Я ніколи не відмовлюсь від тебе.
від Vladarka LunaЯ плюхнулась на своє ліжко. Після того як прийняла прохолодний душ та перевдяглась в свою піжаму.
– Мері, що сталося? – на своєму ліжку сиділа Настя з маскою на обличчі та бокалом білого вина в руках. Вона жестом запропонувала мені випити, я перебігала на її ліжко. Мені вручили келих вина.
– в мене все прекрасно, краще розкажи, що там з Владом. – я “запила” ці слова. Одразу ж розлабляючись.
– що, що? Дивний він. Покликав на побачення, я сьогодні пів дня готувалася! – Стейсі бурно розмахувала руками. – а потім, перед самим побаченням, сказав, що в нього з’явилися справи!
Я знала, що Стася довго добивалася уваги головного задирики академії, тому мені було образливо так само як і самій Насті. Я також скривилася.
– які в нього мають бути справи? Пішов він до Мари, теж мені “альфач”, кращого знайдеш.- я явно була не в дусі.
Настя вже зняла свою маску та одним ковтком випила все вино з бокалу.
– ти маєш рацію, пішов він лісом! Не для нього мама квітоньку виращувала.
Келих винця за келихом, і ось ми вже “добреньки” кицьки, розмовляємо по душам.
– Мері, а ти, когось кохаєш?
– кохаю, але це точно не взаємно.
– він тобі сам так сказав?
-майже.
Я швиденько закрила цю тему, бо зовсім не хотіла думати про горе-вовкулаку в своєму житті.
Стейсі придумала, що вона супер-пупер-фотограф. Ми увімкнули стрічку, зараз вона світила червоним кольором. Ми одягнули гарну білизну, та почали по черзі фотографуватися на фоні дзеркала, так що б було видно на фото всі “сторони”.
Я одягла чорну білизну яка складалася з гарного напів прозорого бюста, та трусиків, а мою талію та стегна з’єднували ремінці портупея. Напевно завтра мені буде соромно за ці фото.
Я накинула на себе довгу теплу кофту, та пішла до кімнати Даниїла, він мене запросив до себе покурити. Ми відкрили вікно, та всілися на підвіконня. Зазвичай я не курю, але сьогодні було виключення. З Даниїлом також вийшла душевна розмова, про майбутнє і як все може рухнути буквально за один день. Про те, як же важко обрати свій шлях, і про те, як ми заздримо тим людям які знають, що вони хочуть від цього життя, яке до речі іноді здається абсолютно безглуздим. Я вдихала сигаретний дим, а видихала свою втому.
Короче,заснула я вже разом з Даниїлом на його ліжку.
Я прогуляла першу пару, бо мій телефон був у моїй кімнаті, а у Данилка, що є цілком “природньо” для нього, взагалі ніколи не стояв будильник.
Я ледве перебираючи ногами дійшла до душа, всю мою дорогу супроводжував головний біль та пересушене горло.
За 20 хвилин до другої пари, я цілком виглядала як людина, сьогодні я вдягла сорочку з рюшками та широкими рукавами, а по верх коричневий комбінезон-сукня. На ногах улюблені коричневі лофери на високій платформі. Руде волосся спадало хвилями на спину. Про мій поганий настрій свідчила тільки сигарета з червоною кнопкою в зубах.
– ти наче молодша сестра Данила.- почула я позаду себе. Там стояв Юрко. – ну хіба, ти частіше ходиш на пари. – широко посміхався старшокурсник.
– доброго ранку, містер ідеальний хлопець.
Він ще ширше посміхнувся та пройшов повз. Наша з Даниїлом “ничка” розкрилася. Це я зрозуміла коли з моїх зубів видьорнули на пів скурену сигарету та викинули. Тебе, чоловіче, як раз мені і не вистачало для повного щастя.
Перед мною стояв сам “сер загадковість”, або як його любили назвати студентки “найгарніший чоловік академії”
Я подивилась на нього з низу верх. На ньому сьогодні були чорні класичні штани та чорна сорочка яка підкреслювала широкі плечи чоловіка. Він був такий здоровий, що іноді я його звала гіпопотамом. Хоча вів він себе зазвичай як якийсь котусик.
