Рудий диявол

Механічні рухи стегон відточені до досконалості. Захриплий голос який виривається з найглибшої частини горлянки. Важка рука обхопила довгу смугляву шию. Гортань забухкотіла від недостатньої кількості повітря у легенях. Замість стогону з відкритого рота вирвався крихкий кашель.

З кутиків очей ринули сльози. Дихання просто вагомо не вистачало, а важка рука так і не хотіла відпускати ніжне горло зі своєї хватки. В сірих очах потемніло і залишилася лише садистська посмішка чергового маніяка, а у вухах дзвенів лише басистий та дебелий сміх. Ще трохи й свідомість покине худе та гнучке тіло.

Задимлене та брудне повітря нарешті увійшло у кволі судини. Різке неонове червоне світло вдарило по очах так сильно, що вони запекли. Чоловік намагався якнайшвидше прийти до тями та закінчити роботу. Його ще чекали клієнти. Кінчик товстого стовбура зіткнувся з його простатою, від чого худий чоловік вигнувся до хрусту в спині.

Клієнт з однією тільки правою рукою тримав його за талію та з вогнем в очах споглядав за кожним маленьким рухом його обличчя. Як морщив носа від болю. Як зуби здирали шкірку з вишневих вуст, а язик хтивими рухами облизував червоний сік. Піт стікав з воронячого волосся по високому чолу до кінця козлиної борідки. До чорта зачаровувало.

Ніс зламаний у бійці та криво вправлений у якогось пересічного лікаря-аматора. Розмазана по всьому лихому обличчю багряна помада, що також була висічена на шиї, животі, довгих ногах, а особливо стегнах. Руда голова не цуралася кусати, їсти, володіти своєю тимчасовою річчю. Вказувати на той факт, що все що зараз відбувається з його волі. Він володар. Він головний у цій залитій неоновою кров’ю кімнаті.

Їх тіла рухалися в шаленому та виснажливому темпі. Грубе та пошарпане тіло знаходилося у полоні витонченої та не менш зламаної ляльки, котра тільки збільшувала швидкість та намагалася вже скоріше закінчити це все. Рудий диявол не на мить не перестав вивчати обличчя ляльки. Ніби знаючи її все життя, зрозумів намір ляльки та міцно стиснув зап’ястки його мізерних рук.

Слизькі звуки заполонили весь вільний простір навколо. Не було чути нічого. Ні сміх гостей, ні стогони та криків колег по роботі, ні машинки, що перераховувала зароблені гроші за тиждень. Все це зникло поза увагою цих двох, залишив ту природну та безсоромну музику їх тіл що водила в оману та розривала межі світу насолоди та сурової реальності.

Важка рука весело ляснула по рожевих сідницях. Чоловік підскочив на члені рудого диявола та спробував довершити справу до кінця. Але диявол не дав йому зосередитися на завершенні, все більше і більше затягуючи униз до свого лігвища, де насолода перемішувалася з болем та страхом.

Вони обидва загарчали, відчуваючи наплив кульмінації. Кров вдарила у голову, а в очах залоскотали зорі. Ще трохи й світ насолоди досягне свого піка.

Реальність нахлинула занадто швидко їх. Раніше, ніж світ насолоди зміг одержати верху над ними. Високий незнайомець в чорних окулярах посеред темної ночі з залишками їжі на щоці рівним голосом оголосив:

– Час закінчився. Будь ласка, звільніть приміщення, – дуже холодно та ввічливо він відповів як для сутенера.

– Я беру його на всю ніч, – спокійно відповів рудий диявол, намагаючись не дивитися на дивного сутенера. Його майже нудило від жовтої пюре, що трималася у нього на обличчі.

– Ло, – звернувся він до свого товару, ігноруючи бажання клієнта. – Доффі хоче тебе бачити. Приведи себе у порядок та пішли.

Ло, приголомшений кайфом насолоди та розгніваний перериванням його наркотику, з-під лоба поглянув на Верго, котрий залишив двері відкритим, що тепер кожна Варвара могла всунути до нього свого носа. Він витер сльози з майже чорних мішків недосипу та зручніше вмостився на члені рудого диявола.

