1. Етап перший- це початок.

Згоримо у пристрасті кохання. Історія Фен Сіня і Му Ціна, бо кожен з них вартий перемоги у бою, але що двом генералам потрібно, щоб зрозуміти, що у цій битві переможців не буває? Лише насолода і почуття, котрих вони так бояться. Ця розповідь про початок здорових і сильних стосунків, бо хто, як не недруг може закохатися у тебе щиро? З усіма недоліками.

Скульптор обирає той матеріал, котрий готовий стати шедевром. Коли всі бачать холодний і грубий камінь, граніт, з гострим рельєфом, майстер бачить крихку статую. Він бере в руки інструменти і точить майбутню скульптуру різкими рухами. Інколи його кисть стає м’якішою під люблячою долонею і захопливим поглядом. Майстер ставиться до своєї роботи з батьківською ніжністю, де є і рішучість, і любов. Не так до свого витвору, як до того, заради кого він виконує каприз. Він знає, що забравши зайве, камень перетвориться на шедевр. Не любий очам, чужий за змістом, але створений щиро, задля ніжної усмішки його бога. Гострий рельєф стає тендітним, кожна риса оживає і глядач втрачає дійсність, бачачи легку статуру двох воїнів. Гарних і грізних.

Любов- це терпіння. Він готовий стерпіти ненависних друзів коханого Небожителя, котрі кинули його, тоді коли він, ціпляючись за життя тільки заради Його Високості, готовий віддати все, щоб врятувати нещасного, самотнього безхатька. Йому довелося бачити страждання дорогої людини, не в сила врятувати, захистити, стати поруч, щоб притримати розм’якше від болю тіло. Хуа Чен стерпить. Він знає, що Се Лянь дорожить дружбою з Му Ціном і Фен Сіном. У них спільне минуле і спільна юність, чи цього не достатньо? Спільна втрата… А після зізнання Му Ціна перед очима смерті у бажанні товаришувати з ними змінила відносини цих трьох ще більше. І невід’ємність від них Князя Демонів- це лише одна із багатьох змін.

Трьом світам подобалися перепалки двох генералів з Небесної Столиці, але одного разу суперечки стихли. Вони залишилися у стінах їх домів. Як стихає шторм, так і стихли крики. Вистачало погляду, щоб у повітрі зависла важкість, а на зовні вирвалися грубі і ядовиті слова. А тепер двоє чоловіків мовчали, так наче у них спільна таємниця і небезпечно провокувати один одного при світках.

Самотність пожирала розум. Одне сумління на двох, провина перед їх спільним минулим і спільним Його Високістю знищувало найменші ниточки порозуміння. Не чути. Не чути нічого і закривати від гніву очі, жмурячись все сильніше, щоб не бачити у знайомих очах правду. Їх розділяли люди й боги, але дороги постійно зводили в одне місце. Їх знов з’єднав Се Лянь. Його історія кохання з Хва Ченом, Князем демонів, відкрила очі двом богам війни. І цій істинні, цьому усвідомленню вони опиралися ще століття. Доки не здалися… Вперше пройграш став насолодою і відпустив душу на свободу.

Фен Сінь невдало коментує будь-що – Му Ціну зриває дах. Незмінна солодка реальність, котру вони лікують разом. Вони тікали один від одного у різні світи, але їх зв’язувало невидимою мотузкою з кожним разом все сильніше.

– Му Цін, перестань перебирати мої папери!

– Тоді не розкидай їх під ногами людей! Безлад скоро перебереться і у ліжко. А точно. Сьогодні я вже його бачив там.

– Яка різниця для того, хто спить окремо?- звинувачення в інтонації не вдалося приховати.

Му Цін закочує очі. Замість звичних слів на зовні вириваються лише емоції, а цього допустити не можна. Губи горять зовсім не від щільного стискання: бажання осіло на них у вигляді не висказаної злості. Му Цін зривається з місця і впивається у губи Фен Сіном, охоплений пекучою пристрастю. Болючий стукіт зубів дзвонить у вухах, але вони чують лише як бурлить кров у скронях. Губи болять від укусів, наповнюючись болем, червоніють і опухають, а їм не дають перепочити, злизуючи набряклість напором язика. Вони змагаються, кожен з них хоче довести партнеру свою першість. Руки хаотично хапаються за волосся і одежу, немов намагаючись втримати суперника. Му Цін тягне Фен Сіня вниз, нависаючи над ним, але Фен Сінь не може подарувати цього Му Ціну і грубо тягне його за хвіст. Чути хриплий невдоволений вигук у поцілунок, зуби вже нагострилися, щоб стиснутися на нахабному язиці насильника над волоссям. Цей безлад між ними схожий на бурю, котра зносить з ніг, але вливається азартом у тіло. Адреналін зносить дах стрімко, що вже не важливо, хто з них воладарює. Фен Сінь відпускає його одежу і переміщує руки на талію і шию, вже не стискаючи, а гладячи великими пальцями. Му Цін широко розкриває очі, відчуваючи, як йому відповідають спокійніше. Язик суперника пестить його ротову порожнину. По тілу розлилась бажана втома, заплітаючи у вени вивещену над всіма почуттями єдину з них варту уваги. Му Цін розм’як у чужих обіймах, відпускаючи зачіску Фен Сіня. Пекучість у роті перетворилась на солодкість і таку, що зводить зуби. Чи можуть суперники так палко цілуватися? Фен СІнь востаннє пробує знайти крихти агресії до небожителя, але вона розчинилась від присутності Му Ціна. Так близько. Му Цін окреслив долонею чужу потолицю і шию, а потім руки лягли на широкі плечі генерала.

Вони відриваються один від одного і очі кажуть все за них. Фен Сінь посміхається, хоч його брови ще насуплені. А Му Цін мовчить настільки голосно, що зносить всі аргументи.

– Телепень.

– Невіглас.

Му Цін фиркає йому прямо у губи.

 

Останнім часом всередині тріщить бар’єр. Він завжди був з ним, будувався протягом століть і зробив Му Ціна Му Ціном. А тепер генерал почав втрачати себе у руках часто занадто ніжного Фен Сіня. Він завжди готовий змінюватися для коханих людей, переймається їх проблемами і до останнього буде віддавати себе задля них. Фен Сінь вірно служив Се Ляню, незважаючи на все, що з ним відбувалося протягом тих останніх років після падіння його королівської династії. Але з Му Ціном він інший… І відтоді як вони почали зустрічатися, то кожна кинута ним лайка тепер виглядала фальшивою, наче він намагається зберегти цей дивний вид стосунків у тому вигляді, у якому він був. Му Ціна це виводить з себе. Формальність. Саме таким словом можна описати їх перепалки тепер. Вони продовжують інколи спалахувати від іскри, однак тепер довго думають, що відповісти, не рубаючи з плеча.

Чому вони взагалі разом? Невже суперечки протягом 800 років забулись і доходячи до 1000 просто зрівнялися із землею? Фен Сінь тоді сказав лише: “ Я помилявся на рахунок тебе. Не знав і боявся, що ти зашкодиш Се Ляню, я стояв на своєму, захищаючи Його Високість.. Однак все було б простіше, якби ти не мовчав! Ти дурень і довб₴+б! Наскільки ж треба бути товстолобим? Але ти міг померти… У тій битві… І я… не хотів цього… Пробач, що навіть не намагався з тобою поговорити, напевно, і мені було варто… “

Та вони знали, що нічого не було варто. Все повинно статися поступово і вони двоє вже давно хотіли б довіряти один одному, але спільне минуле і горе, зруйнованого Сянле, їхнього дому, їхнього поля бою, їх спільний програш як воїнів, закрили на замок всю правду. Та навіть так, Фен Сінь не хотів, щоб Му Цін щезнув і був готовий терпіти його тупість кожного дня.

Му Цін тоді врізав йому і знов почалась бійка. Ледь не дійшло до оголення мечів, але Се Лянь став поміж них і був готовий бути розчленованим колишніми друзями. Хва Чена одоліло роздратування. Він злився на цих двох тупих генералів і на коханого, котрий обіцяв не наражатися на небезпеку без вагомої потреби. Він приймає рішення Його Високості і все ж не може втримати страху втратити його знов, побачити біль Се Ляня… Хва Чен відтянув принца, стаючи на його місце. Бог хотів завадити своєму чоловікові, але на нього подивились схвильованим і застережливим поглядом осіннього листя клену. Се Лянь винувато зробив крок назад. Князь демонів у мить змусив ворожнечо налаштованих генералів познайомитися із стінами кімнати. Їх невдоволену лайку Князь демонів ігнорував.

Му Цін нервово сидів і дивився то на богів перед ним, то на Князя демонів. І коли напруження дійшло свого піку, і ніхто вже неочікував почути відповідь Му Ціна, він гнівно сказав: “Тоді і мені вибачте. Обоє. Я кажу це раз і тільки тому, що ви теж визнали свою провину. На цьому тему закрито. А взагалі Хва Чен тут навіщо?! “

Але Се Лянь не відповів нічого, просто посміхнувся і з ніжністю поглянув на коханого демона, чим викликав дивний вираз на обличчі товаришів.

Через декілька днів Фен Сінь і Му Цін сміялись над спільною розмовою та не уникали один одного. Це стривожило небожителів. Боги війни зійшли у світ людей і там пробули весь день серед віруючих. Їх розмова була таємна, наповнена інтимного ніяковіння і зухвальства над почуттями. Зовсім скоро їм буде 1000 років, а тому генерали стримували імпульсивність, притаманну юності. Вони схилились перед зізнанням і розгублено розглядали дерева навколо, не в силах придумати, що робити далі. Кожен досі відчуває кислоту від всіх подій.

Кислотою Му Ціна стали нічні кошмари. Вони тонкими щупальцями дряпають тіло жертви, пробуджуючи з огидним холодом на тілі, наче він оголений до кісток. У перші секунди спасіння від марива, коли свідомість повертається до мозку, а очі вже бачать лінію світла, Му Цін згадує образ Фен Сіня. Його лякає така прив’язаність. Він відчуває холодні дотики кошмару і йому кортить замінити це теплом цілюючих обіймів генерала, чи хоча б побачити посмішку, почути навіть насмішку над безглуздими страхами. Це дало б Му Ціну відваги. Занадто багато не сказаного всім. Жах, що катує його останнім часом відразу зникає, коли строптивий Му Цін визнавав свою слабкість перед коханою людиною, бажання теплоти і розуміння. Як людина, що завжди недовірливо косилась на інших, генерал бореться з такими мріями, боячись їх. І вони перетворюються на його нічних катів.

Викривленні лиця сміються над ним. Се Лянь відкидає, відпускає руку і Му Цін падає у прірву, а на даху будинку насміхається Фен Сінь. Смерть та відкинутість.

Му Цін хапає себе за волосся і тягне, намагаючись вирвати разом з ними думки і діру, котра росте у грудях. Це не він. Му Цін зухвалий і різкий, а не слабкий і наляканий. Вони ж зустрічаються, то чому ж він не може просто прийти за допомогою до… Рідної людини? Рідної… Це слово застрягло, як рибна кістка у горлі. Ще одне слово, котре настільки прекрасно виглядає серед його бруду, що хочеться забути і вирвати його з корінням.

Запах горілого проникає у ніс, заповнюючи череп і осідаючи гірким присмаком на язиці. Невже його голова почала горіти від безжальних думок? Ні. Запах реальний. Му Цін зірвався з місця, похабцем одягаючи сорочку і штани, і біжить на кухню. Хто міг допустити пожежу?

На кухні зовсім темно від погрозливого вигляду Фен Сіня, котрий дивиться на сковороду з вуглями. Колись це були якісь шматки їжі. Му Цін витріщається на безглузду картину і отямується лише, коли бачить почервонілу руку від опіку. Фен Сінь тримає гарячу до неможливості пательню і не збирається відпускати. Му Цін вдаряє його по руці і йому доводиться пустити її.

– Що це ти коїш, ідіоте? – Му Цін вже готовий плюватися отрутою. Серце забилося так скоро, що кров залила очі. Він на мить втрачає зір, перед очима лише одна обпалена груба шкіра чужої руки. Незначний опік.

– Му Цін, замовкни! Не починай. І не заважай,- у тому ж тоні відповів Фен Сінь, розглядаючи пошкоджену руку, наче цікаву дрібницю.

