Щось навіть не знаю

Цигарка дотліла до фільтра , Дазай не сказав не слова не зробив не єдиної затяшки . Він мав потребу не в некатині , а в противному та отруйному димі . В голову лізе багато бузглуздих думок , набридливі спогади . Він стоїть на балконі практично голий , вітерець пробиває до дрожі . Він дивиться на пляж який відніється йому звідси , там повинно бути пусто , вже давно за північ , але він баче там двух ідіотів що цілуються , і йому заздрісно напевно . Він не вирішив точно .

•••

Сонечко світить ярко , воно палить . На вулиці душно , спекотно , така погода Дазаю не подуші . Хотілось покінчити собою , зараз б струснути з моста у річку . Там вода прохолодна напевно . але він не хоче навіть виходити з аганства тепер , а Дазай тут посеред двух вогней які хочуть його вбити .

Руді довгі кудрі підібрані в високий хвостик , голубі оченята щось моніторять в ноутбуці . На шиї такий звичний чокер , чорна тоненька полоскання щось старанно прикриває , хоча він бачать там слід від поцілунків . Желет ростегнутий , йому жарко по ньому це видно . В цій кімнаті лиж Рампо не померає від спеки . Сьогодні він прийшов в шортах та тоненькій фудболці з відром морозива .

— Що роти по віткривали , скажіть хоть слово і будете самі всі завдання вирішувати – він був щасливий , так і світився як камінці на сергах Акіко . Причина всім була не відома , до другої половини дня .

Після обіду . Після каторги яку проїшов Дазай під криками свого напарника , і отримання десь з десяток ударів від старого на парника . Чуя вам церемонитись не буде . Щось не так ? Щось не подобається? Зараз вмаже і все буде добре . З Дазаем було так завжди . На інших це рідко розповсюджувалось . Не сказати що Накахара влився в колектив . Він цього і не збирався робити , але пішов на обід з Кьокой і Ацуші . Після всеж приїшов деректор і сказав що через два дні вони поїдуть на трьох дневиї вікент всі разом .

Більшість були цим задоволенні , але не всі . Це не вписувалося в плани Кунікіди . Ацуші незнає що з собою взяти. Чуя хоче назад в Мафій.

Робочий день закінчився . І сонце фарбує небо в теплі кольори . Що Дазай , що Кунікіда розуміють так не можна .

— Сьогодні готувати бажання немає , пішли Рамена поемо .

— Ооооо Кунікідушка яка цікава пропозиція , але в мії графік це не входили !

— Що ? З яких часів у тебе графік з’явились ?

— Я завжди підтримуюсь свого графіку , просто він не такий глобальний , і не пошаговий .

— що ти мені вермішель на вуха вішаеш ? Ображений ще ?

— Ні . Просто я хотів сьогодні приготувати крабовий суб , пішли додому краще .

Слаба посмішка на обличчі самогубства . І каламбур емоцій у ідеалі. Вони заходять до магазину і довго будуть купувати продукти . Дазаї знущатися . До під’їзду доїть тілько у десять вечора . На ліфті висить паперець “Ближаїший час ліфт не буде працювати”

— О ні ! Кунікіда , залиши мене тут . Я помру поки діїду до кварти.

— Їдемо давай , я їсти хочу . Через тебе нічого не встигаю .

Довго , через крики Кунікіди , мичання Дазая вони майже піднялись як перед ними пристала картина . Двері Чуїної квартири відкриті . Стоячи на порозі цілується з якоюсь дамою . Дівчина як тільки чує чиїсь голоси , заходе в квартиру і замикає двері .

—Ти дивись не стида не совісті .

—Кунікідушка ти заговорив як бабця біля під’їзду!

Суп був готовий , обійми були теплі . Цигарки слабкі . Стоячи полу голий Дазай почув якісь знизу шорохи .

— О сусіду бав гарну брюнетку у гостях .

—Замовчи , не псуй мені хороший вечор .

—Вечер ? Вже давно ніч чібі ! невже все настільки погано і за мою відсутність ти розівчився відрізняти ніч від дня , ронок від вечора .

—Довбень , замкни свій гнилий рот бо я зараз піднімлюсь , і зроблю це сам !

—Та дівчина що досі с тобою ?

—Ні вже пішла – Видихаючи єдкий дим , вони в одночас замикають очі бо чуть розом щось одне .