий час. Вражає тільки те, що він зупинився у виборі на трапезі.

– Розмір? Розмір чого?- Фен Сінь усміхається, припіднімаючи брови. Його завжди погрозливе і гнівне обличчя стало кумедно насмішливими і дружелюбним, по-домашньому щирим.

– Фен Сінь, не випробовуй долю,- Му Цін зашарівся по самі вуха і шию.

Але співрозмовник лише тихо засміявся і відмахнувся.

– Що за дурниці? Яка різниця?

– Тобі просто судити. У тебе він…

Тепер Фен Сінь червоніє, він навіть поперхнувся їжею.

– Му Цін, що за розмови. Ну і питання тебе зранку турбують. – Все ж висловлюється Наньян.

Му Цін ледь наважився підняти таку тему і зустрів опір. Злість та образа переповнили його і генерал Сюанджень хотів вже встати та вийти, але зупинняє себе.

– Це важливе питання… Було. Я думав про це давно.

Настала тиша. Фен Сінь, наче почув зізнання від крадія про його злочин. Він зітхає, підповзає до коханого ближче і заглядує в очі, спираючись на руку.

– Справді немає значення. Ти або вмієш ним користуватися, або ні. А ти точно цього не знаєш, бо не пробував. – Фен Сінь часто підштовхує і провокуєМу Ціна до подальших дій. Ой у теж хочеться спробувати підкоритися Му Ціну.

– Можеш показати мені ще раз, як це робиться?

Кров закіпала від таких слів. Фен Сінь цілує його в губи і розуміє, що це ніколи не набридне.

– У тебе зараз є завдання? – Фен Сінь шепоче у губи, дивлячись в очі і носиком лоскотячи кінчик чужого носа.

– Ні. Прямо зараз хочеш? – Му Цін неочікував відповіді так скоро, але під напором чужих рук не сміє більше сперечатися. Він покірно здвється їх пристрасті.

Цього разу ритм дзвінить у вухах. Кров пульсує у такт їх любощам, а поцілунки залишають багряніші відмітки, а іноді настільки ніжні, що зовсім не залишають видимого сліду. Тіло стає м’яким і піддатливим, як глина. Му Цін приймає пестощі без гніву і сорому, а сам досліджує тіло партнера, щоб знати його краще. Пальці проводять по тісному торсу, талії і грудях, по ягодицях, стегнах і спині. Фен Сінь ледь дрижить, шкіра їжиться і він несвідомо тягнеться до чужого тіла ближче. Му Цін захлинається від заповненості. Коли Фен Сінь торкається членом простати він ладен віддати життя. Генерал запрокидує голову і закриває очі, щоб видовжити хоч трохи стан, стати вмісткішим. Він хоче приймати ще і ще. Всередині горить, зуд здавлює поясницю, але дрижаще солодке відчуття притупляє будь-що інше. Здається, що й пекучість всередині додає чутливості, бо він хоче прискоритися, щоб відчути повне звільнення, щоб гарячий нектар змочив його рани. Від таких думок, котрі майорять десь за туманом свідомості, Му Цін підставляє зад слухняніше, скоріше, наче це він керує процесом.

Фен Сінь бере Му Ціна. Відчуває кожну струну його тіла і це зводить з розуму. Він натикається на зволожений погляд партнера і хоче бачити його якомога довше. Чужі м’язи стискають пеніс і витиснюють з нього всі сили. Генерал Наньян впивається їх коханням, він рухаєтьсч все скоріше, щоб бачити, як вигибається Му Цін в спині, ловлячи ротом повітря. Ніяких недомовленостей не залишається. Солодкий аромат їх хтивості і любові заповнює простір. Генерал Наньян хоче зупинити час, щоб довше тримати в обіймах коханого і відчувати його так, як ніколи. Фен Сінь хоче щось сказати, але виходить лише проричати. І під спів цього звуку вони обоє кінчають.

Спітнілі тіла розм’якають і звалюються в обіймах щасливі та змучені.

– Занадто насичений ранок,- заключає тихо Му Цін. Він не хоче вставати і просто лежати біля гарячого Фен Сіня, котрий теж шукає тепла у партнерові, вслухаючись у тяжке дихання Му Ціна.

– Ну, то що? Розмір важливий? Ти будеш наступного разу брати ініціативу? – Допитується Фен Сінь, підставляючи руку під голову і лежачи на боку.

– Буду.- Стримано відповідає Му Цін, закриваючи очі, щоб не спокушатися Фен Сіном ще більше.

Вони розійшлись у справах, хоча Му Ціну довелося возитися довше, через біль в поясниці. Та він не нарікає і не проронює нізвуку. Фен Сінь спостерігає за тремтячими ногами коханого і подумки мріє, щоб Му Цін став милосердним і не мстив йому занадто жорстоко у майбутньому.

До самого вечора їм не доводиться перетнутися. І тільки ввечері, коли Му Цін йшов додому, мерехтливе світло з вікон палацу Фен Сіня, змушує зупинитися. Дивиться у подвір’я, а потім на дах будинку, шукаючи там прихисток переживань, можливо приязного запрошення. Місяць дає йому холодного ляпаса. Сталь стискається на щоці генерала.

Му Цін перетнув поріг палацу Наньяна з твердою впевненістю, що його не виженуть. Вони не домовлялися про зустріч, але столиця у темряві, а Фен Сінь досі не спить, хоч завжди лягає за режимом. Му Цін не моргає. Він очікує появи генерала Наньяна перед собою, щоб заспокоїтися, обійняти і, можливо, поговорити. Стурбованість – лише виправдання для егоїстичного бажання побачити коханого.

І знов та сама картина: генерал сидить серед папірців і щось помічає на тих, що перкд ним. Фен Сінь навіть не помічає присутності Му Ціна, хмурячись на виведені ієрогліфи. Його рука, котра стискає пензель, трохи тримтить від довгого письма. Похмуре лице стає ще більш напружене та зосереджене, а очі раз у раз кліпають, наче ось-ось їх власник втратить контроль над ними і засне.

