1.

… 

– Чжухон ну, Чжухон давай підемо глянемо на людське святкування Русалії чи як вони це називають Трійцею або Зеленими святами, – вмовляв без перестанку мавка Гюн. 

– Ми нечисть і маємо лиш недолугих людисьок, що забредуть на нашу територію губити. Нам не варто близько до них підходити, хоч ця ніч і належить повною мірою нам, – похмуро промовив Чжухон.

– Ну, будь ласка, це ну буде романтично, ми так постійно тут, і ти можеш обернутися в кота, щоб люди не зрозуміли, що ти належиш до нечисті якщо нас помітять, – благав ніжним голосом мавка.

– Якщо вони нам помітять я їх заведу вглиб лісу і заведу в болото, – промовив злий дух блуд Чжухон.

– То що ми милий підемо?, – плетучи віночок з дзвіночків, рум’янку та рути запитав Чангюн.

– Добре, підемо, – важко видихнувши відказав Чжу, – ти і мертвого вмовиш.

   На окраїні села люди завершувати останні приготування до святкування. Чангюн споглядав на них з підліску сидячи на на колоді, що вже поросла мохом, неїстівними грибами і вже кілька років як трухлявіла. Чжухону не подобалася ідея його мавки, адже люди теж можуть завдати шкоди. Ні не йому, він хвилювався за Чангюна, адже не раз мавкам люди закручувати голову коханням, хоча Чангюну це не грозило, бо крім Чжухона той нікого не бачив і лиш намагався бути поруч з ним постійно і всюди.

– Гарно, – захопливо прошепотів мавка. Невелику мовчазну пауза, що застигла між нечистю, ледь порушував легкий вечірній вітер несучи прохолоду.

– Але жаль, що стільки беріз люди знищили заради забави, – Гюн зрушив тишу різкою зміною з радісного голосу на гіркий мов той полин.

  Чжухон, що примостився на колінах  мавки  у вигляді великого, лахматого, чорного кота, ствердно кивнув і  голосно нявкнув.

  Погладжуючи Чжу і спостерігаючи за святковим дійством людей, Гюн не помітив як поруч з ним опинився високий юнак. 

– Чому не йдеш до гурту? А тут в самотині сидиш?, – пішли там веселіше ніж тут, – проводив незнайомець простягнувши руку, щоб нею вхопити Гюнову. 

    Торкнутися людиною мавки не дозволив дух блуд який будучи котом різко стрепенувся і сам торкнувся лапою юнака. Парубок мов заворожений стояв як вкопаний, а його скляний погляд завмер дивлячись далеко за горизонт.

– Гюн милий, нам пора в глиб лісу, вже скоро треті півні, – перетворившись з образу кота промовив Чжухон, – Ось, ходімо, – блуд подав своїй мавці руку, щоб допомогти підвестися з колоди.

– Так, пішли, – Гюн взявши попід руку Чжухона, пригорнувся до нього. Вони зникли у лісовій темній гущавині.

Згодом заспівали треті півні, сповіщаючи людей що сила нічної нечисті вже ослабла.

   Три дні і три ночі шукали всім селом зниклого хлопця з міста, а знайшли у лісі край болота лиш віночок та потертий черевик.