Таємниче сяйво

Відблиск у дзеркалі привернув увагу Асторії. Що тут незвичайного? – можна подумати. Незвичайним було те, що у кімнаті дівчини не було жодного джерела світла, яке могло б відбитися у дзеркалі. Штори були щільно закриті, отже це було не місячне світло, телефон лежав вимкнений. Нічого не світилось, але якесь світло відбилось у дзеркалі..

“Знову.” – подумала Сторі і уткнулася обличчям у подушку, щоб нічого не бачити.

Таке відбувається з дівчиною вже не вперше. Це почалось 2 роки тому, коли їй було 18.

Прийшовши ввечері з тренування, Сторі сходила у душ і вирішила трохи відпочити , адже у неї дуже боліла голова. Дівчина вимкнула світло і лягла на ліжко з надією трохи поспати, а потім зробити уроки, які вона не могла ігнорувати, адже навчалась у випускному класі.

Сторі уже майже заснула, як раптом у кімнаті стало дуже світло. Вона подумала, що мама зайшла і ввімкнула лампу, тому не відкриваючи очей, дівчина попросила вимкнути світло, адже у неї болить голова. Але нічого не сталося. В кімнаті все ще було дуже світло. Тому Сторі роздратовано сіла і нарешті відкрила очі. Яким же було її здивування, коли вона побачила, що двері у кімнату закриті і світиться зовсім не лампа. Світло йшло із дзеркала. Сторі протерла очі, пошукала по кімнаті, яке це світло відбивається у дзеркалі, але єдиним джерелом світла було саме дзеркало. Воно сяяло, наче із середини. І це сяйво було не звичайним. Воно було холодно-блакитним, як би льодяним. Дівчина злякалась, зіскочила із ліжка і тільки хотіла вибігти із кімнати, як сяйво згасло, так само миттєво, як і з’явилось. Наче хтось вимкнув його. Сторі завмерла на місці, адже в кімнаті відразу стало дуже темно. Вона заціпеніла від страху і не могла поворухнутися. Змусивши себе підійти до дверей і ввімкнути світло, вона повернулась до дзеркала і.. не побачила нічого незвичайного. Все як завжди.

Сторі не могла зрозуміти як це можливо. Підійшовши до дзеркала, вона з острахом торкнулася його гладкої, ненормально холодної поверхні кінчиками пальців. Від цього дотику холод пробрав все її тіло. Дівчина відсахнулась, вона тремтіла і боялась навіть подивитися на своє відображення.

Наступного дня Сторі розказала про цей випадок своїй подрузі Агні, але вона сказала, що такого не буває, і що, скоріше за все, це був просто сон.

Сторі і сама не могла це логічно пояснити, тому і  вирішила вважати це просто фантазією своєї втомленої голови. Тим паче, що на наступний день це не повторилося, і дівчина вже сама не знала, чи було хоч щось таке взагалі.

Це повторилось через два місяці, коли Сторі готувалась до випускних екзаменів і засиділась за уроками до пізна. Вона сиділа за столом, спиною до дзеркала. Лампа над столом приємно горіла м’яким жовтим світлом, яке навіть зігрівало. Перечитуючи параграфи з історії, дівчина ледь не заснула, як раптом її спину обдало холодом. Вона різко обернулася і знову побачила знайому картину, яку намагалась забути. Від страху у дівчини перехопило подих, вона сиділа, не рухаючись, і переляканими очима дивилась прямо на дзеркало, яке сяяло льодяним світлом. За мить воно згасло і Сторі наче розморозилась.

Цього разу вона нікому не розповіла про це, а вирішила дізнатись причину такої аномалії. Сторі не віріла у містику, тому шукала наукове пояснення цього феномену. Проте, переривши інтернет і всю шкільну бібліотеку, вона не знайшла нічого, що могло б пояснити безпричинне сяйво дзеркала зсередини і неймовірний холод, який йшов із нього в цей момент. Тому дівчина вирішила не звертати на це уваги, якщо воно знову повториться.

Після цього випадку таке відбувалось ще багато раз, але не так сильно. То у дзеркалі промайне якийсь відблиск, то сковзне якась тінь, інколи дзеркало настільки охолоджувалось, що доводилось сильніше вмикати опалення. Ці випадки були не регулярними. Таке могло трапитись двічі за тиждень і повторитися лише через три місяці. Тому Сторі вже взагалі перестала звертати на це особливу увагу і не лякалась кожного разу.

Так і тепер, вона пролежала із закритими очима 5 хвилин, а коли відкрила очі, ніякого відблиску уже не було. Дивлячись на дзеркало, Сторі згадала, як воно у неї з’явилось. Його купила мама дівчини на розпродажі у якоїсь заможної старої дами, яка продавала свої старі речі. Тоді Сторі було 14. Отже, воно у неї вже 6 років. Це дзеркало неймовірно гарне, у різбленій дерев’яній рамі, велике. А найдивнішим у ньому було те ( крім, звісно, аномального сяяння і холоду), що на ньому ніколи не залишалось ніяких слідів, відбитків пальців чи ще чогось. Його ніколи не треба було мити, воно завжди залишалось блискучим, наче його тільки натерли.

Коли мама привезла його додому, дзеркало дуже сподобалось Сторі, тому вона попросила його до себе в кімнату, з тих самих пір воно стоїть на тому самому місці біля стінки.

Тепер, коли Сторі згадала про минулу власницю дзеркала, їй стало цікаво, чому та його продала, та ще й за безцінок, адже воно, очевидно, не із дешевих.

На наступний ранок, за сніданком, Сторі спитала у мами:

– Мам, а ти пам’ятаєш ту пані, у якої купила моє дзеркало?

Жінка замислилась і через декілька хвилин відповіла:

– А як же. Таке не забудеш. Весь її будинок був заставлений старовинними речами, наче у музеї.

– А де її будинок? Пам’ятаєш адресу?

Мама здивовано підняла брови.

– Навіщо тобі її адреса? Та і жінка та вже мабуть померла, все ж таки вже не один рік пройшов.

Сторі не хотіла розповідати причину своєї зацікавленості, адже мама б не зрозуміла. Вона завжди скептично ставилась до всього “надприроднього”, це передалось і самій дівчині, але їй було дуже цікаво дізнатись причину.

– Та просто цікаво, хочу сходити, подивитись на той будинок.

– Цікаво? – знову здивувалась мама.- Нуу, це десь по Крижаній вулиці, але я не пам’ятаю номер будинку. Якщо тобі дуже цікаво, ти можеш пройтись там. Той будинок дуже великий і старий.

Сторі розчаровано зітхнула.

– Мамо, це найстаріша вулиця нашого міста, там всі будинки великі і старі.

– Так, ти права. Але на дверях того будинку був такий дивний символ, типу знаку нескінченносі, але не із заокругленими, а із трикутними кінцями. Таке ти навряд чи пропустш.

Дівчина зраділа, що мама згадала прикмету будинку, завдяки якій вона зможе його впізнати. Допивши чай, Сторі поспішила у медичний коледж, в якому навчалась на другому курсі. В автобусі вона вирішила, що після пар обов’язково піде шукати той будинок, і, можливо, зможе дізнатися таємницю свого дзеркала.