– Подай цигарки. – Пачка нікотину лежала з лівого боку ліжка, на що рудий диявол лише закотив очі. Ло жорстоко пихнув від сміху і сам дістав цигарки досі ігноруючи присутність Верго.

Татуюванні тонкі пальці стиснули між собою тонесенько загорнутий тютюн. Запальничка, яку він підібрав десь на підлозі їх борделю, запалила цигарку й свіжий дим затуманив повністю всю кімнату. На язиці залишився приємний присмак перемішаного нікотину та крові. Прекрасний та рідний смак.

Ло нарешті поглянув на Верго, у якого роздулася вена на шиї від злості і він стояв ніби набрав води повної рота. Чорні дурні окуляри повністю закривали йому очі, але лялечка, як любив його називати Доффі, знав, що за ними ховаються два червоних яблука, які достигли на сонці.

– Верго, передай Доффі… – Ло зробив вимушену паузу, бо рудий диявол почав рухати стегнами зі злою посмішкою. – Передай Доффі, хай іде нахуй. Сьогодні я сучка цього мудили.

Здається, цепний пес Доффі втратив дар мовити. Явно він відчує на собі весь первородний рід свого боса, поки ця хтива лялька буде скакати тут на члені якоїсь шпани. Верго заскрипів зубами, але на докір Ло так нічого і не сказав. Поправив своє біле пальто та вийшов із кімнати, зачинивши за собою двері.

Чоловік перевів свій погляд на рудого диявола, якому схоже було дуже весело з цієї всієї ситуації. Пошерхла долоня погладила підбиту щоку лялечки, котра втомлено перебила руді закудлані пасма волосся. Потім опустилася до шиї, від неї до живота. Легеньке дряпання змусило видавати з себе один важкий видих. Верго все зіпсував.

У рудого диявола була повністю диявольська зовнішність. Шрам який проходив через ліве око до самого пупка та відсутня до згину ліва рука. Збиті до крові кісточки на правій руці. Диявол був ще тим забіякою, тому у разі чого міг би відбитися від головорізів Доффі. А від самого Доффі? Ло оцінюючи кинув на клієнта погляд та незадовільно хмикнув.

– Ло це твоє справжнє ім’я? – раптово спитав рудий диявол. Ло неіронічно вирішив, що той хотів заключити угоду.

– Ага… – нехотя відповів він та згадав про недопалену цигарку.

– А ось ти ніколи не вгадаєш як мене звати. Ніхто ніколи не вгадує, – рудий диявол криво посміхнувся, помітивши як лялечка стає веселішою.

– Скільки у мене спроб?

– Три.

– Три… Три… – промовляв Ло, ніби коштуючи це слово на смак. – Гаразд, ти викапаний Фредді, – не думаючи відповів чоловік.

– Не вгадав. Я не Фредді.

– Не можу цього бути, – награно сказав Ло, відкривши рота від подиву. – Ні, ні, ні, – він розмахував своїм недопалком у різні сторони. – Ти – Фредді. Просто мама тобі не казала, але ось вона хотіла назвати тебе Фредді.

– Ти знав мою маму? – здивовано запитав рудий диявол.

– Так, працювало тут до мене повією. Прямо на цьому ліжку, можливо тебе тут навіть зачали, Фредді. Можна сказати повернувся до рідного коріння.

Рудий диявол ляснув Ло з усієї сили по дубі, що той аж ойкнув. Чоловіки засміялися та лягли поруч з собою. Диявол вихопив із губ Ло цигарку та потушив її собі об язика. Присмак крові та нікотину. Його улюблений.

– Я не Фредді, сучий ти сину. У тебе ще дві спроби.

– Тобто про маму це правда, – він ляснув лялечку ще раз по сідницях. – Добре, добре. Більше не говоримо про це. Щось ж, тоді щось банальне. Типу як капітан шкільної команди з футболу. Браян.

– О господи, звали б мене так… Ще б в школі скоїв би харакірі, – засміявся диявол. – У тебе ще одна спроба. Не вгадаєш боляче вкушу за дупу.

– Тц, це неможливо просто. У тебе може будь-яке дурне ім’я, що існує на цьому білому світі. Грець з цим… Нехай буде Кід.

