Блиск волі

Сцена горить яскравими вогнями, а очі моєї “супутниці”, наче дві блискітки, мигають в різних складних рухах й символах. Її ніжне гостре тіло розсікає повітря, наче катана — шиї й животи ворогів, — але замість крапель крові навкруги розлітаються оплески й схвальні вигуки. Вона зачаровує, бере в полон одним своїм дивовижним єством. Її танець схожий на політ: так, наче ця дівчина в такий свій молодий вік вже здолала гравітацію, і тепер плаває у невагомості, мов пір’їнка на вітрі, та так твердо й впевнено, неначе сама керує тим вітром.
Час від часу її уста пропливають повз мої вуха й нашіптують якісь надто чудуваті, казкові речі, надто гарячі й живі, аби бути правдою. А коли її вуста не торкаються мене, а лиш колихають повітря, прекрасний, янгельський, чи може по диявольському янгельський голос тривожить відносну тишу нашого маленького світу. Наш спів переплітається, як і наші сильні й водночас ніжні голоси, які співають, молять всесвітню силу не забувати про наше існування, навічно запам’ятавши нас, як тих хто відчайдушно боролися за світло, як тих, які знали ціну життю.

Яскрава брошка в її персиковому волоссі виблискувала на кольоровому світлі, яке мигало в такт нашій пісні підлаштовувуючись під хвилі музики.

Мої очі грали блискавицями, закликаючи до руху, до дії. Та вона співала собі далі, виконуючи старанно завчену хореографію, але таку живу, й ігнорувала будь які подразники. Я вливалась в її танці й співи, але не могла втриматися. Надто чудесною вона була. І лиш коли пісня добігла свого кінця, наші пальці сплелися між собою і ми подивилися одна одній у вічі.

Чесно, я чекала цього моменту весь наш виступ. Від її пристрасного молодого тіла йшла дивовижна, навіть приваблива аура. В її очах грали вогники. А в моїй голові визрівали чудернацькі, але такі чудові картини! Та якщо лиш доторкнусь до цих спокусливих губ — нашій кар’єрі, якої ми так довго й важко добивались, прийде кінець.
Але навіщо боятись і сумніватись, коли вона зі мною, тут і зараз? Її руки впевнено тримають мої тремтячі пальці, а її губи все ще спокусливо виблискують на кольоровому світлі. Вона навіть кокетливо облизнула їх своїм язичком. І в цей момент я не втрималась. Піддавшись пориву, я цілую її посеред величезної сцени. Тисячі наших фанатів здивовано дивляться на нас перші дві секунди, а згодом я чую дуже багато гучних й на диво схвальних вигуків. Хтось пищить, хтось аплодує, а я просто цілую її медові губи, пестячи пальцями її персикове густе волосся. Вона не здивована. Не відштовхує мене. Не піддається. Навіть не намагається домінувати, як вона це любить робити. Лише ніжно відповідає на поцілунок. Не надто ніжно, але й не байдуже. А вже через секунду я розумію чому вона так ”спокійно” відреаговує. Її руки — вже на моїх бедрах,— опускаються все нижче й нижче до моїх сідниць, а досягнувшм цілі замикаються й… Я відчуваю як ця дурепа, але все ще дуже гаряча жінка, мене підіймає. Підійнявши, Яе покружляла зі мною трішки, й ніжно опустила на землю.

Фанати й глядачі все ще волали щось там, але нам вже до того не було діла. Навіть не попрощавшись ми рушили зі сцени, переможно тримаючись за руки з рішучими, але й грайливими поглядами. Дивовижно гостре відчуття буянило всередині наших тіл. Через роки маскувань і дешевих готелів, де ми могли провести разом ніч, аби ніхто не запідозрив, ми просто зруйнували, розвалили все до біса. Якесь дике полегшення настало в наших душах. Нехай гомофобне суспільство осудить. Нехай наш продюсер звільнить нас геть. Але жити в таких невільних умовах, стримуючи своє кохання було пекельно і все ж таки..

— Зауваж, Рарі, ти це зробила, не я. — мої роздуми перебила Яе і її щасливе лице, що несподівано вискочило перед моїм обличчям.

— Рарі? Скільки тебе ще просити називати мене по імені. — моя відповідь була холодною, як завжди.

— Гаразд, Баал. Але «ROAR»-і ти завжди залишаєшся в душі, моя левице. — усміхнулась дівчина й задоволено рушила в нашу роздягальню, звичайно ж, тягнучи мене за собою.