Ти моя тиша

Jungle – Emma Louise
Love is Gone – Slander
Я тобі не бейбі – Jerry Heil

Після того що побачили всі країни почувалися ніяково, хороший настрій миттю випарувався в приміщенні тепер була тиша. Кожен намагався чимсь зайняти себе, але робили це мовчки. Країни вирішили, що залишаться в Києві ще на певний час залишати Україну зараз було б прикладом поганих манер як мінімум. Але багатьом і так не дуже хотілося їхати. УПА на деякий час повернувся в потойбіччя, щоб відновити сили, а Україна захотіла побути на самоті. Де-хто пішов до кімнати, де-хто на вулицю, а хтось досі на кухні зі своїми власними думками. Але здається найбільш ніяково було США, він ніяк не міг знайти собі місця. Йому було соромно від усвідомлення, скільки ж він не знає про свою кохану. Такі трагічні та чорні сторінки свого життя вона не розповідала. Схоже це занадто тяжка тема для України. І він не знав цього. Не знав скільки вона пережила, якщо раніше він сміявся згадуючи їхню зустріч де просив залишитися їй в складі СРСР, то тепер він відчуває себе останнім покидьком на Землі. Це ж треба було додуматись пропонувати залишитись на певний час з вбивцею рідних батьків! І це вони побачили лише початок 1920-х коли СРСР носив ім’я РРФСР, а скільки всього було далі. Скільки ж йому ще треба дізнатись, щоб розуміти Україну з її точки зору. Але зараз він почувається надто паршиво і збирається змінити це. Він піде до її та все розповість як є. Крім того не варто забувати, що нажаль головною жертвою цих подій є сама Україна і їй зараз не легше. Пережити це пекло знову…потрібно мати міцну силу волі. Він хоче не лише поговорити з нею, а й втішити її, він хоче знову бачити цю чарівну усмішку на її обличчі ці сяючі очі. Вони такі прекрасні. Забавно коли вона каже, що його очі найпрекрасніші з усіх, тоді ж як сам він довгий час приховував їх за темними окулярами. Але завдяки їй полюбив свою гетерохромію. Україна завжди підтримувала його в скрутну хвилину. І навіть коли в 2020 вони не могли побачитись особисто, вона кожен день телефонувала питала як справи, як почуття і бажала якнайшвидше одужати. Тепер його черга її підтримати. Він рішуче йде по коридору котеджа в якому вони зупинились і ось вже стоїть біля дверей. Серце калатає, але від того хочеться ще швидше все прояснити. Він стукає в двері і коли отримує позитивний результат повільно входить.
🇺🇸:Україна, це я. Слухай, ем…ти як себе почуваєш? – ох ця звичка починати розмову здалека, інколи це добре. Але іноді варто бути як Британія говорити чітко та прямо.
🇺🇦:Гадаю ти знаєш, що не дуже. Я мала б звикнути і холодно реагувати на спогади, але…здається до таких ніколи не звикнеш. І це ж лише раннє дитинство, за наступні 20 років стануться не менш трагічні події – зі смутком промовила дівчина.
🇺🇸:Якщо хочеш можеш розказати, я вислухаю.
🇺🇦:Не сьогодні, крім того я бачу що тебе щось мучить. Зсередини.
🇺🇸:Так ти права. В мене зараз в середині стільки емоцій, стільки всього що я й не знаю з чого почати.
🇺🇦:Давай спочатку присядемо і я тебе вислухаю – вказала на ліжко дівчина.
🇺🇸:Гаразд. Отже, те що ми сьогодні бачили всі це наче момент зі страшного фільму. В голові не вкладається, що це все відбувалося з тобою і УПА, притому що ви були дітьми. Ворогу не побажаєш такого пережити, а тут діти, я не уявляю твоїх почуттів коли в тебе на очах вбили батьків – зі зжатими в замок руками він дивився на її таким співчуваючим поглядом, наче брав вину за це все на себе і тепер каявся – я повний придурок, коли зізнався тобі в почуттях не знаючи таких деталей твого життя. Я тепер по новому дивлюся на все що було. На політику яку творив. Мені так соромно перед тобою. Колись я вважав тебе типовою комуністкою і навіть коли ти вийшла з СРСР я не дуже то й змінив свою думку. Я думав ти така як Росія, думав що у вас спільна історія. І чорт! Як же паршиво на душі. Вибач Україна, вибач мені за все, за те що я не розуміючи твого положення приймав поспішні міри, за зруйноване щастя. Пробач мені все що тебе ображало через мене. Ти не варта такого кохання, але якщо даси мені шанс, я нізащо його не впущу – з надією поглянув хлопець, але Україна в ту ж мить поривисто та міцно обняла хлопця промовляючи.
🇺🇦:В нашому житті бувають моменти, коли здається що весь світ проти тебе і якби не було тяжко, але ми маємо пройти через цю прірву, щоб розвиватись далі. Зізнаюсь мені дійсно було образливо, що ти противник і ворог СРСР просиш мене залишитися з ним. Але це було 30 років тому, ми не маємо жити минулим, лише пам’ятати про його щоб не повторити власних помилок. Зараз ти вже не той США по відношенню до мене і я змінила з часом свою думку про тебе. Тепер все добре я ціную, те що ти прийшов вибачитись. І вибачаю. Мене тішить, що ти відкриваєшся переді мною і показуєш справжні емоції. Адже на цьому і будується довіра -дивлячись хлопцю в очі сказала вона. Він був радий це чути та посміхнувся милою посмішкою.
🇺🇸:Тоді давай побудемо разом? Хоч з мого зізнання і пройшов лишень день, але я встиг за тобою скучити – сміючись сказав він.