– Чого б це? Ти вирішив спалити будинок, а я буду мовчати? Не вмієш чогось – не берись. – Му Цін старанно вимовляє слова, дивлячись на опалену руку. Погляд, наче прикипів до ураженої частини тіла. Вилиці зводить від каменів думок, котрі точать зуби.

– Я вмію готувати елементарні речі, просто цього разу відволікся.

– Та мені чхати, що ти там вмієш, а що ні. Просто не руйнуй майно і не роби дурості.

Ніхто не хоче поступатися. Вони знов лаються, як дві собаки, доки Фен Сінь різко не замовкає. Му Цін від такого ледь не подавився своїми ж словами, котрі вже підступили на кінчик язика. Фен Сінь набридло сперечатися з ним на кожному кроці. Навіщо вони взагалі зійшлись? Це неможливо. Вони занадто часто стикаються. Треба змінювати хід їх думок у відношенні один одного.

– Му Цін…- тихо шепоче Фен Сінь, думаючи над тим, як все ж хотілось би не називати його “дурнем”, а натомість “коханим”. Він здригається тілом. Це бажання звучить смішним, коли стосується їх. Фен Сінь прибрав безлад після себе, а очі все бігають по предметам навколо, наче шукаючи нове заняття, щоб не продовжувати почате. Крім звертання говорити ще щось не хотілось.

Му Цін дістає з шухляди мазь і швидко зупиняє копошіння Фен Сіня, кладячи чужу руку собі на долоню. Він не обробляє опіки ніжно чи обережно, а тисне, посміхаючись у відповідь шипінню Фен Сіня. Ранений ранковий повар спостерігає за коханим. Волосся ще неприбране у хвіст і навіть непричесане. Губи спостерігача зігріла думка про поцілунок у ще ранішню голівоньку. Сонну і дратівливу. Та для них це нереально. Він точно отримає після такого у ніс. Фен Сінь тихо засміявся, уявляючи це. Му Цін невдоволено збирає зморшки на лобі і витягує підборіддя, стискаючи губи.

– Що смішного?

– Нічого…- Фен Сінь трохи думає і додає ледь чутно:- Любий.

Фен Сінь одразу чкурнув за двері, залишаючи Му Ціна боротися з посмішкою, що лізе на його лице. До щік хлинула кров, обпалюючи вогнем, а все інше тіло пробрає холодом. Він стоїть, як келих води, котрий спустошили одним ковтком, а потім набрали у нього джерельної холодної води. Кімната втратила всяку фарбу, а слина у роті стала такою в’язкою, що важко проковтнути.

“Любий?! Та який я тобі… любий…” – голос у голові то кричить, то шепоче, смакуючи щось солодке. Так називала його тільки матір багато століть тому… Спогади повернули Му Ціна у реальність і кулаки зачесались, щоб врізати самому собі.

– Ти що ж… зовсім здурів? – Тихо кидає він у двері.

Горло стискає. Тіло важчає, і наче його змусили стояти на колінах приниженим. Фен Сінь з нього так дражниться? Знущається? Це точно насмішка! І у нього вдалося, хоч він і не побачив його переможеним, однак Му Цін знав, що програв, дозволив слабкості оволодіти ним. Який чоловік може розм’якнути від просто смазливого звертання? Тільки немічний і недозрілий. Однак, якби сказав це хтось інший, то Му Цін би з огидою розкритикував сміливця, але від глузливих вуст Фен Сіня він втрачає всяку здатність оборонятися.

Му Цін відчиняє вікно, щоб провітрити приміщення. Вітерець заходить у гості і заспокоює жар як залишеної чоловіками сковороди,так і гарячих щік генерала. Він стоїть, дивлячись на вугілля, котре спочиває у смітнику. Часто воно блистить у гніві, або гріє, а потім спалює. Очі Фен Сіня. Можливо, вони зовсім не каміння, а обгорілі шматки чогось важливого для нього? Від цих думок у роті зовсім стає гірко, а голова болить. До чого тут очі Фен Сіня? У нього вони навіть не чорні! Що за дивні асоціації?

Натхнення приготувати щось долає Му Ціна і він вирішує так відволіктись від внутрішнього діалогу. Як давно йому не доводилось тримати ножа, щоб нарізати овочі та м’ясо. Ностальгія колить спину і ріже вуха кипінням води. Му Цін переконував себе, що більше не торкнеться цієї брудної справи, але якщо є на це настрій, чому б ні? Попіл провини осів на душі з тих пір, як Фен Сінь покинув кухню. Все ж він вміє готувати, але не так добре, як Му Цін. Розставлені на двох столові прибори кричать про наміри Фен Сіня краще за будь-які його виправдання. Така турбота незвична для Му Ціна, але, виявляється, бажана. Кутки губ піднімають щічки протягом всього процесу куховарства. Навіть звичні зморшки роздратування, здається, посміхаються, хоча трохи погрозливо.

Сніданок Му Цін приносить до Фен Сіня прямо у його кімнату і кидає на стіл, наче худобі.

– Їж і знай, що ось це їжа, а не те вугілля.

Фен Сінь поглянув на тарілку з овочами, кашею і м’ясом, і йому доводиться ковтнути слину, щоб не прокусити язик. Пахне дійсно смачно.

– Невже кухар вже прийшов? Ти справді знайшов професіонала.

Му Цін стискає кулаки, але емоції не охоплюють ні розуму, ні лиця.

Їжа щезає у роті Фен Сіня. Ніс стає, неначе довший, бо його не стискають до переносиці, де збігаються часто насуплені брови. І навіть вони можуть відпочити, розгладжуючи лоб. Лінії зморшок ще тримають позиції, бо знають, що серйозність знов повернеться, коли посуд спустіє. Му Цін дивиться закохано… І це його лякає… Хочеться розгладити ці складки на обличчі губами, вилікувати їх біль.

– А,- Фен Сінь відволікся від сніданку. Очі його збільшились, згадавши щось,- Так кухар сьогодні вільний.

Му Цін покрився неприємним інеєм і відвів погляд у вікно.

– Це… Ти приготував?

– Замовкни. Не наривайся.

– Отруїти вирішив, так? – Фен Сінь усміхнувся. Смак минулого, дуже далекого і болісного, наповнював тарілку любовною солодкістю спецій.

– Авжеж, н… я не мушу виправдовуватись.

Вони дивляться один на одного перелякано, наче бачать привидів перед собою. Насправді їм довелося почути німий діалог між їх поглядами. Обоє цього разу мовчать. Обоє стискають кулаки і обоє хочуть вдарити, але обоє вагаються. Знають, що не зможуть. Му Цін від цього розлючується. Чому він не може? Може! Скільки можна скиглити у себе в голові?

Фен Сінь не очікує, що йому доведеться зловити удар в груди, але не відповідає на нього. Рука здіймається, коли у наступну секунду власник змінює траєкторію, ховаючи її за спину, а натомість цілує Му Ціна в лоб. Той стоїть у жасі, наче перед ним вбили людину.

– Що це за витівки? Ти зовсім хворий? Спочатку покриваєш матом, а потім цілуєш?

– Дякую за смачний сніданок, – Фен Сінь проводить рукою по ще не прибраному волоссю Му Ціна.- Я живий. Їжа не отруйна.

Його руки досі залишаються різкими і грубими, Фен Сінь з натиском робить кожен дотик і спокійне лице знов насуплене.

– Тобі здається! Це повільна отрута. До вечора не проживеш. – Му Цін збирає посуд на тацю. Він робить це швидко. Звичка прислужника, а не генерала…

– Справді? І що ж тоді ти будеш без мене робити?- Насмішливо промовив Фен Сінь, піднімаючи підборіддя вище.

Му Цін, наче зменшився у розмірі, від того, що намагається стримати бурю емоцій, котрі закипають у ньому. Сказати правду він соромиться, а збрехати не може. Якби дійсно хтось отруїв Фен Сіня… Му Цін би втратив єдине в житті кохання. Та цей дурень його зневажає, так само як усі, підозрює у всьому і гонить. Вірний, турботливий і справжній тормоз.

Підняті, але незмінно стиснуті брови, перелякано-здивовані очі і витянутий вираз обличчя- такий Фен Сінь, коли не розуміє слів оточуючих. Му Цін подумки сміється, а потім у куточках очей збирається щось неприємно лоскотне дратуюче і нервове. Він не може втратити Фен Сіня.

– Ненавиджу.

– Ненавидиш?

– Ненавиджу.

– Розійдемося?

– Ні. А ти… Хочеш? – Му Цін дивиться на Фен Сіня обурено, але стискає губи, щоб не виказати страху, що зародився від цього діалогу.

– Ні.

І знов незрозуміле перемир’я. Від цих гойдалок власних почуттів почало нудити і Му Цін поспішає покинути Фен Сіня з тацею у руках, швидше, ніж встигне вибухнути.

***

Години з’їдають тренування і робота.

Небесна столиця дарує медитативну тишу, хмари, наче перини, вбирають втому ніг. Фен Сінь закриває очі і оглядається. Все ж прогулянка після фізичної і розумової роботи – найкращий лікар. Навколо ходять різні небожителі і їх асистенти, однак з-поміж цього рідкого та мовчазного, але все ж натовпу, Фен Сінь може розгледіти високу статуру воїна. Широкі плечі і піхви з мечем на поясі. Довге чорне волосся, заплетене у тугий високий хвіст, котрий піднімається і опускається з кожним легким кроком власника. Цю потилицю Фен Сінь не сплутає ні з ким. Му Цін, як поважний генерал, не дозволяє собі опускати голови. Вони одного росту і обоє генерали, обоє мають це правило за закон. Але чомусь вдома: неважливо у генерала Наньян чи у Сюанчжень, Му Цін часто довго розглядав руки Фен Сіня. У такі моменти у нього виникала нагода подивитися на нього зверху вниз. І фантазія спливала перед очима швидше, ніж розуміння ситуації.

Навколо Му Ціна утворилося невелике коло простору, люди минають його, бачачи холодність, з якою стикаються, коли дивляться на його красу. Фен Сінь подумки усміхається. Він може розглядати його без страху! Якщо Му Цін дозволяє йому це, тоді чи можна таке вважати одним із проявів його любові і прихильності? Фен Сінь рішуче направляється за Му Ціном. Однак коли їх погляди випадково зустрічаються, Му Цін неначе прискорюється і вже за декілька хвилин заходить у свій дім.

Фен Сінь стоїть перед воротами і не насмілюється увійти. Хоч вони пара, але є особистий простір і їх стосунки не дійшли до такої фамільярності.

Му Цін зазирає у вікно і зверхньо дивиться на переслідувача. Після ранкових сцен він ледь позбувся червоного лиця і добре, що це бачило лише дзеркало. Схильна до яскравих барв шкіра бентежила генерала, а особливо, коли варто приховати вируючу бурю. Та червоніти можна і від звичного їм гніву, ось тільки неспокійні і не чисті думки Му Ціна не дозволяли занадто довго зухвало вірити у тормознутість Фен Сіня.

До всього цього Наньян щей набридливий! Му Цін не може відірвати очі від стійкого чоловіка за воротами. Нетерпіння щіпає п’яти і руки, але господар дому схрещує руки і закочує очі.

Фен Сінь хмуриться. Стояти перед закритими воротами не гідно. Що ж він такого зробив, що Му Цін поводиться так зневажливо? Яка знов зараза його вкусила?

Якщо вже прийшов, то варто дочекатися хоча б на відповідь. Якщо йому скажуть, що Му Цін зайнятий, то він піде одразу. Даремно. Ніхто не виходить. Наче він пусте місце. І біля чужих воріт це розлютило б його, але перед цими Фен Сінь відчуває непотрібність. Гострий кінчик голки впирається йому у груди. Як тоді, коли Се Лянь сказав йти від нього, кинути службу йому, як тоді коли колишня кохана з ненародженим сином втекли, щоб не обтяжувати його. Всі знають як їм краще. Всім краще без нього? Невже його послуги такі надокучливі? Губи натяглись як тятива. Пасмурно. Хочеться взятися за ці колони і зруйнувати їх, схопити Му Ціна і… і кричати на нього? Гніватися? Знов?! Фен Сінь не помітичає, як вся його енергія сконцентрувалася на руці і влучає ударом кулака у ворота. Біль у стиснутих зубах і приємний спазм у руці. Здерта шкіра пече, але лікуюча втома накриває генерала набагато відчутніше, ніж мізерна біль.