Му Цін стоїть, не відволікаючи Фен Сіня.

– Скільки не застану тебе, а ти вічно із свитками. Ти вирішив кинути лук і податися у вчення? Не виглядаєш, як бог Літератури, не намагайся. – Вирішує все ж привернути до себе увагу Му Цін.

Фен Сінь піднімає голову і вся втома зникає, перемінюючи всю атмосферу навколо. Напруження спало, залишаючи на виду лише легку втому. Очі припущені, але посміхаються разом з витягнутими губами. Він відкладає приладдя для письма і більше не зважає на безлад навколо. Му Цін відчувапотрібність… Це пересушує горло і змушує очі світитися. Його жарт навіть не викликає у Фен Сіня роздратування, натомість виглядає так, наче Наньян щасливий чути його. Так і є.

– Навіть не розізлишся? – Му Цін дає останній шанс Фен Сіню виплеснути гнів, але той спокійно встає і запрошує жестом Му Ціна сісти.

Вони сіли непристойно близько, їх стегна торкаються.

Му Цін розглядає розкидані записи.

– Ти ж теж любиш чистоту… Чому ж у тебе останнім часом постійний безлад із цих свитків? Що в них взагалі?

Фен Сінь мовчить. Лише трохи мружиться від головної болі.

– Та що не так? Фен Сінь, розкрий вже рота і скажи щось. – Му Цін знов поглянув на генерала і стикається з поглядом повний втоми, розгубленості і ніжності. Кров закіпає на лиці і Му Цін швидко відводить увагу на прибирання. – Я допоможу прибрати, якщо ти так втомився.

Му Цін встає і складає папери, на котрих чорнила вже висохли.

– Дякую.- Фен Сінь справді втомлений. Він не звик до такої кількості письма і читання, а тому очі болять і, закриваючи їх, бог війни бачить багато нерозбірливого тексту, замість чіткого світу.

Му Цін піднімав забруднені пензлі з підлоги, коли почув стогнання позаду. Фен Сінь закрив лице руками і відкинув голову, намагаючись прибрати дурні ієрогліфи перед очима. Му Ціна це насмішило і стривожило одночасно. Він кладе акуратно все на рукописному столику і сідає біля генерала.

– Глузд втрачаєш? – Жартує Му Ціном, думаючи як може ще допомогти і що взагалі відбувається.

– Так. – Голова йде кругом і Фен Сінь хоче забрати головну біль, що виникала останнім часом все частіше. Бог війни кладе голову на коліна Му Ціну, котрий здивовано витрішається на нього.

– І чому це ти доводиш себе до такого стану, що я мушу тебе втішати? Я тобі лікар, чи матір? – Незважаючи на грубі слова, Му Цін пальцями масажує скроні Фен Сіня. Він надавлює і гладить, розводячи пітьму тексту перед закритими очима генерала.

– Му Цін, я радий, що ти все ж прийшов до мене. Хвилювався чи скучив?

– Та ти не дасиш скучити за тобою.

За вікном тихо, лише зорі щось шепотять. Вони знайшли своїх слухачів: двох небожителів, що насолоджуються один одним у тиші. Му Цін дивиться на Фен Сіня і проводить по його різким контурам обличчя пальцями. Смуглява шкіра, прямі і завжди хмурі брови, сухі тонкі губи та довгі вії. Він не змінився за всі ці сторіччя. Не можна так синтементально розглядати чоловіка генералу, але Му Цін не може нічого з собою вкоїти. Зараз у душі так спокійно, що він забуває про всі тяготи життя. Фен Сінь тихо сопів, привіткривши губи.

Му Цін закочує очі, обдумуючи як їм добратися до ліжка, бо він і сам хоче спати. Фен Сінь міг би і подумати про складне становище Му Ціна.

Бог війни на мить задумується розбудити генерала кулаком. Серце лизали вогні із свічок невдоволення і любові. Одну ніч. Тільки одну ніч він поступиться йому і стерпить. Ноги затрипали під головою Фен Сіня та Му Цін все більше розчаровувався у своїй ідеї. Він обережно змінює положення, стараючись не розбудити генерала. Нарешті йому вдається спертися на одну з широких колон.

Му Цін закриває очі і нарешті може заснути, тримаючи одну руку у пасмах волосся Фен Сіня, а іншою стискаючи чужу долоню. Кошмари його не турбують з того дня, як він побачив Фен Сіня, коли розплющив очі. Тоді сталось щось таке, чого вони двоє описати не змогли б, але це вплинуло на них. Му Цін розуміє, що Фен Сінь став свідком його нічного божевілля, але не став піднімати тему. І стало не потрібно… тепер Му Цін часто спить спокійно.

Та навіть без кошмарів заснути на довго не вдалося у такому положенні. Му Цін акуратно забирає чужу голову зі своїх колін і переможно посміхається, коли ця дія не будить Фен Сіня. Він намагається взяти його на руки, але з першого разу це не вдається: вони однакового росту і ваги. Му Цін збирається з силами та все ж піднімає Фен Сіня на руки. Важко. Від ранку поясниця ще боліла, але Му Цін притискає його ще сильніше до себе і не хоче пускати, навіть, коли вони дійшли до ліжка.

– Як колода. От що за…- Му Цін хотів нарікати, але замовк, коли побачив мруження сплячого.

Небожитель сідає, випрямляючи ноги і спираючись на стіну позаду ліжка, а на стегна садить Фен Сіня у тому ж положенні, що і ніс. Він обіймає його плечі та притискає крепше до себе. Голова генерала Наньяна впала йому на плече. Му Цін хоче охопити всім тілом Фен Сіня. Він вперше любить. Вперше так сильно і вперше назавжди. Чому це не якась дівчина? А людина, котрого він хотів вважати другом, але його у відповідь нарікали ворогом. Му Цін злився на Фен Сіня за обережність, за те, що не давав бути поряд з Се Ляном і відкидав, постійно шукаючи в ньому джерело проблем. Му Цін згадав те звинувачення у крадіжці, воно вже давно забуте, але сором переслідував його. Фен Сінь навіть не вірив у його добрі справи і вчинки милосердя. Інші теж так ставляться до нього, але ніхто більше не потрібен Му Ціну, нічия думка так сильно не впливає на нього. Він переріс комплекси, але все одно думка Фен Сіня, і частково Се Ляня, важлива для нього. Тепер йому лячно бути покидьком в їх очах.

