ʕ•ᴥ•ʔ

Кая працював у невеличкій кав’ярні вже півроку.Заклад цей,не дивлячись на розмір,досить затишний.Людей небагато,але постійних клієнтів достатньо.Наприклад офісний працівник,який кожного ранку заходить за терпким еспресо,щоб трохи збадьоритись перед робочим днем.З ним Альберіх вже познайомився,його ім’я Ефір.Працьовитий юнак.

Або він також знайомий з Сяо і Венті,друзі які на перерві в універсітеті заходять випити каву,а Венті полюбляє їх фірмовий десерт з яблуками.Сяо завжди п’є американо з молоком без цукру,а Венті ванильний раф.Взагалі,спочатку Кая думав,що вони парочка,ну дуже інтимно вони себе поводять іноді.Але познайомившись поближче,зрозумів,що вони закохані одне у одного,але здається сліпі і глухі.Ну,у будь-якому випадку,це не його справа.Він всього лиш мовчазний спостерігач.

Бариста взагалі любить спостерігати за людьми,їх відносинами і емоціями.Дізнаватись про їх вподобання,слухати про історії життя.Люди цікаві,і всі різні.

От наприклад є ще один відвідувач.Його ім’я Кая не дізнався,хоча ходить хлопець вже давно.Завжди замовляє лате з карамеллю і залишає чайові.Його голос дуже приємний,але тихий.Під очами синці,окуляри на носі.Блондинисте волосся розпущене,тільки прядки на скронях сплетені у косичку на потилиці.Після замовлення він йде за столик у кутку і малює.Все що про нього Альберіх може сказати-це цікавий.Цікавий в тому,як майже непомітно змінюються емоції під час малювання,як іноді він щось доказує по телефону,тихим,але впевненим голосом.Один раз Кая ненароком підслухав розмову,і вона була про якісь біохімічні досліди.Дуже цікавий.

Каї завжди хотілося поспілкуватись з художником,але він не хотів його злякати,та й видно,що на контакт він не дуже хоче йти.Тому єдине,що залишалося-мовчазно за ним спостерігати.

Взагалі,він заходив кожний другий день ввечері,близько 5 вечора і сидів декілька годин.Але сьогодні щось не те.Вже 7,третій день після його останнього візиту.Не те щоб Кая хвилювався чи щось таке,все таки вони незнайомці,але неприємний осад залишався.Якщо він більше не повернеться?Кая так і не познайомився з ним,тому буде сумно якщо так.

Кав’ярня зачиняється через годину,тому у Альберіха ще була надія,що хлопець зайде.Якщо так,цього разу він обов’язково з ним почне розмову і попросить номер чи соціальну мережу якусь.

Все ще не полишаючи надію,він все ж вирішив потихеньку готуватись до закінчення зміни.

Витерти столики,помити підлогу у залі,прибратись за стойкою бариста,підготуватись до завтрашньої зміни:все як завжди.Дзвін дзвіночку перервав його вже коли він готовий був змиритись з тим,що блондина сьогодні теж не буде.Повернувшись до входу,Кая зустрівся поглядом з тим самим блондином.Той теж застиг на декілька секунд,дивлячись йому у вічі.Стояв він так недовго,майже одразу пройшовши до стойки,щоб зробити замовлення.

-Добрий вечір,що будете замовляти сьогодні?Як звичайно?-посміхнувшись,бариста прийнявся оформляти замовлення.

-Добрий,так.-сьогодні художник виглядав ще більш стомленим,ніж завжди.Виглядав так,нібито декілька днів не спав:синці під очами,волосся розтріпане,одяг пом’ятий.

-Виглядаєте стомленим.

-Так помітно?-усміхнувшись,запитав хлопець.-Декілька днів працював над над новим експериментом,спав всього 3 години.

-Оу,чому не підете відпочити?

-Захотів випити вашої кави,декілька днів вже не заходив.

-Гадаю,що відпочинок важливіший.

-Можливо й так.

Все ще думаючи про те,що треба запитати ім’я цього загадкового і цікавого юнака,бариста прийнявся за приготування лате.Дістаи холдер,засипати подріблену каву,вставити холдер до кавомашини,вибрати потрібний режим:дуже знайомі і професіональні дії.Коли приготувалася порція еспресо,він прийнявся збивати молоко.

-Вам з собою?Ми просто скоро зачиняємось.

-Так.

-Добре.

Поставивши готовий напій на стійку,він нарешті вирішився.

-Вибачте,а можна познайомитись з вами?Мене звуть Кая.

Трохи здивований,хлопець відірвав погляд від телефону,який тримав поки очікував,і уважно подивився на баристу.Декілька секунд мовчав,а потім посміхнувся.Не так,як завжди-стмолено і ,нібито,вимушено,а по-справжньому.Посмішка хоч і не була від вуха до вуха,але була гарною.

-Я Альбедо.Приємно познайомитись.-і протягнув йому долоню.

Стиснувши у своїй,трохи більшій за його,долоні,він теж посміхнувся.Думав він про те,що Альбедо не тільки цікавий,а й милий.

-Обміняємося соц.мережами?

-Звісно.