Му Цін дивиться на Фен Сіня і не може розгледіти, що йому потрібно. Він би впустив його, але не бачить проблеми у тому, щоб той просто пішов до себе сьогодні. Не гарно з боку генерала ховатися у домі лише, щоб не ставати перед своїми почуттями. Дорослі чоловіки, а інколи роблять безглузді речі, коли це стосується стосунків. Вони взагалі не очікували, що коли-небудь будуть з представником своєї статті. Для віруючих це стала ганьба. Як тільки плітка про них розлетілась серед людей, багато віруючих відійшло від них, але через деякий час половина з них повернулась, а іншу половину замінили нові віруючі. Матеріальної кризи боги навіть не відчули. Хоча таке кочування людей турбувало їх психологічний стан: чи правильно вони зробили, чи не втратять все.

Му Цін хмуриться, помітивши невдоволення Фен Сіня, виражене агресивно на воротах. Він піддається вперед і мружиться, щоб розгледіти стан руки гостя. Але розгледіти вдалося лише почорнівше лице. У грудях поважчило. Навіщо ці ігри? Чому йому просто не піти?

Не трощи чуже майно!

Слова дістались адресата.

– Му Цін! Ти що ж недоторкана красуня, за котрою прийшов її кавалер? Вийди хоч скажи щось! Не сам, то через когось. – Стріли зірвались з вуст Фен Сіня.

Му Ціна скривився. Цей зухвалець, крім таких вульгарних слів, дозволив собі сказати це настільки голосно, що його точно почула вся столиця!

Господар все ж виходить до гостя. Му Цін поглядом гіпнотизує Фен Сіня. Його очі блищать, вії закривають їх, наче красуню вуаль. Наче холодна вода з криниці, сяє лице Му Ціна. Генерал Наньян ніяковіє і відступає. Плечі опускаються, а груди рівномірно піднімаються і опускаються під одежею. Му Цін вважає ці широкі плечі і виточене накачане тіло відображенням грубості Фен Сіня. Тієї, що так манить…

Господар все ж наказує відчинити ворота.

– Чого тобі?

– Я…- і тут Фен Сінь усвідомлює, що не знає чому прийшов. Чому послідував за ним? Чого чекав? – Я хочу з тобою порозмовляти.

– Говори.

– Не тут.

– Я тебе не впущу в дім. Ти знов розведеш безлад! – Немає йому діла до безлада. Він швидко все прибере, тай Фен Сінь не такий вже неряха, однак потрібне виправдання дивній поведінці.

Ці слова, як кинжал згинає Фен Сіня, але це знає лише він і та одна мить болісної емоції, що промайнула на його обличчі.

– Нічого. Ти у нас майстер прибрати.

Му Цін заплющує очі і затримує дихання, а після важко видихає, наче пар з ніздрів, і стискає кулаки, котрі вже відчувають приємний удар по чужій щелепі.

– Досить.- Тихо каже Му Цін і Фен Сінь точно міг розгледіти образу в почервонілих від злості очах генерала.

– Та що з тобою? Раніше ти ніколи так не реагував. Ну злився, але…

– Раніше і ти довго не чекав біля моїх воріт. І не наполягав на зустрічі.

Му Цін граційно розвертається спиною до гостя і направляється назад.

– Му Цін, вибач.

– Я тобі дівиця ображена, щоб ти вибачався і робив вигляд благородного парубка? Йди собі. Прийдеш ввечері, або я до тебе сам прийду. У мене справ багато.

Му Цін гордо залишає Фен Сіня знов на самоті. Зухвале прощання, але у ньому стільки крихкого тремтіння горделивого господаря, що непрошений гість не може стримати радості, котра весняним цвітінням у холодну пору, манить до ніжності та розуміння.

Фен Сінь отримав те, що хотів: відповідь. Ба навіть більше: невелику розмову і запрошення. Тому пішов у своїх справах. У нього вони були, просто постояти біля воріт чужого і водночас рідного вже дому, здавалося у той момент, важливіше.

***

Сутінки пробралися у кожне приміщення і залило своїм кольоровим сяйвом багаті домівлі небожителів. Хтось ще ходив вуличками, а хтось, як Му Цін, закінчив тренування і збирається до Фен Сіня. Йому здаються безглуздими ці походеньки, тому він оцінює довжину дороги спереду з надзвичайною медитативністю. Взуття стискало ногу і п’яти вже мріяли про прохолодну воду і сплески повітря по згрубілим її частинах. Теплий вітерець дурманить. Му Ціну не вистачає кисню і він заплющує очі, ще не дійшовши дому. Генерал Сюанджень не пригадає, як дійшов додому. Перед очима зовсім розмито, а тіло само тягнеться до м’якого покривала. Такого теплого. Жовтогарячі і кроваві промені торкаються його лиця і зігріває вечірнім вітерцем, він засинає одягнутий в обладунках. Вкриваючись у теплу ковдру небожитель нетямиться від щастя, що коли прокинеться, то зустрінеться з Фен Сіном. Обов’язково піде до нього…

Зорі блимають угорі. Фен Сінь вкотре подивився на подвір’я, але марно. Їх домовленість була неоднозначною: наче і у нього зустрітися мали, але Му Цін може чекати у себе. Не може ж генерал Сюанджень збрехати! Як каже Се Лянь, може він і плюне у чашу, але зробить це перед очима власника, і ніколи не діятиме за спиною. Фен Сінь тлумачить це по-своєму. Не може ж відмінний прислуга, а потім божество, зрадити своїм словам, тільки тому що у його домі залишилось трохи безладу після гостя.

Без вагань Фен Сінь перетинає подвір’я колишнього товариша і недруга.

Під ногами скрипить підлога, крім цього звуку нічого не заважало жителям дому спати.

Кожна відома і допустима для тривоги кімната була оглянута гостем. Залишилася тільки спальня господаря. Але Фен Сінь не осмілюється зайти до чужих покоїв.

“То справді не прийшов? Забув? Чи так втомився? Можливо, щось сталося? “- Фен Сінь стоїть перед дверима і ще декілька хвилин розглядає тіні на них.

Фен Сінь стукає у спальню, щоб остаточно переконатися. Без відповіді. І намагатися не варто. Генерал Наньян розвертається, щоб піти, як тут…

– Фен Сінь…- Му Цін видихає це ім’я, як благання, приковуючи його власника до місця.

Фен Сінь не розуміє що відбувається і йому точно потрібні були відповіді. Він входить в кімнату широким кроком і дивиться на сплячого господаря дому.

Розслаблене тіло мліє від сну, Му Цін жмуриться і кривить губи, часто ковтаючи. Тихе сопіння позбавляє генерала образу воїна. Губи шепотят лише одне ім’я, наче Му Цін став віруючим, котрий молиться йому у стражданнях. Хвилина, друга, а Фен Сінь стоїть і не робить більше ніяких спроб добитися істинни. Ось перед ним талановитий чоловік, котрий колись був лише служником у їх спільного господаря. Му Ціна не чекало майбутнє короля, як Се Ляня, чи воїна, охоронця, як Фен Сіня. Він був робочим, котрого зневажали, але котрий мусив працювати, виконуючи чорну роботу. Му Цін вартий кращого і він став кращим. Фен Сінь довгі роки звинувачував його у бажанні вибратися з пут старого життя. Брови зімкнулись на мить, ловлячи в сітки небажанні роздуми. Генерал сідає на край постілі, не відводячи очей від сплячого.

Сон відходить від Му Ціна болісно, як тканина, котру віддирають від кривавої рани.

Фен Сінь цілує його у бліду щоку. Обоє видихають і розслабляються. Му Цін замовкає і перестає жмуритися. Гість просто спостерігає за його сном, тепер тихим, без слів і тіні кошмару. І це здається смішним, але як тільки злі кігті знов пробираються до Му Ціна Фен Сінь цілує його обличчя і той заспокоюється. Така гра з кошмарами Му Ціна подобаються генералу Наньяну. Це привід Фен Сіня безостраху торкатися гордого генерала, а Му Цін натомість відчуває безпечність і не опирається бажанням.

Вони можуть поводитися безглуздо: шепотіти ім’я і піддаватися цим мольбам, цілуючи кохану щоку.

Чуже сопіння пробуджує Му Ціна тільки на ранок. Він має бути один у кімнаті, тому ознаки присутності незваних гостей сколихає спокійність генерала Сюандженя. До ліжка хтось тулиться спиною. Тулуб схиляється вниз, разом з головою і шиєю, котрі ось-ось познайомляться з підлогою. Ні осанки, ні гордого виразу обличчя. Тай взагалі лиця не видно: волосся збилося із зачіски і спадає на червоні від сну щоки. Генерал Наньян нагадує чергового воїна на нічній зміні.

Му Ціну хочеться пнути його у плече ногою, але розслаблений вигляд гостя зупиняє потік злих намірів, а натомість спонукає до турботи. Генерал Сюанджень скидає з себе ковдру і вкриває нею Фен Сіня.

Небожитель заходить до ванної кімнати у ранніх справах. Важкі обладунки воїна і темна тканина з плямами бруду і поту від тренувань Му Цін скидає з поспіхом. Нарешті чиста тканина домашнього крою охоплює його тіло, лікуючи від болючих відчуттів. Скільки разів він казав собі не лінуватися зняти буденну одіж перед сном і прекрасно дотримувався цього, але не вчора ввечері.

Му Цін не буде розпитувати Фен Сіня причину його прибуття до нього вчора, тому що тоді доведеться визнати, що він сам винен у порушенні обіцянки зустрітися. Небожитель переконаний, що генерал Наньян прийшов саме через це.

Сам Фен Сінь теж мовчить. Поводиться спокійно і майже не говорить з Му Ціном, лише перекидається загальними фразами.

Гість не торкається зайвого і папери, котрі вчора ще були причиною скандалу, залишилися вдома у нього. Педантичність- не риса Фен Сіня, а тому Му Цін терпить це знущання над ним і над самим собою пару годин. Навіть бажаючи зберегти порядок, небожитель не може бачити надмірні старання хлопця, котрий інколи не знає міри і поводиться настільки стримано й акуратно, що нудило. Між ними розростається ніяковість, а такого не було з часів першого знайомства. Му Цін звик, що вони поводяться вільно, як у себе в дома, в один одного, а тому спостерігати, як руйнується важко здобуте не має сили.

Му Цін встає з схрещеними руками перед генералом, чекаючи пояснень.

– Фен Сінь, ти не свинота: можеш бути охайним, але ж не настільки! Скажи, ти з мене знущаєшся навмисно?

– Знущаюсь? Ти ж сам сказав, що після мене безлад! Що вже знов не так?

Фен Сінь зціпив зуби. Він так старається, а йому все невгодиш… Сьогодні його не хотіли приймати навіть на порозі через нахабну поведінку і тепер, бажаючи виправити це, бог війни стикається з новою хвилею злості.

– Не сприймай це так буквально. Просто не розкидай папери…

– Я папери залишив вдома.

Погляд Му Ціна ріже гірше меча.

Чому?

Тому, що тобі не подобається безлад.

Але ж ти можеш працювати без нього…

Фен Сінь робить крок вперед.

Я радий, що ти почав ділитися зі мною думками, але можна конкретніше? Розбирись у собі.

Кров наповнює все обличчя і шию Му Цін від гніву. Він мовчить, дивлячись на Фен Сіня невдоволено. Ще одна репліка і генерал Сюанджень точно вибухне від звинувачень.

Я точно знаю. Краще, ніж ти! Це ти постійно бігаєш від пана до пана! – Насмішкувато зауважує Му Цін лише, щоб сильніше вколоти Фен Сіня.

Фен Сінь стискає кулаки сильніше, до побіління пальців. Все тіло піддається вперед і він хапає руками Му Ціна за грудки.

-Що ти сказав?! Му Ціне, я тобі язик виріжу.

-Спробуй. – Му Цін переможно піднімає підборіддя, стикаючись з ображеним поглядом Фен Сіня. Сором накриває бога війни і він одразу опускає погляд на руки небожителя, котрі тремтять від злості.

Я просто не хочу, щоб ти відчував себе чужим у цьому домі,- зізнається Му Цін, намагаючись згладити такими чином ситуацію. І йому це вдається.

Фен Сінь відпускає полоненого і припіднімає брови. Почути таке від впертого Му Ціна незвично. Злість кудись щезла, натомість хочеться обійняти кохану людину. Він любить цього бога.