Му Цін з жалем і ніжністю дивиться на Фен Сіня.

Фен Сінь відчуває чуже тремтіння і сон відходить від нього. Ще раніше його турбувала зміна положення і хитання, але він продовжував спати, бо Му Цін часто вночі вертів Фен Сіня, як хотів. Але зараз відчув потребу розплющити очі, і перше що він бачить – це дивну позу і сіре лице Му Ціна, по якому лилися сльози. Му Цін не помічає, що небожитель вже розпрощався зі сном, і продовжує сидіти, потупивши погляд на руку Фен Сіня, котра лежить поруч.

– Пробач…- тихо вимовляє Му Цін. Його голос осів. Горло здавлює і він закриває вільною рукою свої очі. Він винен у тому, що не міг довго переступити через страхи, гордість і образу.

Серце Фен Сіня стискає і він беззахисно кліпає очима, намагаючись зрозуміти чи він точно прокинувся.

– За що ти… Вибаєшся? – Фен Сінь розуміє, що зараз стикнеться з агресією, але не може більше дивитися, як Му Цін самобичується. Варто було промовчати, зробити вигляд, що він не став знову свідком слабкості генерала Сюандженя. Але він не може. Ніколи він не бачив таких сліз у бога війни, Му Цін радше вріже комусь у злості, зціпивши зуби проковтне почуття, навіть не пізнавши їх, але ніколи не дасть волю щирим емоціям. Йому соромно це зробити.

Му Цін перелякано напружується та одразу гнівно дивиться на Фен Сіня, ховаючи сльози у тінях злості.

– Ти! – Він не знає, що додати, лише стискає губи і замахується кулаком, але м’яко кладе його на груди Фен Сіня. У цей момент лице знов скривлюється у риданні. Му Цін не знає, як зупинити це і ненависно починає терти очі. Тільки одна рука продовжує обіймати Фен Сіня, притримуючи його положення.

Фен Сінь розгублено спостерігає. Що робити він не знає. Будь-який вчинок чи слова можуть зробити тільки гірше. Му Цін ладен бити самого себе, щоб заспокоїтися, але біля генерала Наньяна відчуває себе у такій безпеці, що серце стає палкішим за мізки.

Му Цін скидає Фен Сіня зі своїх ніг, розриваючи тісні обійми.

– А ну стій. Хто знає, які дурощі ти натвориш у такому стані? Краще бий мене. – Фен Сінь тягне його назад в обійми.

Му Цін червоніє від злості і потік сліз припиняється. Заплакане обурене лице небожителя споглядає на нахабного Фен Сіня.

– Ах ти! – Му Цін знов замахнувся для удару.

– За що ти вибачався? Я ж маю знати за що вибачти. – Наньян не відступає від свого.

– Чому ти такий приставучий?

Фен Сінь усміхається і закочує знов очі у манері Му Ціна, тихо сміючись. Така витівка розлютила б бога війни, але він лише закочує очі у відповідь на його безглузде передразнювання.

– Скажи, ти дійсно хочеш зараз знов почати бійку? – Фен Сінь м’яко дивиться на червоне лице Му Ціна, переповнене емоціями.

– Дуже хочу! Ти – безсоромний.

– Тоді я не проти, але знай, що я не злюсь, а тому відповідати не буду.

– Як це не будеш?- У Му Ціна очі на лоб полізли від такої спокійності Фен Сіня. – Це на тебе не схоже. У тебе щось болить? Як це ти не будеш відповідати, якщо тебе б’ють? А захищатися?

Фен Сінь продовжує усміхатися. Він цілує Му Ціна в губи і кусає їх.

– У мене є інші способи. Кращі за бійку чи лайку.

Му Цін зашарівся та не знає врізати Фен Сіню, чи це вже недоречно. Як це не буде відповідати?

– Ти будеш відповідати.

– Чому це я буду?

– Бо ти не можеш цього не робити. Ти бісячий йолоп!

Фен Сінь хмуриться та товкає Му Ціна, щоб той ляг на спину, а сам нависає над ним з погрозливим видом.

– Ти дещо забув, Му Цін. Ми вже не суперники, не друзі та навіть не просто напарники, ми – пара. Я злюсь, але бити я тебе не хочу. І не тому, що я благородний, а тому що є купа інших способів тебе вгамувати,- Фен Сінь впивається в ключицю Му Ціна і той одразу розм’якає. Хвиля тепла накриває генерала Сюандженя від жару чужих губ. – Тепер я і ти знаємо найслабкіше місця на тілі один одного. Ти дійсно вважаєш цей бій чесним? Вже не буде так, як завжди. Ми можемо лаятись, можемо навіть побитися, але це не подарує тих самих відчуттів, що і раніше. І одна із причин: я хочу, щоб ми кохали один одного, а не воювали.

Му Цін дивиться на Фен Сіня, а сам намагається прочитати сенс власних емоцій. Він захоплений? Закоханий? Злий? Генерал відсторонив руками Фен Сіня, сідаючи.

Слів не має. Мовчить та дивиться на Фен Сіня, не кліпаючи.

– Сказав багато зайвого. Це все ті тексти, що ти читаєш кожного дня! Не знаю, що там, але ти міг все це вмістити у декілька речень і без цих двухсмислових поглядів. Так трохи поспав, а вже повний енергії. – Му Цін говорить тихо й навіть покірно, але потім бере голос під контроль і продовжує твердіше: – І взагалі тобі треба мені завдячувати! Ти міг спати на підлозі, але я переніс тебе до постілі. Іншого разу я взагалі не прийду! Лікуй безсоння і головний біль сам.

