Я теж

— Саіґіку! – хлопець був дуже радий, коли за такий довгий час він нарешті зустрів свого коханого. Теттє підбіг до Дзьоно, який стояв розставив руки, запрошуючи в обійми. Біляв не бачив, але він відчував. Білявий не бачить, але відчуває прямо зараз, як на нього дивляться, з’їдаючи своїм поглядом. Його міцно притискають до себе, стискають за талію та боки, засовуючи руки під футболку, і все одно що вони на вулиці й на них дивляться батьки Дзьоно.

Сліпий був на відпочинку з батьками півтори місяці, і весь цей час він дико хотів повернутися назад. Назад до Суехіро, щоб разом лежати на дивані у брюнета вдома і дивитися (чи слухати) якийсь фільм або серіал, щоб потім його вимкнути і почати в темноті цілуватися. Щоб разом потім засипати в обіймах, в теплі і безпеці.

Саіґіку піднімає руки до шиї юнака, заводить їх назад, згибаючи і притягуючи ближче на стільки, щоб їх носи торкалися, а між губами залишилося не більше двух сантиметрів. Трішки підіймає голову і пошепки, в самі губи, каже:

— Я скучав. – одразу після цих слів Суехіро накриває чужі губи, спочатку декілька секунд просто цілує їх, а потім вторгається язиком в рот, ніжно проводить ним по піднебінні, по рівному ряду зубів, зачіпаючи ясна. Дзьоно видихає і тихо мичить в поцілунок.

Теттє усувається і трохи відтягує зубами нижню губу хлопця. Вони намагаються відновити дихання, поки брюнет вглядається в почервоніле лице юнака. Долоню лівої руки він ставить на його ліву щоку, а великим пальцем погладжує її й повіки лівого ока.

Суехіро спускає руку на шию, заводить назад і, схвативши за потилицю, притискає голову до своєї шиї. Дзьоно втикається носом в останню, погладжує спину і слухає удари чужого, але такого рідного, серця.

— Я теж, – пошепки відповідає Теттє, перебираючи біляве волосся.

Саіґіку хмикає на це. “Звісно ти теж.”

— Націлувалися? – цікавиться мати.

Хмикають вже двоє.