Сни і бажання Аято

Тома надвис над Аято десь в лісі острові Нарукамі. По тілу бігали мурашки, а на лиці в обох грали червоні рум‘янці. Тома нагнувся над ним. Аято потягнувся руками до шиї, ніжно обводячи руками. Тома легко торкається його мяких губ. В душі Аято грає радість. Невже він може бути з коханим?  Не боятися що їх помітять і засудять. Поцілуватися з Томою Аято бажав вже давно, як тільки зрозумів наскільки він вірний. І ось зараз його мрія здійснюється? В серці ніби кипить вода, і цим кип‘ятком розливається по всьому тілу. Проте картина така не чітка. Тут зі сторони море, а там вже й ліс. Хоча ніби йому це було важливо. Аято був з коханою людиною і це головне. Тома знову нагнувся щоб його поцілувати.

Аято заплющив очі, проте бажаного відчуття не було. Чому? Він розплющив очі і побачив стелю своєї кімнати. Аято був на ліжку сам, один. Навколо більше не було нікого. За вікном тільки світало, зазвичай він просинається пізніше. На душі було відчуття не приємного обману. Аято дійсно не хотілось вірити що то був просто сон. В дійсності Аято і Тома не так часто бачаться, щоб могла бути якась близкість. Від чого не приємний після смак тільки погіршився. Аято насупив очі і важко позіхнув. Ще один день, знов з величезним і зайнятим планом. Благо сьогодні прийом відбувається в нього, тому спішити кудись він явно не збирався.

Тома, як відповідальний за дім клану Камісато, дуже рано просинався. Йому було приємно допомагати свиті робити справи по дому. Тому вже з самого ранку він протирав пилюку з столітніх ваз. На думку Томи, з столітнього там є тільки пилюка. Та і ретельне прибирання робить проживання в домі безпечнішим і свіжішим.

Аято оглянув свою кімнату, і з білої ночнушки вирішив переодітись в свій офіційний, хоча насправді вже щоденний, одяг. Він спокійно вийшов кімнати, потім побачив здивовані очі Томи.

— Доброго ранку. Що сталось? — з цікавості запитав Аято у відповідь на здивовані кліпання очима.

— Доброго. Просто зараз дуже рано, ви зазвичай встаєте пізніше, — Тома виглядав стурбованим. — Ви сьогодні добре спали?

— Добре я спав, не хвилюйся, — сказав, посміхаючись, Аято.

Аято дійсно виглядав чудово. Сьогодні приснився найкращий сон що міг бути. Він оглянув Тому, і лиш відвів голову в сторону, щоб лишній раз не бентежити юнака. З іншого боку, Аято бажав розглядати кожен міліметр Томи. Його чорна майка, темні штани, і яскраво червона куртка. Тома любив носити з собою жетон. Хоч він і був відданий клану Камісато, але Мондштант забувати також не хотів. Проте навіть чудовий стан Аято не заставив Тому бентежитись менше.

— Тоді, чому ви так рано проснулись? — спитав Тома і продовжив протирати одну з ваз. Він це робив особливо делікатно.

— В тому і справа, сон був надто чудовий, — Аято з ніжністю глянув на Тому, та навіть з легеньким румянцем на обличчі. На що отимав у відповідь ще більш здивовані очі.

— А про що був сон? Можете россказати? — Томі аж стало цікаво що клекоче господар про свій сон.

Аято розгубився. Це було замітно по його очам. Він позіхнув і вирішив помахати головою що означало — «ні». Томі було цікаво, але намагатися переконати господаря було б поганим тоном. Аято пішов у свій кабінет, свита принесла йому гарячий трав‘яний чай з сухим печивом. Він розглядав різні заяви, скарги, сам щось писав зі зверненням. До нього почали приходити люди з різноманітними питаннями. Під час одного з прийомів у кабінет ввірвався Тома. Серед людей, які йшли на прийом, був фатуї. Але щоб лишній раз не лякати гостей, Тома прошепотів йому на вухо про це.

