розділ

Бета: Моя Мадам. Дякую за твою кропітку працю, люба.

Тиха літня ніч. Фонтейн давно поглинув сон й лише жандатрони та солдати на нічній зміні все ще ходили по місту. Проте в цю ніч не тільки солдати не спали, а не спав ще й Юдекс, у якого за останній тиждень назбиралось море паперової роботи.

“Щоб був проклятим той хлопчисько із Фатуї” – думав він – “Через його втечу з фортеці Меропід тільки більше проблем із послами Сніжної, які охоче використовують цю нагоду, щоб тиснути на Фонтейн на політичній арені”. Фуріна на переговорах з Арлекіно тільки погіршила ситуацію й все доведеться виправляти Невіллету, який і так вже на межі.

Сезон спарювання вже не за горами, а він ніяк не може вийти на свою відпустку й вже вдома приборкати це бажання. Звичайно, що він холоднокровний, але цей інстинкт йому не вдалось взяти під контроль, а гідро-дракон лише розводив руками та мовляв, що такому молодому й симпатичному дракону потрібна партнерка на ці періоди. Звісно, перспектива бути розкритим архонтами на той час здавалась йому зовсім недолугою, тому він завдяки власній магії стримувався, як міг, й продовжував займатись своїми обов’язками, але за останню декаду все лише погіршилось та він був змушений брати відпустки, аби пережити ось цей свій період.

Він до сих пір не міг зрозуміти, чому саме так сталось, але він помітив, що його стан стає все гіршим, особливо, коли він бачить Різлі. Невіллет не міг зрозуміти, чому так, але кожен раз, коли герцог фортеці Меропід заходив до нього до кабінету, то він не міг думати ні про що, окрім цього симпатичного й до біса сексуального чоловіка та уявляв, як він його бере у різноманітних позах і місцях. Це жахало Юдекса. До цього він чотириста дев’яносто років навіть не знав, що має такі брудні й непристойні фантазії.

І ось знову він уявляє його розкладеного на столі перед собою. Такого голого, розпусного й благаючого взяти його тут і зараз.

— Ах.. – застогнав Юдекс та опустив голову на стіл. І як йому працювати у такому стані? Чорт забирай.. він має закінчити із цією роботою й якнайшвидше.

Невіллет встав з-за столу та підійшов до полиць із справами за останній тиждень. Перебираючи їх, він мимоволі знову згадував про Різлі, про чіткі й навіть трохи гострі риси обличчя, широкі накачені плечі, такі ж руки. Зі шрамами його руки виглядали ще сексуальніше. Так і хочеться, щоб він його душив ними, поки вони трахаються, як кролики. О великі архонти, але його зад взагалі був окремим видом мистецтва. Як же ж Невіллету хотілось його вкусити за ду…

Цей неприборканий хід думок перервав стукіт у двері. Невіллет вже зрозумів, хто це, але здається він був до біса п’яний. Чоловік це відчув навіть поки не впустив його у свій кабінет.

— Заходьте.

Й справді Різлі був дуже п’яним і щось пробубнів на кшталт вітання із Юдексом, після чого розвалився на дивані біля його робочого столу.

— Що сталось, герцоге? Чому ви такий п’яний? І чому ви не пішли спати, а пройшли такий шлях, аби прийти до цього кабінету? – не дивлячись на нього, проводив допит Невіллет, який добре знав, що просто так цей чоловік ніколи до нього не прийшов би. Та чому саме зараз його аромат такий солодкий і приваблюючий? Йому потрібно зосередитись й відіслати зі свого кабінету Різлі, щоб надалі працювати і не накинутись на нього, як пес на свіжий кусок м’яса.

— Я скучив за тобою, Неві.. Чому ти мене уникаєш вже пів року? – запитав Різлі, дивлячись на те, як його друг і колега перебирає документ.

Скучив? Він? Чому Різлі так говорить? Забагато випив чи що?

— Вертайся у фортецю та йди спати. Ти завтра пожалкуєш про сказане сьогодні, – не повертаючись до нього обличчям, відповів холодно Невіллет. Якби Різлі це сказав на тверезу голову, то він би повірив, але зараз він настільки п’яний, що аж ледве говорить, – Я зараз піду до мелюзіни, яка якраз на варті, і попрошу її провести тебе назад до фортеці. Не хватало ще, щоб я без гер.. Що ти робиш!? – прокричав Невіллет, незрозумівши, що сталось, а Різлі мовчки стискав його у своїх обіймах й кусав за шию.