🇺🇦:Авжеж, давай просто відволічемось від цієї рутини. Чим би зайнятись?
🇺🇸:Давай просто включимо якесь кіно і будемо насолоджуватись переглядом моментами розмовляючи – обнімаючи дівчину ззаду сказав юнак зі сторони це виглядало дуже мило.
🇺🇦:Я згідна, може давай хоррор?
🇺🇸:А ти не злякаєшся?)
🇺🇦:Що, я? Ти ж мене знаєш я люблю таке, особливо американські жахи 80-х -весело промовила українка.
🇺🇸:Пропонуєш старе добре кіно? Що ж тоді як тобі Хеловін?
🇺🇦:Для Хеловіну ще якось рано, але я за.
Вони лежали одне біля одного і насолоджувались тишею в присутності коханої людини. Вечір проходив різноманітно, спочатку вони просто дивилися фільм, потім ділилися враженнями від того чи іншого моменту і просто говорили на різні теми.
🇺🇸:Україна, вибач що питаю тебе, але ти дуже любила батьків?
🇺🇦:Авжеж, вони були для мене прикладом я хотіла бути схожою на них і хто б як не намагався стерти мені пам’ять про їх, я всеодно пам’ятатиму.
🇺🇸:Зрозуміло.
🇺🇦:Мені так боляче дивитись, коли ви інколи з батьком сваритеся по тим чи іншим причинам. І я задумуюсь, що дехто просто не розуміє, яке це щастя мати сім’ю. Я свою втратила ще в дитинстві і тому будь ласка надалі коли зав’яжеться між вами суперечка подумай про мої слова і просто обійми його.
🇺🇸:Не хвилюйся, це вже в минулому тепер ми добрі друзі. Ну і звісно я поважаю його як батька.
🇺🇦:Це мене радує.
🇺🇸:А от мене цікавить, твій напів живий брат. І це до речі не мала проблемка, адже в нас країна воскресла.
🇺🇦:По-перше, він не воскрес, а наче дух, по-друге УПА єдиний член родини з яким я можу контактувати мене це робить дуже щасливою. Аж не віриться, що через 70 років я знову зможу побачити його і навіть обійняти.
🇺🇸:Яким він був? При житті?
🇺🇦:Ох він був особливим -посміхаючись та поринаючи в спогади сказала дівчина – УПА міг розгледіти хороше навіть в найтяжчій ситуації. Він завжди мене веселив, коли я сумувала, як щось натворю брав провину на себе, навчав новому. А коли нас розлучили намагався всіма способами зв’язатись зі мною…
*** the flashback***
Мати Богородиця, що ж з тобою зробили? -з жахом на обличчі промовив парубок.
Те чого так давно не вистачало, ах…. -вона наче отямилася від сну з жахом дивлячись на особу перед нею – брате прошу вибач, я не можу контролювати це, воно наче поглинає мене з середини, як вірус. Прошу вибач, я не хочу накоїти лиха – глибоко дихаючи промовила дівчина з жахом в очах та скупченням сліз.
Все добре мила, я поруч і завжди буду. Я захищу тебе, від усіх лих на цьому світі, от побачиш прийде час коли ти будеш квітнути, як молода вишня в саду. А я буду оберігати тебе та допомагати до кінця життя – міцно обіймаючи сестру сказав УПА.
Мені страшно УПА, страшно від того що я можу заподіяти шкоду тобі – з жахом сказала вона.
Не хвилюйся люба, я позбавлю тебе від цієї нацистської зарази і від комуністичної теж. Ти будеш вільна, от побачиш.
***the end flashback***
…він дотримав слова я стала вільна, але якою ціною – сумно відповіла дівчина. Щоб якось підбадьорити милу, хлопець почав лоскотати її.
🇺🇦:Гей, ха-ха-ха, що..- сміючись та ледве говорила – що ти робиш ми ж не діти малі.
🇺🇸:Всі ми в душі діти, інколи потрібно дати собі розважитись та знову відчути цю незрівнянну радість життю – весело сказав він та продовжив лоскотати українку.
🇺🇦:Ха-ха ну все досить, зупинися, я здаюсь – заспокоївшись та вже з піднятим настроєм сказала вона. І коли хлопець зупинився Україна, скориставшись моментом, повалила його на спину, а сама сіла зверху дивлячись зухвалим поглядом в його очі.
🇺🇸:Ах, от воно що, яка ж ти хитра. І що тепер? – з нахабною усмішкою сказав американець.
🇺🇦:Тепер ти мене поцілуєш.
🇺🇸:Я б з радістю, але зараз я тут явно не в тому положенні, щоб проявляти актив. Це ж ти взяла в гору – дражнячи кохану сказав той.
🇺🇦:Ах, он як?! Так ти правий я хочу проявити ініціативу.
🇺🇸:Ну так доведи ц… – не встиг він договорити як його губ торкнулися інші, такі ж гарячі та приємні. Цей поцілунок не можна було назвати невинним, він був палкий та пристрасний. Їхні вуста досліджували один одного та робили цю мить незабутньою. Мозок відключений, зараз задіяне лише палке серце. Їх поцілунок був схожий на битву, вони змагалися один з одним і кожен намагався здобути цю перемогу. Руки дівчини, що торкалися сильних грудей, його гарячі долоні, що обіймали та досліджували її прекрасні вигини, співи птахів за вікном все це доповнювало і так особливу атмосферу. Ці двоє зуміли переступити через власні примхи та проблеми, вони віднайшли насолоду в присутності одне одного. Поки що їм вистачає і цього, їх життя тільки починає набирати стрімкі оберти в їх ще достатньо часу на все інше. І байдуже, що скажуть інші, тільки вони двоє мають право творити власне життя так як хочуть цього самі.