Рудий?

– Дазай, я розумію що тобі не цікаво, але ради мене, будь ласочка! – зобразив миле личико Одасаку адже його покликали на зустріч випускників мальовничого клубу, але одному йому там не хочеться бути.

– Яка мені з цього вигода?

– З мене абсолютно любе бажання… – Ода знав що пропонуючи Дазаю таку перспективу він копає собі могилу, але не йти ж одному туди.

– До-обре, вмовив. – з байдужим виглядом говорив бинтований хлопець.

– Дякую! Я знав що ти згодишся, я вірив в це! – Сакуноске був настільки радий що Дазаю здавалося що його друг скоро буде стрибати від радості, чого, доречі, Одасаку ніколи не робив.

***

Сьогодні був особливий день. Сьогодні 19 червня що означає що в кароокого день народження. Свій день народження Осаму не дуже любить, адже кожного разу все одне й теж. Занадто гучно, занадто багато людей, занадто, занадто, занадто. Всі так і хочуть привітати парубка з сімнадцятиріччям. Як-не-як він вже скоро закінчує старшу школу, хоча це свято для всіх окрім самого Осаму. Його сім’я потрапила в авіакатастрофу коли Дазаю було 8, тому він не бачив сенсу святкувати день, коли померла його сім’я. Хоч і його забрав дядько – брат тата, хоч він і почував себе з ними краще але це всеодно не заміняє теплих маминих рук та корисних розмов з татом. Але Дазай намагається жити, намагається хотіти жити.

– Ти де? Я чекаю на тебе. – говорить спокійно та терпеливо Одасаку.

– Я вже йду, зараз! – відрізає Дазай явно кваплячись не встигаючи все зробити.

– Ага, я бачу тебе оголеного в вікні Дазай! Так неможливо зібратися вчасно на зустріч яка буде раз в житті? – трохи розлючено напівкричить в трубку Ода.

– Ну все, все, я зараз вийду! І на що ти там так дивишся, га? Вікно дуже цікаве? – Ода майже бачить як Дазай усміхається йому жартуючи його ” улюблені ” гейські жарти. – ну все, все, зустрічай мене прекрасного! – виходить хлопець з великого будинку говорячи ” па ” чоловіку свого дядька. – всеред за пригодами на дупу!

Дазай вдівся доволі елегантно. Брюки та сорочка ідеально сиділи на його тілі, а картину доповнювали чоловічі туфлі з невеликим підбором. Ода виглядав схоже, тільки був вдітий в більш світлі тони.

– Нарешті, йдемо вже!

Шлях зайняв хвилин десять тому вони прийшли рівно в 16:00 як і домовлялися.

– Я не знаю що то в тебе за здібність, але ми прийшли вчасно..

– Тому що я – це я! – хизується собою ж Осаму.

– Одасаку! Невже ти? – підбіг до друга Осаму якийсь рудий хлопець дуже схожий на дівчину. На ньому були чорні джинси з дірками, пояс з ланцюжками, футболка яскраво-червона та джинсова курточка. Прикрасами рудик теж не був обділений. Чокер, кульчики, кільця та червона нитка – все це нереально гарно дивилося на шіснадцятирічному підліткові.

– Чуя? Ти теж тут? Це файно, але ми ж наче були з різних груп.

– Так, але ми вирішили зібрати дві групи. – вже більш спокійно говорив рудий.

Поки хлопці вели невеличку розмову Дазай стояв наче вкопаний. Цей рудик точно зацікавив його. Сам Осаму був бісексуалом, а от щодо рудого…він поняття не мав чи подобаються йому хлопці.

– О, Одасаку, а хто це з тобою? – дивився прямо в очі блакитноокий.

– Це мій друг, його зву…

– Мене звуть Дазай Осаму. – даруючи посмішку рудику представлявся Осаму.

– Приємно познайомитися! Я – Накахара Чуя! – протягуючи руку говорив капелюшник.

– Так…мені теж. – вже посміхаючись Дазай брав руку Чуї та цілував.

– Ти любиш рудий? – намагався перевести якось розмову зніяковівший Чуя.

– А?

– Рудий любиш? Гарна сорочка, рідко такі зустрічаю.

Подивившись на себе Дазай зрозумів що, чорт би його побрав, він вдів не ту сорочку! А Ода навіть не сказав!

– Так, рудий – гарний колір. Твоє волосся мені теж подобається, такий приємний вогняний відтінок. – вирішив Дазай зробити комплімент Чуї.

– Серйозно?… – здивовано та збентежено промовив Накахара.

Ще в середній школі з нього частенько глузували через незвичайну зовнішність, але під удар більш за все потрапляло волосся юного хлопця. Його навіть намагалися обрізати, що Чуя, звісно ж, не давав робити.

– Так, я на повному серйозі. Ви дуже гарна людина, Накахара-семпай!