— Чому ти такий холодний і жорстокий до мене? Чому ти мене уникаєш? – ледве вимовив Різлі та вкусив Невіллета ще раз за шию.

Юдексу після такого остаточно знесло голову і він розвернувся до свого підопічного й, схопивши його за волосся, впився йому в губи. Від несподіванки Різлі мало не впав на підлогу, але суддя вчасно відреагував та підхопив його.

— Ось чому я тебе уникав. Через твій запах мені зриває дах. Чому ж ти так солодко пахнеш? Якщо не хочеш продовження, то говори тут і зараз, тому що потім буде занадто пізно, – прогарчав? Невіллет гарчить? Різлі був шокований, але від гаркоту Юдекса він остаточно сп’янів. У відповідь він лише поцілував дракона.

— Буду вважати це за згоду, – все ще гарчанням промовив чоловік. Юдекс почав здирати одяг зі свого партнера кігтями, паралельно лишаючи засмокти на його шиї, яка й так була покрита синцями і ранами від постійних сутичок із незадоволеними в’язнями. Чому цей дурень не береже себе?

— Неві.. обережніше.. мені боляче, – застогнав благально Різлі, але судді вже було всеодно, тому що він занадто довго це терпів.

Зробивши ще декілька засмоктів на шкірі герцога, Невіллет повалив його на диван і, лишаючи його передихнути, підійшов до полиці зі справами серійних вбивць, потягнув звідти одну з книг та активував механізм, який відкрив таємний хід до кімнати судді, який він використовував, якщо не міг вернутись, через велику кількість роботи, додому. Про неї знали лише дві мілюзіни й будівельники із дизайнером, які вже давно померли і саме тому про цю кімнату не знали навіть найближчі соратники Юдекса.

— Нарешті з’явилась можливість перевірити нове ліжко на міцність, – промуркотів Невіллет й підійшов до дивану, на якому лежав Різлі, котрий дивився в одну точку,

— Ну що, любий, готовий до безсонної ночі? – почувши лише слабке мугикання, як згоду, Невіллет підняв свого партнера на руки та поніс у таємну кімнату, по дорозі активуючи механізм, щоб закрити двері.

Йому не хочеться потім ніяковіти перед мелюзінами у спробах пояснити, чим вони займались всю ніч.

Кинувши герцога на м’які подушки, Невіллет почав роздягатись, незводячи очей із нього. Він боявся, що це лише галюцинація й так бажаний ним чоловік зараз зникне і йому знову доведеться страждати від самотності.
Покінчивши із власним одягом, Юдекс прийнявся закінчувати оголення Різлі.

— Будь добрим хлопчиком і розтав ноги широко. Не соромся, адже ми тут лише вдвох, – прошепотів на вухо герцогу суддя й розвів ноги свого партнера, почавши кусати, смоктати та облизувати внутрішню частину стегна. Від цих ласок Різлі вигинався і тремтів, як листочок на вітру.

— Святі архонти, Різлі, ти прекрасний. Надіюсь, що це не черговий мій сон. Архонти, благаю, нехай це все буде реальністю, – промовив дракон, милуючись картиною, як Різлі повністю голий лежить під ним і шепоче його ім’я, благаючи про продовження. А це лише прелюдії, чорт забирай!

— Неві.. – прошепотів Різлі, притягуючи суддю, щоб його поцілувати, а сам Невіллет лише усміхнувся й поцілував свого партнера, паралельно погладжуючи голівку його пенісу, від чого чоловік застогнав йому в губи та вигнувся дугою, притискаючись до його грудей. Невіллет перервав поцілунок й продовжив активно мастурбувати Різлі, щоб він кінчив. Від стогонів чоловіка йому зводило розум, через що він забув абсолютно про все, навіть про те, що це гра в коханців на одну ніч, а Різлі на наступний день про все забуде і потрібно було б відправити герцога назад до фортеці; про те, що у нього до біса роботи, яку він не встигає виконати; про те, що завтра йому доведеться пояснити, звідки ж у Різлі такі синці на шиї й він ледве тримається на ногах. Зараз мають значення лише він, Різлі та їх хтивість. Зранку він прокинеться і про все це подумає, а на даний момент не варто забивати голову дурницями.

— Любий, кінчиш для мене? – прошепотів Невіллет, стискаючи сильніше основу пенісу й прискорюючи рухи.

— Неві, я зараз кін.. Ах!

— Молодчинка, – поцілувавши свого обезсиленого коханця, Невіллет облизав пальці від його сперми.

