Справжній злодій

Глава 2

На наступний день зранку Хва Чен вже взяв документи все переписав, подав. 

— Так, офіційно ти секретар мій з завтра, але можеш мені зробити кави, будь ласка, а далі прибирай сьогодні, поки сам переберу документи, але бажано, щоб ти підійшов глянув, як я все роблю і щоб ти міг робити. 

Се Лянь кивнув, приніс кави директору. І цілий день бігав, прибирав, то дивився як робить, щось директор, щоб потім робити замість нього. 

Вже пізно увечері Хва Чен втретє переписував якийсь документ, Се Лянь зайшов до нього, принісши ще кави і глянув у листок. 

— Пане, може краще я напишу? 

— Добре, тільки треба дуже красиво і охайно. 

Се Лянь кивнув, сів писати Хва Чен потягнувся за кавою надпив і поперхнувся. 

— Я ж без цукру п’ю! 

— Пане, то я собі, ваша поруч. 

Хва Чен випив своєї і заспокоївся. 

— Перепрошую. 

Се Лянь обережно дописав документ і віддав начальнику. Той перечитав і всміхнувся. 

— Дуже дякую, на сьогодні все, можеш іти додому. 

Се Лянь піднявся зітхнув і повернувся, Хва Чен зняв з ока пов’язку і потирав місце без ока. Се Лянь вдягався і уважно спостерігав за чоловікам. 

— Хотів вас запитати, можна? 

— Так, що хотіли? 

Відповів Хва Чен, складаючи свої речі до сумки. 

— У вас же було око, куди воно пропало? 

— Та якось на вулиці, я побачив, як якісь неадеквати побили чоловіка до втрати свідомості і обкрадали його, я тоді врятував його і відбився, але вони сильно зачепили моє око, так, що тепер я ним не бачу. Я звернувся до лікарні і поліції. 

— Зачекайте, у мене була така ситуація, то був випадком не я.

Хва Чен відвів погляд і зітхнув. 

— Ви були. 

— Тоді, ви мій рятівник! Я дуже вдячний вам, чим можу подякувати? 

Хва Чен посміхнувся. 

— Не треба нічого, я радий, що ви живий. 

Се Лянь підійшов обійняв чоловіка.

— Красно, вам дякую. 

Хва Чен почервонів і теж обійняв хлопця. 

Через тиждень роботи Хва Чен нервово перебирав документи. Се Лянь зайшов до кабінету, завершивши свою роботу. 

— Все веде до того, що ти вкрав велику суму грошей, півмільйона гривень, але я упевнений, що тебе підставили. 

Се Лянь почувши таке підбіг до Хва Чена поклонився йому в ноги. 

— Пане, я не крав, благаю я все заплачу, тільки не звільняйте мене! 

Хва Чен взяв Се Ляня за руки. 

— Я упевнений, що це зробили не ви, але він замів так свої сліди, що винен або я сам, або ви. Я закладу за вас кошти. Але пообіцяйте, що ви ніколи не підете з моєї компанії. 

Се Лянь на радощах обійняв Хва Чена. 

— Обійцяю, пане. Дуже дякую, вам, пане. 

— Але майте на увазі, якщо дійсно це ви вкрали, то тоді ви будете наказані. 

Чоловік кивнув. І сів на коліна перед начальником. Хва Чен зітхнув і погладив по голові. 

— Піднімайтеся, ми ж з вами все обговорили. 

Се Лянь встав. І сів біля нього передивлятися і перебирати папери. 

Цей тиждень Хва Чен ходив на роботу без вихідних, він вирішив проконтролювати, того, кого підозрює. І врешті решт зловив його на гарячому, він також провів цепочку його попередніх викрадень. 

— Цзінь Ву, пройдімте зі мною до кабінету. 

По дорозі він викликав поліцію, він завів в кабінет чоловіка, там певні папери перебирав Се Лянь. 

— Сянь Лє, це він викрав це все! 

— Ви знаєте його попереднє ім’я? 

— Таааак, я працював в його компанії. 

Се Лянь уважно дивився на чоловіка, а потім промовив. 

— Бай Вусянь? 

— Ви мене пам’ятаєте? Дуже радий. 

— Ви і в моїй компанії крали кошти, що і довело до банкротства мене. 

— Він бреше! Він краде гроші! 

Хва Чен незадоволено глянув на Цзюнь Ву. 

— Смієтеся?! Я вас зловив, коли ви в кишеню поклали одну суму, а чек мені написали на іншу?! Я дурень по вашому?! 

Невдовзі приїхала поліція і з Цзюнь Ву розібралися. Він був головним менеджером і заступником Хва Чена, тепер директор віддав цю посаду Се Ляню. Цзунб Ву засудили по декільком статтям, його посадили на 5 років, а також він був вимушений виплатити велику суму компанії. В честь цього Хва Чен вирішив влаштувати вечірку, звісно туди були запрошені всі високопосадовці компанії.