Аято відчув дивний спокій під час цього шепоту. Ці приємні мурашки по шкірі. Хоча сама присутність фатуї означали, що вони прийшли по його душу. На інше вони не здатні. Договір укладений з фатуї і паперу на якому він підписаний не вартий. Домовлятися з ними немає сенсу. Він насупив очі і кивнув Томі. Потім повернувся до гостя з легкою посмішкою, даючи відповідь на питання.

У кожного гостя була тривога в очах. Видно, чим далі, тим блище до того злодія. Всі чудово пам‘ятають, яку махінацію робили фатуї в Інадзумі. Їм тут не раді. Останній гість був особливо стурбований, не потрібно бути телепатом чи психологом щоб це побачити. І ось в кабінет заходить фатуїст.

Хоч для Аято було очевидно що варто братися за зброю. І він би це зробив, від нього ще жоден фатуї живим не повертався. Проте цього разу все було інакше. Фатуї зайшов з Томою у якого були зв‘язані руки і він був під прицілом агента. Зброю було потрібно облишити. Аято спочатку закляк коли побачив, зіниці звузились, і в цілому все виглядало занепокоєно. Навіть очі не хотіли сприймати цю інформацію. Коханий в руках негідника. Тома дійсно погано володів зброєю, проте тепер Аято лишалось лиш сісти за стіл переговорів.

— Я так розумію, ви щось замислили. Викладуйте. — збентежено Аято поставив кулаки на стіл, на лиці так і читалося «краще б я вас не бачив». Особливо поглядом і манерою говоріння.

— Комісія Ясиро має заключити договір з Фатуї, — агент протягнув йому якись лист з умовами.

Аято спокійно взяв папір в руки і почав читати які ж умови йому надали. Уважно переглянувши, Аято просто порвав цей листочок. Може це було і не помітно, але всередині нього вже все кипіло. На лиці лиш було видно своєрідний спокій.

— Ніхто не стане підписувати контракт на таких умовах. Ви тут не в Ліюе, де все верішує один папірець, — Аято вже здогадувався про їхні плани.

Попередньо вони домовлялися з комісією Тенре, і їх план, не був здійснений повністю. Зараз вже такої уповноваженості ця комісія немає. Очевидно лишається пробувати натиснути на Ясиро. Але на угоду з ними поведеться лише дурень. Проте, меча в руки, щоб звільнити Тому, він не взяв. Для цієї роботи він створив Самацюбан — загін нінзя. Усувати таких наглих незваних гостей — це їх робота. Побачивши що нінзя тут, Аято силою стихій гідро ламає боєздатність вогнепальної зброї. Очевидно фатуї кидає Тому, більше йому нема чим погрожувати. Далі з ним по тихому розбираються найняті нінзя.

Як тільки агент пустив Тому, Аято одразу кинувся до нього. На щастя, нічого страшного не сталося. Аято розв‘язав йому руки і уважно оглянув. Він знайшов тільки синяки в області талії. Припідняв його футболку, тим самим оголив частину тіла, він приставив лід через тряпочку.

— Сподіваюсь він пройде, — дбайливо сказав Аято. Тома ж кривився від не приємного льоду на його тілі.

— Що ж… це була неприємність. Як ви себе почуваєте? Виглядаєте збентежено, — сказав Тома, відводячи від себе лід.

Аято дійсно бентежила така поведінка Томи. Він то тут не постраждав, хіба що нервові клітини заділо. А от Томі і життю погрожували і ще й «як ви себе почуваєте». Аято злився на очах і почав робити п‘ять заспокійливих вдихів.

— Еее… Все добре? – запитав Тома на досить дивну реакцію Аято.

— Ні, не добре, ти надто через мене переймаєшся! — сказав розлючено Аято. — Я ж переймаюсь за тебе, мені важливе твоє самопочуття. Зі мною все гаразд, не мені погрожували рушницею і зв’язували руки, а тобі.