– Воно, – здивовано підтвердив рудий диявол, на ім’я Кід.

Ло піднявся на лікті та обдивився хлопця з ніг до голови. Схожість на хлопця, якого звали Кідом дорівнювала максимальному нулю, але це не означало, що він так не міг називатися. Лялечка аж розсміялася від почутого. Його цю ніч трахав Кід, а не Фредді або Браян.

– Та це не означає, що я не вкушу тебе за дубу, – різко повідомив Кід.

Сильна рука підхопила легке тіло у повітря та поклало на лопатки. Мокрий язик проходився по всім улюбленим та помічених місцях. Шия, груди, живіт та стегна. Внизу почався зав’язуватися міцний вузол, який Ло уже довгий час не відчував. Гострі ікла впилася у м’яку філейну частину і пухкі губи видали тихий свист. Кід залишив свою мітку у вигляді яскравого сліду зубів та багряної помади й там.

Впалі щоки лялечки ще більше стиснули. Кід підвів його голову ближче до себе. Втягнув той дивний запах диму та антисептика, що йшов від чоловіка. Сірі очі скляні як у справжньої ляльки уважно слідкували за подальшими діями диявола. Вони не були присутні тут, а ніби стояли осторонь біля замурзаного вікна та спостерігали. Червоний сік злизали із вишневих губ та уважно розкуштували, а потім обережно доторкнулися кривими вустами у самий кутик рота.

Ніби у казці, прокляття розвіялося. Скляні очі ляльки ставали все більш яскравими. Вони вже не стояли осторонь, а брали активну участь у подіях. Ло затягнув рудого диявола у довгий поцілунок. Він вирішив спуститися у його лігвище та станцювати у чортовий танок, весело реготавши над усім навколо.

Такого ніколи не було з Доффі. Такого ніколи не було ні з одним клієнтом до цього. Ніхто не запрошував Ло до свого дому. Ніхто з ним не танцював у веселому дикому танці та не проводив до воріт Нірвани. Всі ці кляті нікчеми ніхто у порівнянні зі справжнім дияволом, котрий не тягнув за його поводок, щоб приручити. Він був розумнішим за них всіх разом узятих.

Тонкий місток зі слини розірвався. Вони обидва важко дихали. Смуглява тускла шкіра почервоніла до самих вух, а рот так і не міг закритися благаючи ще того дивного диявольського танка. Вогонь в очах Кіда запалав ще з більшою силою, настільки ця картина первородного задоволення його вразила.

Ло слухняно підняв свої стегна та звабливо потерся ними об ногу диявола. Той посміхнувся та міцно стиснув праву гомілку у своїй руці. Електрошок пройшовся по усьому тілу лялечку, коли диявол знову поєднався з нею. Більше не було тією дурної порожнечі. Життя наповнювало його вени.

Низький хрип вийшов з горла диявола. Кід відчував як стінки стискаються навколо його стовбура. Напружений член Ло впирався йому у живіт. З червоної голівки біла-прозора рідина. Диявол всміхнувся та різко схопив того хтивника собі у долоню. Худе тіло під ним замерло, а потім розслабилося, відчуваючи швидкі рухи то вниз, то вверх.

Тонкі пальці обережно доторкнулися до загрубілого шраму біля ока. На мить все навколо зупинилося. Диявол не ворушився, доки чоловік уважно вивчав його шрами. Тоді забита рука татуюваннями перейшла на груди. Він промацав подушечками пальців колись давню рану. Схоже шрами на тулубі не були такими глибокими як на обличчі.

– Подобається? – запитав Кід, коли сірі очі поглянули на його культяпку.

– Ти ще той забіяка. У тебе так багато шрамів та у мене не менше, – відповів Ло, вказавши на великий шрам на правому біцепсу.

Кід важко зітхнув. У нього самого стільки поранень, що він сам не знав їх достатньо кількості та не звертав сильної уваги. Йому набридло запам’ятовувати історії про те як його хтось колись вдарив лезом у барі. Він їх завжди забував, але головні події ніяк не хотіли забуватися. Місце де колись була ліва рука боляче занило. Може тому диявол ніколи не помічав шрамів інших.