– От впертий!- Фен Сінь розсміявся і закидає руку на плече Му Ціна. Співрозмовник слухає хриплий сміх і теж тихо сміється. Як давні друзі… Мир розливається між ними в’язким тістом, котре вони місять, як вміють.- Я теж не хочу. І ти не чужий у моєму домі. Ніколи!

Му Цін кладе руку на його щоку і повертає до себе його голову, цілуючи тонкі губи. Цей поцілунок не такий, як попередні. Він просто торкається його губ, наче торкається чогось крихкого і бажаного водночас. Му Цін облизує губи партнера і привідкриває, чекаючи відповіді Фен Сіня. Але генерал Наньян не поспішає. Він здивовано розглядає повіки коханого і тепло розливається по всьому тілу так стрімко, як джерело, що артеріями наповнює землю. Фен Сінь чуйно цілує губи коханого і проникає язиком у гарячу ротову порожнину, котра жадає ласки. Вони цілуються однаково бажано і намагаються напитися чистого почуття. І з кожною миттю здається, що цей солодкий смак щирого захований настільки глибоко, як вода у колодязі, а тому вони все старанніше хочуть напитися дивовижного напою. Вони тонуть в коханні, дозволяють собі зараз відкрито кричати про те, про що боялись зізнатись самим собі. Шкіра ставала все гарячішою і справа перетворилася на мазахістичне бажання згоріти у полум’ї один одного. Фен Сінь підштовхує Му Ціна до ліжка і вони двоє опиняються на ньому з болісною різкістю падіння.

Фен Сінь цілує сніжну шкіру коханця, залишаючи незначні почервоніння. Му Цін віддається цим губам і рукам з огрубілою шкірою, котрі впиваються в його тіло і одразу гладять, загоюючи сліди нестриманості. Му Цін стає все дикіший і вже кусає його плечі, одразу цілуючи ніжно, наче вибачаючись і вбираючи біль.

Очима вони досліджують голі тіла один одного по-новому. Коли разом тренерувалися чи доводилося ділити роботу на двох, у них була нагода бачити рельєфи пресу, але зараз це інше. Їм відкрились нові частини карти, світло падає на шкіру у деяких місцях, заграваючи з фантазією споглядачів. Все інше залишається у темряві, котрій чомусь дозволено більше, ніж коханим очам. Му Цін торкається кінчиками пальців до кожної дуги тіла Фен Сіня, окреслюючи його, але дивлячись тільки на широку крепку шию. Він майже не кліпає, ковтає слину, що збирається у роті і відчуває як важко навіть видихнути. Погляд Фен Сіня обпалює кінчики волосся, котрим генерал Сюанджень намагається приховати лице. Червоні щоки не сховати у тіні. Вони палають, як і його серце, коли він дивиться на кадик Фен Сіня, що нервово перекочується. Осуд. Ось що він боїться побачити у стальних очах партнера. Фен Сінь нервово стискає губи. Вони повністю пересохли і хочеться змочити їх новим поцілунком, але вони вивчають один одного і не сміють перебивати тишу. Чужі рубці хочеться розцілувати, пізнати їх історію. Деякі з них їм не відомі, деякі вони отримали у спільній боротьбі. Му Цін припав гарячими губами до випираючої ключиці Фен Сіня, залишаючи там багряний слід. Його руки тремтять від нервування і генерал Наньян ніжно бере його долоню у свою спотівшу від таких самих почуттів. Вони стискають сильніше руки, переплітаючи пальці. Фен Сінь прикриває очі від пестощів Му Ціна, він згадує про напружене лице і намагається розслабити його, але марно. Му Цін стягує з його голови стрічку, котра тримала зачіску, і м’яке волосся закрило обличчя Фен Сіня та залоскотало груди коханого. Вони захлиналися від передчуттів і спускали повільно погляд нижче. Туди, де ніколи б не дозволили собі раніше.

На снігу заброговіла кров, наче від безжалісного вбивства. Му Цін настільки почервонів, що його можна було б сплутати з весільним вбранням.

– Він… Вони… Ох… Він справді великий…- тихо і зі страхом озвучив Му Цін. До ребер прижався камінь хвилювання, а до горла нудота. Фен Сіню закортіло сховатися, щоб не бачити таких переляканих очей Му Ціна. Його партнеров, мати ненародженого сина, у їх першу ніч, зовсім не так реагувала, лише усміхнулася і сказала комплемент, однак цнотливий Му Цін зашарівся, а його фантазія перебільшувала ситуацію.

Му Цін опередив Фен Сіня, насупився і прикрив свою нижню частину.

– Що не так? – складка між бров Наньяна стала ще глибшою.

– Я тобі нічого не покажу.- Му Цін минає очима генерала і хоче втекти, п’яти вже лоскоче від цього бажання.

– Але ж я вже все побачив! – Фен Сіня переповнює невдоволення. Його вигляд став ще більше погрозливішим з розплетеним волоссям, але і ще Му Цін визнав, що його коханий найгарніший з його оточення, якщо може так сексуально та впливово виглядати навіть у природньому вигляді. Вони знали один одного юнаками, худими і ще тільки на початку формування рис лиця за темпераментом, а тепер над ним нависає красень, котрий зіб’є ворога поглядом і розтопить серце будь-якої жінки,- такий він сімейний, що неможливо незакохатися у погляд стальний і ніжний водночас.

Очі наповнилися вологою образи і злості.

– Му Цін…

Це не так просто прийняти, як здається. Він генерал, і такі теми взагалі смішні для обговорення, але він і не збирався раніше спати з чоловіком, а тут… Наче програв у важливому бою. Ні, його член не був малий, але точно на 4 сантиметра менше за Фен Сінен. Ще так образливо йому не було ніколи. Му Цін досі думав, що це все вигадки про його розмір і що віруючі просто тішать себе легендами, але йому довелося переконатися у всьому самому.

Пауза тривала ще декілька хвилин. Му Цін згорає під пристального погляду Фен Сіня, а потім власник великого розміру почав спускатися вниз, цілуючи його торс і кожне ребро, зупиняючись на тканині, під котрою виднілась ерекція. Більше Наньян не міг спостерігати розгубленість Му Ціна і чекати хоч якоїсь відповіді. Му Цін став для нього богом, котрого хочеться оберігати і радувати, котрого хочеться любити до нестями. Жартувати з ним, грати на публіці невдоволених недругів, а потім залишатися на одинці, згадувати всі ці сцени і сміятися. Цілуватися, сваритися, а потім знов цілуватися та посміхатися один одному. Дражнити словами, спостерігати за змінами на лиці і ловити емоції у сітки пам’яті, щоб потім використовувати у спогадах і мліти від того, що коханий може бути будь-яким, але завжди неймовірно гарний та милий, неймовірно потрібний…

– Не смій. – Му Цін тисне голосом, сильніше стискаючи руки між ногами.

– Му Цін. Я люблю тебе…- Фен Сінь каже це так ніжно, що Му Цін взагалі забув чому тільки, що злився. Він дивиться у його очі із турботою, якої Му Цін потребував. Серце затріпотіло, наче крилами метелика. Генерал тихо продовжив: – Можна?

Му Цін слухняно киває, не в силах оператися бажанню бачити ці очі вічно, слідкує за реакцією Фен Сіня, коли той відводить його руки від інтимного місця. Небожитель посміхається, як задоволене щеня і розглядає дрібниці чужого тіла, наче художник, котрому пізніше потрібно детально зобразити побачене: кожну зморшку, випуклі та ледь видні венки, зовсім бліду шкіру навіть там, лише на один відтінок темнішу за інші частини тіла, лобок з волоссям і невдалого вигнутий член. Фен Сінь не розуміє, чому Му Цін засоромився, розмір не поганий і генерал ладен закластися, що жінки б були задоволенні, але цього він не дасть перевірити, це тільки його краса. Все до останньої клітинки його. Він цілує тонку шкіру на внутрішній стороні бердра, зовсім близько не симетричних яєчок. Це змусило Му Ціна покритися голочками. Фен Сінь так сексуально виглядав знизу. Його розтріпане волосся і морщина на переніссі, прикриті вії і втягнуті щоки, тонкі губи, котрі повільно вібрали голівку у рот повністю. Фен Сінь відчуває який він гарячий і як пульсує орган Му Ціна в роті, не гірше, ніж його знизу. Солоний присмак проникає в організм і змішується з кров’ю, як наркотик. Корні волосся приємно заколисалися під тонкими пальцями Му Ціна, котрий масажує подушечками пальців шкіру голови Фен Сіня, заохочуючи до сміливіших дій. Він керує процесом, підказує генералу між ногами, навіть не усвідомлюючи цього. Му Цін то обережно тисне, то ніжно проводить вздовж, то стискає так, що нігтики зачіпляють шкіру, що вказувало на правильність дій Фен Сіня.

Фен Сінь прискорюється, щоб взяти більше, відчути сильніше, смакувати сповна, а Му Цін напружує ноги і починає товкатися стегнами сам, охоплений бажанням пізнати кінець, котрий описують як щось надзвичайно солодке. Воно дійсно підступає йому до горла, затьмарює голову і він боїться втратити повністю контроль над тілом і діями, позорячись перед коханим, бажаючи дійти до кінця. Тихе зітхання – найкраща пісня для Фен Сіня, котрий червоніє від відвертих звуків хлюпання у горлянці. Нудота не сильно його турбує, а ось потаємні думки Му Ціна – так. Стінки щок і горла стискають член Му Ціна, а губи зволожуються від слини, що вже стікає по підборіддю. Достатньо одного погляду вниз, щоб кінчити. Фен Сінь теж не втримується і дивиться у гору, щоб розгледіти перший оргазм коханого і переконатися, що все робить правильно: можливо ці стогни – це лише галюцинації, хочеться побачити. Та Му Цін так сильно вигнувся у спині вверх, що лиця не було видно через дугу грудей, однак добре чути солодкий стогін, схожий на всхлип. Все ж Фен Сіню доведеться вірити лише звукам, хоча і зігнута фігура красномовно відповідала на сумніви генерала Наньяна.

Фен Сінь облизує і так вологі губи, ковтає в’язку сперму і витирає залишки платочком. Ось це новина: виявляється сім’я Му Ціна солодке. Або ж він так захопився, що хоче ще і ще дивного відчуття натягнутості у роті.

Му Цін, весь червоний, збуджений і з вологими від пережитого очима, дивиться на Фен Сіня. Весь його вигляд змушує Му Ціна знов відкинути голову назад і подивитися на стелю, важко дихаючи. Тільки тепер від нестерпностного передчуття, що не витримає муки і візьме Фен Сіня без його дозволу, навіть не знаючи як правильно. Так хочеться стиснути його волосся знов, розпустити губу поцілувати м’яку щоку, обпалюючи її гарячим диханням, котре відніме у Фен Сіня бажання сперечатися.

– Чорт! Фен Сінь…

– Ти гарний всюди.- Слова Фен Сіня не звучали вульгарно, а щиро, наче перше зізнання закоханого юнака.

Му Цін знов промовчав, а потім роздратовано промовив:

– А що ж ти?

Він поглянув між ноги Фен Сіня. А власник цього чуда вже натягнув спідню білизну і лежав, зосереджено граючись з пасмом чорного волосся Му Ціна.

– Нічого. Я піду зараз і все виправлю.

– Так кажеш, наче про якусь помилку. Фен Сінь, я не хочу тобі сосати. Але хочу допомогти…

Фен Сінь вигнув брову і знов повернувся поглядом до волосся Му Ціна, задумливо розглядаючи світло на ньогому.

– Ти мене взагалі чуєш?

– Угу…- щоки Фен Сіня розовішоють з кожною хвилиною сильніше . Му Цін посміхнувся. Але сміх не можливо втримати, а тому він щиро розсміявся. Від серця відлягло. Фен Сінь відчуває те саме, що і він!

– Ти зніяковів? Від чого?

– Нічого подібного! Це мені каже червоний перець?

– Ей.

– Що?

Му Цін усміхається і стискає зад Фен Сіня. Він міцний і приваблює округлістю, тому бог війни дозвояє собі помацати чужі сідниці.

– Му Цін, тобі не йметься?

