Чуя теж татко)

Глава 4 

На ранок Дазай тихенько проснувся, він думав зайти додому, взяти документи і поїхати на зустріч, невдовзі він зайшов до хати. І почув крик своєї жінки, потім з кімнати вибіг хлопчик, ховаючи обличчя і плачучи, помітивши тата, він побіг прямо йому на руки. 

— Забери мене від мами, я боюся, боляче, болить. 

Тато взяв його на руки і поніс його на кухню. 

— Моє ти сонечко, що болить? 

— Щічка. 

Дазай глянув на щоку і побачив синець, він взяв з морозильника лід і приклав. 

— Хто тебе вдарив? 

— Мама. 

Дазай зітхнув, тут на кухню зайшла жінка. 

— Розказав, тату, яка я погана? Що вдарила тебе, бо плакав за ним? Ти йому не потрібен, ти нікому не потрібен! Я тебе вирощу, поки ти сам жити не можеш. 

Дазай глянув на жінку, взяв хлопця на руки. 

— Послухай, Акутагаво ти мені потрібен, я вчора не будив тебе, бо було вже пізно, ми з мамою посварилися, але якщо ти тут боїшся бути, то поїхали зі мною. 

Син кивнув. Дазай вийшов з сином на руках з кухні, взяв документи, якийсь одяг сина, іграшки, з ним на руках вийшов, вони сіли в машину. Дазай всадив його в крісло. 

— І так у тебе є три варіанти, перший, ти просто посидиш в машині поки я буду на зустрічі, другий, я завезу тебе у дитячу кімнату в торговому центр і, третій варіант, ми зараз їдемо до Чуї, я тебе завожу до нього. 

Чую він вже знав, бо вони втрьох гуляли і вже доволі часто. Хлопчик задумався, він не хотів, щоб його таким хтось бачив з дітей, в машині буде нудно, душно і холодно. 

— А ти довго будеш на зустрічі? 

— Так, я можу на довго затриматися, тому в машині залишати тебе і сам не хочу. 

— Добре, тоді поїхали до Чуї. 

Дазай подзвонив Чуї. 

— Ало, коханий? 

— Так, ти спиш? 

— Щойно прокинувся. 

Промовив позіхаючи Накахара. 

— І так, Чуя, у мене до тебе прохання, в мене зараз важлива зустріч, а дитину нема з ким залишити, я ще під’їду додому все поясню. 

Чуя зітхнув.

— Добре, їдьте, я посиджу з ним. 

Через хвилин 20 вони були вже в квартирі. Чуя вийшов в коридор, зустрічати. І глянув на хлопчика. Присів і посміхнувся. 

— Посидиш зі мною? Хочеш поліпити тваринок, а потім запечемо? 

— Хочуууу. 

Чуя дорокнувся до синця хлопчика. 

— Болить. 

— Добре, зараз мазью намажемо, а потім підемо ліпити. Хто це тебе так? 

— Мама. 

— Я зрозумів, чому ти вирішив не лишати вдома Акутагаву. Їдь на зустріч, а потім все обговоримо як бути. 

Дазай кивнув. Чуя встав взяв хлопчину на руки, приніс на кухню, всадив на стілець, взяв мазь. 

— Покажи де болить. 

Хлопчик показав синці, Чуя обережно намазав і зітхнув. 

— Боюся, тепер ти з мамою жити не будеш, ти б де хотів жити і з ким?

Акутагава задумався. 

—  Я мамі не треба, я їй заважаю, хочу жити з тим, кому я не буду заважати. 

Чуя обійняв Акутагаву. 

— Ти мені не заважаєш, я навіть радий з тобоб посидіти. Добре, поліпимо тваринок? 

— Таааак! 

Чуя дістав тісто, яке замішав сам, коли Дазай подзвонив і сказав, про те що привезе сина, поділивши його на маленькі частинки дав Акутагаві. 

— Ліпи, що хочеш. Тобі щось допомогти, показати як ліпити? 

— Тааааак хочу слоника! 

Чуя взяв тісто зліпив кульку. 

— Тааак ліпимо кульку, це буле голівка. 

Хлопчина повторив за Чуєю. 

— Таааак, тепер ліпи ще дві трохи менші кульки. 

Хлопчина зліпив. Чуя теж зліпив і притиснув їх пальцями. 

— Тепер притискай як я. 

Так, вони зліпили декілька тваринок і поставили пектися. Радісний Акутагава побіг до рюкзака і показував Чуї дві іграшки, які забрав Дазай у поспіху. Згодом Дазай подзвонив у двері вони відкрили. 

— Як ви тут без мене? Все добре? 

— Таааааак, тато, ми з Чуєю зліпили тваринок, ще я показав іграшки. 

Дазай всміхнувся. Чуя посміхнувся. 

— Зараз збігаю, вимкну плиту, і все пройдемо розкажеш. 

Чуя збігав, вимкнув плиту і вони пройшли до кімнати. 

— Отже, зустріч пройшла добре, а ось як мені бути і Акутагаві, я не знаю, заїжджав щойно за речима ще, вона на мене накинулася і сказала більше не вертатися, і син їй не потрібен. 

Зітхнув Дазай. Хлопчик заплакав. Шатен взяв малого на руки. 

— Серденько, ти мені потрібен. Знайдемо, де жити, в кінці кінців, це моя квартира, а ось, то квартира куплена на мої і жінки гроші разом.

Тому вона заявила, що хоче її продати або, щоб я виплатив їй гроші. В будь якому разі вона більша і мені, або її продати, або якщо відкупити її повністю у жінки, то я лишуся без грошей, і тоді треба буде її здавати. Тому Чуя, у тебе є варіант, або ми тут живемо разом, всі утрьох, або ти шукаєш собі житло, вибач, але як є. 

Чуя обійняв Дазая і Акутагаву. 

— Коханий, це мрія моя, жити з тобою, а Акутагава дуже миле дитятко, тому я тільки за мати таку дитину, особливо якщо вона твоя, я вирощу його як свого сина. 

Акутагава обійняв Чую. 

— Ти будеш теж моїм татом? Ми тут житимемо? 

Чуя всміхнувся і погладив по голові. 

— Так, думаю, єдине, де ти спатимеш? 

— І так у нас є диван і подвійне ліжко, ти на дивані, а ми з Чуєю на ліжку разом, ну як завжди. 

— Як завжди? Ти спиш з Чуєю? 

— Так, ми разом спимо, коли я тут ночував. 

— А навіщо ти тут ночував? Ти любиш Чую а не маму? 

— Так, Акутагаво, я з твоєю мамою одружився заради вигоди, ми ніколи не любили один одного, я дуже хотів сина, тому ми зробили тебе. 

Дазай взяв на руки Акутагаву. 

— Ми з Чуєю любимо один одного. 

Чуя поцілував в щічку коханого. Тепер вони живуть утрьох щасливо і виховують Акутагаву.