Тома трохи злякався. Він ще ніколи не бачив Аято в злості. Як правило той стриманий і продуманий. Та навіть в шахи грає заплющивши очі. А тут таке. Тома відчував ніби йому тільки що зарядили смачного ляпаса по щоці.

— Але це моя робота, я управляючий і відповідаю за вашу безпеку, — сказав Тома відводячи погляд. Він не міг збагнути чому Аято так реагує. Все ж добре закінчилось.

Аято ж, не стримавшись, схопив того за плечі. Він був дійсно розлючений, сильні хвилі емоцій його охоплювали. Він дійсно кохає Тому, тому йому не приємно що він ставить себе на друге місце. У Аято нема достатньо часу щоб приділити Томі стільки уваги. Лице було почервонівше, очі насуплені, волосинки вже вибивалися з акуратної укладеної зачіски, та і з губ ніби забрали кров. Такі були бліді.

— Та як же ти не можеш зрозуміти?! Я дійсно переймаюся за тебе, і кожне твоє поранення для мене як особисте, коханий, — Аято глянув Томі у вічі. У відповідь побачив сильний румянець на щоках та розгубленість. Невже він щось не так сказав?

Через декілька секунд дойшло. Аято ж назвав Тому «коханим» на емоціях, саме так він до нього звертається в своїх снах та мріях. Аято сильно почервнонів та змінився в погляді що аж відскочив від Томи, спираючись лопатками об стіл. Він намагався прикрити лице долонями. Аято сказав ці слова не подумавши.

«І як відреагує Тома? Що він скаже?» — миготіло в думках Аято.

Тома став навпроти Аято і забрав долоні з лиця. Він виглядав збентеженим і почервонівшим.

— Пане… я… кхм. Можна це вважати як признання ? — Тома похилив голову в бік. — Ви напевне давно це приховували. Не варто довго стримувати себе в емоціях, ви ж знаєте.

У Аято серце стукнуло від переживання, і дихання явно було не спокійне. Не найкраща умова для зізнання. На його диво Тома Аято огорнув своїми обіймами. Спершу Аято знов думав що це просто сон. Він обійняв Тому у відповідь і заплющив очі. Та як не дивно, тієї самої стелі він не побачив і відчуття теплоти все ще залишалось. Невже це не сон? Аято навіть почав радіти що поцілував Тому у щоку. Від чого той різко почервонів.

— Я думав це один з тих снів, — сказав Аято, відводячи очі.

— Вам потрібно вчасно лягати спати, щоб реальність із сном не зливались. Це моє величезне прохання, — сказав зітхаючи Тома.

Тома огорнув обличчя Аято двома руками, взявши його за щоки. Той намагався якось приховати погляд, але все рівно він зупинився на яскрвих зелених очах Томи. Після прикусив губу.

—Ну… перестань… мені соромно.. — сказав Аято стидаючись.

У відповідь отримав поцілунок у губи. Незграбний, але сповнений ніжності, що добавило червоного рум‘янцю на щічках обох хлопців.

— Чому ні? Я ж знаю що ваш план на сьогодні закінчився. Якщо ви мене любите, приділіть час більше однієї години, цього дуже мало щоб спокійно поговорити, — Тома відсторонився від Аято.

Аято важко зітхнув і сів за свій стіл. Він уважно глянув на годинник… єдиний досить вільний час був вночі.

— Чекаю тебе в своїй кімнаті сьогодні об… — Аято глянув з годинника на Тому — першій годині ночі.

Тома був дуже здивований, це надто пізня година. Проте все таки кивнув. Даючи знати що згідний, на таку пропозицію. Аято зітхнув, почервоніння від сорому не хотіло сходити з його обличчя, проте через деякий час воно пройшло. Аято дописував якийсь документ, поставив його в бік та заснув на столі. Проснувся десь об одинадцятій годині вечора, зверху він був вкритим. Значить хтось був у кімнаті, може Аяка, може Тома, може ще хтось. Хто б це не був, Аято був вдячний.