Але Фен Сіня нахабно ігнорували. Чужа рука вже пробралась до його члена і пальцями малювала візерунки по ньому. Му Цін прикриває очі і закушує губу, спостерігаючи за розгубленим поглядом партнера. Фен Сінь відчуває себе луком, віддаючи належне вмілому лучнику Му Ціну.

Му Цін досліджує пеніс партнера і повільно водить рукою вверх-вниз, спостерігаючи за процесом з голодністю. Це гра на особливому інструменті. Наче гончар, що може зліпити з гладкої і піддатливої глини що-завгодно. Фен Сінь тихо хрипить на чуже вухо. Ці звуки пробираються під шкіру і лоскочуть нутро, вібрує кров і нерви Му Ціна. Він хоче відчути це тихе, схоже на ричання, хрипіння на смак, і цілує Фен Сіня, смакуючи похоть. Поцілунок дещо лінивий, але від цього ще більш інтригуючий. Му Цін виліз на бедра Фен Сіня, продовжуючи працювати рукою і не розриваючи поцілунок.

Ніжна м’яка шкіра треться о бедра Фен Сіня і він не може не стиснути стегна Му Ціна до синіх слідів від пальців. Му Цін ковтає і розриває поцілунок, здивовано дивлячись у хижі очі Фен Сіня. І в них він читає жагу і домінування, бажання володіти, а зовсім не покору. Це збуджує і лякає. Генерал Наньян хоче бути зверху, хоче принизити Му Ціна, скористатися ним.

– Ф…Фен Сінь…- Му Цін здивувався, що його голос став тихим і сиплим, наче він кричав. Бажання забирало багато сил,- Я не буду знизу.

Слова Му Ціна розлітаються на щіпки. Фен Сінь чує тільки відгуки і ці слова оволодівають тілом, наче Му Цін вже взяв його тіло і душу. Він кінчик собі на живіт, навіть не засуджуючи недоречної зараз репліки Му Ціна. Фен Сінь стогне, стискаючи зуби, щоб не втратити перед Му Ціном лиця. Генерал Сюанджень і не здогадувався, що йому так подобається спостерігати за оргазмом коханого. Це виявляється дуже гарно… Він цілує його у морщину між бровами, як хотів. Забираючи біль і втому.

Тепло розлилося від переносиці. Потріскані губи Му Ціна залишають невидимий слід поцілунку не лише на лиці Фен Сіня, а й на його серці. Він розслаблено посміхається і раніше сказане твердження Му Ціна не пантеличить його розум. Ніжним поглядом він розглядає обличчя впертого коханця і в тон атмосфери відповідає:

– Добре. Тоді можеш ти…

Му Цін не може стримати здивування. Очі округлилися, а брови ледь помітно вигнулися дугою.

– Ні. Давай у чесному бої це вияснимо. Чому взагалі ти вирішив, що маєш бути зверху? Невже через розмір? Це так важливо? Але ж…

Фен Сінь здивовано його слухав, а потім закриває його рот рукою і повторює звичну манеру Му Ціна, наче дразнячи його: закочує очі. Власник прийому відповідає тим самим автоматично, чим викликає у Фен Сіня сміх. І знов натягуються тонкі губи, а лінії гніву переміщуються на щоки, наче весь час він не серйозний, а постійно сміється. А що його не смішить? Наньян настільки схильний до контрастних емоцій, що від цього хочеться його гнівити і смішити.

– Му Цін, ти багато говориш. Розмір немає значення, можемо мінятися, якщо хочеш. Чи ти настільки категоричний, що не ляжеш під мною? То чому ж тоді я маю?

Му Цін наче справді задумався. Він дочекався, коли Фен Сінь забере долоню і спокійніше відповідає:

– Можем мінятися… Але хто перший все одно потрібно вияснити. Пропоную бій на мечах. Хто перший отримає “поранення”- той знизу.

Фен Сінь киває. Це цікаво.

– Але не зараз, добре? – Фен Сінь притискає до себе Му Ціна і відчуває себе настільки щасливим, що буйний генерал не може порушити цієї ідилії, і не хоче… Вони нарешті дозволили собі відпустити почуття і бажання. До цього їх злила лише одна думка про прояв ніжності та не прісні, як до того, обійми, лише у визначений момент. Навіть друзі не торкалися один до одного так сухо, як вони ще пару днів тому. Хоч їх душі і тіла хотіли більшого. Пальці рук тягнулись один до одного, але вони тримали їх у кулаці.

Му Цін переплітає їх пальці знов і Фен Сінь стискає їх сильніше у відповідь. Цей дотик сплітає і їх серця.

***

Дві скали зійшлись у битві. Свист і дзвін металу розрізає судини й вени. Два воїна, посміхаючись і стискаючи зуби, наносять удари у бажанні досягти першості.

Му Цін вправний мечник, колись навіть Се Лянь оцінив його вміння. Він з гордістю носить звання генерала. Коли Му Цін б’ється, меч приростає до його долоні, стає частиною його тіла.

Фен Сінь більше звик до луку і стріл. Йому покоряється вітер, а не метал. І хоч він може впоратися з будь-якою зброєю і навчитися керувати нею задля правого діла, однак Му Цін азартно блистить очима і ряд білих зубів, повторюють бажання леза меча розірвати шкіру суперника. Фен Сінь зосереджений. Вони довго змагаються, настільки, що обоє почали насолоджуватися. Вони навіть забули чому саме зійшлись мечами, напевно, потренуватися разом. Му Цін наступає сміливіше, ніж на початку, і кожного разу, коли перемога видніється на горизонті його лице сяє яскравіше, ніж світло небожителів, котрим він і так є. А відчуваючи небезпеку для себе, сердиться і дивиться на суперника з-під брів.

Фен Сінь оступається, меч вибивають з його руки і гостре лезо холодом торкається щоки. Му Цін робить це оьережно, ніби насміхаючись. Він усміхається і меч блистить на сонці, наче радіючи перемозі разом з господарем.

– Ха! Давно ж ти не змагався у ближньому бої. Все ховаєшся десь здалеку з луком.

– Му Цін, хоч не насміхався би,- похмуро захищався програвший,- Лук теж чудова зброя. Не роби з мене боягуза.

– Добре.- Змилосердився Му Цін, забираючи меч у піхви* (футляр для холодної зброї такі як кинджали, мечі і т.д.)

– Ти і так зверху, тому не потрібно ще тут вивищуватися.

Настала тиша. Фен Сінь витирається мокрим рушником від поту, а Му Цін спостерігає за ним і не може зрозуміти, як сказати партнерові про свої бажання, не принижуючись. З його боку буде тупо мовчати й терпіти, він не малий хлопчик і розуміє, що означає довіра у стосунках і постелі. М’язи Фен Сіня стискаються і розслабляються, його шкіра темніша від Му Ціненої і краплі поту та води на ній виділяються і створюють образ сексуального воїна, котрий скоряє серця тисячів і лякає ворогів. Му Цін закушує губу. Дихання перехопило. Ці руки могли б стискати його і піклуватися, груди тиснутися до його грудей, або до лопаток. Він міг би…

– Фен Сінь… – невпевнено кличе Му Цін. Фен Сінь одразу поглянув на нього з цікавістю. Він вміє дивитися так, що навіть серед засади будеш відчувати себе у безпеці. – Давай ще раз.

Му Цін протягує йому лук.

– Тільки тепер в ціль.

Фен Сінь мовчить, дивлячись то на свою зброю, то на Му Ціна.

– Тоді я точно виграю. Який тобі від цього сенс? Ти знущатися вирішив?

– Просто зіграємо!

– Що ти задумав?

– Просто тренування… Досить мене підозрювати у чомусь і звинувачувати!- Му Цін піджав губи і ображено кинув лук і стріли у руки спантеличеного Фен Сіня. – У тебе дурноватий вираз обличчя.

– Я справді не розумію…- Фен Сінь проігнорував останню фразу і дивиться на лук недовірливо, намагаючись розгадати світову загадку.

– Я просто хотів ще раз переконатися, що все чесно.

– Та я не про це. – Фен Сінь піднімає погляд на Му Ціна і стурбовано-серйозно продовжує:- Мої звинувачення настільки сильно тебе зачіпають?

– Що ти верзеш, телепню?- Скрізь зуби процидив Му Цін. Піт скочується по його скроні.

Коли торкаються болісних ран, чи почуттів, Му Цін погрозливо розпушує пір’я, як лебедь, що ось-ось злетить, якщо його ще раз потревожать. Фен Сінь розуміє Му Ціна. А тому бачить наскрізь. Він знає, що якщо обійме,то Му Цін зірве з нього шкіру, а тому просто вирішує, що буде старатися надалі бути обережним з претензіями у бік коханого. Все ж його справді звинувачували постійно, очікували підлості і не вірили у добрі справи. Єдиним, хто довіряв йому був Се Лянь, можливо тому Му Цін хотів бути його другом, це була одна із багатьох причин. Фен Сінь теж хоче бути для нього другом. І коханцем. І братом. І небожителем і просто Фен Сіном.

– Ти програєш, тоді не жалійся,- він усміхнувся і поклав на достатній відстані ціль у вигляді невеликої пустої посудини.

– Не переоцінюй себе. Стріляй.

Фен Сінь не змушує довго чекати. Як тільки слова Му Ціна затихли їх підхопив свист стріли і вона розбиває посудину на маленькі частинки, розсипаючи гострі шматочки на землю. Фен Сінь ставить нову посудину.

Му Цін не має луку і стріл, тому бере Фен Сінені. Він цілиться ретельно. Від напруження у нього червоніють вилиці. Фен Сінь посміхається.

– Ти неправильно стоїш, любий.

– Як ти мене назвав? Це у тебе в звичку ввійшло? – Му Цін закочує очі. Але кінчики губ тягнуться вверх і йому доводиться дивитися кудись в сторону, щоб не показати задоволення в очах.

– Ще ні. Якось само виходить… Му Цін, ти ж знаєш як ставати, чому ж зараз…

– Замовкни. – Му Цін знає, але нервує. І зовсім не через ціль. Фен Сінь розділяє його почуття, хоч тлумачить їх по-своєму. Він вистрилив не задумуючись, бо вправний у цьому, але відчував у момент пострілу, що міг би схибити. А можливо варто було… Му Цін впертий і лягти під нього не схоче. Фен Сінь теж, але все ж готовий поступитися, якщо так вони уникнуть нової суперечки.

– Слухай. Давай три рази. Хто більше попаде, той і буде зверху. Тоді точно чесно,- Фен Сінь вирішив не втрачати шансу.

Вилиці Му Ціна напружилися, як його щелепа і зап’ястя. Чого домагається Фен Сінь? Му Цін вже готовий прострелити цією стрілою йому череп.

– Як хочеш.

– Не напружуй руки.

– Закрийся.

– Ти сам казав, що якщо не вмієш – не берись, а сам провокуєш на такі змагання. – Фен Сінь сперся на ближчу стоячу стіну і розслабив плечі, дивлячись на невдоволеного Му Ціна спокійним і розважливим поглядом.

– Не змушуй мене підвищувати голос. Замовкни. Дай зосередитися,- Му Цін говорив спокійно, хоч стріла вже двічі направлялась у бік Фен Сіненої голови у його фантазії. Він став у ту ж позу, що зазвичай стає суперник, тому що настільки часто спостерігав за ним крадькома, що сам не усвідомлює тепер наскільки перейняв дещо. Постріл. Чути свист мимо посудини. Маленька чарочка лише похитнулася і стала на місце, як грайливе дитя, котре крутиться навколо своєї осі і стає знов рівно, коли набридає.

– Ну,ціль невдала. Нічого кращого не було? 1:0,- Му Цін передав зброю супернику.

Фен Сінь налаштований втілити задумане. Він навмисно промазує. Му Цін шоковано на нього дивиться. Руки не беруть лука назад, щось у ньому не правильне, криве… Навіть не зачепив, навіть не торкнувся повітрям. Занадто очевидний промах!

– Ти промазав? Ти не міг промазати. – Му Цін стиснув кулаки, його брови і губи викривилися, а до лиця підступила кров злості, котрою він ладен плюватися прямо зараз.

– Міг, як бачиш. Я не завжди влучаю, тому не вигадуй. – Фен Сінь продовжує тримати лук перед Му Ціном на витянутій руці. Совість трохи дряпає його. Генерал Сюанджень не малюк, він не потребує таких поступків. Наньян розуміє, що будь це з ним, то його гнів зруйнував би все можливе навколо. Але у той самий час хочеться вгодити Му Ціну. Фен Сінь безхитрісний, а тому вчинки завжди відкритті і важко провернути ось таку авантюру.