Як кільце клятий шрам обрізав частину серця на правому біцепсі. Вогняні очі напружилися і стали вишукувати інші рани. І знайшлося їх на диву багато. Ніжні та чисті груди покрилися впадинами від куль, котрі були покриті його помадою, а на шиї разом з його мітками тушили цигарки.

– Як це трапилося? – диявол на диво посумнішав, від чого у Ло пересохло в горлянці.

– Доффі. Це мій типу хлопець, – почав буденно розповідати чоловік. – Ам, він наївся якоїсь смердючої зарази і йому приснилося, що я ніби то намагаюсь вбити його. Тому за це він мені вирішив відрізати кінцівки. Врятувало тільки те що Верго його заспокоїв.

– Звучить вкрай хуйово, – співчутливо відповів Кід. – Якщо хочеш знати, то мене відтяпали руку за мою дурість, а не від власного збоченого бажання.

– Аж цікаво що ж ти такого начудив малий Кід-я, що сам визнаєш свою провину?

– Вирішив, що зможу грохнути боса мафії. Рижий гандон спочатку був до мене добрий, лише залишив оцей шрам на пам’ять як засторогу про те, що в наступний раз він відрубає мені руку.

– І ти не послухався його…

– Бінго, пупсику, – Кід доторкнувся до свого обрубка та мерзенно всміхнувся. – Рижий покидьок стримав своє слово. За це його я і поважає, але водночас і ненавиджу. Так мене ще ніколи не принижували.

– Він випадком не був твоїм татусем? – запитав Ло, розчісуючи руде волосся диявола.

– Слава богу, що ні. Не хотілося б мені такого татуся. Краще взагалі не мати, ніж такого, – сердито відповів Кід.

– Ну не сердься, – заворушив стегнами Ло. – Сьогоднішня ніч тільки наша. Забув?

Хтива усмішка з’явилася на обличчі цих двох. Їх голови зіткнулися між собою, а губи жадібно впилися в один одного. Реальність йшла геть, а її місце знову займав світ насолоди та диявола. Як вогонь у каміні тріскотів над дровами, так і час навколо них плинув з такою ж швидкістю. Безтурботне прекрасне відчуття.

Скрип старого ліжка. Запах диму та антисептика. І світло неонової червоної лампи. Все це було світом насолоди для рудого диявола. А лялечка бачила перед собою криву посмішку та руді пасма волосся, які лоскотали їй підборіддя. Поштовх за поштовхом. Скрипіння за скрипінням.

Навколо лише тьма з неоновим червоним відтінком. Це лігвище було захищене, було безпечним та спокійним. Біль тут здавався солодким медом, а сльози та кров то священні напої. Лише вища непорушна сила звела їх разом з дияволом, і лише вона могла розлучити та перервати їх дикий танець.

Кульмінація так близько, так страшенно близько. Не витримавши, з очей Ло хлинули сльози. Зірки в сірих радужках літала, а горло зривалося на крик. Ще трохи і все закінчиться. Кід захрипів над його вухом.

Ліжко зламалася. Тьма розвіялася і він бачив навколо себе зелені обдерті шпалери. Ло витер сльози та сперму з живота та сідниць. Кід стояв біля стільчика на якому склав свій одяг та швидко одягався. Випадково з його кишень випала золотий жетон. Вони зустрілися поглядами та нічого один одного не сказали.

Диявол поспішно підняв жетон та обтер від бруду, поклавши назад до кишені. Лялечка накинула на себе чорний халат та поглянула у вікно. Уже світало. Вони і справді провели всю ніч разом. Доффі буде в ярості.

Вони спустилися разом. Подекуди по кутах сиділи гості, а на великому розкішному дивані розсісвся король. Блондин в окулярах та рожевій пернатій шубі підізвав до себе Ло. Прокляття повернулися і лялечка знову стала лялечкою. Він підійшов ближче до свого хлопця і той з усією сили вдарив його у живіт з ноги.

Худе тіло стиснулися від болю та впало на коліна. Вогняні очі на останок затрималися на блідому обличчі та потім відвернулися. Кід вийшов із борделю.