Му Цін замовкає, а потім встає і одягається. Тисяча думок, а обрати з них немає що. Генерал Сюанджень занурився у шум вагань. Емоції знов плескаються у шлунку і легенях, штовхаючи кров із вен до рота, до вух і мозку. Імпульсом. Болем і беззахиснистю. Він стоїть засуджений сильнішими, і навіть ті, до котрих тяглися його руки й очі, відкидали, як бруд. Се Лянь врятував бога війни, хоч його відмовляли, хоч не мусив. А Фен Сінь тримав його руку над прірвою і, не дивлячись, на лайку, ланцюгами прикував серце. Він витратив більше 800 років даремно…

Му Цін сідає назад на постіль. Фен Сінь спостерігає за опущеними плечима генерала. Він торкається їх, намагаючись скинути з них вагу.

– Я…- Му Цін нахмурився,- Хочу врізати тобі. Але мушу бути чесним, моє серце турбує минуле. Стільки часу витрачено в пусту.

Фен Сінь випиває полин із чаші Му Ціна. Вони розділяли у молодості її на трьох, а потім… Се Лянь відібрав напій для одного себе, коштуючи як вино, хоча горло стискала гіркота від якої нудить. А Фен Сіню і Му Ціню залишалась солодкість Небесної Столиці, між котрою обпікала язик отрута провини.

Губи Фен Сіня звело у жалібній посмішці.

– Це не тільки твій тягар. Ми вже обробили рани, навіщо ти їх тривожиш, не даючи загоїтися? Вони навіть не встигли стати шрамами…

– Коли це ти навчився так красномовно співати?- Му Цін намагається зловити на лиці Фен Сіня відповідь, але не може.

– За стільки століть і моя душа стала поетичнішою. – Коротко підсумовує Фен Сінь.

Му Цін тихо сміється, а потім не помічає, як зажадав меду губ Фен Сіня. Він цілує його, з’єднуючи кожну нерівність. Кожна тріщинка на губах Фен Сіня вже давно йому знайома, Му Цін зволожує суху шкіру, а Фен Сінь раз у раз намагається сплести їх язики. Це не бій і не пристрасний танець, а тільки поцілунок, котрий можуть пережити лише люди закохані, знаючі, що перетерплять будь-який біль. У напористості їх язиків і стукоті зубів передаються відповіді на всі не висловлені тривоги. Немає сумнівів, що дурні плітки про їх несумісність, через характер, лише дурне джищання натовпу.

Горло звільняється від пут і відновлює життя, як розквітаюча квітка. І це тепло розповсюджується по тілу, наповнюючи пустоту. Їх трясе від проростаючого насіння їх кохання.

– Хай ця поетичність залишається у стінах, де є я, бо тоді пошкодуєш, що розкрив рота,- шепоче Му Цін у його підборіддя, цілуючи під ним. Рука піднімає стегно Фен Сіня.

Му Цін торкається генерала чуттєво тиснучи, щоб через грубість характеру і шкіри він зміг вдосталь насолодитися його дотиками.

Небожитель підготовлює Фен Сіня з обережністю. Гарячі стінки пульсують навколо його пальців. Генерал Наньян замружує очі та тяжко ковтає слину, котра наповнювала ротову порожнину занадто інтенсивно, душачи власника. Тіло кинуло у вогонь. Не болісний, але таким тягучий, що своїм язиком злизує з тіла броню стійкості. Му Цін так само з натиском, як і всі інші пестощі, кусає плоть коханого, стискаючи в обіймах, бажаючи втиснути у себе. Фен Сінь не сумнівається, що у руках нетерплячого партнера йому доведеться битися в агонії бажання.

– Я…я…

Му Цін здивовано дивиться на Фен Сіня, але крім цього протяжного і не двухсмисленого “я” слів не звучало. Тоді він продовжив: гарячий орган притискає до тісного кільця і він входить. Та все відбувається не так, як у їх перший раз. Фен Сінь стискає щелепу і руками тримається за спину Му Ціна, щоб вигнутися у спині. Він не каже нічого, не кричить, але щось окрім в’язкого масла стікає по бедру Фен Сіня. Му Цін опускає очі, але генерал Наньян накриває їх долонею.

– Не дивись. Це нормально. Просто дай звикнути…- Фен Сінь важко дихає. Голос натягнутий і жалістливий. Біль пече внизу. Ноги дрижать і він намагається вгамувати їх, як і відчуття в цілому.

Груди обпекло тростиною страху і Му Цін гнівно відкидає чужу руку, у передчутті жахливого. Він перелякано поглянув на стікаючу по бедру червону кров. Вона отруює очі Му Ціна, проникаючи у свідомість, як підступне усвідомлення в’язкої помилки та нікчемності.

Му Цін одразу вийшов. Кров відплила від обличчя і бажання, як рукою зняло.

– Я все виправлю! Я не навмисно.

Ось чого він боявся. Зробити щось не так. Зробити боляче.

– Все добре, таке буває.

– Ні! Не буває. Коли ти це робив… Не було.- Му Цін твердо дивиться на Фен Сіня і винувато обробляє поранення, котре вчинив.

Сором б’є Фен Сіня по щоках і грудях. Гордість, наче розтопчують і біль вже не така важлива.

– Му Цін! Досить. Досить, кажу! – Фен Сіня червоніє і намагається відігнати Му Ціна і прикритися.

Генерал Сюанджень не знає, як залагодити провину, а тому падає на коліна та кланяється до самого полу, як належить винуватцю, що хоче заслужити прощення.

У Фен Сіня зупиняється світ перед очима, а по відчуттям, і у його тіло зупиняє будь-яке функціювання. Генерал Наньян повільно примушує себе сісти, стараючись навіть не шипіти від болю.

Му Цін ніколи не перед ким, крім королівською сім’єю, не ставав на коліна. І де він взагалі набрався таких жестів?

