Як довго ти хочеш мене?

— Я не буду одягати цю розпусту! — насуплений Каве спалює бурштиновими очами строкату сукню покоївки яку тримає аль-Хайтам.

Цей диявол зі спокійнісіньким виразом обличчя просто зараз висунув ультиматум “відпрацьовуєш або з`їжджаєш”. Ніякого співчуття до свого давнішнього друга-майже-коханця!

— Ти втратив гроші, а не руки. Я дав тобі свій будинок. — аль-Хайтам наголошує на останніх словах. — Будь чемним хлопчиком і відплати подякою.

— Я тобі подякував, Хайтаме. — Каве звужує очі та наближається все ближче для запальної словесної бійки. — Я архітектор, а не прибиральниця. Якщо тобі так важлива ця жалюгідна мора, я з часом віддам усе до останньої монети.

Не важливо скільки мільйонів мори боргу висить на його гаманці, парубок схрещує руки та приймає поважний вигляд справжнього аристократа. Секретар академії віддзеркалює позу та продовжує гнути свою палицю.

Щоденні емоційні скандали Каве стали вже рідними для стін цього будинку. Зазвичай аль-Хайтам ігнорує всі претензії свого співмешканця та просто закривається книгою.

Каве — справжня королева драми. Йому життєво необхідно виливати свої емоції бурхливо, а дратуючий секретар що живе за стінкою надто ідеально підходить для цього.

Книжкові бар`єри секретаря починають тріщати по швах. Вчора Каве витратив його місячний бюджет на якусь дурницю з пір`я, а позавчора потрапив на черговий гачок сумерської купчині Дорі. Ніякі бесіди та шантажі не допомагають заспокоїти цього божевільного транжиру. Взяти б його за довгі світлі пасма щоб вгамувався та як притулити до стіни, а потім притиснутися до…

— Ми розлучаємося! — дзвін розбитої вази привів до тями секретаря. Розлучаємося?

— Ми не можемо розлучитися.

— Звісно ми не можемо, але ти винний та маєш піти з будинку. — блондин закочує очі, начебто говорячи елементарні речі.

— Каве, ми не можемо розлучитися бо ми не зустрічаємося!

Настає приголомшлива тиша й чути лише краплі води що зтікають зі столу на підлогу. Тобто як це не зустрічаємося? Хлопець лише потім усвідомлює що сказав свою думку в голос.

— Ти навіть зараз усе вирішив за мене. — доводить свою правоту до кінця, змахуючи руками. Архітектор прискіпливо звужує очі та підіймає палець у бік секретаря. — Одразу зрозуміло що така людина як ти не тямить у красоті та романтиці. Завжди сидиш такий увесь зосереджений на нудній книзі, ні на кого не звертаєш увагу, пальто ризиковано звисає з плеча… Хизуєшся біцепсами? Ти хоч знаєш як гаряче виглядаєш зі сторони? Невже так важко зрозуміти що ти подобаєшся м-м-м…

Аль-Хайтам накриває його губи своїми, перериваючи репетуючого блондина. Каве здивовано завмирає коли відчуває жадібний поцілунок що вимкнув мозок. Якого диявола? Вправний язик аль-Хайтама наполегливо розкриває губи партнера, витягує низький стогін коли потрапляє у рота.

О, архонти, то ось як це цілувати кохану людину. Невже цей бовдур увесь час мовчав про свої почуття? Як же він дратує! Руки архітектора знаходять місце на шиї партнера, а сильні руки секретаря притискають щільно до свого гарячого жадаючого тіла.

— Хайтаме… — парубок зітхає. Він ледь тримається на ногах, стискає сріблясте волосся на потилиці щоб прийти до тями.

— Ми все ще розлучаємося, крихітко? — на вухо шепоче секретар та отримує у відповідь спокусливі вологі поцілунки.

Каве штовхає коханця від себе, саджає на стіл та вмощується зверху на міцні стегна. Дідько, чого вони не зробили це раніше! Руки секретаря власно зминають тонку талію Каве, повільно спускаються нижче та знаходять зручне місце на вертлявій дупці. Блондин притирається всім тілом до партнера, стогони вириваються назовні, пропадаючи в чужому роті.

— Хайтаме…

— Я поруч. — аль-Хайтам важко дихає в шию Каве та міцно обіймає.

— Як довго ти хочеш мене? —впевненості архітектору не займати.

— Тільки-но ти відкрив свого балакучого рота.

— Ти подумав як я цікаво все розповідаю?

— Я подумав як хочу заткнути твій рот своїм членом.

Цей безсоромник! Жоден мускул не здригнувся на обличчі при таких брудних словах. Звісно це звучало навіть гаряче, але…

— Сукню покоївки, до речі, можеш одягати не лише для прибирання мого будинку.

— Аль-Хайтам!