Свині

Небо палає, земля — брудний попіл,
Десь лиш над нами летить вільний сокіл,
Щось споглядає, вдивляється в трупи,
Які окупанти збирають у купи,
Й кидають в глибоку ту братську могилу…
Чи дійсно це все для сраного миру?

Може, для “русскава міра” це й файно —
Вбивати людей, палити потайно,
А знимкувати лиш те, що сказали:
Як “зелений коридор” малий дали,
Хоча перед цим волонтерів вбивали,
І людей ви не випускали;

Як референдум “ми” влаштували,
Хоча актори там тільки кричали;
І як на ЧАЕС ви людей “рятували”…
Стоп, актори роль знову грали?
Чи як ви ракети на люд випускали…
А, ой, то ж не для влади знімали.

Та не важливо, і так все нам ясно,
Як в “русскам мірє” жити прекрасно,
Судячи з мертвих дітей, немовлят,
І з зовсім маленьких тих янголят,
Що світ лиш побачили, маму зустріли,
І раптом…
Хочу всім серцем, щоб ви вже згоріли.

“Прастітє” — хтось писка роззявив,
Мабуть, ти за роки щось проґавив,
Та я підкажу: стаття Президента,
Де пишуть, що з підписання момента,
Кацапів вбивати — то добрая справа,
І тепер є в мене на це повне право.

“Прастой народ нє вінават”, але винні,
Байдужі численні путінські свині,
Що бояться омонівця ордою цілою,
Коли той навіть не витягує зброю.

“Ми малєнькіє люді”… Ви — може й так,
Людьми ж не гоже звати собак,
Які для стрибка чекають наказу,
А скажуть: “Убийся” — то все буде зразу.

“Я же протів вайни”, то де гроші?
Для ЗСУ, для людей? Ви ж хороші!
Ви ж проти війни й за Україну,
І при цьому начхали на тую Руїну?

Зараз ти, дійсно, мало поможеш,
Більше поганого нам лише зробиш,
Але от тоді, коли все починалось,
І майбутнє страшне наближалось,
Ти міг донатити, міг йти до бою,
Міг на мітинги йти із ордою,

Але залишився удома — на сраці,
Або ж ти сумлінно брався до праці,
Щоб гроші з податків йшли до путла,
І живили численні війська,
Що тепер в нас кидають блядські ракети…
Думають, що їм будуть букети.

Хіба що із куль, що в крові всіх загиблих,
За волю й за право бути між вільних,
За честь України, за нашу державу…
Чекайте, кацапи, на блядську розправу.
Кожна Княгиня вас заставить палати,
А кожен козак — кров’ю стікати.