– Му Цін, встань. Не поводься, як дурник…

Це ніжне “дурник” ще більше розпалило Му Ціна. Його гнів направлений на себе. І таке любляче відношення до себе, після такого вчинку, недопустиме. Він не заслуговує. Наньян стискає кулаки, дивлячись у пол, наче полум’ям. Тіло скам’яніло, рухатися соромно і боляче.

Фен Сінь подумки карає себе. Краще б Му Цін вдарив і зламав йому ніс, ніж ставав перед ним на коліна. Що за маячня?

– Встань негайно, кажу! Що це ти собі вигадав, телепню? Я винен! Я напружив м’язи. Такий блядський партнер, що самонадіяно підштовхнувся вперед. – Та провокації Фен Сіня не дали плодів.

Му Цін продовжує стояти перед ним на колінах. Довіра та ідилія між ними рухнула, так?

– Фен Сінь. Я справді не мстив тобі нізащо. Я не такий… Я не навмисно і не з тих людей, що приносить біль коханим. Віднині буду лише знизу. І прийму будь-яке покарання буде це в постілі чи поза нею, будь-який біль.

– Ти здурів? Вдарився головою?

Вогонь спалив терпіння Фен Сіня. Ривок і Му Цін вже стоїть на ногах, піднятий Наньяном. Він дивиться на нього гнівно, стискаючи щелепу. – Я дійсно готовий тобі врізати. Що ти верзеш? Тебе ніхто не звинувачував зараз! І не будеш ти знизу. Ми домовлялись. Не все виходить одразу, а я не ніжна дівиця і не потребую надмірного піклування.

– Ти чутливий… Я помітив це ще, коли був знизу… – Му Цін винувато опустив вії. Чому ж за всі століття він так і не навчився не приносити біль рідним?

Фен Сінь не вірить очам. Ніколи раніше Му Цін себе так не поводив. Біль уколола його і кров гніву просочилась з новою силою.

Небожель відштовхує Му Ціна і вдаряє у груди, кидаючи махом на землю. Він притискає суперника до підлоги і напружено дивиться на нього.

– Заспокоївся тепер?

Му Цін піджимає губи і киває. Різкі дії Фен Сіня і його маленька “помста” заспокоює совість Сюанджень.

– Добре. Тоді тепер я хочу знов почути твоє бурчання! А якщо ні, то роз’ясни, що за звинувачення самого себе тільки що були?

– Коли?

– Ідіот! Тобі ще раз вмазити?

– Ти вже своє відімстив, не бий, бо теж буду!

Після цієї перепалки Фен Сіня наповнила радість і він з полегшенням зітхнув, посміхаючись та відпускаючи Му Ціна.

– Добре. Ти прийшов до тями.

– Дай мені ще шанс пізніше, коли загоїться все. – Му Цін наполегливо стискає Фен Сіня з винуватим тремтінням серця, котре було чути через ребра. Він не тисне і готовий до будь-якої відповіді. У його погляді читається покора і хвилювання.

– Даю. Через декілька днів у мене для тебе сюрприз, тоді і здійсниш задумане сьогодні.

– Сюрприз? – Му Цін зацікавлено піднімає підборіддя. Світло падає на його бліду шкіру та кожна тінь змалювала чіткі лінії краси генерала у безформені мазки. Фен Сінь киває і цілує у впадину ключиць.

***

Як і планувалося, через декілька днів Фен Сінь зустрів Му Ціна посеред натовпу столиці у всьому парадному образі. Він змінив обладунки на легку темну тканину та ретельно вичистив взуття та пояс. Му Цін знає, що вони мають зустрітися раніше, ніж зазвичай, тому теж не полінувався акуратно прибрати одіж на собі.

Хвиля невинного хвилювання юнака перед закоханим серцем охопилює Фен Сіня і притискає до місця. Стопи лоскоче вода, тягнучи за собою ближче до Му Ціна, котрий стоїть посеред безкрайнього моря небожителів. Його минали, утворюючи божественне коло. Іншим здалось би це окреслення самотності, однак Фен Сінь знов усвідомив почуття Хва Чена до Се Ляня, він теж знов і знов стає найвідданішим віруючим, котрий серцем тягнеться лише до того світла, що дарує йому життя. Він підходить, але нічого не каже. Му Цін старається не посміхатися занадто явно, однак при виді вірного охоронця, при кожному стуку його кроку, серце сміється, як божевільне.

Фен Сінь неспішно веде Му Ціна за собою.

Щіпучий вітер кусає щоки та ніч. Вони дійшли до дому. Фен Сінь водить генерала по внутрішньому дворі, показуючи невеликі водойми і невеликі, але зроблені вмілими майстрами, мости, алеї з холодною землею, ще не оброблена й суха. Але Фен Сінь розповідає, як тут можуть прорости яскраві квіти та паростки, які тільки обере Му Цін. Дім з кімнатами, кабінетами, місцем для тренувань, кімнати для гостей, медитування і прийомів. Все, як прийнято у людей. Інтер’єр стриманий і недовершений: Фен Сінь залишив простір для фантазії Му Ціна. Кожна кімната була не велика, деякі існували лише для формальності, однак очі Му Ціна бачать лише красу і спільний затишок. Тут поєднується комфорт їх палаців у єдине.

Му Цін заходить у кімнату з двоспальним ліжком і червоніє.

– Це все…

– Відповідь на твоє питання, чи хочу я жити разом з тобою. Дуже хочу… Вибач, це зухвало і поспішно, але мені кортіло скоріше здивувати тебе. Цей будинок може чекати скільки завгодно, доки не будеш готовий,- руки Фен Сіня тоемтять та він старається гладити дерев’яні меблі, щоб не видати нервування.

– Це тому ти стільки папірців підписував… Фен Сінь… – перед очима змінюється картинка за картинкою, інтер’єр за інтер’єром. Їх. Радість керує руками і грудьми, дихання перехоплює та Му Цін довго мовчить, озираючись. – Тоді я хочу як Се Лянь і Хуа Чен… Бути твоїм чоловіком, а ти моїм… Тоді і житимемо тут.

