Розділ 6

Глава 6

Тарас проснувся і лежав бавився з волоссям сплячого Миколи. Микола розплющив око. Підхопився, встав.

— А точно сьогодні субота – сказав Микола, позіхнувши, і ліг назад до Тараса. 

Тарас посміхнувся і обійняв Миколу, той поцілував його чоло. Дав термометр. 

— Міряй, я поки піду чай тобі заварю. 

Тарас кивнув. Через декілька хвилин Микола приніс чай і взяв термометр. 

— 37. О непогано. Ти як почуваєшся? 

— Добре, любий, можна я тобі покажу, те що я обожнюю і тому приніс? 

— Звісно коханий. 

— А ти не проти, якщо з нами буде жити пацюк? — Тарас дістав живого пацюка з рюкзака. 

— Він що весь цей час там сидів? 

— Так, я соромився тобі сказати, а потім забув. 

— Добре хай живе, — зітхнув, — а клітка у нього є? 

— Ні, він жив без неї тільки коробка пластикова у нього була, де він спав. 

— Добре, це у мене є. 

Пішов на балкон приніс судочок і маленьку хустинку, постелив у коробку.  

— Цього досить? 

Пацюк заліз у коробку. Тарас кивнув, і почав по черзі діставати речі з роюкзака, показуючи, і розказуючи про них Миколі. Микола сидів і радів, що йому довірилися. Микола задумався. 

— Ти мене кохаєш чи любиш? Вирішив він перепитати у Тараса. 

Тарас почервонів. 

— Ккохаю. 

І миттю поцілував його в губи. Відсторонився від Миколи, весь червоний. Микола, обійняв, пригорнув Тараса до себе. 

— Можна я тебе поцілую? 

— Мможна. 

Все ще соромлячись відповів Тарас. 

Микола ніжно поцілував його в засос. 

— Що ти робиш? 

— Цілую тебе. 

— Зачекай. 

— Ти ще не готовий? 

Запитав Микола трохи з сумом. Тарас погладив по голові Миколу. 

— Просто розумієш це у мене вперше, і ще з хлопцем. 

Микола посміхнувся. 

— Чеснокажучи, в мене теж. — Зітхнув. 

Микола посміхнувся випив води, що стояла поруч і Тарас притягнув Миколу, до себе поцілувавши в засос, Микола ніжно відповів на поцілунок. Пацюк уважно за цим спостерігав. 

— Я тебе теж кохаю любий, що правда побоювався, що це невзаємно. Тарас обійняв Миколу і прошепотів на вушко. 

— Взаємно любий. Тільки ми ж одразу не поліземо займатися сексом? 

— Любий, ти чого? Яой манги, то  не реальність. 

Тарас посміхнувся обійняв Миколу. Микола погладив його по голові.  

Тарас дорозкладав речі і Микола запитав. 

— Як почуваєшся? 

Доторкнувся до лоба. 

— Більш менш, але трохи болить висок. 

Микола обійняв і пригорнув прямо в груди. Тарас почервонів і прижався. 

— Поміряєш? 

— Щщо?— Здивовано глянув Тарас на Миколу.  

— Температуру. 

— Та ні все ніби добре, більш менш. 

— Добре пішли снідати? 

Тарас встав і трохи одразу присів. 

— Що сталося? Голова? 

Тарас тихо кивнув. 

Микола встав і пішов щось готувати на сніданок. 

— Любчику, я зроблю омлет— крикнув той з кухні. 

Тарас прийшов на кухню сів за стіл. 

Невдовзі вони поснідали. 

Микола думав прогулятися з Тарасом, але зрозумів, що хлопцю це не бажано, тому вони весь день провалялися в ліжку, читаючи один одному вірші. 

— Ви знаєте як липа шелестить, у місячні весняні ночі?

Коханий спить, 

Коханий спить,

Піди збуди цілуй їй очі. 

Коханий спить…

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Поцілував в очі.

— Ви знаєте як сплять старі гаї? 

Вони все чують крізь тумани, 

Ось місяць, зорі, солов’ї…

“Я твій” — десь чують дідугани,

А солов’ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

Тарас ніжно посміхався він давно не був настільки щасливий.