– Ода, де ти таких знаходиш? – все більше червоніє Чуя.

– Та ми ще з дитинства друзі, я просто ніколи вас не знайомив. Доречі, Дазай, можна сказати що Чуя – мій син.

– Це як? – здивовано та навіть з шоком питає Дазай.

– Ось так. Я зустрічаюся з однією жінкою, пам’ятаєш Коє? Так ось, це її син.

– Нічого собі ти жінку знайшов… А я все думав, хто таких гарних народжує? Познайомиш мене з Коє? Хочу подякувати їй за те, що маю можливість дивитися на таку красу.

– Звісно, може навіть сьогодні.

– Чудовенько!

Вже здалеку Ода побачив жінку з яскравим, чи то рудим, чи то червоним, чи то рожевим волоссям яка була вдіта в гарне кімоно, ось і сама Озакі Коє – матір ” тої краси “.

– Ода, ну нарешті. Де ж ви двоє були? Ніяк не могла знайти вас, а хто це з вами? – подивилася Коє на Дазая.

– Приємно познайомитися, Дазай Осаму. Дуже вдячний вам за таку красу під ім’ям Накахара Чуя.

Сказати що Коє була шокована – нічого не сказати. Те, що Дазай подякував по суті ні за що це вже таке, але от почувши його ім’я…бідна жінка здригнулася не знаючи що їй робити. Перед нею – син її минулого боса. Вона обов’язково поговорить про це з ним потім, а зараз вона повинна подякувати за комплімент.

– Дякую Дазай-сан, приємно що мій син сподобався вам. Не проти якось зустрітися наодинці? В мене є для вас важлива розмова.

– Так Коє-сан, я не проти, але можете звертатися до мене просто Дазай або Осаму, добре?

– Так, я зрозуміла вас.

– Мамо, ти знаєш його?

– Я обов’язково тобі розкажу все потім, не зараз.

– Ага, як завжди…

– Не сумуй Чу-Чу, ти обов’язково дізнаєшся те що хочеш! Коє-сан всеодно рано чи пізно розкаже тобі. – приобійнявши Чую за плече говорив Дазай.

Коє відчувала страх за своє життя, хоча Дазай не говорив ніби це погроза, звучало воно для жінки саме так. Тато шатена говорив колись схожі слова, і це не на жарт лякало Озакі.

– Так, обов’язково розповім. – одразу після цих слів їй задзвонити. Бос. – Ало? – Коє трохи відійшла від компанії та почала розмову з новим босом. – Якесь завдання?

– Так, вбивство. Тобі потрібен буде Чуя.

– Але Морі-сан… Я не хочу знову стирати йому пам’ять.

– Тоді просто поговори з ним про це. Це завдання буде складним, дуже складним. Я попрошу свого племінника допомогти вам, йому теж зітру пам’ять.

– Вибачте бос, а ваш племінник – Дазай Осаму?

– Так, саме так, а що?

– Зараз вони з Чуєю гуляють разом, мені привести їх б штаб?

– Так, було б непогано. Чекаю на вас через пів години. До зустрічі.

– До побачення Морі-сан.

Закінчивши розмову Коє пішла до свого хлопця та сина які сміючись розмовляли про щось.

– Дазай, Чуя, їдемо. Морі-сан попросив відвести вас до нього тому сідайте. Ода, ти з нами?

– Так, думаю з вами. Всеодно мені нічого робити.

– Чудово, – посміхнулася Коє – значить їдемо, йдіть за мною. – Озакі вже веде їх до своєї машини.

– В вас гарна машина, Озакі-сан! – Дазаю і справді сподобалася машина жінки. Кольора були підібрані гармонічно. Чорна машина на якій були рожеві та червоні квіти призвела враження на хлопця, в якого може бути все.

Коли батьки померли він дізнався що коли йому буде 18 років – він зможе користуватися грошима які успадкував від батька та мати. А на разі він живе за рахунок Морі та Фукудзави, вони і справді стали його другою сім’єю.

– Дякую Дазай, сідай біля Чуї, нас чекає твій дядько.

– Якщо чесно Коє-сан, я називаю його другим татом, тому попрошу говорити що він мій батько. – легко посміхаючись говорить Дазай.

– Добре Осаму, я запам’ятала.

Надалі вони їхали доволі тихо, чулася тільки невеличка розмова Оди та Чуї про парк атракціонів куди вони б хотіли піти разом. Ода замінив Чуї і друга, і тата, чому останній був неймовірно радий.

Приїхавши на місце, Дазай здивувався, адже останнього разу він виходив звідси не пам’ятаючи як сюди потрапив. І ось, він знову тут.

– Приїхали. Бос чекає нас на останньому поверсі. – казала Коє замикаючи машину та йдучи в будівлю до ліфту.