– Я не вигадую.

Му Цін не продовжує розмову. Хай Фен Сіня загрезе совість. Він вириває лук з руки генерала Наньяна, суплячись і важко дихаючи від переповнених емоцій, але не провокує сварки, поводиться гідно і гордо тримає голову високо.

Му Цін попадає у ціль. Один:один. Третій вирішальний.

Фен Сінь знов програв, не вистачило сантиметру. Сантиметру… Брехня трохи краща, але Му Цін не засліплений нарцисизмом і після другого раунду вже був уважніший.

– Вдача на твоєму боці. – Голос Фен Сіня підскочив всередині.

Закоханий обертається до Му Ціна у впевненості побачити тріумф на лиці коханого. Це як подарувати дитині цукерку. Хоча сам Фен Сінь зовсім не хоче у перший їх раз бути знизу і переконаний, що перевага буде на його боці, але все ж колись йому б довелося відчути цю роль на собі. Однак чорне від злості лице Му Ціна змусило відступити на крок. Му Цін б’є Фен Сіня і наносить удар за ударом. Фен Сінь ухиляється і намагається перехопити руки божевільного. Розгублений, напружений погляд, обережні рухи і навіть біль, котрий проминає на лиці від не жартівливого наступу сильного суперника. Му Цін сильний у ближньому бою.

– Ти…

– Ти навмисно програв! Навмисно, виродку! Жаліти мене вздумав?! Я тобі дівчисько якесь? Зовсім мене не сприймаєш за рівного? Не потрібна мені така турбота!

– Стій-стій, Му Цін, вислухай! – Фен Сінь втратив контроль над ситуацією. І як не безглуздо, вчинив по-дурному. Як йому взагалі прийшло таке у голову? Генерал Наньян і сам не розуміє чому не подумав перед тим, щоб зробити.

– Думав, я не помічу, як ти розраховуєш свої промахи?

– Та тиж зверху, чому ж так злишся? Першого разу ти чесно виграв! – Фен Сінь ухиляється від нового удару Му Ціна, підставляючи руку для захисту голови. Він ловить останню крихту виправдання і кидає її у суперника.

– Маячня. Може і на мечах ти піддавався. Яка різниця хто зверху-знизу, якщо ти відносишся до мене так несерйозно. Це відтоді, як ми почали зустрічатися? Це така твоя любов? Думати, що я слабкий і неврівноважений, не можу прийняти поразки? Це ти не можеш, тому простіше думати, що контролюєш свій програш.

Му Цін дістає меча із піхов і наступає на Фен Сіня з усією наснагою. Він не наносить поранення, але змушує відступати назад, заганяючи жертву у пастку, тисняви поглядом, наповнений злості та образи. Генерал хоче схопити суперника і змусити повзати на колінах, вибачаючись.

– Я не хочу такої любові! Я хочу довірливої. Я вартий більшого! Я довів це своїм вознесінням!- Му Цін кричить крізь зуби, очі блищать, як у складеної собаки, котру стільки били, що вона лається на будь-який камінь у його бік. Ніздрі роздуваються, а вени на руках і шиї так виділилися, наче ось-ось відділяється від тіла. Беззахисність- ось, що відчуває Му Цін. Він стоїть перед коханою людиною, а не просто несправедливим суддьою, котрих він зустрічав протягом життя.

У Фен Сіня не вистачає виправдань. Він усвідомлює провину і навіть уявити не міг наскільки Му Ціна болить ця рана. Він хапає лезо рукою, зупиняючи його. Му Цін одразу охолов, з жахом дивлячись на Фен Сінену руку. Думки одразу зникли з голови, а слова застрягли у повітрі. Закривавлений меч і рука коханого швидко отрезвила генерала Сюандженя.

– Що це ти робиш? Відпусти негайно!

– Му Цін, я не вважаю тебе слабким. Але ти й сам не щирий повністю зі мною, а просиш мене про це. Я не хотів тебе образити, просто справді не розумію чому ти затіяв другий раунд. Я думав, що ти будеш щасливий, якщо просто підтвердиш свою минулу перемогу. Я не хотів сварок, як завжди. Мені це місце не так принципове, все одно колись мені доведеться бути знизу. Так просто трахни мене і все!

– Але я не хочу! – Му Цін весь розчервонівся і очі заблестіли. Він випалив ці слова свідомо.

Фен Сіня як дзвоном оглушило. Він стоїть і не вірить очам та вухам, взагалі ні в що не вірить перед собою.

– А? – Єдине на що здатні його губи промовити зараз.

– Я хочу знизу… Я тоді це сказав з гордості. Мені просто… Кхм… Незвично перед невідомим. Відпусти меч, будь ласка. – Му Цін продовжує дивитися на кров, що стікає по лезу.

Фен Сінь відпускає і Му Цін одразу відкидає зброю подалі.

– Ідіот. На полі бою заради захисту ось таке робити я розумію, але я ж не цілився у тебе і не було потреби так опиратися,- Му Цін бере його руку і намагається затягнути тканиною, котру взяв поруч з відром з водою.- Кров зупинилась, але потрібно пізніше обробити рану. Досить на сьогодні змагань.

Му Цін втомлене зітхає і його губи трохи тремтять, а вії ледь помітно блищать. Весь він горить від емоцій, котрі розривають його: гнів, образа, невдоволення, провина і сором. Генерал Сюанчжень і справді не повністю чесний з Фен Сінем. Так чого ж так вимагає цього від нього? Несправедливо.

Джерело чистої і дзвінкої води розлилось у тілі, натикаючись на каменя, журчала у вухах піснею кохання і смерті у божевіллі. Му Цін так турботливо дивиться на цю незначну царапину на долоні Фен Сіня, що він готовий відректись вознесіння і впасти ниць перед храмом Сюанчженя, вічно служачи там.

Зізнання Му Ціна вразила Фен Сіня і він щасливий. Тобто Му Цін має бажання віддатися йому і довіритися повністю. Це як окреме зізнання в коханні! Він теж готовий.

– Я не підведу тебе. Я буду ніжний і зроблю все приємно!

– Ф…Фен Сінь. Замовкни. А то передумаю…- Му Цін почервонів до самих вух і тепер зовсім не піднімав очей на Фен Сіня, але він точно знає, що коханий закотив очі. – Збоченець.

Фен Сіню вже було чхати, як Му Цін його назве. Він просто любується довгими віями Му Ціна і хоче скоріше мати змогу побачити, як вони дрижать. А потім торкнутися їх губами і почути невдоволене фиркання, або побачити закочування очей їх господаря.

***

Холодні пальці ранку торкаються покривал і тіл, тягнуться трепетно до всього до чого дістануться і дрижанням турбують спокійні сновидіння. Закоханим зітханням початок дня присипляє ще більше, релаксуючи атмосферу навіть у найпотаємніших кутках кожної будівлі. Навіть глибоко під землею і навіть у володіннях Чорновода не сховатися від блаженного та болючого вітання ранку.

Прохолодне блаженство тіснить долонями два тіла. Му Цін і Фен Сінь вперше сплять в одній постілі. Вони відклали пестощі на пізніше, а вчора ввечері просто теревинили, розповідали про насущі проблеми і пригоди, обговорювали дрібниці, котрі зазвичай забували у потоці важливіших завдань. Генерали заснули під одним покривалом, а прокинулися в обіймах. У постілі творився хаос, як буває зазвичай, коли двоє людей сплять разом: більша частина тепла покривала була на Фен Сінові і та десь у ногах, відкинута у сні. Позаду до нього тулився Му Цін, гріючи спину і обіймаючи ногами і руками. Здається, що Му Цін боровся з покривалом і виграв бій, замінюючи для партнера кусок тканини. Його тіло не здеревленіле від постійного напруження і готовності до бою, навпаки, Му Цін охоплює тіло Фен Сіня, як лоза і добре вміє перетворюватися у гнучку зброю для ліні, бо Фен Сінь точно б зараз не зміг встати до роботи, навіть тому, що чужий аромат і присутність так близько проникали у саму кров через шкіру та отруювали не гірше вправних рослин.

Фен Сінь стискає однією рукою руку Му Ціна, що лежить на ньому і долонею гріє живіт. Інша рука тиснеться між генералами ззаду, вздовж спини Фен Сіня. Він обіймає однією ногою ногу Му Ціна, однак той навіть увісні хоче мати першість і поклав іншу ногу на його бедро ще вижче. Таким чином їх ноги сплелися.

З тихим мичанням Му Цін привіткриває очі. Холодок гуляє по його спині, а в груди б’є чужий жар. Фен Сінь неймовірно гарячий зранку і Му Ціну здається, що він біля костру, однак це не змусило його відсторонитися, бо вперше за багато ночей він відіспався. Бог війни поворухав затерпшими кінцівками і посміхнувся від приємного прокинення. Му Цін грає з волоссям Фен Сіня, рукою що досі грілась о чужу спину. Йому кортить сміятися і злитися: такий щасливий бачити ці лопатки, приховані за тонкою тканиною нічної сорочки. Вони у нічних сорочках туляться один до одного, розганяючи кошмари. Мурашки пройшлись по тілу Му Ціна, якась неправильність колола пальці, але генерал хоче ще трохи побути у гармонії з собою, тому закриває очі і притискає нос до шиї Фен Сіня, зариваючись у пасма волосся. Він затримує мить, хапає її за хвіст і не хоче відпускати. Але чуже лоскотяче дихання пробуджує Фен Сіня і він тихо стогне, прощаючись із залишками сна. Му Цін одразу відсторонюється, щоб дати простір Фен Сіню, але бог війни поруч лише обертається до нього з посмішкою на лиці і продовжує тримати його руку, тепер ще тісніше.

– Добрий ранок,- тихо вітає Фен Сінь. Його погляд плавить шоколад і це зовсім не про колір. Му Цін намагається закотити очі, але не може: губи рвуться посміхатися. Не може суворо подивитися, бо хочеться довше затримати цю ідилію. Він розслаблено милується коханим і пальцем вже масажує морщину на переносиці Фен Сіня. Погляд льоду, що тане від яскравого сонця, не вмираючи, а відпускаючи давно сковуюче. Наньян не питає навіщо і взагалі що він робить, не заперечує, а просто прикриває очі і насолоджується. Му Цін закінчує процес поцілунком у місце між бровами, котре трохи почервоніло від тертя його пальця.

– Можна погодитися,- нарешті відповідає Му Цін. Він тягнеться до чужих губ.

– Зранку не доречно цілува…- але пізно заперечувати: бог війни вже наповнює душу Фен Сіня натхненням жити і кохати його ще сильніше. Він відповідає на поцілунок, поглиблюючи його і чуючи тихий сміх від Му Ціна, коли він має змогу відсторонитися.

– Що ти там казав? Не доречно? Диви як відповідаєш.

Ці слова Му Цін прошепотів, продовжуючи мучити губи Фен Сіня, а між цим дразнячи його паузами між поцілунком.

Коли вони все ж змогли відірватися, що не було важко, бо розум вивищився над почуттями та бажання помитися і поїсти пересилило їх, Фен Сінь знов старався залишити порядок після себе, тому застеляв постіль. Му Цін не заперечує, а ловить шанс першим чкурнути до вбиральні. Він ниряє у воду і не хоче випливати, слухаючи плітки води і ними відволікаючись від неймовірних переживань всередині серця. Чи можна бути таким щасливим? Чи заслуговує на таке? Фен Сінь точно так. Хоч і нестерпний, але коли кохає, то занадто ніжний та щирий. Му Цін не вміє так. Він “крав” для матері і вуличних дітей черешні, пам’ятав про сім’ю і піклувався про жінку, котра дала йому життя, чим міг, але не більше. Його ніхто не кохав, крім неї, але любов матері безумовна і вона не потребує ні підтвердження, ні дій. Материнська любов часто сприймається, як само собою розуміюче: по-іншому бути не може. Справжня мати буде поруч з дитям, навіть якщо воно не дарує тепло, а впивається у материнські руки зубами. А яке ж кохання між двома людьми, котрі не залежали досі від один одного? Все ускладнювалось однокавою статтю. Як Се Лянь і Хва Чен так швидко погодились на ці умовності? Просто прийняли це, як щось незначне. Му Цін не переймався через думку інших, ніхто не заперечував їм, але все ж йому не могло прийти в голову, що поруч з ним буде хоч хтось, тим паче чоловік, а не жінка. Му Цін згадав Фен Сіня і одразу всі думки розсипалися. Яка в біса різниця? Важливо тільки те, що вони ще не вбили один одного, а тому все ж можуть бути разом.