Лишалось ще дві години до зустрічі. Може зіграти з Томою в карти? Або гра з Ліюе? Шахмати? Під час гри можна багато поспілкуватися. Хоча б таким чином зменшити дифіцит уваги. Бо судячи з плану на завтра, Аято дома не ночуватиме.

Тома ж в цей час вже спав, перед зустріччю варто поспати трохи. Не хочеться на сніданок пити гірку каву, щоб бути бадьорим п‘ятнадцять хвилин. Благо він міг спати спокійно.

О першій ночі вони зустрілись. Як і планувалось вони грали в настільні ігри.

— Я коли казав що нам варто більше часу проводити разу, то не думав що ви дістанете всі свої настільні ігри…. Я десь бачу «Змії-драбинки»?! — Тома був здивований такою кількістю різноманіття.

— Мені здається це навіть хороший варіант, якщо не хочеш можемо в сябу-сябу зіграти. Якраз візьмеш реванш, — Аято хитро посміхнувся до Томи.

Іронія в тому що Тома майже ніколи в сябу-сябу не виграє. Хоча намагається виграти. Так само як  Ітто з боями жуків. Ще не вигравав, але намагається.

— Ні-ні-ні, не зараз. Аято, майте совість! — Тома трохи налякано на це відреагував.

Аято лиш засміявся. Він не бачив нічого такого в змішуванні дивних інгредієнтів в їжі. Хто-хто а до смаку Аято точно не вибагливий. Молоко з водорослями досить цікаві, проте Томі не подобається. Цікаво, чому? Можливо саме тому грати в сябу-сябу з Аято не найкращий варіант для Томи. Аято любить пробувати, а смак на іншому плані, для Томи важливіше смак і самопочуття. Іронічно, йому завжди погано від дивних поєднань.

— О! Ти нарешті облишив слово «пане» і почав називати мене ім‘ям. Обожнюю у сябі-сябі все! — Аято дійсно радів цій новині.

— Так… вам подобається, коли я вас так кличу? — почервонівши запитав Тома.

— Ще б на «ти» перейшов, було б шикарно. — Аято зітхнув.

Є багато нюансів, які було б варто обговорити. Проте через хвилину Аято був сильно здивований. Тома вирішив на нього накинутись з обіймами та поцілунками. Ніжні поцілунки в щоки, лоб та губи. Руками Тома ніжно обнімав талію Аято. Після довгого поцілунку він роз‘єднав губи. Лиця обох були ніби облиті червоною фарбою, а очі ніби горіли які нічні ліхтарики.

— Ти… цього бажав? Аято? — видно, що Томі трохи важко перейти на такі слова, хоча Аято це було дуже приємно.

В цьому плані Тома нагадував собачку, покірну та слухняну. Але звісно в нього є свій характер.

— Так, я цього і бажав, — Аято усміхнувся. Дії Томи були як бальзам на душу — приємні та бажані.

Аято почав наближати свої губи до його губ, бажаючи оновити поцілунок. Але Тома лиш усміхнуся і відсторонився. Встав на ноги та почав йти до виходу.

— Вже пора спати. Завтра важкий день. — Тома виглядав змученим, хоча нічого такого вони і не робили.

Аято встав за ним.

— Це надто жорстоко, як на мене, — сказав Аято і почав сумувати і паралельно злитися. Він встав на ноги і сам підійшов до Томи.

Вже біля порогу Тома таки дався себе поцілувати у губи. Вже ця дія не виклика почервоніння, скоріше радість. Все таки — це тільки поцілунок.

— Не забудьте… тобто не забуть виключити світло, — Тома дбайливо гляну на нього. Аято у відповість також подобрішав.

— Але від поцілунків не тікати! — сказав Аято, йдучи на ліжко. Тома йому відповів «добре».

Потім юнаки вже змогли спати спокійно до самого ранку.