1

Аллан проснувся від шуму на дворі. Можна сказати він майже не спав, бо був зайнятий продовженням написання нового детективного роману для свого “суперника” По не вважав Рампо своїм суперником, він навпаки, відчував легку симпатію. Він хоче проводити з Едогавою якомога більше часу, хоче провести з ним все своє життя. По не хоче визнавати, але здається що він закохався..

Через пару годин По вже дописував останню сторінку роману. Перед тим як переступити поріг детективного агенства, Едгар завжди заходив у найближчий магазин солодощів, щоб прикупити чогось солоденького для свого Рампо. Карл, який сидів у По на плечі щось бурмутав тому під ніс. Таким чином єнот хотів нагадати хазяїну, щоб йому також щось купили. Після того, як  По купив все що потрібно, помчав до агенства. Він уже не міг чекати. Йому вже було всеодно що на ньому буде забагато уваги, він просто хотів побачити Едогаву. По чув останній раз голос Рампо приблизно два тижні назад. Коли віддавав йому дописаний роман. Якщо сказати по простому, По скучив за Едогавою. Аллан ненавидить місця, в яких велике скупчення людей, йому некомфортно. Нарешті По наважився, та потягнув за ручку дверей. Він нікого там не побачив крім Рампо. Виявилось що сьогодні скорочений день, дарма він хвилювався. Детектив як завжди сидів на своєму місці, закинувши ноги на стіл.

– О По, ти прийшов! Я зачекався на тебе

– В-вибач Рампо, я не хотів, я просто заходив тобі за солодощами..

– Тоді нічого страшного! Рампо з посмішкою на лиці побіг до По щоб забрати пакети. Ура! Ти купив мої улюблені льодяники! Дякую тобі По, ти найкращий! Детектив обійняв письменника

– Н-нема за що, Рампо.. Письменник повервонів від неочікуваних обіймів

– Нуууу ,тепер давай свій детективний роман! Я з легкістю все розгадаю!

По присів біля Рампо, та скорочено розказав про те що відбувається в романі

– Я розгадаю його за лічені хвилини!

По не злився на Рампо, він уже привик до такої впевненості детектива.

-Коли Рампо читав між п’ятою та шостою сторінкою побачив маленьку записку, яка була закладена між сторінками. Як тільки Рампо прочитав пару слів вже зрозумів про що йде мова. Він знав ще з самого початку про це.

Як тільки По побачив що Рампо тримає його записку в руках, у нього потемніло в очах. Він думав, що якщо це не буде взаємно, то це зіпсює їхню дружбу, яку він зараз дуже цінує та не хоче втратити.

– Р-рампо, можеш будь ласка віддати.. Ти ж не прочитав, так?

– Хех, я це знав з самого початку дорогий По. Я знав..

– Що? Ти знав? Тепер ми не друзі, т-так..? По хотілося провалитись під землю від цього всього. Він надіявся що вони залишаться хоча б друзями, але після такого надії немає..

По був у відчаї, він не хотів щоб ця записка з його почуттями до детектива опинилась у його руках..

Рампо відставив детектив з запискою на стіл та ближче присунувся до По. – Едгар Аллан По, це взаємно! Ти правда думав що я до тебе байдужий? Ти мені ще з самого початку подобався! Просто я чекав доки ти признаєшся мені першим! Виходить, що ти б не признався якби не ця записка.. Але я дізнався ще з само..

По не даючи договорити Рампо притиснувся своїми губами до губів детектива – Рампо, я такий радий! Нарешті я можу впевнено сказати цих три слова..! Я люблю тебе! Рампо!

У По почали сльозитися очі. Але не від смутку, а від радості. Він нарешті зрозумів, що міг це зробити швидше, але він боявся.. Боявся, що його признання зіпсує все.. Але він сильно помилявся.

– По, поцілуй мене ще раз! Ми ж тепер пара! Давай, я чекаю!

– Звісно, Рампо! Письменник ніжно поцілував Рампо

Детектив відповів та поглиблив поцілунок. Поцілунок виявився довгим та приємним.

-По першим відсторонився від поцілунку, так як не хватало повітря щоб продовжити. Йому ніби камінь з душі впав, він відчув те, чого так давно хотів

-Рампо, і чому я чекав? Дай я тебе обійму! По міцно обійняв детектива, та поцілував в шию.

-Мг…По! Я завжди буду з тобою, обіцяю!

– Я знаю, Рампо, знаю..

Вони сиділи в обнімку, та милувалися закатом.

Кінець.