Му Цін ввійшов у спальні і стає свідком раннішніх збирань Фен Сіня: він заплітає волосся у дульку. Пальці сплетає стрічка, потім генерал вправно їх звільняє і ніжно проводить по поверхні гладкої тканини, закінчуючи звичну дію. Шкіра, рук, що натягають титеву, грубшає з часом, але його рухи залишаються пластичними. До того, як Се Ляню почав служити Му Цін, одягав принца саме Фен Сінь. Він знає, як ледь торкатися стріли, щоб та склрилася йому по-своїй волі.

Фен Сінь обернувся до Му Ціна з посмішкою, наповненою енергією і бажанням віддати усе. Страх скривдити і відштовхнути коханого ховається у віях та трохи вигнутих бровах.

– О, ти вже вийшов. Чудово.- Фен Сінь вже хотів вийти з кімнати, але наступні слова Му Ціна змусили його завмерти, здавалося, на вічно:

– Може будемо жити разом?

Фен Сінь довго мовчить. Натягнутий, наче мотузкою прив’язаний до стовпа, він стоїть і не кліпає. Погляд стає задумливим і з ним Наньян виходить з кімнати, не залишаючи відповіді.

Му Цін закочує очі, обурюючись такій поведінці. Що так важко сказати “ні”? Як він міг запропонувати таке? І так зрозуміло, що це означає все одно, що пропозиція заручитися. Маячня. Сором спалює все до кінчиків волосся.

Для них і так травмуючи було повідомити інших про їх стосунки. Це були довгі дні роздумів, як ненав’язливо оголосити це ближчому оточенню, наприклад, Се Ляня і Хва Чена, котрий, безумовно, хотів розсміятися, передбачаючи це веселе сумісне життя.

Хтось навіть почав ставити ставки наскільки швидко вони розійдуться. Му Цін і Фен Сінь не сприймали такі ігри всерйоз, однак чомусь обоє від думки про розставання намагалися частіше бути поруч.

Ось і зараз Му Цін не знаходить собі місця. Він намагається медитувати, але думка, що Фен Сінь може покласти кінець всьому, через його зухвальство і поспіх, збиває всі плани і бог війни злиться. Він займає себе молитвами людей, хоч не так часто звертав на це уваги, але зараз вирішив скористатися кількістю віруючих, щоб уникнути чогось страшного, що вимальовує у голові.

Фен Сінь не тиняється без діла, однак його голова зовсім не займається продуктивною роботою. Пропозиція Му Ціна… Це якийсь жарт?

Фен Сінь досі не знає, який Му Цін насправді, досі не до кінця його розуміє і досі не може не підозрювати інколи у злодійських планах, однак тепер його охоплює гнів, коли хтось сміє звинувачувати Му Ціна у будь-чому, тепер він вірить Му Ціну, коли той заперечує свою провину. Погляди небожителів завжди насторожливі до нього. Му Цін весь час відчував це. Фен Сінь – ні. Доки не почав з ним зустрічатися, доки не довелося увійти в його життя… Тепер вони бачать проблеми зсередини і це пояснює багато минулих непорозумінь.

Фен Сінь не може нічого робити, окрім як думати про сказане Му Ціном зранку. У рішення буде багато наслідків і вони повинні бути готові їх прийняти.

Чи міг би Фен Сінь тепер відпустити Му Ціна? Розізлитись на нього так, щоб відштовхнути? Ні. Однозначно ні. Му Цін потребує його, а це так важливо для Фен Сіня. Протягом 800 років він не знаходив собі місця на Небесах, через самотність. За стільки років тільки Му Цін міг витерпіти Фен Сіня, а Фен Сінь – Му Ціна.

Фен Сінь чітко визначив відповідь на запитання Му Ціна і вечорі передав послання із запрошенням до себе.

Му Цін вагається. Чи варто йому йти? Фен Сіню все більше здається, що Му Цін боягузливо втік. Але генерал просто чекає темної ночі, щоб прийти, а там вже його не чекають і він зі спокійною совістю піде розлючений додому. Му Цін справді боягуз… Зараз кровавий бій виглядає більш безпечним, ніж похід до Фен Сіня. Там він стане перед своїми почуттями знов. Слабкість нальє його судини і Фен Сінь теж буде, наче чужий і рідний водночас.

Холодний нічний вітер штовхає Му Ціна ближче до чужого дому, котрий відкритий для нього завжди. Він стоїть і шоковано дивиться на чоловіка, котрий перше, що робить, побачивши гостя: притягує рукою до себе і цілує. Му Цін не в силах противитися цьому напору пристрасті. Він сам наповнюється нею.

Холод застигає між ними і вони знищують його полум’ям. Му Цін не хоче чути ніяких слів, а Фен Сінь схильний на зайві фрази піклування, тому гість кусає його язик кожного разу, коли той мичить і намагається щось прошепотіти між їх губ. Одяг полетів з їх плеч і Му Цін усміхається, коли стискає чужі крепкі плечі, а потім спускається нижче, до самих стегон.

Грубі, тонкі, але рівні та вже вологі губи Му Ціна спускаються по лінії підборіддя, залишаючи щось схоже на вологий поцілунок. Це шлях до шиї, де Му Цін помічає червоним кожну ділянку. Він втягує шкіру разом із повітрям.

Шия не тримає голови, а все тіло німіє від гарячих губ Му Ціна. Фен Сінь не стримує тихі видихи, не схожі на стогнання, але красномовні у своєму існуванні. Чужі губи витягуються у посмішці, залишаючись татуюванням на тілі Фен Сіня. Він закриває очі і поринає у лагідні пелюстки, між котрих таїлися гілочки, що кололися без попередження. Му Цін скалить зуби, але вчасно зупиняється і лише трохи торкається ними плечей Фен Сіня.

Чітко виражені груди піднімаються і опускалися, кричачи красою до Му Ціна. Рот наповнює слина, як у хижого звіра, чи людини, що бачить перед собою лакомий шматочок їжі. Бачачи таку зацікавленість у собі і щирість бажання Му Ціна, генерал ніяковіє.

Фен Сінь теж не в силах відірвати погляд від партнера. Красу Му Ціна він вже давно оцінив, однак це не єдине на що можна дивитися вічно- очі, що блистять погрозливою імпульсивною жагою і небезпечним азартом. Фен Сінь обожнює цей погляд.

Їх тіла торкаються один одного, руки блукають по чужій плоті і збуджена шкіра кричить шарудінням під долонями коханців. Кожен незначний рух збуджує сильніше і вологі поцілунки вкривають тіла богів. Червоні, рожеві, сині, у формі кругів, безформені і у вигляді відбитків пальців сліди залишаються від змагання, де немає програвших чи переможців. Фен Сінь не відстає у пестощах і їх дії хаотично сплітаються. Вони панічно чіпляються за будь-яку можливість і момент залишити крихту насолоди, розповісти про свої почуття та бажання, не кажучи нічого. Їх тіла стали зовсім вологими. Знизу стає дедалі натягнутіше.

Фен Сінь хапає ротом рожеву горошинку, посмоктуючи її і проводячи язиком по аріолу. Його власні соски вже червоні від пестошів Му Ціна, котрий нежалів на них сил.

Тихий стогін насичує їх двох. Му Цін невтримується і хапає Фен Сіня за ягодиці, трохи розводячи їх. Він чекає опору, але коханець не відривається від процесу, лише на мить завмирає. Холодок проходить по хребту Фен Сіня, наче його ляснули холодним дротом по поясниці.

Му Цін невпевнено торкається заднього проходу Фен Сіня, граючи пальцем, наче на струні нервів хлопця, але генерал продовжує покірно мовчати. Лише вії зрадливо опустились і Му Цін відчуває як м’язи тіла над ним напружилися.

Вузьке кільце не пускало більше кінчика пальца.

Тихий, хриплий, стривожений, але впевнений і грубий голос, котрий нагадує зараз порвану струну, наставляє:

– Візьми масла, якщо хочеш продовжити входити…

Му Цін червоніє до кінчиків вух і лице Фен Сіня не краще за станом. Він дивиться прямо в очі, як справжній воїн, що готовий прийняти весь удар на себе. Му Цін лише хоче перевірити, чи дійсно Фен Сінь потім дозволить йому теж бути зверху, як обіцяв, але не очікував, що він буде такий вірний словам.

Фен Сінь вважає вчорашні змагання лише розвагою.

Му Цін переконався, що бути знизу не соромно і що Фен Сінь, якщо готовий на таке, то не буде з нього знущатися потім, а тому переміщує руки на спину коханця і обіймвє талію партнера ногами.

– Фен Сінь, скажи чесно, ти точно не загубив мізки?- Му Цін закочує очі. – Це тобі потрібно шукати чим мене змазати.

Це звучало так кокетливо і гостро, що у Фен Сіня кров закипіла.

– Не боїшся так сміливо висловлюватися, коли ти під прицілом, м? Я ж можу добряче тебе провчити,- погрозливо прописав Фен Сінь через хтиву посмішку звіра.

– Не посмієш. – Му Цін без страху, впевнено дивиться в очі тигру.- Бо я буду мати нагоду відімстити.

До тіла Фен Сіня наче підносять то лід то свічку, запах благовонія вдаряє у скроні і розбещує розум. Генерал спостерігає, як легка димка торкається його улюбленого. Бліда шкіра з тисячами відміток від поцілунків дивляться на Фен Сіня.

Му Цін дозволяє тонким довгим пальцям торкатися його в найінтимніших місцях. Масло стікає по його ягодицям на простинь, а чужі дотики досліджують його зсередини. Один палець, два… Му Цін так часто ковтає слину, що у роті стає сухою і він вимушений привідкрити вуста, щоб зловити трохи чистого повітря. Невідане до цього раніше стискає горло і давить у живіт. Мозок опирається, наче під товщою води, бажаючи свободи, подиху. Але Му Цін не боягуз. Він мовчить, стиснувши кулаки. Генерал пережив не мало болю, шрами прикрашали його тіло і довершувало образ недоторканого Небожителя. То чи йому страшно у постілі з коханим? Му Цін немає право на такі безглузді страхи, якщо перед очима найпотворніших створінь він міг усміхнутися і без вагань прийняти рішення щодо плану бою.

Фен Сінь закушує губу. Чужий жар охоплює його, приймаючи у володіння. Однак щось заважає відчувати свободу у диханні. Збудження?

Бог війни піднімає погляд і бачить піт, що сходить з шиї і лоба Му Ціна, його дрижащі від напруження губи і бліді щоки, котрі мали б бути червоні від, хоча би, сорому.

– Му Цін? – Тихим, але допитливим голосом запитав Фен Сінь. Він звертається до партнера, як до солдата у своєму війську. Майстер всюди своє діло пам’ятає.

Однак на його оклик не мало б бути реакції, як зараз: здригання і роздратування. Му Цін дратується, коли не знає, як правильно відреагувати, або не розуміє опонента. Фен Сінь без слів все усвідомлює і лише з усмішкою витягає пальці.

– Невже тобі ще кортить прилюдій?

Му Цін продовжує мовчати, вирізаючи поглядом ієрогліфи проклять на тілі Фен Сіня. Навіщо так багато базікати?

– Якого біса? Продовжуй.

– Ні. – Фен Сінь розлючено зціпляє зуби. – Я не ґвалтівник. Ти так мене сприймаєш?

– Ніяк я тебе не сприймаю,- намагається виправдатися Му Цін, залишаючись у дивній позі для скандалу: стискаючи талію коханого ногами.

– Ніяк значить?- Морщина між бровами стає ще глибшою і брови зводяться так, що ледь не розривають лоб від напруження.

Му Цін вперше притиснутий до постілі таким чином. І його тиснить не тіло, а погляд. Скільки б років не пройшло, а він пам’ятав, що всюди був чужинцем. Буде служником, біженцем, воїном, генералом, чи небожителем, навіть, коханцем, а все одно у пилюці недовіри.