Му Цін червоніє. Горло здавлює і він більше не може сказати нічого. Думки вже давно несуть ноги кудись далеко звідси.

Фен Сінь оторопів. Від щастя він обіймає Му Ціна і радісно сміється. Довго такої сили не вистачило і генерал відпустив шокованого коханця, котрий вже почав задихатися від міцних рук Наньяна.

– Та радуйся собі, але не треба за мене так хапатися. Ледь не позбавив життя. Дурень! – Му Цін червоніє від шиї до вух та несильно б’є Фен Сіня у лоб. Той лише щуриться і тихо сміється знов, граючи на струнах душі бога війни. – Його б’ють, а він сміється, точно здурів!

– І хто винен? – Фен Сінь насмілився ляснути грайливо по ягодицях Му Ціна. Генерал Сюанджень збуджено ахнув, від чого сором’язливо виставив ряд зубів, усміхаючись.

– Збоченець!

– А ти ні?

– І я. – Му Цін цілує Фен Сіня в губи, притягуючи руками його голову ближче. Пальцями він стискає щоки партнера і таким чином заспокоює серце, відчуває інтимність, котру не передати ніякими діями, окрім ніжного торкання.

Їх носи стикаютьмч і дихання лоскоче чуже тіло. М’які та пересушені губи червоніють від інтенсивних зубів партнерів. Фен Сінь так сильно притискає до себе Му Ціна, що врешті його вії лоскотять вилиц Сюандженняі, як крила метелика пелюстки квітів. Му Цін, відчувши цей ніжний дотик до своєї щоки, відкриває очі від трепетного відчуття у грудях. Він охоплює губами чужий язик, насолоджуючись таким протяжним поцілунком. Фен Сінь нічого не залишається, окрім відкрити очі та поглянути у відповідь. Все зупиняється навколо. Тільки серця б’ютбся об грудні клітки. Очі наповнюються туманом, брови зрадливо тремтять. Дихання тихе й важке.

Фен Сінь тонить. Його не стало. Не чує звуків, не відчуває холоду і жару, не бачить нічого, окрім одного бога війни. Кмітливого і розсудливого генерала, котрий імпульсивно робить правильний вибір, був засуджений, але не виправдовується, хоч меч не раз покидав піхви та був направлений лезом на злі язики. Фен Сінь бачить лише Му Ціна, його очі.

Вони знов закохуються. Почуття ув’язнюють їх, як вперше, і цього разу це не сплутати з іншими переживаннями. Му Цін проводить рукою по волоссю Фен Сіня та стискає його, щоб повернути у реальність їх двох, однак це ще більше зводить з глузду. Му Цін відчуває жагу і владу, а Фен Сінь тягучу біль на потилиці, котра розгладжувала внутрішні тривоги. Фен Сінь покірно схиляється перед Му Ціном, падає до його ніг, дивлячись в очі, повні зверхності і похоті. Він і сам горить бажанням. Тільки Му Цін здатен зрозуміти його душу, тільки він може почути її крик. І Фен Сінь теж не глухий до серця Му Ціна. Генерал дає прочитати себе тільки йому.

– Я зловлю свій шанс прямо тут. Хочу позначити, що це наш дім, наша спальня,- шепоче хрипло Му Цін, спускаючись гарячими губами до переносиці Фен Сіня, там де лінія пролягла між бровами. Він торкається її губами, а потім кусає брову, не сильно, але поступово зуби замінюють губи, а їх дотик дедалі ніжнішим.

– Тут немає де… – Намагається докричатися до розуму Фен Сінь, тільки не відомо до чужого, чи до свого.

– Є. Прямо тут. На твердій поверхні, на цьому гладкому дереві,- Різко відповідає Му Цін, погрожуючи зубами, знову вцепитися у чужу плоть.

По тілу пробігають мурашки і піт виступає на скроні Фен Сіня. Кадик перекочується у горлі, а погляд стає глибшим, ніж дно колодязя. Він стоїть на колінах перед красою Небожителя, такою білосніжною і елегантною, що ніхто б не подумав, що Фен Сінь буде ось так покірно слухати його, бажаючи бути під його владою. Не важливо осідлає він генерала, чи змусить осідлати себе, він відчуває домінування у кожному русі. Ще при перших поцілунках, чи коли Му Цін рухав бедрами і стискав руками плечі. Він хотів бути крихким у руках Фен Сіня і водночас не здавав позицій у ліжку не поступаючись партнеру.

Того разу не вийшло все гладко і Му Цін злякався. Це був перший раз, коли він мав когось брати. Тепер генерал зробить все якнайкраще і Фен Сінь не сумнівається у цьому.

Му Цін цілує і кусає Фен Сіня, тягне його шкіру та проводить долонями по тонкій талії, викликаючи жар у тілі, змушує одними лише пальцями прогибатися його в спині, вводячи по хребту. Переводить Фен Сіня у лежаче положення. Він зупиняється поцілунками на поясниці і ніжно натискає кожним з подушечок, наче перебираючи струни музичного інструменту. Фен Сінь розслабляється та спостерігає за грайливою посмішкою на обличчі Му Ціна.

Він проводить губами по лобку, але не дає Фен Сіню зібратися з думками, а одразу вологим гарячим язиком проводить по довгому стволу.

– Він був в мені… Тепер я можу помститись. – Му Цін із захватом хапає губами головку пеніса і водить кінчиком язика навколо нього.

Фен Сінь закриває рот долонею і відводить погляд. Соромно. Йому так сподобалось, що аж соромно. Він відчуває себе зламаною флейтою, котру ніжно торкаються повітрям, воно пливе по всьому її стану, але ні звуку не відпускає. Фен Сінь розгублено дивиться на Му Ціна, але це занадто. Волосся збивається із зачіски, спадає на його бедра, брови, ніс і погляд повністю зосереджується на тілі Фен Сіня. Погляд. Він знищує. Му Цін готовий відрізати від нього кожен шматочок і куштувати його.

