Церемонія та травологія

P.S фанфік по грі «Moon Chai Story» нажаль не можу добавити цей фандом

-Я справді тут, чи це всього лиш дивний сон? – Дівчина з довгим рудим волоссям, стояла в коридорі, шукаючи потрібні двері, що вели до зали, де проводилась церемонія. Невже мрія дівчини, стає реальною? Але на наступному повороті дівчина на когось наткнулась, якісь паперці полетіли в сторони. В наступну секунду, Марія побачила хлопця, з блакитними очима в яких сяяли зірки та блондинистим волоссям, наче поле колосків.

-Пробач, мені дуже шкода! – Сказала дівчина, збираючи з підлоги папір, можливо якісь документи?

-Нічого страшного, а ти випадково не першокурсниця? – Хлопець піднявся, забираючи з моїх рук документи.

-Так, а як ти зрозумів?

-Більшість старшокурсників вже в залі, чи в кімнатах, а першокурсники ходять тут, намагаючись знайти потрібний зал. – Марія кивнула.

-Зрозуміло, а ти до речі з якого факультету?

-Я з Велесу, Єсен, староста – Він протягнув руку.

-Приємно, я Марія, сподіваюсь потрапити до Велесу. – На лиці Єсена з‘явилась ніжна посмішка.

-А так, церемонія скоро розпочнеться, пішли покажу куди йти. – Староста пішов в протилежні сторону, куди йшла я. Схоже якби не він, то я б запізнилась. Зайшовши в зал, вона не встигла подякувати Єсену, він ніби випарувався. Можливо пізніше?

-Ой, Йоханий бабай, схоже, що я в різних шкарпетках. – По залу пройшовся смішок. Чоловік підняв голову та продовжив.

-Вітаю всіх в нашій школі «Сирин». Зараз я трохи розповім про факультет. – Послухавши десяти хвилинну роповім, почалась церемонія. Марія не могла стояти на місці, чекаючи на свою чергу. І ось чоловік назвав ім‘я та фамілію, нашої головної героїні. Її серце почало скажено битись, підходячи ближче до столу з картами, вона почала чути стук серця у вухах.

-Я візьму, ось цю. – Взявши третю карту, яка так тягнула її, юна чародійка повільно перевернула її. Велес. Вона підняла карту над собою з переможною посмішкою. В залі були чутні велесі крики.

-Вітаємо нову ученицю Велесу! – Марія відійшла від столу, а погляд впал на старосту її курсу.

-Єсен! – Вона підбігла до хлопця показуючи карту, з милою посмішкою та іскрами в очах.

-Я радий за тебе, якщо будуть питання, можеш підходити. – Все таки в Єсена дуже гарна посмішка.

-До речі, дякую, що допоміг знайти зал. – Нарешті подякувала Марія.

-Будь ласка, це моя робота. – Всю церемонію вони говорили, розмова вийшла дуже комфортною, а він не замовкаючи говорив про курс травології  

Після церемонії староста першокурсників з Велесу, повів всіх до гуртожитку. Кімнати нових учнів були на третьому поверсі.

-Кімната хлопців праворуч, а дівчат ліворуч. Якщо є якісь запитання, то не соромтесь. – Марія помахала Єсену і підйшла до двері №1. Слідом за нею зайшла дічина, в неї були блакитні, наче океан очі, а блондинисте волосся ледь-ледь діставало до плечей. Дівчата з захопленням розглядали одне одного кілька секунд.

-Привіт, я Ділара! – Нова сусідка по кімнаті протягнула руку.

-Приємно, я Марія! – Вони пожали одне одному руки та почали розкладати речі. В цей момент до кімнати постукали.

-Привіт, забув попередити, що перші два дні уроків не буде, а також ось лист з додатковими заняттями, можете обрати скільки хочете. – З-за двері висунувся Єсен та протягнув нам список предметів.

-Добре, дякую.

-До речі я живу в кімнату №1 зі сторони хлопців, тому якщо що звертайтесь. – Він протягнув Марії якись папірець та пішов. «Ось мій номер, якщо мене не буде в кімнаті, то можеш писати, я в мережі майже завжди :)»

Після того як вона з Діларою розклала речі, то впали на одне ліжко та почали дивитись, які є додаткові заняття.

-значит так, верхова їзда, догляд за міфічними істотами, травологія, походи(на цьому занятті ви будете ходити до лісів, печер, покинутих замків та інших місць з дослідницькими цілями, після закінчення ви напишете доповідь, завдяки якій можна отримати додаткові бали.), стародавні руни, ворожіння, додаткові заняття спортом. – Прочитавши все це в голос, Марія замислилась, а нова подруга без обдумів обрала три предмата.

-Я хочу на догляд за міфічними тваринами, походи та ворожіння! – Очі сусідки сяяли.

-Тоді я теж піду, але ще хочу на травологію, Єсен про це тільки і говорив, можливо справді цікаво буде. – На обличчі Ділари вималювалась хитра посмішка.

-Він тобі сподобався?- Її запитання звучало, ніби вона це точно знала.

-З чого ти взяла?

-Я ж бачу як ви переглядаєтесь, такі милі.

-Ну він і справді класний, вихований, да і зовнішність в моєму смаку, але я в нього не закохана! – Останім словам навіть Марія не повірила, а подруга тільки розсміялась.

-Ладно-ладно, повірю тобі. – Але в її голові вже з‘явилось кілька ідей.