– Не сприймаю я тебе у тому сенсі. Якого дідька ти розлютився? Це я маю злитися. Вирішив напасти першим? – Як загнаний у пастку хижак, Му Цін зціплює зуби і шукає, куди можна втекти, що потрібно вкусити, щоб звільнитися від небезпеки.

Нектар злості і образи наповнює Му Ціна до вершечка, до кінчиків волосся, котрі, наче електризувалися.

Пальці обох стискали чужі м’язи до синіви чужої шкіри і до побіління власних кісточок.

– Навіть не думай зупинятися. Чи мені стати зверху?- Му Цін ледь не шиплячи, стискає Фен Сіня.

– Ах ось хто у нас тут ґвалтівник. Та ти тільки хочеш нагоди, я бачу. Тоді навіщо геройство бути першим знизу?

Вода одразу сколохнулася і Му Цін відпускає Фен Сіня з жалем дивлячись на гнівне лице коханого. Генерал Сюанджень цілує Наньяна у підборіддя і відводить погляд.

– Це неправильно. Ми навіть у постілі сперичаємося… Це огидно і неможливо витерпіти. Злізь з мене і котися до чортів! – Му Цін відштовхує Фен Сіня.

Але той не поспішає нікуди йти. Розуміння вкололо його гострою голкою і він стоїть з перерізаною мотузкою на шиї. Фен Сінь чекав вироку і ось чує його…

Тисячу думок проноситься у голові генерала. Він стискає кулаки і жалкує, що зараз не може зійтись у двобою з Му Ціном. І ніколи не зможе вже в серйоз це зробити… Не зможе погрожувати цьому строптивому коню, котрий так інколи піддатливо злизує з його руки яблуко. А чи він сам не скажений дикий тигр, що гострить зуби на шиї коханого, але потім вичищує його хутро лизанням?

– Назавжди?- Наївно, по-дитячому, дрижачо спитав Фен Сінь.

Му Цін лежить нерухомо декілька хвилин. А потім сідає, закочує очі і знов притягує Фен Сіня ногами до себе. Генерал навіть здивувався, що ноги його колишнього противника виявилися такими довгими.

– Ні, авжеж. Я готовий продовжити.

Фен Сінь усміхнувся. Гордий вираз обличчя Му Ціна викликає сміх у такій ситуації. Так швидко заспокоїлися.

– Ці гори… На котрі ми піднімаємося, і з яких котимося вниз, втомлюють, так? – Фен Сінь вирішив розібратися до кінця.

Му Цін відкрив рота, викривляючи губи у якомусь вульгарному і злому висловлюванні, але потім розслабляється, видихає і киває у відповідь.

– Але ми два дорослих чоловіки, воїни та щей небожителі, так?

– Фен Сінь, не говори зі мною, як з дитиною. Хоча істина в твоїх словах є.

– Ти хочеш далі продовжувати це? Як ти бачиш завтрашній день зі мною? І після нього день, і ще…

– Фен Сінь…- Му Цін налякано видихає, намагаючись зупинити роздуми партнера, доки не стало пізно. – Ми ж можемо…

Носик Му Ціна почав дрижати, очі почервоніли, а губи стали ще тонші. Він закочує очі, наче зазвичай, але через цю дію сльоза зриваються і котяться по щокам, минаючи вухо. Чужа крапля теж впала на його щоку. Вони обоє дозволили показати крихту слабкості один одному, дозволили показати, що їх турбує одне й те саме.

– Немає значення. Я хочу бути з тобою і завтра, і післязавтра. Знизу, зверху, з криками чи сміхом.- Рішуче каже Му Цін, наче дає клятву імператору. Голос чіткий і твердий.

Фен Сінь посміхається і киває, як раніше Му Цін. Між ними утворюється солодкий аромат перемир’я. Доріжка сліз блищить, спонукає витерти її, обійняти власника страху бути відкинутим та втратити важливе.

– Тоді побудуємо храм для нас обох. Будемо жити в одному домі, як ти пропонував. І я не буду підозрювати тебе, як інші та як сам раніше. Я довіряю тобі…

Му Цін вижихає, заплющуючи очі. У грудях щось щимить, хочеться пролити ще пару сльозинок, але водночас долає бажання посміхнутися і обіймати Фен Сіня так крепко, щоб той розгубив всяку надію на спасіння.

– Навіть якщо я буду тобі посміхатися, я ж для тебе все одно буду тим Му Ціном, котрого ти… Покохав?

– Так. Просто ти будеш щирим, а це ще цінніше.

Фен Сінь знов ніжно цілує чужі губи і йому відповідають так само вимогливо.

Му Цін не дає Фен Сіню відступити назад. Він вже ступив на поле бою і прийняв біль, котрого ще немає, а тому не збирається випускати противника.

Однак декілька рухів ширшавої долоні по торсу та стегну Му Ціна вистачило, щоб розвіяти ці упередження і перетворити “ворогів” на найсильніших союзників.

Фен Сінь вторгається пальцем у чуже тіло, знов починаючи повільно катувати Му Ціна відчуттями. Заповненість та пустіш- і так з кожним рухом. Генерал, наче грає на титеві всередині Му Ціна і той не може не піддаватися трохи грубим, але водночас обережним рухам. Їх бажання росте і час здається довгим чаюванням, котре вони розділяють на двох. Солодке тягнуче відчуття б’ється об мізки і дає команду всьому тілу. Стегна самі шукають чужу ласку.

Фен Сінь хоче кохати це тіло і тонути в його жарі. Він ретельно проводить по кожній блідій венці і лінії м’язу на внутрішньому боці стегна, а потім так само бережно припіднімає таз колеги і приставляє до стискаючогось кільца горячий пеніс.

Фен Сінь вологою щокою торкається до щоки Му Ціна. Їх доріжка одиноких сліз майже висохла, однак той слід, що ще блистів у світлі свічки, тепер з’єднується між собою. Це щось цінніше, ніж кровний союз, бо кров вони звикли бачити, а фізичний біль терпіти. Але сльози- то інше. Вони в собі мають іншу структуру, наповнені емоціями, страхами і думками…

Му Цін відчуває хвилювання. Він опановує першу хвилю трепету перед невідомістю і ось друга. Тільки на цей раз генерал буде обачніший, бо тепер готовий взяти в руки ребра та розкрити їх, кричачи від болю, але показуючи Фен Сіню всю істинну свого нутра. Бог війни закриває очі і обдумує кожне слово, щоб воно не було занадто грубим:

– Фен Сінь, зважай на майбутнє.

Фен Сінь усміхнувся погрозі і акуратно входть. Їх перший раз розбиваєтьсч дорогоцінним камінням емоцій і відчуттів, навіть у невеликих діях. Чим далі вони рухаються, дедалі небезпечніше було зупинятися. Але вони не хочуть. Му Цін насаджується на свій ризик і страх, але наповненість кричить про потребу існувати у його досвіді. Тіло тонить у блаженстві болю і насолоди, Му Цін ричить крізь зуби, жмурячись. Фен Сінь прикриває очі, стискає щелепу і рухається обережно і чуттєво, наче грає мелодію кохання.

Пристрасть і грубість. Між ними сильне тертя, але водночас така ніжність, котру вони знаходять у собі для один одного, що не віриться у всі ті легенди й чутки, котрі ширяться між люду Пелюстки першого разу розлітаються під вітром їх хтивості. Вони не стримують дикості. Вони насолоджуються потом, що стікає по їх тілам. Не важливо від тренування, чи сексу, просто разом.

Вони вслухаються у ритм, дивляться у вічі, не бояться розглядувати лиця. Їм не потрібно стогнати занадто голосно, щоб бачити наскільки партнер задоволений. Звірина жага штовхає їх на божевільну швидкість, а інколи переповнює занепокоєння і вони сповільнюються. Руки Му Ціна сковзають по спині Фен Сіня, а Фен Сінь тисне Му Ціна до себе. Їм не вистачає близькості, відвертості, сліз і кусання. Му Цін кусає плечі Фен Сіня, як кіт, а Фен Сінь збуджуєтьсч від цього ще дужче. Він рукою допомагає партнеру дійти до екстазу з ним разом і ось розв’язка вже накрила їх єдиною хвилею, розпускаючи квіти з грудей, даючи волю легеням вільно дихати. Пару митей, але достатньо щоб запам’ятати принади їх спільного оргазму, вриватися цим ще одним безвучним доводом їх кохання.

Фен Сінь важко дихає і тихо сміється. Му Цін широкими очима дивиться на партнера.

– Фен Сінь? Що все так жахливо? Не вигадуй! Я ж… Я ж був знизу, я старався як міг. – Му Цін нервово хмурить брови, готовий почати нападати першим, щоб захистити свою гордість, забувши про всі домовленості. Кігті ще доведеться відстригати, і буде він робити це собі сам. Однак думка, що він настільки жахливий у постілі, що змусив Фен Сіня сміятися, підштовхує до нападу. – Я чоловік, авжеж я не звик до такої ролі…

– Му Цін, це було прекрасно,- із щирим захопленням каже Наньян і обіймає Му Ціна. – Не верзи дурниць. Це було чудово. Перший раз не у всіх так гладко проходить, тому я щасливий, що у нас вийшло.

– Це мій перший раз… У тебе вже була кохана…

– Ревнуєш?

– Ні. Я довіряю тобі, просто кажу, як факт.

– Це перший наш раз. Я теж з чоловіками не спав, для мене це вперше…- Фен Сінь тихо шепоче це на вухо Му Ціна, сонним голосочком.

– Нічого, наступного разу ти зрозумієш всю насолоду чоловічого сексу, що відчув я,- Му Цін хитро посміхаєтьсч і тулячись до коханого.

Запало мовчання. Обидва думають, що партнер вже спить. Му Цін прислухається до зуду у поясниці і в його проході, а Фен Сінь думає, яке заклинання краще підійде, щоб вгамувати цю біль.

– Вибач.- це слово хривається з двох уст і двоє пар очей зіткнулися.

Їм не потрібно роз’яснувати за що вони вибачаються, це і так очевидно.

– Надалі нам частіше потрібно обговорювати стосунки між нами,- підсумовує Фен Сінь, гладячи рукою довге волосся Му Ціна.

– Угу…- тепло чужих обіймів так не вистачали генералу. Він ніколи досі не знав, що ось так можна тулитися до когось і когось тиснути до себе.

Тепер вони точно знають, що ніхто з них не спить. Але говорити зайве… Їм хочеться тиші.

***

-Ге-ге, як тобі?- Чоловік у червоному вбрані усміхається, закохано дивлячись на своє божество, очікуючи його оцінки.

Се Лянь, так звали його бога, задоволено посміхається, мовчки розглядаючи деталі роботи.

Ти неймовірний скульптур.

Хва Чен гордо примружує очі, і у них таїться щось хитре. Демон підходить до Се Ляня і бере його на руки. Небожитель крепко тримається за шию Хва Чена, але погляду від скульптури двох богів не відводить.

-Якщо чесно, я трохи ревную… досі ти ж створював лише мене?

Хва Чен тисне генерала Хуа до себе ближче, спостерігаючи за чарівними рисами обличчя коханого.

Якщо буде твоя воля, я зруйную їх. Зруйную весь світ, ти знаєш…

– Хва Чен притискається лобом до лоба Се Ляня, котрий тихо сміється, торкаючись пальцями чужого лиця. Князь демонів холодний, але для Його Високості він стає теплом, котрого йому не вистачає.

-Я ж сам це запропонував їм, а тебе попросив… Ти справді навіть готовий це зробити заради мене?- Се Лянь знов звертає увагу на скульптуру.

-Так, ге-ге,- спокійно відповідає Хва Чен, продовжуючи дивитися на Се Ляня із ніжністю.

– І я тобі не набридну?

– Не набрид за більше ніж 800 років. Я кохаю тебе, не відпущу свого бога. Я твій віруючий.

Се Лянь ніяковіє від таких зізнань кожного разу, як чує, але він не може брехати, що йому це не подобається. Його Високості хочеться це чути і демон це знає, як ніхто краще.

-Добре-добре, досить. Я знаю, Сань Лань. – Се Лянь усміхається, а потім цілує коханого у щоку. -Скульптури чудові, хоча мої ти робиш ретельніше. Ходімо відпочинемо, а потім ти попрактикуєш каліграфію.

– На тобі, ге-ге. – Хва Чен просто пожартував, вже йдучи до виходу. Се Лянь приставляє палець до підборіддя і піднімає очі вгору.

– Якщо хочеш, то на мені.