Ромашкове поле

Замальовка по соукоку.

“Весняний вечір”

Осаму!15!, Чюя!15!

Весна, весіній вечір. Недалеко, від дому Осаму, було ромашкове поле. Дадзай, частенько туди ходив. Коли він туди ходив, завжди брав із собою, свій улюблений чорний шопер. В шопер, зазвичай клав блокнот, ручку, телефон, яку – небудь книгу та навушники. Осаму, завжди хотілося написати та вивдати свою книгу. Тому, кожного вечора він приходив на те поле. В вухах, були навушники в котрих грала то музика, то подкасти. На коліна, він ставив зошит, та писав різні невеликі замальовки. Чюя, в один із таких вечорів, вирішив, прийти до Осаму, на те ромашкове поле. Коли Чюя прийшов в те саме місце, та побачив величезне, прекрасне, ромашкове поле де було дуже багато квітів, а якщо бути точнішим – ромашок. Та в далі, було видно одиноку, сидячу фігуру хлопця.

– Гей, Осаму! – покликав того Чюя. Але, Дадзай не чув. Тому, Чюя підбіг до нього та обійняв за плечі. – Дадзай, ти ще довго будеш ось це писати? Так ще й не показуєш що пишеш..

Дадзай мовчки зняв навушники, та закрив зошит. Та поклав це все в шопер.

– Ага, довго. Чибі, ти чого прийшов?

— А не можна?

— А чому не можна?

– Так ти ж сам.. Ладно, похуй.

– Чю, а для чого кудись йти? Ти подивись як тут гарно!

– І справді..

Вже темно, але.. Величезне ромашкове поле, сонце сідало. Тому, на білих ромашках, були оранжеві відтянки. Та це придавало їм ще більшої краси.