Перекотившись на край ліжка, суддя дістав із тумбочки маленький флакончик зі спеціальною рідиною для анальних ігор. Про це він вперше дізнався ще п’ять років тому і вирішив попросити одного з мелюзін купити пару таких флаконів, щоб мати на всякий випадок. Він ніколи не думав, що це йому стане в нагоді сьогодні й прямо зараз.

— Встань на коліна, любий.

Різлі покірно виконав прохання і від сорому сховав своє лице у подушку. Він, звичайно, не вперше лежить голим перед кимось, але він був активом під час сексу й задовільняв своїх партнерів, а не навпаки, а тут ось таке.

Невіллет задоволено усміхнувся, дивлячись на новий краєвид, який йому відкрився, але його злило, що коханця бачив не лише він, тому Юдекс вкусив Різлі за ліву сідницю до крові, лишаючи слід, що це його власність. Різлі на це лише жалібно стогнав від болю.

— Вибач, любий, – прошепотів Невіллет й облизав місце укусу, – розтав ноги ширше, милий.

Різлі виконав й це прохання без відмов та затремтів, коли відчув щось холодне і слизьке між сідницями.

— Неві? Що це?

— Спеціальна рідина для анальних ігор. Не знаю, як називається, – відповів суддя і провів вказівним пальцем між сідницями коханця. Подавлений стогін Різлі лише підтвердив, що йому це подобається. Невіллет ще раз провів так пальцем, а потім повільно ввів його всередину ануса.

Різлі видав лише ще один стогін й продовжував слухняно лежати. Це було на руку Юдексу і він розпочав повільно рухатись, розтягуючи м’язи всередині свого коханця. Коли перший палець вільно входив, то суддя додав ще один та продовжував рухатись всередині ануса вже двома пальцями так, щоб знайти чутливі точки і тиснути на них, аби Різлі розслабився більше. Звичайно, Невіллету нетерпілось вставити й свій пеніс в нього, але він не хотів травмувати партнера, тому терпляче розтягував його, щоб забава тривала довше і була цікавішою.

Натиснувши на одну із чутливих точок, суддя почув перший гучний стогін й відчув, як герцог почав сильніше тремтіти. Поки Різлі відволікався на відчуття, чоловік ввів йому всередину третій палець і продовжив активніше рухати ними та тиснути на чутливі пункти, поки герцог під ним вовтузився та кричав його ім’я.

— Неві, перестань дражнити! Встав вже свого прутня в мене! Я не можу більше терпіти ці тортури! – повернувши голову вбік, прокричав незадоволено Різлі.

— Добре, любий, твоє бажання закон для мене.
Невіллет витягнув пальці із чоловіка й повільно вставив свій пеніс всередину нього.

— Мхм.. – герцог видав стогін і почав рухатись стегнами назустріч Юдексу.

— Не так швидко. Не рухайся, тому що прив’яжу до ліжка у якості покарання на цілу ніч й не дозволю кінчити, – прогарчав Невіллет та почав сам рухатись, паралельно б’ючи і стискаючи сідниці свого коханця. Різлі послухався та перестав рухатись йому назустріч й лишень лежав лицем в подушку, викрикуючи ім’я свого партнера.
Невіллет не втримався і, взявши герцога за руку, підняв його й підтримував однією рукою за талію, а другою душив Різлі, вслухуючись в його стогони та хрипіння від нестачі повітря.

— Неві.. – прохрипів Різлі, закочуючи очі від сильного оргазму, а Юдекс продовжив його трахати, доки й сам не кінчив у нього.

— Молодчинка. Зможеш прийняти в себе два прутні? – відпустивши його шию і поцілувавши плече, запитав Невіллет.

— Два!? – Різлі подивився між свої ноги й побачив, як об його стегна труться два пеніси, – Як, чорт забирай? Хто ти?

— Гідро-дракон. Про це я розповім, якщо ти не забудеш цю ніч, а зараз не час говорити на цю тему.

— Я не впораюсь із ними двома сьогодні.

— Тоді можна потертись об твої стегна?

— Можна, – ховаючи лице руками, відповів Різлі. “завтра буде цікавий ранок” – подумав він.

— Не соромся, любий, – прошепотів Невіллет на вухо коханцю й почав тертись об нього, паралельно мастурбуючи йому і цілуючи плечі та спину.
За декілька хвилин Різлі кінчив й впав на ліжко без сил, а Невіллет незадоволено зітхнув, накриваючи герцога ковдрою, щоб той не простудився.

— Що я, чорт забирай, зробив? – спитав він себе, усвідомлюючи те, що трапилось.