– я напишу на вас докладну, Маріє.
– не забудьте написати на вашу Оленку.- я широко посміхнулась, бо знала, що він нічого не напише.
– ти мене уникаєш?- так, добвень, я тебе уникаю.
-ні.
– а де ти була на першій парі?
– у Даниїла не спрацював будильник. – серйозно відповіла я.
Він змінився в обличчі.
– ти сьогодні спала у Іващенка?-він нахмурився. Так тобі і треба.
Для повної картини я ще й доторкнулася пальчиками своїх уст і зробила мрійливий погляд. Я КЛЯНУСЯ, ВІН ПОЧЕРВОНІВ ВІД ЗЛОСТІ. Поки я в серці зловтихалась, викладач буркнув, що нам немає про що говорити та повернуся в протилежному мені боці.
– Поговоримо коли заспокоїтесь!- дістаючи другу сигарету крикнула я в слід куратору. Він не повертаючись показав мені середній палець,через що я почала сміятися.
На додатковому уроці історії магії, я сіла на своє місце на першій парті перед самим викладачем. Все було як завжди, “Левеня” (так називали його дівчата позаду мене) підготувався по повній як завжди. І ні разу на мене не поглянув! Ну це війна, Авінов.
Врешті решт, на при кінці уроку він поставив мені декілька запитань, на які я правильно відповіла.
Сьогодні ми з ним мали піти в ліс, як робили завжди, але сьогодні я туди направилася в самотності. Я вийшла на поляну з фіолетовими та рожевими польовими квітами, які світилися в ночі. Я лягла посеред поля і прикрила очі. Через деякий час, крізь дрімоту, я відчула, що на мене дивляться. Я відкрила очі, і вгадайте кого я побачила? Авжеж, свою улюблену нахабну морду.
– кріпово спостерігати за тим як сплять люди.- сонно промовила я.
– це ти мені говорити будеш?- одна брова Лева поповзла вверх.
Я зареготала. Він ліг поряд зі мною.
-нам все ж таки ж треба поговорити, хочеш ти цього чи ні. – серйозно сказав чоловік.
Я повернулась на бік та підперла голову рукою. Я лежала так, що моє лице було на проти лиця чоловіка.
– я тебе слухаю.
– так. Ти зрозуміла, що я перевертень. Деякі учні також запідозрили подібне, зараз ходять слухи про “лихого та здоровенного”вовка в лісі, на якого деякі чурівців хочуть зробити охоту. Асгайр і я намагаємся зам’яти цю ситуацію. Це і є основною причиною мого перевтому. Було ще…де що. Я розумію чого ти злишься на мене, але зрозумій і мене. Я боявся, що ти мене не приймеш, і я.. – він замовк, мубудь думаючи як сформулювати його думки.- мені б було боляче. Мене ніколи не сприймали справжнього і я особливо не хотів, що б це повторилось з тобою. – він не дивився на мене. Я майже фізично відчувала як тяжко йому промовляти ці слова, але він продовжував.- а Олені просто була потрібна допомога з матеріалом , я не міг відмовити, бо вона була в сльозах. Вибач мене. За все.
Я напружено видихнула повітря.
– і ти вибач, я не мала так реагувати.- мені стало легше. – і.. я ніколи не відмовлюсь від тебе.
Він поглянув мені в очі. Я нависла над ним та притулилась лбом до його лоба. Він закрив очі. Його руки повільно сковзнули, до моєї шиї, через що моє серце почало битися ще швидше. Удари серця відлунювали в моїх вухах. Я відкрила очі, та глянула на його вуста.
Він в свою чергу великим пальцем легесенько провів по моїй нижній губі. І я не втрималася. Я навмисно повільно притулилася своїми горячими губами.
Його запах мене дурманив, а наші вуста невісомо притиралися до друг друга, що б зрозуміти як нам подобається більше. З кожною хвилиною поцілунок ставав більш впевнений та більш глибокий, що просто зводило мене з розуму. Мені не хотілося закінчувати це, і я знала, що ще довго потім буду думати про цей момент. Але все ж таки я віришила відсторонитися першою. Я носиком легко тицьнула в його ніс, через що він широко посміхнувся.
0 Коментарів