Солодка перемога

— Ах! До біса! — Хлопець з темно-синім кольором волосся, безжально скрипнув зубами, а після почав збирати картки зі стола у свою долоню. — Я пропоную реванш!

— Може краще зробимо перерву? Підемо до «Гарного мисливця» і перекусимо. Я пригощаю. — Безкоштовна їжа звучала непогано для колишнього передвісника фатуї але не так добре як відновлення його честі.

— Ні. Я хочу переграти! — Уперто відповів та почав розкладати три картки персонажів з колоди.

Він враховував їх елементарні реакції, збирав потрібні картки дій та викладав тоді, коли було запотрібне. В той час, як блондин навпроти так легко та нудьгуючи вигравав його!

— Але це вже вп’яте! — Жалібно вскрикнув Каедехара.

Казуха намагався піддатись, щоб це нарешті закінчилось, але його хутко ловили злим поглядом та погрожували тим, що почнуть гру спочатку. Брюнет навіть декілька разів намагався махлювати, використовуючи деякі картки повторно, коли їх ліміт вже закінчувався або намагався відволікти його увагу власними спокусливими діями або дивними, розпещеними реченнями. Благо сталеві нерви та витримка Казухи перемогли в цій битві. Але з часом він починав щиро ненавидіти людей, які придумали цю гру або проклинав власну вдачу.

Тим не менш, слухати його схоже не стали, тож нічого не лишилось, окрім як важко зітхнути та знову почати розкладати колоду.

Якщо Мандрівник так жадав перемоги, гаразд. Він йому це влаштує.

Але варто бути не таким очевидним, як намагався зробити це протягом годин, які вони провели в цій кімнаті.

Принаймі коти поруч підтримували своїм співчутливим поглядом та нявканям.

Щойно колода була на столі, погляд впав на іншу сторону. Його абонент змінив колоду, тепер в нього був щитовик, один електро, а інший гідро, який паралельно лікував вибухом стихій.

Непогано, коли в той самий час Казуха не змінював власну команду вже п’яту гру!

Кожен висунув власного активного персонажа і тоді гра почалась.

Мандрівник не викидав картки дій, допоки здоров’я його персонажів не ставало менше шести, окрім звичайно «Бібліотека Лицарів Західного Вітру», яке надає ще один шанс на перекидання дайсів або «Катерина». Тоді зміна персонажа вважатиметься Швидкою, а не Бойовою дією. Хоча брехати не буде, це корисна карта.

Також, абонент частенько змінював активного персонажа на щитовика, який вже справді почав дратував блондина.

Кожна його атака мала результат в цілий нуль, коли персонаж був під щитом, що змушувало тратити дайси впусту.

Хоча у його випадку це не було чимось поганим. Краще він буде витрачати більше дайсів на нульовий результат та дасть Мандрівнику більше ходів для биття власних персонажів, ніж почне шостий реванш. До біса.

Також дратував електро помічник одного з персонажів, який в кінці раунду завдавав мінус два здоров’я та додавав електро-ефект. Але сам брюнет поки не використовував гідро персонажа, що міг би вступити в елементарний резонанс, чим пошкодив би одразу трьох. Мабуть він мав якийсь план чи щось таке.

Тим часом Казуха вже забув, що його ціль це піддатись та програти, а не перемогти.

— Не супли так брови. Це змушує мене радіти. — Погляд різко піднявся та помітив чужу лукаву посмішку. Схоже він щось пропустив повз своїх очей або його хлопець просто грається й хоче змусити його мізки вибухнути.

Гаразд, гра продовжується.

Казуха використав силу елементарного резонансну, змушуючи одного з персонажів заморозитись й впродовж раунду він не буде активним. Особливо радувало, що це був електро персонаж, який всю гру його теререзував.

А ось Мандрівник в свою чергу сильніше стиснув свої фарфорові пальці але по виразу обличчя не скажеш, що він чимось стурбований.

Йому хутко відповіли вибухом стихій, який шкоди не надав але вся команда Мандрівника вилікувалася на чотири одиниці здоров’я.

Він був таким близьким до перемоги.

Тепер «Палац Санґономія» не дасть йому жодного шансу. В його колоді нажаль такого не залишилося та й карти дій вже впевнено закінчувалися. Здебільшого через те, що він обмінював їх на дайси однієї стихії.

Всю гру похмурий погляд був у блондина в той час, як Мандрівник був до біса задоволений собою та схерстивши руки на грудях, відкинувся на спинку стільця, очікуючи відповіді абонента.

Що ж, він змінив активного персонажа на того, хто мав більше здоров’я ніж всі інші. Якщо все пройде добре, то Казуха зможе використати картку швидкої дії для зміни персонажа, а потім використати вибух стихій, який зачепить одразу трьох та вб’є двох. Якщо у колишнього фатуї не лишилося «Тейватської яєчні», то одним ходом зможе добити останню картку звичайною атакою.

Але який був його подив, коли всі персонажи увійшли в резонанс з електро елементом й останні картки було знищено. Його помилка, що він не переглянув на збережену енергію, тому очікування були зовсім інші.

Казуха був таким близьким до перемоги. Не вистачило зовсім трохи!

— Так! Чорт, я переміг! — Мандрівник так гучно хлопнув по столу, що колода на столі розлетілась в різні боки. Його очі горіли від смаку перемоги, а кутки губ підняті до гори, що було рідкісним явищем.

Блондин навіть одразу відкинув ідею з реваншом, коли побачив чужу посмішку та такий палаючий погляд спрямований на нього.

Колишній предвісник схоже помітив це, тому гучно ковтнувши, розвернувся, щоб направитись до м’якого дивану де мирно спочивав один з котів. Схоже ці створіння вже звикли до гучних вскриків на знак перемоги та скиглення у разі поразки.

— Я переміг, тож їжа за твій рахунок. — Вже більш спокійним голосом пробубнів хлопець та схопив власну шляпу, щоб вона знову прикрашала його маківку.

Блондин лише кліпав очима, а після розслаблено зітхнув від того, що вони нарешті покінчили з цим. Чи можна вважати це втішним призом?

— Гаразд. — Тихо відповів, а після так само різко встав з твердого стільця й поспішив наздогнати власного хлопця, що опинився вже біля виходу з кімнати, щоб потім опустити долонь на талію та притиснути до себе міцніше.

Якщо Мандрівнику їжа не була таким особливим критерієм, то для нього це буде задоволенням після кількох годин гри. Тим паче в компанії щасливого брюнета.

— Ця гра дитяча. — Вже покидаючи розкидану картами кімнату, поділився своїми думками його партнер. Вони навіть не потрудились прибрати картки за собою. — Я думаю нам варто знайти щось нове. — Казуха лише широко посміхався, слідуючи до виходу.

Він й так планував, щоб ці злощасні картки несподівано зникли або знищились вітром на маленькі шматочки, тож ця новина його пожвавила.

— Тієї ж думки. — Щасливо прошепотів, здебільшого собі під ніс, а потім торкнувся губами холодної щоки, не звертаючи увагу на людей, які були поруч з ним.