Пройшло 5 днів, сидячи на останньому уроці, дівчина зрозуміла, що сьогодні має бути додаткове заняття з травології

-Гей, Діларо то ти підеш сьогодні кудись?

-Так на травологію. – Її посмішка виглядає так, ніби вона знущається.

-Навіть не думай про те, про що ти подумала. – Сусідка посміялась і продовжила слухати лекцію.

-Давай швидше. – Подруга бігла попереду.

-Не спіши так.  – Часу в нас ще було багато, а точніше хвилин двадцять. Біля старої верби намалювалось дві тіні, підходячи ближче картина стала яскравішою. Єсен дивився на якись список, а поруч був ще один хлопець, з чорним волоссям.

-Да ладно, Марк? – Ділара підбігла до хлопців, на що навіть Єсен відірвався від своєї роботи. Повільно підходячи до них, вона чула все голосніший та голосніший сміх.

-Марія? Все таки прийшла? – Запитав Староста.

-Ти так цікаво про це розповідав, тому чому і ні. – На декілька секунд на його лиці була посмішка, доки він не повернув голову до свого списку. Заглянувши йому за плече юна чаклунка помітила назву «Список студентів на курсі травології»

Вчитель: Миколай Степанович Бандера.

Студенти:

1.Єсен

2.Марк

3.Лілія

4.Владислав

5.Марія

6.Ділара

Почерк хлопця був дуже обережним та маленьким, трохи полупцювавши ручкою листок він підняв голову. Та записав ще одне ім‘я «Кіра». Це здається дівчина з кімнати навпроти.

-Слухай, а Кіра випадково не з кімнати №2? – Хлопець підскочив від неочікування.

-Ти коли мені за спину встигла зайти? – Марія посміялась і перевернула голову на бік. – Ох, так це вона, але я сподівався, що не прийде.

-Чому?

-Як я помітив Владислав та Кіра достатньо, якби це сказати, нахабні та не люблять дисципліну. – Він трохи покривився.

-Ну з тим як ти любиш дисципліну, я тебе розумію, сподіваюсь, що нічого не накоять. – На Єсена накинувся Марк та прошепотів щось на вухо.

-Я ж сказав, що це не так! – Хлопець тільки розсміявся та пішов до Ділари, а староста трохи почервонів.  Пройшло хвилин 15, в зборі були всім, крім тих двох, а до нас підійшов вчитель.

-Всі доброго дня, сьогодні ми з вами просто поговоримо, про те що будемо робити на наступних заняттях. – Ми всі сіли біля верби.

-Значить так, на цьому так скажемо, курсі, ми будемо вивчати різні рослини, догляд за ними та їх особливості. Є три види людей, що вивчають травологію. Чаклун, мисливець та лікар, якого тако ж можна назвати знахарем.

-Чаклуни – це духи природи, а також білі чаклуни, вони черпають свою силу з природи – зелену силу.

-Мисливець – він дбає про природу та вміє вправно користуватись дарами природи, захищає себе та не дає її в обіду. Мисливцю підчиняються не тільки рослини, а також тварини.

-Ну і Лікарі – вони можуть приготувати лікувальне зілля з будь чого, а також використовують зелену магію. – Ми всі уважно слухали Миколая Степановича, але тут почули крики.

-А чому нас не почекали?! – Звісно це були Кіра та Владислав.

-Пробачте, але урок починається о 17:00, а не о 17:15.

-Могли б і почекати! – З‘язвила дівчина та відпихнувши Марію, сіла біля Єсена.

-Обережніше! Місця багато, якщо ти не бачиш. – Кіра проігнорувала її та почала строїти очі Єсену. І звісно дівчину знову відпихнули, але це був Влад, він сів біля Кіри та почав на неї кричати.

-Пробачте, але не могли б ви дізнаватись про свої стосунки, не тут. – Спокійно сказав вчитель.

-Пробачаю! А тепір не заважайте! – Очі Єсена полізли на лоба. Видно, що йому не сподобалось те як говорять з Миколаєм.

-Ще одне слово і я викреслю вас з цього курсу! – Не витримав староста  

-Я не буду терпіти такого ставлення до наших занять. Тому попрошу мовчати та слухати вчителя. Ще два рази і вас вишви… – Хлопець замовчав і перейшов подалі від них. Сівши на місце він махнув Марії головою, даючи зрозуміти, що краще від них піти.

-Пробачте їх, давайте продовжимо. – Вчитель кивнув.

-Єсен, тобі потрібно буде поговорити з усіма, кому, коли буде зручно займатись, в нас буде чотири заняття на тиждень. Тому на сьогодні все, жду тебе в своєму кабінеті. – Він піднявся та пішов геть.

-Гаразд, нас семеро, тому буде не важко.

-В нас з Кірою вийде тільки в середу та четвер після 18:00 до цього кожень день в нас прогулянки біля річки. – Почав Владислав, видно вони ходять на побачення.

-Гаразд, чим менше ви будете на курсах, тим менше проблем. – Прошептав хлопець собі під ніс, Марія з Марком все таки почули це та засміялись. А на лицях цієі парочки з‘явилась злість.

-Так, почнемо з понеділка, як я знаю в всіх уроки до 14:00. Можливо в 15:00? – Ми всі були згідні, а Владислав та Кіра вже просто мовчали, тому що розуміли, що їх можуть вигнати. Так все і пройшло. Понеділок 15:00, вівторок 19:00, п‘ятниця 13:00 та субота 9:00. Так і пройшов наш день.