Я тебе

Фік для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ: Залишся.

Він дивиться.

Дивиться в спину, таку тендітну й крихітну, як здалося б на перший погляд – і як здавалося на кожен наступний, – та відчуває, наче щось невпинно просочується піском крізь його пальці.

Дивитись боляче, цей вигляд сліпить і паморочить – але зводити очей зі справжнього ангела неможливо, він заворожує і ніби говорить, що тільки він повинен бути у полі зору.

Перед очима стоїть їхня перша зустріч – перший зірваний подих, перша ледь-не-зупинка серця, перше захоплення та перша цікавість – Тома й не знав, що був здатен на такі почуття; але от він і є – закоханий в чужу тінь, чужі плечу й спину, які проводжає своїм поглядом, неспроможний його відвести.

Ітер – прекрасний.

Тома бачив жриць, богинь та інші божества – на його на диво коротке життя припало багато дивних подій, – але Ітер був найкращим з усіх видінням, єдиним, кому б Тома дозволив переслідувати його все життя.

Його очі – найяскравіші, його руки – найніжніші, його вигляд – найбільш розуміючий… його обійми – найм’якіші.

І його уста – хотілось вірити Томі, – найкращі та найсмачніші, хоча Тома ніколи не міг сказати точно, був той поцілунок його безнадійним міражем, чи був він насправді.

Єдине, що відчував Тома зараз – нестямний щем на серці, тому що:

– Залишся.

Шепіт, лунаючи майже нечутно, ранив його власні вуха – так боляче було прохати, особливо знаючи, що це безнадійно.

– Я… тебе…

Але спина все віддалялась, безмовна, як і її власник.