– Му Цін…- Фен Сінь вперше відчуває вагання. Досі тільки Му Цін дозволяв собі боятися та вагатися. Він мав бути знизу і не одразу змирився з позицією. Однак Фен Сінь рішуче налаштований зробити ці стосунки ідеальними. Він не має панікувати. Планка сильного стиснула мізки, а зараз зробила тріщину.

Му Цін побачив як стрімко опускаються і піднімаються груди Фен Сіня, як кінчики брів підігнулися вверх. Він зупиняється. Але тільки для того, щоб притиснутися тілом і ніжно поцілувати в губи, заспокоюючи.

– Не хочеш?- шепоче у губи Му Цін. – Я не наполягаю. Ти дозволив мені відступити і я дозволяю тобі…

– Ні. Хочу. – Фен Сінь піджимає губи. Сцена повторюється, все як і тоді.

– Розумію. Я теж… Хвилювався… – Му Цін тепло посміхається і говорить виключно тихо. – Я використаю багато-багато масла і не повторю помилок. Підготовка буде трохи довша і у нас все вийде. – Му яцін теж хвилюється.

Він стримує слово. Масло текло по стегнах Фен Сіня, а в кімнаті чуються хлюпання і тяжке дихання. Му Цін працює лише пальцями, спостерігаючи як тісна дірочка розширюється від його дій. Це дивовижне видовище збуджує неймовірно. Фен Сінь не знає куди дітися від сорому. Він намагається тримати себе у руках, але тріння знизу не дає спокою. Фен Сінь відчуває, як його м’язи розтягуються та чужі фаланги рухаються всередині. Му Цін на собі зрозумів, що варто зробити, щоб було приємно. Він закушує губу, дивлячись на ледь почервонілу проміжність і, не витримавши, коментує:

– Неймовірно… Ти будеш мій…

Фен Сінь червоніє і хоче дати Му Ціну по потилиці.

– Му Цін!

– Закрийся. Непсуй момент. Я тебе відтрахаю. Так ти колись мені погрожував у нашій суперечці? Тоді ми ще не зустрічалися.

Му Цін усміхнувся і навис над Фен Сіном. Той не встиг навіть щось зрозуміти, чи хоча б привести думки до ладу, як його партнер увійшов.

Фен Сінь відкидає голову та жмуриться, а до його шиї вже припали губами. Му Цін тримає стегна генерала і рухається у гарячій кишці. Він знайшов потрібну траєкторію. Фен Сінь випучив очі та намагається спіймати повітря. Му Цін переможно усміхнувся, побачивши таку реакцію. Знайшов. Як чудово що знайшов! Тепер небожитель рухався у потрібному напрямку більш вимогливо, вибиваючи з Фен Сіня важкі зітхання. Він хапається за чужу спину та намагається втриматися. Йому доводиться битися у тверду поверхню, але Му Ціна це не хвилює, навіть навпаки, якщо і чує глухий звук ударів об дерев’яну поверхню, то старається притиснути Фен Сіня ще сильніше. Він мститься. Мститься так солодко, що тепер Фен Сінь хоче постійно шкодити йому, щоб танути під ним від болю на другому плані та насолоди на першому.

– Му Цін…Му Цін… Я не встигаю… Ааа…- генерал дійсно не встигав за темпом партнера. Знизу виявилося не так вже й просто. Він рухає стегнами і приймає натиск, однак йому не хочеться бути гіршим за коханого.

Дихання Му Ціна збилось і він тихо та гортанно видихав, намагаючись увійти глибше, наче подовжити себе. Фен Сінь відчуває, що думки Му Ціна кудись полетіли не туди і знов ляснув його по сідниці.

– Не встигаю не означає довбитися в мене, як в дерево! Ах… Мені ідеально підходить твій розмір, не потрібно так… Намагатися повністю у мене влізти!

Му Цін червоніє, чи то від старання, чи то від коментарів Фен Сіня, але справді перестає діяти занадто грубо. Рухи стали точнішими, але плавнішими.

Непристойні звуки їх тертя пронизують стіни будинку і лунають аж у сусідні кімнати і коридори, але їх це мало турбує.

– Можна… можна я… в те…

– Кх…- Фен Сінь нахмурився, розуміючи що хоче Му Цін, але киває. Він не проти.

Му Цін востаннє пройшовся по простаті Фен Сіня та струя густої сперми наповнила його кишку, витікаючи з країв дірки. Фен Сінь гучно промовив непристойне слово і кінчив собі та Му Ціну на живіт.

Важко дихаючи, два спітнілі чоловіки дивляться один на одного. Му Цін повільно вийшов з нього і подивився у низ, одразу усміхаючись.

– Ще краще, ніж до цього…

– Я не знав, що ти такий збоченець…- Сором’язливо відповідає Фен Сінь, відводячи погляд. – Це було дійсно дуже приємно. Ти впевнений, що це вперше?

Му Цін засіяв від похвали. Йому здалося, що він знов вознісся. Нервово сміючись, генерал витирав серветкою їх двох.

– Так вперше! Ти такий гарячий і вузький, а ще так…- У його словах не було вульгарності, лише щире захоплення процесом.

Він дійсно був цнотливим чоловіком, котрий хотів показати себе і свої вміння, тому почути про те, що все ж на другий раз у нього вийшло так добре бути зверху, не дивлячись на звичайний розмір, було найвищою із нагород.

Він обійняв Фен Сіня та ледь стримував радість, котра била джерелом. Фен Сінь теж щасливий бачити такого Му Ціна. Вони лежали у ще пустій спальні та раділи спільним переживанням.

Папірці розсипалися знов і знов. Фен Сінь давно не розбирав молитви самотужки. Він розтавляв їх по важливості та набивав голову купою інформації година за годиною. Нарешті з їх спільним з Му Ціном житлом справа владналася, але тягар Небожителя ще тиснув на голову. Він відчуває, що справді перетворюється на бога Літератури, розбираючи контекст прохань і розфасовуючи їх.

