Спогад( частина 8)

Вона з сім’єю сиділи за столом і спокійно обідали , як раптом в двері хтось постукав.Відчиняти двері пішла УНР мати України. За дверима був СРСР, він дістав з кишені пістолет і вистрелив.Ми почули постріл і батько зказав нам сховатися,а сам пішов туди.Через хвилину ми почули ще один постріл.На моїх очах виступили сльози .Щоб якось мене заспокоїти УПА обійняв мене.Я почула як чиїсь кроки приближаються,до нашого схову.Хтось схопив мене за руку і потягнув.Це був совок.Він взяв мене на руки і пішов.УПА так і залишився під ліжком.Через деякий час ми зустрілися.Я гуляла в саду, і побачила його.УПА підійшов до мене.
УПА-Привіт сестричко—
🇺🇦-УПА це ти,я…-
Я хотіла крикнути від радості,але він закрив своєю рукою мій рот.
УПА-Тихіше нас можуть почути!-
🇺🇦-Добре , але чому?!-
УПА-Вони можуть мене вбити, як і наших батьків.-
Із своєї торби він дістав сукню.
УПА-Тримай і бережи її.-
🇺🇦-Навіщо?-
УПА-Це сукня мами, вона просила її тобі передати після своєї смерті.-
🇺🇦-Дякую, я буду берегти її.-
УПА-Все мені потрібно йти . Бувай і пам’ятай я тебе люблю, сестричко.-
З цими словами він зник в лісовій хащі.
Раптом вона відкрила очі,і побачила якесь незнайоме місце.Це був лише спогад.