Фотографія

Альбедо ненавидить троянди. Він, флорист, що все своє життя бажав тільки одного — відкрити власну флористичну кримничку, ненавидить троянди. Так, вони красиві, неохоче зізнавався він своєму другові, коли той дізнався про це, і запах нічогенький, але він їх ненавидить. Кожен раз, коли хтось з клієнтів замовляє в нього букет цих нудотних квітів, його лице застигає та перестає виявляти будь які емоції, а голос стає крижаним-крижаним.

Він і сам не знає, коли та чому це почалось. Просто одного разу, коли у школі йому на день Валентина одна з однокласниць подарувала букет цих «романтичних» квітів, він зрозумів, що єдине бажання, яке виникає у нього, поки він дивиться на ці квіти — якнайшвидше викинути їх у сміттєвий бак. Що він, власне, і зробив, але вже після уроків, оглядаючись, чи не стежить за ним та дівчина. В неї було красиве довге золоте волосся, і хоч він і визнавав, що вона красуня з красунь, вона його зовсім не цікавила. Тим не менше, образити її Альбедо зовсім не хотів. (Йому було дуже цікаво, що це за квітка, шпильку з якою та дівчина носить, а однокласниця пообіцяла розповісти цей «секрет» на останньому дзвонику. Схоже, вона сподівалась, що до того часу вони почнуть зустрічатись. Якщо би вона побачила, що він робить, навряд чи повірила його виправданням про «нелюбов» до них, і це при тому, що він був відомий на всю школу як «заклинач квітів»)

Середня школа вже давно у минулому, а от нелюбов до саме цього виду квітів у нього чомусь залишилась.

Але на дворі, здається, починався дощ, а цей букет останніх троянд, що залишився стоїти у горщику, був замовлений на важливий день чийогось побачення (якщо Альбедо правильно зрозумів з того лепетання, то клієнт хотів освідчитись дівчині на наступному побаченні, а його кохана завжди мріяла про «романтичне освідчення із кільцем у букеті троянд»). Нахмурившись та змучено видихнувши, хлопець таки поплентався на двір, обережно беручи в руки квіти та повертаючись назад у будинок. Все, що йому залишилось зробити, це знайти для них якийсь горщик недалеко від прилавку, тому що час, коли той хлопець мав їх забрати підходить. Він, власне, для того їх і виставив, ці вже продані квіти, аби їх лише забрали, щоб вони йому очі не муляли.

Дзвінок на дверях оповістив про прихід, як сподівався флорист, того самого хлопця. Альбедо подумав, що раз його колишня мрія вже здійснилася, чому б не придумати нову? Наприклад, ніколи в житті більше не тримати в руках троянд. А ще краще, взагалі їх не бачити. Обортаючись, він обдумував як краще сформулювати це, разом з тим вітаючись з клієнтом. Почути у відповідь клацання фотоапарату він не очікував.

— Якщо ви не бачили попередження про заборону фотографування квітів на дверях, можу спеціально для вас показати його.

Альбедо, впринципі, досить спокійний, але якщо хтось нехтує правилами для його крамниці, начувайся. Кайа не раз говорив, іноді жартуючи, а іноді скаржачись, що таке його відношення до клієнтів до добра не доведе, на що сам Альбедо лише пхикав та відвертався, зухвало кидаючи, що «ті, хто не поважає мене, у відповідь будуть отримувати те саме». Для хлопця його крамниця — власний світ з його власними порядками, які потрібно шанувати та виконувати всім. Ті, хто були постійними клієнтами або жили поряд, вже привикли до цього та сприймали це як щось невід’ємне. А от нові клієнти, або ті хто заходить «лише глянути», часто були обурені таким ставленням до себе і покидали крамничку, розсварившись з власником. Навіть Клі, його мила молодша сестричка, не розуміла, чому ж її братик так ревниво відстоює «права» крамниці.

Тому новий клієнт, як вже помітив Альбедо, йому зразу не сподобався, хоч у нього і склалось враження, що він вже десь його бачив. Довге золоте волосся, заплетене в косу, чупа-чупс у роті та шкільна сумка за плечима про щось нагадували, але флорист був занадто невдоволений тим, що правила його крамниці порушили, тому швидко відкинув ці думки. Троянди у руках ніби стали важчі, тому Альбедо глянув у сторону прилавку та шводко поставив їх у перший грощик, що попав під руку.

— Навіть якщо ви клієнт, це не дає вам права робити все, що захочеться. Тут правило «клієнт завжди має рацію» не працює. Тому я попрошу вас видалити фото, яке ви щойно зробили, або я викличу поліцію.

Студент на таке не очікував — красивий на вигляд продавець виявився зовсім не товариським, яким його, схоже, сприйняли на перший погляд. Хлопець почав щось клацати у своєму фотоапараті та швиденько повернув  його екраном до нахмуреного Альбедо.

— Вибачте, але ви щось не так зрозуміли! А зовсім не квіти фотографував, а…

У кінці він пробурмотав щось зовсім нерозбірливе та розчервонівся на все лице. Він почав поволі тягнути свою руку з камерою назад, ближче до себе, коли Альбедо схопив її та повернув екран до себе, аби розгледіти, що ж хлопець сфотографував.

— Якщо ти не квіти фотографував, то що тоді?

Молодий хлопець, здається, почервонів ще більше, а вільну руку запхав у кишеню свого худі.

— …Вас.

На фото зображений Альбедо, що тримає той нудотний букет троянд у болотно-сірій обгортці. Тоді він, напевно, якраз обертався до клієнта, тому що його профіль по краях та волосся були чуть розмазані, але все ще досить чіткі. Позаду нього на підлозі стоїть безліч горщиків з квітами та всякими іншими великими рослинами, а праворуч стенд на дві полички з меншими, кімнатними горщиками з квітами.