Роздратування скребе череп та роздирає грудину. Фен Сінь стискає щелепу і кулаки, зводячи брови до межі.

Му Цін застав партнера таким увечері знов. Це почало турбувати і вже не виглядало, як жарт. Фен Сінь став білішим, сидить вдома і майже не виходить з кабінету.

Гість сів навпроти Небожителя та заглянув у його роботу. Молитви. Молитви?

– Стільки молитв?

Фен Сінь розплющує очі та нарешті звертає увагу на Му Ціна. Погляд втомленим і роздратованим.

– Йди додому. Сьогодні я зайнятий. – Холодно прошипів Фен Сінь.

Му Цін відчув тягар всередині. Образа черв’яком заселилась у серці.

– Фен Сінь, я не піду. Достатньо довгий час я мовчав, тепер хочу знати, що відбувається.

Можливо, голос Му Ціна звучав ображено, а можливо його погляд, але Фен Сінь взяв емоції під контроль і більше не опирався.

Сюанджень взяв один із молитв та уважно прочитав.

– А чому тут молитва до мене і тебе?

– Ми пара. Деякі віруючі вирішили тепер нас об’єднати. Одні навіть створили храм, схожий на храм Се Ляня і Хва Чена, де вони теж разом,- важко зітхнув генерал. – Дурня.

– Чому ж дурня? – Му Цін знов відчув незрозумілу біль десь у серці.

Фен Сінь на цей раз підняв очі на Му Ціна і здивовано зігнув одну брову.

– Му Цін, відколи ти сентиментальний став?

– Відколи ти поетом, – закотивши очі, відповів генерал. – Я не зустрічав таких молитов у себе.

– Бо ти не цікавився.

– А чому ж ти так заклопотався про всі ці молитви? Диви скільки їх тут! І їх тільки множиться. – Му Цін з жахом переглядає й інші молитви.

– Мій помічник пішов у відставку.

– Як це “пішов у відставку”?

– Ось так, Му Цін! Звільнився! Кинув мене!

– Через те, що їх стало так багато? – у Му Ціна очі ставали все більші, а брови піднімалися вище, а ось Фен Сінь темнішав лицем.

– Ні, тому що я зустрічаюсь з чоловіком. Він інших поглядів.

– Інших поглядів? – Му Цін намагався взяти злість під контроль, однак це лише сильніше розпалювало. – Та як він сміє?!

Фен Сінь посміхнувся, спостерігаючи за почервонілим від емоцій лицем Му Ціна. Він рукою погладив плече коханого, намагаючись втримати на місці.

– Не знаю чи це була єдина проблема… Мені здається тільки привід. Насправді, я доволі різкий, ти ж знаєш. Я часто заважав йому виконували його обов’язки, бажаючи зробити самому якнайкраще і найшвидше. Ось і піднявся бунт,- Фен Сінь зітхнув, переглядаючи папери.- Хто ж знав, що з кожним днем віруючі ставатимуть дедалі вульгарнішими у побажаннях і агресивнішими у змаганнях між нашими храмами. Це важко роз’яснити, якщо не вчитуватися у це все.

– Фактично,- почав Му Цін, прибираючи знов все зі столу і підлоги,- це початок нашого спільного шляху і серед віруючих? Ми все одно ділили одну сторону світу. Нічого не втрачаємо, а тільки отримуємо, так?

Фен Сінь вслухається у тихі слова Му Ціна, котрий співає для нього дзвінку пісню, навіть волаючи від гніву, чи шепочучи у темряві. Тонкі довгі пальці Му Ціна підбирали свитки. Він деякий час просто вивчав їх зміст, доки Фен Сінь дав відпочинок очам, спостерігаючи за красою Небожителя.

– Розфасуємо разом. Будемо виконувати поступово те, що у нашій компетентності. На рахунок об’єднатися… Якщо ти погодишся на це, тоді можемо виконувати виключно те, що спільне і тоді прихожани зрозуміють, що така наша воля, якщо ж ти хочеш це викорінити, то просто ігноруй те, що спільне і виконуй лише особисто адресоване тобі. Таким чином об’єм роботи нормалізується і не потрібно буде асистента терміново, а компетентного ми підберемо з часом.

Кожне “ми” приносило Фен Сіню тепло, як промінь сонця у холодну пору року. Він слухав пропозиції Му Ціна та закохано дивився на нього. Генерал відібрав свитки з рук гостя та відклав їх на край письменного столу.

– Дякую. Так і зробимо! Тоді потрібно виділити спільне і виконати ці молитви. Я хочу об’єднати храми, а ти?

Му Цін почервонів. У грудях розтанув лід неспокою та залило всю душу.

– Так. Так, це викорінить багато проблем і конфліктів.

– Але ми двоє чоловіки…- Фен Сінь задумався.

– Але Хуа Чен і Се Лянь теж. Нам варто спробувати.

– Ми можемо втратити віруючих…

– Тоді почнемо спочатку! Якщо ти готовий до ризику.

Фен Сінь просто дразнив Му Ціна. Він тихо сміявся, дивлячись на те, як тремтить його ніс та стискаються вилиці, стримуючи роздратування.

– Готовий. Однак…- Фен Сінь скоротив відстань між ними. – Треба вирішити набагато цікавіше питання.

– І яке ж? – Му Цін усміхнувся, запускаючи пальці у пасма чужого волосся. Повітря між ними електризується.

– Хто знизу?

Му Цін ловить демонят в очах Фен Сіня і кусає його за вухо.

– Ні. Не ти точно. Моя черга.

Фен Сінь тихо видихнув гаряче повітря, ловлячи пальцями ритм свого серця.

– Тоді змагання.

– Я тебе виєбу незважаючи на позицію. Будь ти зверху, чи знизу, а я все одно змушу тебе скоритися,- пристрасть розпалювала їх все більше і Му Цін знає, що ніякі змагання вже не врятують їх.